Конспекти уроків української літератури 10 класУсі уроки української мови та літературиФайли

Ольга Кобилянська. Життя і творчість. Автобіографізм твору «Impromtu phantasie» (10 клас. Українська література) + Презентація

Автор: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

Тема: Ольга Кобилянська. Життя і творчість. Автобіографізм твору «Impromtu phantasie»

Мета: ознайомити учнів із життям та творчістю Ольги Кобилянської, історією написання новели «Impromtu phantasie»; проаналізувати новелу, охарактеризувати образ головної героїні, розкрити особливості композиції, проблематику та жанрову приналежність; розвивати вміння логічно висловлювати власні думки, давати оцінку героїні твору, вміння працювати з текстами,  використовуючи навички критичного мислення; виховувати почуття відповідальності за прийняті рішення, естетичні смаки.

Епіграф до уроку: Вона прийшла в українську літературу з Північної Буковини, з німецько-румунського середовища, а віддала свій яскравий талант рідному народові, служити якому вважала для себе найвищим обов’язком… Вона не навчалася в українській школі, не здобула вищої освіти, а стала високоосвіченою, висококультурною людиною і письменницею, новатором української прози, вчителем молодшого покоління прозаїків.

                                                                                                        Федір Погребенник

 ХІД УРОКУ

  1. Організаційний етап 
  1. Повідомлення теми та мети уроку

 Ольга Кобилянська належить до тих українських письменників, які своєю творчістю не лише збагатили рідну культуру, але й зробили помітний внесок у завоювання іншомовного читача для української літератури. І сьогодні на уроці ви познайомитесь із життям та творчістю цієї письменниці, а також зможете зрозуміти її душевний світ, прочитавши та проаналізувавши твір «Impromtu phantasie».

  1. Опрацювання навчального матеріалу. Біографія Ольги Кобилянської

 Народилася Ольга Юліанівна Кобилянська 27 листопада 1863 року в містечку Ґура-Гумора в Південній Буковині четвертою з семи дітей. Батько, дрібний урядовець Юліан Якович Кобилянський належав до шляхетного роду, який мав свій герб і походив із Наддніпрянщини. Проте папери про шляхетність з легковажної руки Якова Кобилянського не були нотаріально підтверджені, бо той вважав, що синові буде достатньо для заробітку його розумної голови. Це мало згодом великий вплив на долю письменниці. Мати, Марія Йосипівна Вернер, походила зі спольщеної німецької родини. З любові до чоловіка Марія Вернер вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала всіх дітей у пошані та любові до українства.

Коли Ользі було 5 років, батька переводять до міста Сучави. Там Кобилянські заприятелювали з місцевим парохом та українським письменником Миколою Устияновичем. Як між родинами загалом, так і між їхніми доньками, зокрема Ольгою Кобилянською та Устиянович, зародилася щира дружба, яка тривала все життя письменниці.

1875 року родина Кобилянських переїжджає до гірського містечка Кимполунг, де батько отримав посаду секретаря при старостві. Тут Ольга вступає до німецької початкової школи, вчиться гри на фортепіано.  Освіта тривала лише 4 роки, до того ж німецькою та румунською мовами, так як на той час вважалося, що дівчатам знати більше не потрібно. Та Кобилянську це не влаштувало, вона активно навчалася сама, зокрема української навчалась удома і приватно, читала багато творів німецьких письменників, а також підручники старших братів. У Кімполунзі головним осередком культури був дім міського старости Йозефа Кохановського. У цьому домі Ольга випозичала книжки, слухала музику, «пізнавала гарних людей і зустрічалася з прихильністю до українців». Вірною подругою Кобилянської назавжди стає Августа Кохановська. «Вона є мій «добрий ангел», як я її все називаю, і в ній пізнала я одну з тих немногих товаришок, котра мене справді любить», — згадуватиме згодом Кобилянська. Між ними була сильна душевна спорідненість. Крім жаги до самоосвіти, Ольга Кобилянська починає цікавитись жіночим питанням та проблемами емансипації. Тоді ж робить перші літературні спроби — веде щоденник (німецькою), пише поодинокі вірші (польською та німецькою), прозові нариси. Потрохи малює, їздить верхи в гори, грає в аматорських виставах.

