Конспекти уроків української літератури 10 класУсі уроки української мови та літературиФайли

Панас Мирний. Життєвий та творчий шлях. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – перший в українській літературі соціально-психологічний роман (10 клас. Українська література) + Презентація

Автор: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

Тема: Панас Мирний. Життєвий та творчий шлях. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – перший в українській літературі соціально-психологічний роман

Мета: ознайомити учнів із життям та творчістю Панаса Мирного, історією написання роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»; дослідити будову та композицію твору, опрацювати сюжет І та ІІ частини роману; дати визначення «нарис», «роман», «соціально-психологічний роман», розкрити їх особливості; на прикладі змісту І та ІІ частини роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» дослідити жанрові особливості; дослідити образ Максима Гудзя, риси його характеру, причини змін; з’ясувати як його доля пов’язана з долею головного героя Чіпки Варениченка; розвивати творчі здібності учнів при роботі з текстом, закріплювати вивчене про сюжетні лінії, композицію; виховувати прагнення жити за принципами гуманізму; плекати повагу до художнього слова. 

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний етап
  1. Повідомлення теми та мети уроку

Сьогодні на уроці ми розглянемо життя та творчість відомого українського письменника Панаса Мирного. Олесь Гончар свого часу назвав його «першим симфоністом української прози». Чому це так, ми й спробуємо з’ясувати, ознайомившись з історією написання, будовою та жанровими особливостями одного з найвідоміших творів митця – «Хіба ревуть воли, як ясла повні?

  1. Опрацювання навчального матеріалу

3.1. Біографія Панаса Мирного

Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Його батько походив з родини простого козака, який брав участь у війні з Наполеоном 1812 року, зумів дослужитися до чину прапорщика, а повернувшись на Полтавщину, придбав собі невеликий маєток у селі Білики Миргородського повіту. Мати, Тетяна Іванівна Гординська — донька місцевого колезького реєстратора. Панас був третьою дитиною в сім’ї. Як згадувала ровесниця Мирного Олена Пчілка: «Обставини хатнього життя в сім’ї Рудченків, як і в нашій, були суто українські. Я не пригадую, щоб мати Панасова, Тетяна Іванівна, говорила до дітей інакше, як по-українському, не через яку-небудь ідейну тенденцію, а просто через те, що і в панських повітових сім’ях, не дуже багатих, жилося простенько, можна сказати, серед народної течії української. Отже, діти виростали в близькім товаристві слуг, на лоні простого українського життя. Тим-то українське слово, українська пісня, українські звичаї оточали й Панаса Рудченка змалку»

Малий Панас відзначався тихою, миролюбною і замкнутою вдачею. Його старша сестра Олександра згадувала, що він любив самотність, був «дуже мирний, колотнечі не терпів: одразу ж тікав геть».

Першу освіту Панас Рудченко отримав у  Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі, після закінчення яких чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу. Чиновницька служба Рудченка почалася 1863 року в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування у Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. Так минули перші вісім років служби в невеликих містах Полтавщини.

На цей час припадають його перші спроби літературної творчості та фольклористичної діяльності. Рудченко почав займатися літературою за вікопомного часу на початку 1860-х років, позначених не лише ліквідацією кріпацтва, але й лібералізацією життя загалом. На українському ґрунті ця лібералізація мала яскравий національний колорит, особливо характерний для «громадівського» руху.

Частину зібраних Панасом фольклорних матеріалів згодом опублікував його брат Іван Білик у збірниках «Народные южнорусские сказки» (1869, 1870) та «Чумацкие народные песни» (1874).

З 1871 року Панас Рудченко жив і працював у Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті. Його зовсім не приваблювала чиновницька кар’єра, тому він і починає пробувати свої сили в літературі. Прикладом для нього був старший брат Іван, що вже з початку 1860-х публікував свої фольклорні матеріали в «Полтавских губернских ведомостях», друкувався в «Основі», а пізніше видав окремі збірники казок і пісень, перекладав оповідання Тургенєва, виступав у львівському журналі «Правда» з критичними статтями.

Літературна праця стає справжньою втіхою і відрадою Рудченка. Уриваючи час від відпочинку, просиджуючи вечори за письмовим столом, він з натхненням віддається улюбленим заняттям. Перші його твори вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав», підписані прибраним ім’ям Панас Мирний, з’явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» 1872 року. Попри те, що у 1870–1880-х письменник продовжує інтенсивно працювати, його твори, в зв’язку з цензурними переслідуваннями українського слова в Російській імперії, друкувались переважно за кордоном.

