Конспекти уроків української літератури 10 класУсі уроки української мови та літературиФайли

Леся Українка. Життя та творчість. Поетична спадщина письменниці (10 клас. Українська література) + Презентація

Автор: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

Тема: Леся Українка. Життя та творчість. Поетична спадщина письменниці

Мета: познайомити учнів із життям та творчістю Лесі Українки, поетичним спадком письменниці; розглянути зміст збірок поетеси «На крилах пісень», «Думи та мрії»; прочитати та проаналізувати поезії «Contra spem spero», «Слово, чому ти не твердая криця?», «Стояла я та слухала весну», «Мріє не зрадь!», розкрити мотиви поезій, художні засоби, жанрові особливості, елементи автобіографізму в творах; вдосконалювати навички аналізу ліричних творів, виразного читання, аналізу; виховувати громадянську позицію, любов до поезії, повагу та пошану до творчості.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний етап
  1. Повідомлення теми та мети уроку

 В історії кожного народу є славні імена, які становлять його велич. Гордістю України є слабка за здоров’ям, але сильна духом жінка, «дочка Прометея» – Леся Українка. Тож сьогодні на уроці ви познайомитесь із життєвим та творчим шляхом письменниці, а також прочитаєте її твори, що відображають життєве кредо мисткині.

  1. Опрацювання навчального матеріалу. Біографія письменниці

 Леся Українка – літературний псевдонім Лариси Петрівни Косач (Квітки) –  великої української поетеси та драматурга.

Народилася Лариса Косач у родині українських інтелігентів Петра Антоновича Косача та Ольги Петрівни Косач 25 лютого 1871 року у місті Звягелі, нині – Новгород-Волинський. Сім’я Лесі Українки на той час, вкупі з кількома іншими, становила ядро нечисленного українського громадянства.

Мати Лесі Українки – відома українська письменниця й громадська діячка Олена Пчілка, займалася вихованням дітей. Батько – Петро Антонович Косач, юрист за освітою, – високоосвічена, культурна людина з давнього козацького роду, був людиною лагідною і правдивою.

У сім’ї панувала атмосфера поваги до народних звичаїв і традицій, української культури. Найбільше Леся гралася зі своїм старшим братом Михайлом, їх навіть називали спільним ім’ям  – Мишолося, бо Ларису по-домашньому кликали Лося.

У чотири роки Леся Українка вже добре читала, першою прочитаною нею книгою була «Розмова про земні сили» Михайла Комарова. У п’ять – грати на роялі. Також у цьому віці Ласира написала свого першого листа своєму дядькові Михайлу Драгоманову, і вже його підписала як «Леся».

Вплив на Лесю Михайла Драгоманова був дійсно величезним, листування між ними тривало від самого Лесиного дитинства аж до смерті Драгоманова в 1895 році, яку Леся дуже важко пережила.  І саме дядькові Леся Українка завдячує своїм псевдонімом, адже деякі свої твори Михайло Драгоманов підписував як «Українець».

Вже змалку Леся була хворобливою, а на десятому році її спіткала велика біда. Під час свята Водохреща 1881 року, коли родина мешкала в Луцьку, природня цікавість потягнула дівчинку на берег річки Стир подивитися, як освячуватимуть воду. Дуже зацікавлена дитина довго вешталася берегом, до всього приглядаючись і не помічаючи переохолодження. Внаслідок цього Леся захворіла, згодом виявився туберкульоз кісток, який стрімко розвивався.

Початкову освіту Леся з братом отримали вдома, а потім посилено готувалися в Києві до вступу в гімназію. Брат поїхав до гімназії, а Леся через хворобу змушена була і далі навчатися вдома з приватними вчителями. Вона наполегливо вчилася, багато читала, дедалі більше уваги приділяла вивченню іноземних мов (англійської, французької, німецької, італійської, польської, болгарської, грецької і латини).

Писати поезії Леся Українка почала рано, 9-літньою дівчиною Леся написала перший у своєму житті вірш «Надія» під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач, засланої за участь у революційному русі.

Вперше надрукованими були вірші «Конвалія» і «Сафо» 1884 року у львівському журналі «Зоря». 1885 у Львові вийшла збірка її перекладів з Миколи Гоголя.

Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-их років, коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка «Плеяда». у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів».

Побувавши 1891 року в Галичині, а пізніше й на Буковині, Леся Українка знайомиться з культурним бомондом Західної України: Іваном Франком, Михайлом Павликом, Ольгою Кобилянською, Василем Стефаником, Осипом Маковеєм, Наталією Кобринською. Основний зарис соціально-політичного світогляду Лариса Косач сформувала після річного (1894—1895) перебування у Михайла Драгоманова в Софії і його трагічної смерті. У 1896—1898 рр. Леся Українка стає співзасновницею першої на Наддніпрянщині української соціал-демократичної організації, групи «Українська соціал-демократія».