Першопричиною того, що Кобилянська взялася за перо, була відсутність суголосного її душі оточення, брак спілкування. «Самота, душевна самота, противне моїм почуванням окружения — викликували в мені жадобу кинути те, що мене зворушувало до дна, на папір»,— зізнавалася вона. Творчість виповнювала її єство до дна, становлячи і зміст, і смисл життя: «Моє життя було б пуста хата, коли б я не могла більше працювати». Писала тільки в стані душевного збудження, переживання, якщо зовнішній світ посилав їй якийсь емоційний імпульс: «Я писала, коли любила, писала, коли терпіла, писала, коли не находила вдоволення знадвору бажань своїх особистих, коли бачила кривду, заподіяну так людям, як звірятам, цвітам і птахам…», тобто писала, коли переймалася чимось. Це обумовило й стильову особливість прози письменниці — емоційність, пристрасність, схвильованість слова.

1881 року до Кимполунгу приїжджає лікар Атанасій Окуневський з 17-річною дочкою Софією Окуневською, з якою Ольга починає приятелювати. «Заговорила до мене українською мовою, переконуючи, що мені треба писати не по-німецьки, а для свого народу — по-українськи, навчила фонетикою писати, надавала українських книжок», — згадує Кобилянська в автобіографії. 1883 року Окуневська знайомить Ольгу з феміністкою та письменницею Наталією Кобринською, чия особистість дуже вплине на формування поглядів Кобилянської.

1889 року Кобилянська на деякий час переїжджає до Димки, куди переїхав батько з усією сім’єю, цей переїзд дав змогу письменниці заглянути глибше в селянське життя. У 1891 році Кобилянські переселилися в Чернівці, де був осередок прогресивних діячів, які позитивно впливають на розвиток передового світогляду Кобилянської. Окуневська надсилає їй зі Львова твори Марка Вовчка, Михайла Павлика, Івана Франка, Тараса Шевченка. Мистецький світ полонить Ольгу Юліанівну. Творами Шевченка вона була захоплена настільки, що багато з них знала напам’ять.

Пам’ятним для Ольги Кобилянської був 1898 рік. Цього року вона їздила до Львова для участі у відзначенні 25-річного ювілею творчої діяльності Івана Франка. Тут, у Львові, Ольга Юліанівна познайомилася з Василем Стефаником. Між ними зав’язується щира дружба.

У 1899 році у Львові вийшла перша збірка новел Кобилянської під назвою «Покора». Цього ж року Михайло Павлик знайомить листовно Ольгу Кобилянську з Лесею Українкою. На запрошення Лесі Ольга приїздить до неї в Зелений Гай, що на Полтавщині, а через два роки поетеса була гостею Кобилянської в Чернівцях. Леся Українка відіграла значну роль у творчому зростанні письменниці з Буковини. Вона цінувала її талант, бо відчувала у високомистецьких творах посестри «гірську верховину, широкий горизонт», а також не засуджувала те, що свої твори Кобилянська почала писати німецькою мовою, аргументуючи це тим, що німецька література – стала ключем у світ Кобилянської. Дружба з Лесею Українкою тривала цілих 14 років, хоча бачилися вони всього лише тричі за життя.

У 90-х роках XIX століття зароджується інтерес Ольги Кобилянської до соціалізму. Ольга Юліанівна гостро відчувала нерівноправне, пригноблене становище жінки в тодішньому суспільному житті, яку сковувало «рабство родинне і рабство суспільне».

У ті часи не було широкого доступу жінці до різних галузей праці, знань, мистецтва. Відчула це на собі й Ольга Юліанівна. А тому вона невтомно боролася за звільнення жінки від будь-якої залежності. У Чернівцях бере участь у громадському житті, стає учасницею «Товариства руських жінок на Буковині».

У розквіті свого таланту Ольгу Кобилянську спіткало лихо — хвороба. У 1903 році Ольга Юліанівна застудилася, внаслідок чого почався частковий параліч. Це горе позбавило письменницю широкої можливості особисто спілкуватися з друзями-митцями, з народом. Своя недуга, хвороба батька, смерть матеріальна скрута — все це було причиною певного творчого спаду Кобилянської. Письменниця визнає: «Моє життя ніколи не було веселим, а тепер воно доходило до кульмінаційного пункту».