Так, 1874 року в журналі «Правда» побачили світ нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» та оповідання «П’яниця», а 1877 року в Женеві з’являється повість «Лихі люди». Ще 1875 року в співавторстві з братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» і подано до цензури, але у зв’язку з так званим Емським указом 1876 року в Росії цей твір не був опублікований і теж вперше з’являється у Женеві 1880 року.

Тільки в середині 1880-х твори Панаса Мирного починають друкуватися на Наддніпрянщині.

Панас Мирний підтримував тісні зв’язки з багатьма діячами української культури — Лисенком, Старицьким, Карпенком-Карим, Кропивницьким, Коцюбинським, Лесею Українкою. Особливо посилюється громадська діяльність Панаса Мирного напередодні і в період першої російської революції. Він виступає з відозвами, в яких закликає до боротьби за свободу й рівноправність жінок. У ряді своїх творів («До сучасної музи», «Сон», «До братів-засланців») відгукується на революційні події.

Коли 1914 року було заборонено вшанування пам’яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення діями російської влади. Не дивно, що 1915 року поліція розшукує «політично підозрілу особу» Панаса Мирного.

Через те, що письменник, не бажаючи ускладнювати свої службові стосунки, весь час конспірувався, його особа для широких кіл читачів та й для офіційних властей була таємницею. Та річ ще й в тому, що Панас Мирний, як людина виняткової скромності, вважав, що треба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народові.

Вже після зайняття Полтави радянськими військами Панас Мирний, незважаючи на свій похилий вік, був змушений працювати у Полтавському губфінвідділі. Серед причин, які змусили письменника працевлаштуватися у похилому віці — тогочасна фінансова й економічна нестабільність та потреба утримувати родину.

Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року. Похований у Полтаві. До кінця життя Рудченко не бажав розкривати таємницю власного імені, так само не афішував своє приватне життя. Сергій Єфремов зазначав, що Панас Мирний залишався «напівміфічною істотою, не розгаданою й не оціненою до ладу, хоча б навіть у загальних рисах, навіть на ім’я ширшій громаді незнаною». Деякі його твори були видані навіть без зазначення імені автора — наприклад, повість «Лихі люди», опублікована Михайлом Драгомановим в Женеві 1877 року.

3.2. Історія написання роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Справжню письменницьку славу принесли Панасу Мирному два великі романи — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та «Повія». Перший з них має доволі довгу та цікаву історію.

Навесні 1872 року Панас Мирний перебував у службовому відрядженні. Під час поїздки з Полтави до Гадяча хлопчик-візник розповів йому жахливу історію селянина Василя Гнидки, який вирізав сім’ю заможного козака, за що був засуджений до каторжних робіт. Особа Гнидки так зацікавила митця, що він весь час у своїх думках повертався до почутого. Під враженням цієї розповіді він пише нарис «Подорож з Полтави до Гадяча». Письменник доходить висновку: «На мій погляд, Гнидка — безталанна дитина свого віку, скалічений виводок свого побуту,— пригніченого усяким панством…».

3.3. Теорія літератури

Нарис – невеликий прозовий художньо-публіцистичний твір, у якому зображуються взяті з життя факти, події.

3.4. Історія написання роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

 Але крім того, що під враженням почутої історії Панас Мирний написав нарис, особа Василя Гнитки ще й стала прототипом образу героя повісті «Чіпка», створеної того ж 1872 року. Деякі зауваження до повісті зробив відомий літературний критик, публіцист, рідний брат Панаса Мирного  Іван Білик. У першій редакції автор повністю зосередився на постаті головного героя, здійснюючи намір показати, як соціальні умови руйнують особистість, творять із чесних людей «пропащу силу». Одержавши рецензію на початку 1873 року, Панас Якович переглянув текст повісті, виправив деякі суперечності в образі головного героя, дещо деталізував, накидав штрихами нову сюжетну лінію про Грицька тощо. І відклав роботу на певний час за своїм творчим принципом: «Нехай вилежиться та достигне, як та овоч на дереві». Коли ж він знову повернувся до твору, то почав писати заново — розгортати повість у багатоплановий соціально-психологічний роман.