Історію особистих стосунків Лариси Косач часто розпочинають із Сергія Мержинського, з яким познайомилася у Ялті 1897 року під час лікування сухот. Називаючи ці стосунки «дружбою», а не «коханням», Косач їде до Мінська попри заборону матері, щоб доглядати хворого, коли стан здоров’я «друга моїх ідей» став критичним. Тут 18 січня 1901 року за одну ніч біля ліжка помираючого Мержинського з-під пера Лесі Українки вийшла поема «Одержима».

У листопаді 1898 року Косач знайомиться з 18-літнім першокурсником Климентом Квіткою в літературно-артистичному гуртку Київського університету, де читала своє оповідання «Над морем», пропонує йому записати від себе пісні, які захоплено збирає фольклорист. Згодом знайомство переростає в стосунки. Влітку 1901 року Кльоня (так назвали його Косачі) складає Ларисі компанію в подорожі Буковиною.

З юних літ постійно подорожуючи до Європи задля лікування, Леся Українка формувала особистий та письменницький світогляд. Косач відвідала майже всі найкращі європейські театри, слухала найславетніших музикантів, була в курсі світових музично-театральних новин. Ці вимушені потребою подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Полтавщині, Одещині, у Криму, на Кавказі збагачували та наснажували її душу і тіло.

На початку березня 1907 року Леся Українка переїхала з Колодяжного до Києва. А в кінці березня разом із Климентом Квіткою здійснила поїздку до Криму, зокрема, побувала у Севастополі, Алупці та Ялті. Попри те, що Олена Пчілка була категорично проти стосунків дочки «з якимось жебраком», як презирливо називала Климента Квітку, 7 серпня 1907 року вони офіційно оформили шлюб у церкві Вознесіння Господнього на Деміївці, а вже 21 серпня разом вирушили до Криму, де Квітка одержав посаду в суді. Подружжя жило спочатку в Ялті, потім у різних містах Грузії. У цей час Лариса Косач багато працює на літературній ниві.

Останні роки життя Лариси Косач пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. З чоловіком працювала над зібранням фольклору: зокрема, на кошти подружжя організовано етнографічну експедицію Філарета Колесси, в ході якої зроблено одні з перших аудіозаписів кобзарів. У цей самий час інтенсивно опрацьовує власні драми.

На початку липня 1913 року здоров’я Лесі Українки різко погіршилося через хворобу. 4 липня на звістку про важкий стан Лариси до Грузії терміново приїжджають мати та молодша сестра Ізидора. Вони наполягають на переїзді з «малярійного» Кутаїсі до гірського Сурамі. Матері письменниця диктувала проєкти так і ненаписаної драми «На берегах Александрії».  Символічне значення її творчості можна прочитати в молитві дітей до Геліоса над манускриптами.

Виснажена хворобою, Лариса Косач-Квітка померла 19 липня  1913 року в Сурамі у 42-річному віці. Похована на Байковому кладовищі в Києві. Могила Лесі Українки є національною пам’яткою.

Творча спадщина Лесі Українки включає понад 270 віршів, не рахуючи поем і віршованих драматичних творів, півтора десятка оповідань, стільки ж статей, величезну кількість перекладів, безліч зібраних унікальних народних пісень, казок, переказів, легенд українського народу. Феномен таланту Лесі Українки полягав у тому, що вона одночасно працювала в різних жанрах, збагативши і урізноманітнивши українську літературу. Її твори перекладені багатьма мовами. До того ж сама вона переклала чимало творів світових авторів українською, адже знала більше десятка мов.

  1. Збірка поезій «На крилах пісень»

Перша збірка оригінальних творів Лесі Українки має назву «На крилах пісень». Вона була видана 1893 року у Львові. Надихнула письменницю на створення цієї книги зустріч з Іваном Франком під час її подорожі до Відня. Збірка складається із трьох поем і шістдесяти дев’яти поезій. Більшість творів цієї книги Леся Українка об’єднала в окремі цикли, які умовно можна розділити на дві частини: перша — об’єднані у вірші окремі поезії, а друга — ліричні поеми і окремі цикли.

Збірка «На крилах пісень» починається циклом «Сім струн», який Леся Українка присвятила Михайлу Драгоманову. Весь цикл — це воістину неповторна гама кольорів і звуків навколишнього світу. Він побудований на нотах, тому й звучить досить оригінально та різноманітно. Серед багатоголосся «Семи струн» можна побачити і ноктюрн, і рондо, і колискову, і сонет, і пісню, і навіть гімн. Саме гімн і відкриває цикл і саму збірку. Цю поезію поетеса присвятила своїй Батьківщині.  Також у збірці є і поезія, що стала життєвим кредо письменниці – твір  «Contra spem spero», з яким я й пропоную вам познайомитись.

