Проблематика повісті Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути» (8 клас. Українська література) + Презентація
Автор: Дележа Альбіна Ярославівна
Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва
Тема: Проблематика повісті Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути»
Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-тематичний зміст повісті Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути»; зʼясувати коло проблем, порушених у творі; дослідити які з них є центральними; дослідити проблему стосунків батьків та дітей у творів, їхню роль на формування характерів героїв; розвивати образне та аналітичне мислення, вміння переказувати сюжет, виділяти його елементи, висловлювати власні міркування з приводу прочитаного; виховувати усвідомлення важливості моральних чеснот у житті людини, сімейних цінностей, неприйняття жорстокості та обману.
ХІД УРОКУ
- Організаційний етап
- Перевірка домашнього завдання
- Повідомлення теми та мети уроку
На минулих уроках ми з вами розглянули сюжет повісті Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути», і ви навіть пофантазували на тему, як міг би змінитися сюжет твору, якби герої змінили певні зі своїх вчинків. Таким чином ви запропонували варіанти розв’язання проблеми з якою стикнувся той чи інший персонаж твору. Сьогодні ми з вами зосередимо увагу саме на проблематиці повісті та з’ясуємо, чи дійсно, проблеми, яких торкається Ніна Бічуя є актуальними й зараз.
- Актуалізація опорних знань
Пригадайте, що таке проблематика твору.
Проблематика художнього твору – це сукупність проблем, які автор розглядає у творі.
- Робота над проблематикою твору. Кроссенс.
То які ж проблеми порушено у творі «Шпага Славка Беркути»? Пропоную вам переглянути кроссенс та дослідити це.
| Самореалізація | Стосунки батьків та дітей | Шкідливі звички |
| Справедливості | Дорослішання | Дружба і суперництво |
| Відповідальність за свої вчинки | Ставлення до тварин | Кохання |
- Бесіда за питаннями
- Як кожна із цих проблем розкривається у творі?
- Яка з них є наскрізною?
- Чи можна сказати, що й інші проблеми з нею пов’язані?
- Чи є вони актуальними у наш час?
- Як ви вважаєте, чи є проблема стосунків батьків та дітей однією із найважливіших, яку підіймає автор?
- Чому?
- На прикладі яких героїв твору ми можемо її відстежити?
- Робота з афоризмами
Прочитайте афоризми. Які з них можна застосувати до героїв нашого твору? Свою відповідь аргументуйте
- Буває добра вівця і від безпутного батька.
- Повага – це межа, яка охороняє як батьків, так і їх дитину, одних вона оберігає від прикростей, інших – від мук совісті.
- Батьки, заохочуючи капризи дітей і балуючи їх, коли вони малі, псують в них природні завдатки, а потім дивуються, що вода, джерело якої вони самі отруїли, має гіркий смак.
- Завжди підтримуйте своїх дітей, мотивуйте їх. Навіть проста фраза: «Я вірю, у тебе все вийде» часом може допомогти дитині перевернути гори на шляху до результату.
- Щоб змінити свого сина, батько спочатку повинен змінитися сам, інакше він грає з вогнем.
- Дітей не відлякаєш суворістю, вони не переносять тільки брехні.
- Робота над змістом твору
- Які розділи, на вашу думку, найкраще передають стосунки між батьками та дітьми?
- Прочитайте пестливі слова, які вимовляли мама і Юлько у діалозі, як вони характеризують стосунки між рідними людьми?
- Що Юлько думає про свою маму? Зачитайте
«Гарна моя мама, — провів її поглядом Юлько, наколовши на виделку хрумтячу картоплю, — дуже гарна моя мама. Я колись намалюю її портрет, слово честі».
- Як ви ставитесь до того, що Юлько цілує маму у щоку, потім просить серветку, потім говорить комплімент і просить каву?
- Зверніть увагу на такі слова мами: «не відбирай мамі здоров᾽я, не відбирай мамі приємності…» Як ви думаєте, для чого автор використала такий прийом?
- А які стосунки у Юлька з татом?
- Чому вони змінюються?
- Що відчуває Юлько після того, як дізнався про татову брехню? Зачитайте
Завтра всі знатимуть. Завтра всі говоритимуть: «Он Юлько Ващук, це його батько…».
Добре б завтра прокинутися раптом кимось іншим — не Юльком Ващуком, ні, ким завгодно, аби не Ващуком. Звичайним, буденним…ким завгодно, аби не Ващуком…
Вимовляв своє прізвище подумки, пошепки, майже вголос, і воно здавалося неприємним, чужим, воно не мало нічого спільного з ним самим, ніби жило собі окремо. Чому ж він має відповідати — завтра і ще потім не раз, напевно: «Це твій батько, так?»
Чому він мусить — за тата?
Ващук. Юлько Ващук. То це твій тато?
Ні. Не мій. То хтось інший. Не мій тато. Він ніколи ніякої книги не писав. Та кажу ж вам, не він. Дайте мені спокій, я ж сказав. І взагалі, що вас те обходить? Мій тато — не мій; Ващук я — не Ващук? Дайте мені спокій.
Був би ти хлопцем, я б знав, тату, що казати, а як розмовляти з тобою? Удавати, ніби нічого не трапилось? Можна й удавати.
Ти самого себе одурював, тату? Сам до себе…
Навіщо ти так зробив, слухай, ти можеш сказати, навіщо ти так зробив?
То твій тато, Юльку, та признайся, то ж твій тато!
А вдома? Як удома?