Проте і в таких важких обставинах Ольга Юліанівна продовжує працювати. Більшість новел і нарисів, писані в період 1915—1917 років мають антиімперіалістичне спрямування, бо показують, що народ ненавидить війну і прагне миру. Письменниця стає на захист народу, засуджує загарбницькі плани Австрійської імперії.

Після першої світової війни край письменниці був окупований боярською Румунією. Буржуазна влада переслідує Ольгу Кобилянську.

У 1940 році було широко відзначено 55-річний ювілей творчої діяльності письменниці. Ольгу Кобилянську було нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Вона була прийнята в члени Спілки радянських письменників України. Вітання, видання творів у Києві, листи від радянських громадян — все це додавало наснаги письменниці.

Коли у 1941 році стався віроломний напад гітлерівської Німеччини, паралізована, вже похила віком письменниця не могла евакуюватися з Чернівців. Окупанти провели обшук у квартирі Кобилянської, забрали рукописи, частина яких безслідно зникла. Румунським урядом було дано розпорядження передати письменницю військовому суду. Наміри окупантів залишилися нездійсненими, бо 21 березня 1942 року у віці 78 років Ольга Кобилянська померла. Окупаційна влада заборонила громадськості провести в останню путь письменницю-патріотку так, як вона цього заслужила. На похороні були лише рідні й близькі Ольги Юліанівни.

Творча спадщина Ольги Кобилянської надзвичайно різноманітна. Найвідомішими творами письменниці, які вважаються класикою української літератури є «У неділю рано зілля копала», «Земля», «Царівна», «Ніоба», «Юда», «Людина». Багато своїх творів Кобилянська перекладала й друкувала німецькою. Але письменниця дбала не лише про долю власних творів та прекладів, вона хотіла зробити доступними для німецькомовної читацької аудиторії твори інших українських письменників. Друкуючись у різних німецьких та австрійських виданнях, Кобилянська не боялась давати на розсуд іноземного читача власні твори та твори інших письменників-співвітчизників, і тим самим зібрала навколо української літератури широке коло зацікавленої громадськості.

Одним із творів, у якому розкривається характер письменниці, є нарис «Impromptu phantasie», зі змістом якого я пропоную вам познайомитись.

  1. Робота над змістом твору «Impromptu phantasie»

4.1. Історія написання

У 1894 році Ольга Кобилянська, перервавши роботу над повістю «Царівна», створила новелу-роздум «Impromptu phantasie» (в перекладі з французької – фантазія-експромт). Назва твору є алюзією на відомий ноктюрн «Impromtu» Фрідеріка Шопена, улюбленого композитора Кобилянської. Музика в житті письменниці була чи не найбільшим захопленням. Недарма мисткиня писала: «Музику люблю пристрасно, і вона має на мене дуже сильний, майже потрясаючий вплив». Вона мала гарний музикальний слух, добре грала на фортепіано, любила твори композиторів-класиків.

Назва новели вказує на спонтанність виникнення творчого задуму й вільний виклад думок. Словом «impromptu» письменниця натякнула на спонтанну реалізацію задуму, а «phantasie» – на вільну форму. Про таку манеру письма в ранній період свідчать і рядки з автобіографії: «…застановлюватися над словом я не мала терпцю, бо все, що напливало на думку… незрозуміле, молоде до розсміху, рвалось якнайскоріше стати на папері, щоб не запізнитись».

То ж давайте з’ясуємо про що цей твір.

4.2. Композиція твору «Impromptu phantasie»

Експозиція Знайомство з головною героїнею твору, її вдачею
Зав’язка Переїжджий стройщик фортеп’ян
Кульмінація Виконання стройником «Фантазії-експромт» Шопена, реакція героїні, обіцянка грати цю мелодію тільки тоді, коли стане зовсім дорослою, після двадцятиріччя.
Розв’язка Героїня виросла, проте так і не навчилась грати мелодію
  • Що можна сказати про композицію твору?
  • Чи ущільнена вона часопростором?
  • Чи є композиція мозаїчною?
  • Що досягається таким ефектом?

