Конспекти уроків української літератури 10 класУсі уроки української мови та літературиФайли

Іван Франко. Лірична драма митця «Зів’яле листя» (10 клас. Українська література) + Презентація

Автор: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

Тема: Іван Франко. Лірична драма митця «Зів’яле листя»

Мета: продовжити знайомство учнів із життям та творчістю Івана Яковича Франка; розкрити деякі подробиці особистого життя митця; познайомити із історією написанні збірки поезій «Зів’яле листя», прототипом ліричного героя; дослідити особливості збірки, її будову та мотиви; проаналізувати поезії «Епілог», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені у сні..»; дослідити образ ліричного героя та образ жінки у поезіях; з’ясувати роль художніх засобів у творах; розвивати вміння виразно читати й аналізувати ліричні твори, формувати особисту думку з приводу їх змісту; виховувати  усвідомлення  того,  що  любов – почуття, яке  необхідно  берегти  й  цінувати.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний етап
  1. Актуалізація опорних знань

На минулих уроках, ми з вами розпочали вивчення творчості світоча української літератури – Івана Яковича Франка. Давайте пригадаємо, деякі факти з його життя та творчості, що вже нам відомі:

  • Де народився Іван Франко?
  • Що ви знаєте про його дитинство?
  • Яку освіту він отримав?
  • Коли розпочалася його творча діяльність?
  • Яку назву мав його перший твір?
  • У яких жанрах працював письменник?
  • Скільки періодів виділяють у поетичній творчості Франка?
  • Яку назву мала перша збірка митця?
  • В чому полягають особливості збірки «З вершин і низин»?
  • Яким твором розпочинається збірка?
  • Зі скількох розділів вона складається?
  • Зразком якої лірики є поезія «Сікстинська Мадонна»?
  1. Повідомлення теми та мети уроку

Збірка Івана Франка «З вершин і низин», з якою ми познайомились на минулих уроках вміщує в себе твори як епічні, так і ліричні. Ми сприймаємо їх по-різному, але вони однаково прекрасні. І, безперечно, вас вразили сонети Франка, адже інтимна лірика митця вирізняється своєю емоційністю і чутливістю, вона багата на образи та справжні почуття. Яскравим зразком такої лірики є збірка «Зів’яле листя», з особливостями якої ми познайомимось сьогодні.

  1. Опрацювання навчального матеріалу

4.1. Жінки у житті Івана Франка

Скільки існує людство – стільки й існуватиме кохання, в усіх його проявах: ніжне, взаємне, таємне, а іноді нероздільне. Кохання залишає відбиток на світобаченні кожної людини, так чи інакше впливає на неї. Тема кохання, безперечно, присутня й у творчості Івана Франка, пригадайте хоча б любовну лінію повісті «Захар Беркут», а щоб так щиро писати про це почуття, треба його пережити, пропустити «крізь себе».

Сам Іван Франко писав, що в його житті «тричі являлася любов». Жінок у нього було значно більше, однак справжні почуття були лише до трьох… Письменник відверто говорив: «Значний вплив на моє життя, а значить, також на мою літературу мали мої зносини з жіноцтвом».  Тож пропоную вам познайомитись із деякими особистими моментами із біографії митця.

Вам вже відомо, що перше світле юне кохання Франка було до доньки священика Ольги Рошкевич, саме їй було присвячено збірку «Баляди і розкази».   Ольга була жінкою з вищого світу. Знала кілька іноземних мов, збирала фольклор, мала власні друковані праці. Познайомилися вони у 1874 році, тоді Іван був гімназистом і прийшов у гості до свого друга і брата Ольги Ярослава.

Спочатку їхні стосунки подобалися батькам, і ледь не дійшло до офіційних заручин. Однак Франка заарештовують за участь у таємній соціалістичній організації. І після цього батько Ольги забороняє будь-яке спілкування з Франком, а згодом видає заміж за священика Володимира Озаркевича. Франкові в той час вона написала: «Не думай, що я за тебе забула! Ти мені ніколи з думки не зійдеш — все буде тісно пов’язане з тобою, твоєю роботою, твоїми думками».  А сам Франко в одному із листів Агатангелу Кримському писав: «Наша любов тяглася 10 літ».

