ГоловнеМетодика викладання зарубіжної літератури

Як майстерно розповідати історії?

«Всесвіт складається не з атомів, а з історій…»
(Мюріел Ракейзер, американська поетеса і політична активістка) 

Сторітелінг — це майстерність, без якої не обійтися, адже, як у вчительській діяльності, так і в повсякденному житті ми щодня розказуємо історії, чуємо їх та хочемо бути почутими. Одним з найпопулярніших українських видань з цієї теми є «Сторітелінг для очей, вух і серця» Марка Лівіна. Наводимо кілька цікавих думок і корисних порад з цієї книги.

Якщо формулювати зовсім просто, то сторітелінг передає інформацію за допомогою картинки. Спочатку варто визначитися з думкою, яку хочемо донести, а потім підібрати факт-картинку, яка підсилить цю думку. У хорошій історії головна думка простежується від початку до кінця, будь-який приклад працює на її підсилення, а приклади мають різну глибину. Марк Лівін наводить у книзі багато текстів-прикладів історій, щоб читач міг легше зрозуміти теорію.

8 корисних звичок для роботи з історіями:

  1. «Писати систематично. Робота над текстом має бути не просто роботою, а звичкою фіксувати і пояснювати власну реальність через слова. На старті це буває складно, адже мозку потрібен час, щоб випрацювати нові нейронні зв’язки закріпити цей досвід… але за місяць щоденної практики ви звикнете, і вам буде щось навіть муляти всередині, якщо пропустити бодай день.
  2. Писати від руки.  Коли я пишу від руки, мені простіше зібрати думки докупи. Це чимось схоже на медитацію і мозок, коли концентрується на папері, ручці і процесі, краще засвоює інформацію.
  3. Записувати в нотатник. Когнітивна система постійно взаємодіє зі світом запахів, відчуттів, кольорів, переживань. За кожним з них часто ховається історія…
  4. Фокусуватися на роботі. Це буває складно, особливо, якщо під рукою телефон, перед очима соцмережі, а в голові – безлад.
  5. Прокрастинувати свідомо. Якщо випустили себе у вільне плавання соцмережами ще серіалами, хоча б не вимикайте. Звертайте увагу на свої відчуття від красивих фотографій друзів з відпочинку, аналізуйте інформаційне середовище.
  6. Малювати словами. Досяжні деталі занурюють в атмосферу. Усе що можна вкусити, сьорбнути, понюхати, повинно бути в тексті. Завдяки цьому читач може переживати те саме що й ви… А ще не забувати про дію – вона рухає історію вперед.
  7. Показувати свою роботу.  Тестові читачі –  це люди, що дають перший відгук на вашу історію… коли обираєте цих людей, не забувайте, що вам треба чесний відгук, а не лестощі.
  8. Заряджати соціальну батарейку. Якщо відчуваю, що мені не вистачає ідей, –  я спілкуюся з людьми. Тут є два підходи. Перший – це спілкуватися з тими, кого я не розумію, щоб дізнатися для себе щось нове. Другий – поговорити з тими, коли я знаю давно і з ким у нас багато спільного. Вони можуть дати мені емоції та переживання, нагадати про спільні цінності…».

Як зробити текст кращим:

1. «Дати історії відпочити. Шкода відкидати те, що лише щойно пережив. Якщо видихнути й на трохи відсторонитися, працювати з текстом стане простіше.

2. Читати вголос.  Це проста звичка допомагає імені бачити складні речення, зайві слова, повтор, неправильно розставлені розділові знаки і таке інше.

3. Прибирати «лінивців».  Є слова-роботяги, що тягнуть на собі дію, пояснюють суть, занурюють у переживання та атмосферу. А є слова-лінивці, які лежать без діла посеред речення і захаращують його.

4. Структурувати історії. Стежте за величиною речень і абзаців. З одного боку, не захоплюйтеся короткими формулюваннями. З другого, не робіть 10 см описів, на яких у читача закінчується дихання. Добре залишатися десь посередині. Крім того, розділяйте свої історії підзаголовками, зображеннями, цитатами. Це елементи внутрішньої навігації, які покращують взаємодію з читачем…

5. Працювати над форматом. Завжди думайте про свого читача.  У якому вигляді він з прийматиме вашу історію? Чи зручно йому? Чи все він розуміє? Чи достатньо в нього повітря, щоб дочитати до кінця?»

Проте найголовніше, що варто пам’ятати: жодна книга або відео не навчить майстерно писати і бути гарним сторітелером, варто практикуватися. Попереду літо, спробуйте робити не лише фото з відпустки, а й фіксувати маленькі історії. Цілком можливо, що ви будете здивовані результатом.

Матеріал розроблено IREX в рамках проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність»

Читайте також:

Back to top button