  1. Робота над змістом твору Лесі Українки «Contra spem spero»

5.1. Виразне читання поезії учнями

5.2. Бесіда за питаннями

Поезія «Contra spem spero!», назва якої в перекладі з латині означає «без надії

Сподіваюсь», написана Лесею Українкою у 19-річному віці. У цей період перед нею постав вибір: чи бути скореною важкою недугою (і не тільки фізично), чи

перемогти. Леся не піддалася, вона поставила перед собою мету — і перемогла.

  • Якою є лірична героїня поезія?
  • Як вона розуміє своє місце у суспільстві?
  • Які рядки твору, на вашу думку, слід читати найбільш емоційно?
  • Які романтичні образи створені авторкою?
  • На якому принципі побудований твір?
  • Чи збігається життєва позиція ліричної героїні зі ставленням самої авторки до життя?

Коментар учителя:

Наперекір зловісним «осіннім хмарам» лірична героїня твору  відчула жагучу потребу жити повноцінним життям. У творі вжито алюзію на міф про Сізіфа. Сізіф — напівлегендарний цар міста Ефіри, що кинув виклик богам. Коли прийшов час помирати, він спробував утекти з пекла. За це Боги вирішили його покарати: вічно він повинен був закочувати величезний камінь угору, звідки той незмінно скочувався вниз, і все потрібно було починати спочатку. Боги вважали, що на світі немає нічого жахливішого, ніж важка й даремна робота.

Провідною думкою поезії є вболівання за долю рідного народу, заперечення

пасивного співчуття стражданням народу. Героїня поезії, поставивши питання

про місце особистості в суспільному житті, відкидає думку про жаль й голосіння.

Уже в цьому вірші зачинається мотив, який, розвиваючись, пройде через усю

творчість письменниці: людина стає сильною, коли збагне свій обов’язок ,

моральну відповідальність перед народом. Юна поетеса свій обов’язок вбачає в

тому, щоб «сіять квітки на морозі», поливати їх гіркими (доти, доки не розтане

лід гніту і зла й не зійдуть квіти добра й щастя, вона буде «на гору круту крем’яную» камінь важкий піднімати з веселою піснею на устах, буде шукати «зірку провідну, ясну владарку темних ночей і все це заради щастя вітчизни, людей.

Хмари осінні, лихо, кора льодова, тьма сприймаються як символи особистого лиха, а передусім всенародного, вселюдного, породженого ними умовами. Вірш побудований на антитезах, причому художні протиставлення звучать як крилаті, афористичні вислови.

5.3. Літературний аналіз твору

Тема: роздуми про негаразди у житті та сподівання на краще, заперечення песимізму, нескореність сильної особистості

Ідея: заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості; оптимізм людини за будь-яких життєвих ситуацій, утвердження незламності людського духу.

Жанр: філософська лірика

Художні засоби:

Епітети: «хмари осінні», «весна золота», «молоди літа», «думи сумні», «вбогім сумнім перелозі», «барвисті квітки», «сльози гіркі», «кора льодовая, кора міцна», «весела весна», «гора крута крем’яная», «камінь важкий», «вага страшна», «пісня весела», «довга нічка», «зірка провідна»;

Метафори: «владарка темних ночей»;

Оксиморони: «серед лиха співати пісні», «без надії сподіватись».

  1. Робота над змістом твором «Слово, чому ти не твердая криця»

Якщо твір «Contra spem spero!» є життєвим кредо письменниці, то творчим кредо можна назвати інший твір зі збірки «На крилах пісень» – «Слово, чому ти не твердая криця?».

6.1. Виразне читання поезії учнями

6.2. Бесіда за питаннями

  • Які враження у вас викликав твір?
  • У чому ви вбачаєте його ідею?
  • Яка тема вірша?
  • Як авторка ставиться до свого таланту? Підтвердіть свою думку словами з поезії. Чому письменниця ототожнює слово із живою істотою?
  • Які прийоми вона для цього використовує?
  • Як ви гадаєте, чому авторка більше покладається на силу своїх творів, аніж на фізичну силу?
  • Кого Леся Українка вважає месниками, що візьмуть її зброю?

 6.3. Літературний аналіз твору

Тема: Звернення до слова, як до могутньої зброї в руках людини

Ідея: Уславлення міцної зброї, тобто слова, яке в умілих руках перетворюється на меч. Ліричний герой звертається до слова, як до єдиного, що може її захистити, чим вона може добитися справедливості

Жанр: громадянська лірика

Художні засоби:

Епітети: твердая (криця); гострий, безжалісний (меч); вражі (голови); щира, гартована (мова); (зброя) іскриста; невідомих (братів); месники (дужі); хворі (руки);

Метафори: слово — «зброя іскриста», «єдиная зброя», «меч на катів», «щира, гартована мова»

  1. Збірка поезій «Думи та мрії»

«Думи і мрії» — друга збірка поезій Лесі Українки,  що вийшла друком у Львові 1899 році. До збірки ввійшли цикли: «Мелодії», «Невільничі пісні», «Відгуки» — поезії, написані у 1890-х роках та поеми «Давня казка»  і «Роберт Брюс, король шотландський».