Розрив з Ольгою, мабуть, сильно вразив Франка. Тож він майже одночасно почав стосунки аж з кількома жінками. Новими захопленнями письменника стали: письменниця Юлія Шнайдер (псевдонім — Уляна Кравченко), її ім’я ви сьогодні ще раз почуєте, громадська діячка Климентина Попович,  представниця відомого роду Ольга Білинська. Остання навіть серйозно збиралася заміж за Франка. За деякими даними, вона навіть встигла пошити весільну сукню. Однак весілля не відбулося. Що стало причиною розриву стосунків – теж невідомо.

Приблизно у цей же час Франка пов’язували з відомою соціалісткою Анною Павлик. Однак дівчина йому відмовила. Анна не хотіла одружуватися взагалі. Зрештою, так і склалося – вона ніколи не була заміжня.

Другим справжнім коханням Франка дослідники називають Юзефу Дзвонковську. Дівчину він зустрів у Станіславі (Івано-Франківськ). Полька із шляхетної родини припала до серця усім членам гуртка, до якого входив Франко. Привітна і розумна дівчина залишається для усіх неприступною. Однак із Франком вона починає листування. І 27-річний письменник вирішує: от вона – жінка, яка має стати його дружиною. Проте в Юзефи про це була інша думка, і вона відмовила Франкові… Думки дослідників розходяться. Частина вважає, що відмова була пов’язана з вищим соціальним статусум. Інші переконані: через смертельну хворобу. «Вона зреклася від нього заради нього. Він зробив би так само», – писав Роман Горак у книзі «Тричі мені являлася любов». Такої ж думки дотримується відомий прикарпатський історик, академік Володимир Грабовецький. Він каже, що Юзефа знала: через сухоти довго не проживе. Її життя обірвалось у неповних 30 років. У травні 1892 року вона померла від туберкульозу. Поет їй присвятив кілька віршів і оповідань.

Третє кохання – шляхтянку і затяту польку Целіну – Франко зустрів на пошті. Тут вона працювала. Письменник безмежно закохався в прекрасну дівчину. Однак абсолютно безрезультатно! Целіна відверто говорила, що Франко їй не подобається. Вона була в захваті від брюнетів, а Франко – рудий. Целіна запевняла, що Франко її переслідує. І дуже зраділа, коли він одружився. Сама дівчина вийшла заміж за поліцейського комісара, мала з ним двоє дітей і швидко овдовіла.

Як не дивно, Франко і Целіна зустрічалися все життя. Він допомагав вдові вирішувати справи, допомагав грошима. Згодом поселив її з дітьми у своєму будинку як економку. Після смерті Франка його син теж допомагав старенькій екс-коханій батька.

Стосунки Івана і Целіни були дивні. Григорій Величко про неї писав: «Ще третя жінка відіграла велику роль в житті Франка. Це була поштова співробітниця, яку побачив поет на пошті й запалав до неї великим коханням, хоч ніколи до неї не наближався. Усе вказує на те, що це кохання було фантазією, уявою Франковою. Ця ідеальна жінка в уяві Франка не виказала себе в житті нічим визначним, не була ані письменницею, ані суспільним діячем, була зовсім тихою, буденною людиною, а все-таки Франко через неї терпів дуже сильно».

Франкові було вже 30, а він все ніяк не міг знайти на Галичині собі дружину. І от він зустрічає свою майбутню половинку в Києві. Красуня з дипломом вчителя, яка володіла кількома іноземними мовами та неймовірно грала на фортепіано, Ольга Хоружинська щиро закохалася у Франка, який мав жахливу репутацію. Звісно ж, рідні відмовляли Ольгу як могли. Але все ж вона одружується з письменником. Ольга стає вірною опорою для Франка, допомагає йому у творчості та спонукає отримати освіту. Жінка народила чотирьох дітей, та попри це не залишає громадської діяльності, видає журнал. Здається, все ідеально? Лише здається. Франко не кохав свою дружину. У листі своєму другові Агатангелу Кримському він пише: «З теперішньою моєю жінкою я одружився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою  і то більш освіченою курсисткою… Но то дарма. Судженої і конем не об’їдеш». Їхній шлюб був концептуальним, бо вони з’єднали дві половини України – Галичину та Наддніпрянщину. Весілля відбулося в Києві, і чи не всі тости були «За соборну Україну».