Над четвертою і п’ятою редакціями Панас Мирний працював вже разом з Іваном Біликом, четверта редакція, написана 1874 року, мала назву «Пропаща сила» і  складалась із чотирьох частин. У 1875р. роман було закінчено під назвою «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Але далі над твором навис якийсь фатум. Почалося з того, що київські друкарні його чомусь не взяли. Коли нарешті домовилися про друк у Петербурзі, виявилося, що цензор у поспіху не поставив свій підпис на кожному аркуші рукопису. Друк його почався тільки наприкінці травня 1876 року, і тут по цензурних відомствах пройшов горезвісний циркуляр від 5 червня 1876 року про заборону українських видань, який і припинив друк роману.

Прогресивні громадські діячі України не могли дати загинути найвидатнішому творові часу. Тому вперше роман був надрукований Михайлом  Драгомановим у Женеві в 1880 році, але відразу потрапив до списку заборонених видань і проникав до читачів у Росію таємно, як підпільна література. Уперше легально роман був опублікований у 1903р. в журналі «Киевская старина» під назвою «Пропаща сила».

  1. Бесіда
  • Про що, на вашу думку, свідчить така кількість редакцій твору?
  • Яким є будова твору?
  • Які враження у вас від твору після прочитання І та ІІ частини?
  • Чи можна сказати, що вони поєднані?
  1. Композиція роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

 Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» складається з чотирьох частин, кожна з яких поділяється на дрібніші розділи. Кожна частина, кожний з 30 розділів має свій закінчений зміст, свій внутрішній лад, художню завершеність.

Академік Олександр Білецький взагалі вважав, що композиція роману схожа «на будинок з багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом».

  • Про що розповідають І та ІІ частини роману?
  Розділ Зміст
Частина І 1 Знайомство з Чіпкою-парубком, зустріч із дівчиною
2 Історія одруження Мотрі з Остапом, що виявився двоєженцем.
3 Дитячі роки Чіпки, його вдача
4 Чіпка-пастух. Знайомство з Грицьком
5 Чіпка дізнається про батька
6 Робота Чіпки біля землі, зустріч з Галею
7 Історія Грицька, заробітки та повернення у Піски
Частина ІІ 1 Історія села Піски. Історія козака Мирона Гудзя, його вплив на онука
2 Як Піски стали панськими
3 Пани Польські
4 Дитинство та юність Максима Гудзя
5 Служба Максима Гудзя у москалях. «Прокормление»
6 Підвищення Максима по службі. Історія Явдохи. Народження Галі. Повернення до Пісків
  • Чи можна сприймати кожну з частин роману як окремий твір?
  • Чим вони пов’язані?
  • Як ви вважаєте, на що вказує така композиція?
  1. Теорія літератури

Роман – великий і складний за будовою епічний прозовий твір, в якому охоплені події долі однієї людини чи кількох людей, найчастіше від народження до смерті або протягом досить тривалого часу.

Особливості роману:

  • прозова форма;
  • великий обсяг
  • тривалий час дії;
  • зображення великого й складного кола подій та явищ суспільного й побутового життя певного історичного періоду;
  • основних дійових осіб до десяти (більше);
  • відтворення складних шляхів розвитку образів – персонажів у їхніх багатоманітних зв’язках з суспільством;
  • значна сюжетна розгалуженість;
  • докладні описи (портрети, пейзажі, інтер’єри тощо);
  • докладність розповіді про події та персонажів.

Соціально-психологічний роман – роман, у якому суспільно значущі події і соціальні процеси передаються шляхом розкриття психології героїв, їх думок, прагнень і переживань.

  1. Бесіда за питаннями
  • Доведіть, що «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є дійсно романом.
  • Як ви вважаєте, хто з героїв, із якими ми познайомились, прочитавши перші дві частини, є основними?
  • Образ кого, на вашу думку, розкритий в цих частинах більше? Аргументуйте
  1. Характеристика образу Максима Гудзя
  • З якої родини походив Максим Гудзь?
  • Хто з рідних мав на нього найбільший вплив? Зачитайте

 Максим полюбив діда більше батька, матері; прийшлись йому до вподоби його роз-кази страшні, а Іноді й смішні; полюбились йому дідові вичити — розумні, правдиві, добрі…

  • Яким було його дитинство?
  • Як він ставився до роботи? Зачитайте

 Хлопці до всього того кидались з гарячим запалом, а найщиріше брався Максим. Зате ж йому найскоріше й надолужало. Двічі, тричі —зробив що — уже йому й не хочеться, уже йому новинку подавай. Та ні заставити, ні застрахати таку неспокійну натуру викохав старий дід, на лихо Іванові, і загартував її своїми страшними переказами про невмируще завзяття та своїми сердитими закидами про те, як тепер на світі сталося… Максимові хотілось самому битись, рубатись, розгардіяшити… З ким же його?.. де його?!. Пішла ходором думка за думкою…

  • Як він почував себе в умовах села? Зачитайте

Сумно було Максимові серед широкого, пустого степу, серед поораної ріллі, тісно в тихій батьківській хаті, тяжко між мовчазною скотиною, котру йому, як старшому, першому довелось пасти… І хлопець видумував шкодливі ігри: то на баранах їздив, то телят лякав, то прив’язував їм до хвоста дрючки й заливався заливним реготом, як телята дрочилися.