Коментар учителя

 Твір має уривчасту, фрагментарну композицію, що дає можливість розповісти, в окремих епізодах, про душевні переживання головної героїні.  В основу композиції новели покладено типовий контраст двох тем: зображення тонкої пристрасної натури в експозиції та відтворення нереалізованих можливостей головної героїні у рохв’язці. Щоб зрозуміти особливості композиції новели, коротко зупинимось на визначенні музичного терміна «ноктюрн». В епоху романтизму ним називали невелику п’єсу ліричного, мрійливого характеру. Шопенівські ноктюрни мали або тричастинну будову зі зміною темпу виконання (повільно – швидко – повільно) або форму рондо. У рондо головна тема кількаразово чергується з відмінними один від одного епізодами за схемою: А–В–А–С–А–…–А. Дещо подібною за будовою є й новела «Impromtu phantasie». Кобилянська відкидає традиційні принципи сюжетотворення й монтує сюжет з окремих епізодів за принципом контрасту. Об’єднує їх образ оповідачки. Оскільки подієвий ланцюг у новелі ослаблений, основну увагу у творі приділено не зображенню картин зовнішнього світу, а глибинному розкриттю внутрішнього світу героїні.

4.3. Робота над образом головної героїні твору

  • Як можна описати головну героїню?
  • В чому полягає контарст в її особистості?
  • Як її зображує авторка у підлітковому та дитячому віці та дорослою?

4.4. Таблиця-характеристика

Дівчина-підліток Героїня-«будуча слава»
·        Ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима…

·        Годинами перележувала на спині в траві і вслухувалась в дзвонення якогось стародавнього історичного монастиря,— вслухувалась і плакала, доки з утоми не ослабала.

·        бувала знов пристрасною, глибоко зворушеною істотою, що пригадує молодих арабських коней

·        Мала грудь розходилася з відваги, а сумовиті дитинячі очі, широко отворені, впились кудись в далечину.

·        Вона бачила образи в тонах, відчувала образи в тонах, переживала в уяві з’явища, котрі творила сама: казкові, фантастичні, неможливі, і плакала з смутку невиясненого…

·        Неначе мала кітка, закралася вона хильцем до розвішеної звірини, і в хвилі, коли та знов паслась спокійно, вхопила її незамітно за уздечку.

·        Тоді мало що не били за те, що таке вчинила та виставилась на таку небезпечність… Але вона не плакала.

·        Її уся кров вдарила до лиця, серце затовклося сильно, і вона не змогла вимовити ні слова.

·        …сама не знала, як се прийшло,— почала плакати. Тихо, але цілою душею.

·        Коли виросла, була майже гарна.

·        Вона любила чи одного, пристрасно, з пожертвуванням, майже з божевільною любов’ю, однак вона була віроломна натура,— значить, не любила нікого довго. Вона й не подобалася довго мужчинам; її не бажав ніякий мужчина за жінку. Вона була розумна, дотепна, незвичайно багата натура. Займалась малярством, писала, старалась усіма силами заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси.

·        Вона стала лише половиною тим, чим обіцювала стати дитиною…

·        Я сама — то та “звихнена слава”.

·        Я вижидаю щастя щодня і щогодини.

·        Я ніколи, ніколи не могла “Impromtu phantasie” сама грати!! Але коли чую її, як другі грають, то душа моя наповнюється слізьми. Що се таке?

·        Коли чую музику — готова вмирати.

·        Стаю тоді божевільно-відважна, стаю велика, погорджуюча, любляча…

 

  • Як ви вважаєте, якими із цих рис та визначень наділена сама Ольга Кобилянська?
  • Які проблеми розкриваються через образ головної героїні?

4.5. Проблематика твору

  • життя інтелігенції;
  • сили фізична і духовна;
  • сила і слабкість людської душі;
  • ставлення до мистецтва
  • самореалізація
  • кохання
  • людського щастя

4.6. Жанрова своєрідність твору

  • Яким, на вашу думку, є жанр твору?
  • До якого модерністського напряму тяжіє твір? Свою думку аргументуйте
  • Пригадайте, що таке неоромантизм?
  • Які його ознаки?

4.7. Літературний аналіз твору

Тема: Зображення дівчинки, а згодом дівчини духовно чистої і від цього сильної.

Ідея: возвеличення духовної чистоти як найбільшої людської сили.

Рід: епос

Жанр: новела

  1. Підсумки уроку
  2. Домашнє завдання

Прочитати твір Ольги Кобилянської «Valse melancolique».

Завантажити: Ольга Кобилянська. Життя і творчість. Автобіографізм твору «Impromtu phantasie» (10 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 4.5 MB, Завантажень: 9)
Back to top button