Збірка вийшла через шість років після першої. Твори, які вміщені у «Думи і мрії» здебільшого вже публікувалися у періодиці, дістали високу оцінку літературної громадськості. Зокрема, Іван  Франко після виходу збірки узагальнив: «Від часів Шевченкового “Кобзаря” Україна не видала кращої збірки поетичних творів…Головною її силою є лірика і малюнки сцен і ситуацій, що випливають з ліричного настрою. Тут кожне її слово має силу і пластику, тут що не строфа, то мистецьке степенування поетичного шляху…»
Збірка готувалася до друку і була видана тоді, коли поетеса перебувала на лікуванні у Криму, Берліні та інших далеких від Львова місцях, але Леся пильно стежила за всіма етапами народження книги.

Цікавою є збірка тим, що у ній поєднані різні види лірики, зокрема й пейзажної. Яскравим зразком такого твору є поезія «Стояла я і слухала весну», з яким я й пропоную вам ознайомитись.

  1. Робота над змістом твору «Стояла я і слухала весну»

8.1. Виразне читання поезії учнями

8.2. Бесіда за питаннями

  • Які враження у вас викликав вірш?
  • Яке почуття і як його змальовує авторка?
  • Чи є це почуття щирим, на ваш погляд?
  • Чому поетеса звертається до образу весни?
  • Які художні засоби домінують у творі?
  • Із чим це, на вашу думку, пов’язане?
  • Чи дійсно цей твір є зразком пейзажною лірики? Аргументуйте

8.3. Літературний аналіз твору

 Тема: Зображення весняного відродження природи, сподівання ліричної героїні на щастя і сум через його недосяжність, через утому від життєвих змагань.

Ідея: возвеличення почуття кохання, що дає людині радість, мрію, надію; уміння ліричної героїні жити в гармонії зі світом природи .

Жанр: пейзажна лірика

Художні засоби:

Епітети: пісню дзвінку, голосну, таємно-тихо

Метафори:  слухала весну; весна мені багато говорила; співали мрії

  1. Робота над змістом твору «Мріє, не зрадь»

Мабуть ви вже помітили, що у творах Лесі Українки дуже багато образів. Одним з таких образів є, безперечно, мрія.

Людина не може жити без мрій. Вони супроводжують нас упродовж усього життя. І змінюються теж з огляду на вік людини, умови її життя, суспільний лад тощо. З дитинства Леся Українка цікавилася історією. Її приваблювала доба мужніх воїнів, лицарських турнірів. Але понад усе вона поважала силу духу, справедливість. Тому її цікавили не пихаті переможці, а ті, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо, саме в них вона вчилася великої мужності, яка потім так потрібна була їй у житті, щоб боротися з власною недугою та різними негараздами.

Оптимізмом пройнятий вірш «Мріє, не зрадь», написаний 1905 року. Цей вірш авторка написала, коли перебувала у Грузії. У той час розгорталася революція в Російській імперії – потужні протести, повстання і страйки. Українці тоді рішуче обстоювали свої права, а передчуття близьких змін надихнуло на публічні виступи багатьох митців. Серед них була й Леся Українка.  У поезії прославляється подвиг борців за волю. Поетеса стверджувала, що народ — це творець всіх цінностей і багатств, стверджувала безсмертя народу та велич його творчої праці.

9.1. Виразне читання поезії учнями

9.2. Літературний аналіз твору

Тема:  Туга героїні за ідеалом, безрадісні дні й безсонні ночі, поява надії та про серце, сповнене мрії, про самозречення й готовність до смерті в боротьбі.

Ідея:  Подолання сумнівів та усвідомлення власного покликання на боротьбу за мрію.

Жанр: філософська лірика

Художні засоби:

Епітети: безсонні очі; жадібне серце;

Метафори: останню надію вложила; лила чари у серце; сповнилось серце; не одіб’ють примари; вдарив час; слову статися тілом пора;

Анафора: мріє, не зрадь!

  1. Підсумки уроку
  2. Домашнє завдання
  • Онлайн-тест
  • Вивчити напам’ять «Contra spem spero!»
  • Прочитати драму Лесі Українки «Лісова пісня»
Завантажити: Леся Українка. Життя та творчість. Поетична спадщина письменниці (10 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 14.9 MB, Завантажень: 23)
Back to top button