  • Як його сприймало юнацтво? Зачитайте

 Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх побивав, над усім верховодив… А насміятися над ким, украсти, одняти що — йому дай! Генеральша ніколи не їла овощей з свого молодого садка: він усе пообносить, усе викраде, не дивлячись ні на собак, ні на сторожів. Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як з заліза збитий, а до того ще меткий, як заєць, співун-реготун… Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі… Вся молодіж любила Максима за його вдачу, за веселий, безбоязний норов, — усі йому корилися… Хто напереді ставник несе, як ідуть весною святити парубоцьку криницю? Максим несе. Хто на Гудзевій улиці отаманує, улицю водить? Не кому, як не Максимові… Кому насміятись над ким? У Максима язик, як гостра бритва… Хто пустив погану славу на багатирку Шрамченкову дочку? У кого ж язик довший, як не в Максима! Сам устряне, зведе дівчину, — сам потім перший і насміхається…

  • Які враження викликає у вас цей персонаж?
  • Якими рисами він наділений?
  • Яке прізвисько він отримав у селі? Чому?
  • Чи могли батьки зробити щось з його витівками?
  • Як він сприйняв те, що його віддають в москалі?
  • Чи легко йому було на початку служби? Зачитайте

Нелегко було й Максимові; отже він не плакав, а насміхався над усім… і над кацапами, і над своїми, і над собою. Є такі люди, що найважчу тугу виливають сміхами, жартами. Про них завжди кажуть, що вони ніколи горя не знають; зовуть їх за те щасливими. Отаким щасливим і Максим удався.

  • Як він себе поводив на службі? Зачитайте

 Отже Максимові було все це за іграшку. Скоро він вивчився добре “носки” витягувати, марширувати, стрибати, по-московськи викрикувати… Так мов старий москаль! Старі москалі дивувалися його дотепності та вихвалювали перед молодшими — неуками.

  • А як його сприймали такі ж москалі?
  • Як Максим вперше пішов на прокормлєніє?
  • Як він ставився до таких вилазок? Зачитайте

 Такі походи хоча спершу й будили якийсь сум і острах у душі Максимовій неправдою, крадіжкою, грабунком, а не чесним заробітком; отже при такому товаристві, при гульні та вихвалках одного перед другим своєю силою, своєю вдатністю, — стирали ту чорну думку. Максим швидко забув про неї. Усе ж таки для його непосидячої натури це була робота, з котрої одному виходила користь, другому — шкода… Не те, що нудна щоденна муштра, котра, як думав Максим, нікого ні знобить, ні гріє. І він цілком оддався тій роботі. Ні один случай не обходився без його. Тут він виказував свою силу й свій розум. Іноді й геть-то круто прийшлося, якби не він!

  • Як ви вважаєте, чому Максим змінює свою думку з цього приводу?
  • А як змінюється він сам після підвищення? Зачитайте

 Перевернуло старшинування й Максима. Спершу він був запишався, почав гордувати нижчими себе, а найбільше — своїми земляками; став їх ганяти, а часом і зуботичку давати, щоб похнюпний “хахол” держав рівніше голову; іноді по руці або по нозі тесаком увірве, що не так ружжом кидає, не так носки витягає… Учні терпіли. Хоч у душі й проклинали Максима, а проте слухали — духу його боялися… На те служба!

  • Чому підвищення змінює його?
  • Як він поводив себе під час бою?
  • Що змусило його припинити службу та повернутися на Батьківщину?
  • Як ви вважаєте, чи змінить повернення на Батьківщину та сімейне життя Максима?
  • Хто його пов’язує з Чіпкою?
  1. Підсумки уроку
  1. Домашнє завдання

Прочитати ІІІ та IV частини роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Завантажити: Панас Мирний. Життєвий та творчий шлях. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» - перший в українській літературі соціально-психологічний роман (10 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 12.2 MB, Завантажень: 67)
Back to top button