Ольга робила все, що могла, терпіла злидні, ревнувала Івана до інших жінок, але тішилася, що саме вона його половина. У неї все частіше стаються неврози. Останньою каплею стала смерть їхнього сина. Ольга потрапляє до божевільні. Вона навіть не була присутня на похороні Франка, бо вийшла з лікарні значно пізніше.

Так чи інакше, але в житті Франка було різне кохання: прихильне до нього та ні… Ці почуття й вилились у збірку, що має підзаголовок «ліричної драми» – «Зів’яле листя».

4.3. Складання асоціативного грона

  • Які асоціації спадають вам на думку, коли ви чуєте сполуку слів «Зів’яле листя»?
  • Як ви вважаєте, якщо вона пов’язана з коханням, яким воно має бути?
осінь холод плин часу
смерть ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ смуток
туга похмурість печаль

4.4. Збірка «Зів’яле листя» історія написання

Збірку «Зів’яле листя» Іван Франко створював протягом десяти років (1886 – 1896). Мала вона два видання, у передмові до першого (1896 року) автор написав такі слова:

«Герой отсих віршів, той, що в них виявляє своє «я» — небіжчик. Був се чоловік слабої волі та буйної фантазії, з глибоким чуттям, та мало здібний до практичного життя.

Доля звичайно кепкує над такими людьми…. Герой отсих віршів скінчив трохи щасливійше: раз у своїм життю він здобувся на рішучий крок і пустив собі кульку в лоб.

Причина сеї несподіваної рішучости нікому не була відома, бо мій бідний приятель не мав звичаю нікому говорити про свою особу, про свої пляни, надії або терпіння. Тільки кілька місяців по його смерти припадком дістався мені в руки його дневник — помятий та поплямлений зшиток, писаний прихапцем, ночами. Я неохітно взявся читати його і довго мучився, поки дочитав до кінця…

Виміркувавши отсю фактичну основу дневника, я почав уважнійше прочитувати поодинокі його частини… –  попадалися місця, повні сили й виразу безпосереднього чуття, місця такі, в котрих мій покійний приятель, хоч загалом не сильний у прозі, видобував із своєї душі правдиво поетичні тони. Отсі місця робили на мене сильне вражіння. Вдумуючись в ситуацію, в духовий настрій автора дневника, я пробував передати ті місця віршованою мовою і пускаю їх отсе в світ…»

Готуючи друге видання збірки 1910 року Франко прибрав історію про «щоденник самогубці», і деякі навіть поставили під сумнів той факт, що він був.

Проте… Він дійсно був і Франко дійсно його читав. І ось тут треба повернутися до часу його стосунків з Уляною Кравченко (Юлії Шнайдер). Справа в тому, що Юлія працювала над нарисом «Спогади учительки» на замовлення Івана Франка для жіночого альманаху «Перший вінок», який письменник редагував. Через перевантаженість матеріалами нарис був відкладений для другого видання, однак він не вийшов, проте в ньому змальовано життя юної дівчини, молодої вчительки в повітовому містечку Бібрці на Львівщині. Письменниця писала про своє власне життя. А було воно у той час досить цікавим, адже серед чисельних прихильників фігурує і постать Супруна, який несподівано освідчився Юлії, проте отримав категоричну відмову. Деякий час він переслідував її своїми зізнаннями, проте згодом  покинув Бібрку, приславши їй любовного листа-щоденника, у якому погрожував самогубством. Та Юлія вважала це впливом романтизму і навіть не читала щоденника. «Два роки пізніше, – зазначає письменниця у своїх мемуарах, – коли бував у мене Франко, з моїми рукописами забрав і той зшиток пана Супруна…».

Щоденник займає зшиток, на палітурці якого трохи зліва красується віршик, написаний характерним Франковим почерком, а під ним рукою письменниці зазначено: Іван Франко. Бібрка. 1883.

Отже зі змістом щоденника Франко познайомився раніше, ніж почав писати твори «Зів’ялого листя».

4.4. Особливості збірки «Зів’яле листя»

Збірка  «Зів’яле  листя» складається  з  трьох розділів, які Франко назвав «жмутками» ( ЖМУТОК – невелика в’язка чого-небудь). Поезія розділів відрізняється своїм звучанням.

І. «Перший  жмуток» – позначений весняними мотивами, присвячений  оспівуванню  кохання. У ньому з’являються  перші  нотки  смутку. Ліричний  герой  починає  розуміти,  що  його  кохання  не взаємне, але  з  серця  не  зникає  образ  коханої.