Тато:
«Ходи, я покажу тобі диво…».
Ні, тату, дякую, я маю робити уроки.
Зрештою, може, це й не так важко: удавати. Всі троє удаватимуть.
Усі троє удаватимуть (ніби нічого не трапилось). Чому ж ти так зробив, тату? Ти тоді не думав, що я існую на світі?
- Чому, на вашу думку, Юлько не наважується поговорити з татом?
- А які стосунки з батьком у Стефка?
- Якими словами батько звертається до сина?
- А як на його слова реагує Стефко? Про що це свідчить?
- А як поводить себе удома Славко?
- Які в нього стосунки з батьками?
- Про що Славко любив розмовляти з мамою?
- Як вона ставилася до безладу у кімнаті сина? Зачитайте
Славка не було в кімнаті, а мама відчувала його присутність у тому безладді на столі. В покинутій недопитій склянці чаю. В книжках на полицях у шафі. У фотографіях підземних печер на стіні. Бачила його замислене, майже зовсім ще дитяче обличчя, — коли розв’язував задачі, куйовдив пасмо волосся над чолом, отак накрутить на палець кільце русявого волосся, випне губи, про що думає? Цікаво, які думки снуються в синовій голові? Чи може він сам їх окреслити, висловити? Не завжди вистачає відваги запитати: «Над чим міркуєш, малий?»
Мама розглядає книжку, яку щойно читав Славко: «…завжди нагадувала мені знак запитання…»
Перегортає зошити, списані широким чітким почерком. Якісь аркуші, розмальовані контурами відомих і невідомих континентів, на суперобкладинках підручників — назви книжок, скорочення і декілька разів: «Блакитні печери», «Блакитні печери…»
Шпага. Книжка. Старі спортивні кеди на підлозі. Блакитні печери. Кільце русявого волосся на пальці. Висловлені й невисловлені сумніви. Думки невловимі й легкі або ж важкі не по-дитячому. «Мамо, а ти не будеш сердитися?»
Син.
- Чому вона не сварила Славка через безлад?
- А як батьки Славка відреагували на його бійку з Юльком? Зачитайте
Тато з’ясовував, як Андрій Степанович: навіщо я бився з хлопцем, який ніколи не тримав шпаги в руках? Тим більше, хлопець той — мій приятель. Врешті погодилися з тим, що трапився прикрий випадок, ніхто й не припускав, ніби Славко Беркута міг навмисне поранити свого друга…
Мама купила мандарини:
— Ти повинен піти. Що? Як тобі не соромно! Ти скалічив товариша, а тепер не можеш відвідати його? Та хоч би для того, щоб попросити вибачення у Юлька і в його матері. Ти що, просто маленький боягуз, сину? Віднеси мандарини. Я пригадую, він їх дуже любить. То ти йдеш, сину?
— Ну добре, піду… Але без мандаринів!
- А як вони відреагували на повістку до суду? Зачитайте
Тато узяв сина за підборіддя, підвів його голову:
— Сину, то що ж це? Як ти мені все поясниш, мій хлопчику?
І від лагідного батькового руху, від ласкавого «мій хлопчику» Славко раптом відчув себе сильним і здатним довести власну правоту. Бо ж могло бути інакше. Бо ж тато міг також сказати: «Один раз повірили — досить. Досить».
— Я не пив. Я не був там, тату, я нічого такого не робив, я не знаю, що це все означає!
Тато вірив. Навіть не запитав, де Славко був того вечора, йому не треба було встановлення алібі, тато сказав:
— Нікуди ви не підете! Ні ти, ні мама! Ніхто! Я сам піду!
Тато не погрожував: «Я їм покажу! Влаштовувати судилище! Травмувати дитину!» Ні, тато нічого такого не говорив. Він розумів: хлопцеві доведеться ходити до школи, вчитись у вчителів, які вирішили судити його, не встановивши вини, і тато не кричав і не говорив ніяких гучних слів. Він просто хотів прийняти удар на себе і врятувати Славка, і пояснити всім, що його син не міг бути винен. Але син не погодився. Він навіть усміхнувся:
— Ні, я не хочу ховатися. Я не винен у тім — навіщо мені ховатися? Пам’ятаєш, ти… тоді… тоді ти казав про максимальне навантаження? Ну от, не треба замість мене йти завтра до школи, тату!
- Як ця ситуація описує стосунки в цій сімʼї?
- Чому татове «мій хлопчику» надало Славкові мужності?
- Проблемне запитання
Як ви вважаєте, яка роль сімʼї у становлення особистості? Як стосунки у родині впливали на розвʼязання інших проблем наших героїв? Свою відповідь викладіть у формі невеликого есе.
- Зачитування есе учнів
- Робота з образом твору
- Як ви вважаєте, чому твір має назву саме «Шпага Славка Беркути»?
- Символом чого є шпага? Зверніть увагу на те, як про шпагу написано в творі.
- Чи заслуговує Славко користуватися подарованою шпагою наприкінці твору? Свою думку аргументуйте
- Літературний аналіз твору
Тема: розповідь про життя чотирьох підлітків, зі своєю думкою, на чию долю вже випадали випробування і які шукають свій шлях у житті.
Ідея: пошук свого шляху у житті.
Основна думка: життя дуже складне і непередбачуване, але потрібно завжди чинити по совісті.
Жанр: психологічна повість
- Підсумок уроку
- Домашнє завдання
Прочитати твір Анастасії Нікуліної «Сіль для моря, або Білий кит»