ІІ. «Другий  жмуток»  –  перлини  інтимної  поезії. Це поезія  літа,  спогадів  про  весну  кохання, настроїв,  туги  й  розлуки. Страждання  героя  набувають  загального  характеру.  Почуття  песимізму  і  печалі  дедалі  зростають.

ІІІ. «Третій жмуток» – пекельні  переживання  поета,  викликані  жорстокими  нещасливим  коханням,  що  довели  його  до  відчаю.

Розповідаючи  про  муки свого  нерозділеного  кохання,  герой  ніби  розриває  жмуток  за  жмутком,  розкладає  зів’яле  листя своїх  пісень,  щоб  воно  щезло  безслідно.

Я пропоную вам пересвідчитись у цьому, прочитавши поезії збірки.

  1. Робота над змістом творів

5.1. Слово вчителя

«Перший жмуток» Івана Франка закінчується «Епілогом», в якому ми можемо побачити наскрізний образ збірки і відслідкувати настрій, пропоную вам прочитати цей твір.

5.2. Виразне читання поезії учнями

Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі,

Розвійтесь, як тихе зітхання!

Незгоєні рани, невтишені жалі,

Завмерлеє в серці кохання.

В зів’ялих листочках хто може вгадати

Красу всю зеленого гаю?

Хто взнає, який я чуття скарб багатий

В ті вбогії вірші вкладаю?

Ті скарби найкращі душі молодої

Розтративши марно, без тями,

Жебрак одинокий, назустріч недолі

Піду я сумними стежками.

5.2. Бесіда за питаннями

  • Який настрій цієї поезії?
  • Які художні засоби використовує автор для підсилення почуттів суму та туги?
  • Чи відчувається у цих рядках надія?

5.3. Слово вчителя

Найчуттєвішими, безперечно, є поезії другого жмутку збірки. Більшість з них навіть покладені на музику, адже вражають щирістю своїх почуттів, де образ коханої є центральним. До таких перлин належать поезії «Ой ти, дівчино, з горіха зерня..» та «Чого являєшся мені у сні», які я пропоную вам прочитати.

5.4. Виразне читання поезії  «Ой ти, дівчино, з горіха зерня..» учнями

5.5. Бесіда за питаннями

  • Який настрій цієї поезії?
  • Чому ліричний герой нещасний?
  • Як він описує кохану?
  • Як називає її?
  • Які художні засоби використано у творі?

5.6. Літературний аналіз твору

Тема: страждання ліричного героя із-за неподіленого кохання.

Ідея: любов може викликати не лише радісні почуття, а й сум, горе.

Рід: лірика

Жанр: інтимна лірика

Художні засоби:

Епітети: колюче терня» тиха молитва; буря люта.

Порівняння: слово, як бритва; серце бентежить,як буря люта.

Гіпербола: ох, тії очі темніші ночі…

Антитеза: усміх/скрута; радощі/горе.

5.7. Прослуховування аудіозапису «Чого являєшся мені у сні?»

5.8. Бесіда за питаннями

  • Яке враження викликала у вас ця поезія?
  • Що вона вам нагадує?
  • Чи можна сказати, що твір має певну композицію?
  • Яку саме?
  • Яким засобами це досягається?

5.9. Літературний аналіз твору

Тема: відображення внутрішнього світу закоханної людини, ії думок та страждань

Ідея: заклик шукати своє кохання та кохати всупереч усім бідам, не дивлячись ні на що.

Рід: лірика

Жанр: інтимна лірика

Художні засоби:

Епітети: чудові очі… ясні; дно студене; зарево червоне; довгими ночами; щастя молодого; дива золотого.

Порівняння: очі…, немов криниці дно студене; уста…, мов зарево червоне; серце…, неначе перла у болоті.

Метафори: докір займається і …тоне у тьмі; ти серце надірвала; вирвала ридання голосні; свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні.

  1. Підсумки уроку
  1. Домашнє завдання

 Підручник с. 93-97; Вивчити напам’ять поезію зі збірки «Зів’яле листя» (на вибір, але не меншу 3 строф); онлайн-тестування

Завантажити: Іван Франко. Лірична драма митця «Зів’яле листя» (10 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 7.4 MB, Завантажень: 65)
Back to top button