Урок позакласного читання. Модерністські тенденції у творі Архипа Тесленка «Прощай, життя!» (10 клас. Українська література) + Презентація

Автор: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

Тема: Урок позакласного читання. Модерністські тенденції у творі Архипа Тесленка «Прощай, життя!»  

Мета: повторитиознаки модернізму та його течій; познайомити учнів із життям та творчістю українського письменника Архипа Тесленка; прочитати його твір «Прощай, життя!»; виконати ідейно-тематичний аналіз твору, дослідити сюжет, жанрові особливості, проблематику твору; розкрити риси модернізму, притаманні твору, дослідити до якого саме напряму він належить; розвивати вміння роботи з текстом, аргументовано передавати власні думки щодо поняття сенсу людського життя, щастя, людських проблем та альтернативних шляхів їх вирішення; сприяти вихованню відповідальності за свої вчинки, емпатії.

ХІД УРОКУ

1. Організаційний етап

2. Повідомлення теми та мети уроку

Останні наші уроки були присвячені письменникам та творам, які належать до модерністського напряму. Сьогодні ми з вами повторимо ознаки цих напрямів, їх основні особливості. А також познайомимось із життям та творчістю українського письменника Архипа Тесленка, прочитаємо його твір «Прощай, життя!» та дослідимо його, зокрема визначивши, до якого модерністського напряму його можна віднести.

3. Актуалізація опорних знань

Через панівну ідеологію радянської доби говорити про український модернізм модернізм завжди було складно. Упродовж тривалого часу його замовчували, а тому й мало досліджували. Та й сам модернізм на українському ґрунті став доволі складним і суперечливим явищем. Попри все вітчизняні літературознавці та критики схильні вважати його справжнім естетичним феноменом.

Перш за все, модернізм відзначився увагою до естетичних цінностей, а не до суспільних потреб, обстоюванням справжньої свободи творчості, орієнтацією на кращі зразки європейської літератури. Крім того, кожна стильова модерністська течія на українському ґрунті була відмінною від аналогічної в європейській літературі.

• Пригадайте, що таке модернізм?
• Які течії модернізму вам вже відомі?
• Які визначальні риси цих течій?
• Хто був їх представниками?
• З якими модерними творами ми вже знайомі?
• На який час припадав розвиток модернізму в українській літературі?

4. Опрацювання навчального матеріалу

Одним із маловідомих письменників-модерністів є Архип Юхимович Тесленко. Творчість якого розвивалася паралельно з творчістю Василя Стефаника, Володимира Винниченка. Тобто, він писав тоді, коли модернізм лише починав розвиватися в українській літературі. Більшість творів Архипа Тесленка були написані під впливом власних життєвих вражень. Як і твір, який ми прочитаємо сьогодні. Але перш, ніж ми прочитаємо цей твір, хочеться познайомити вас із життєписом самого автора.

Народився Архип Юхимович Тесленко 2 березня 1882 року в селі Харківцях Лохвицького повіту на Полтавщині в родині підписаря. Батько, Юхим Якимович, був інвалідом і не міг виконувати важкої селянської роботи; знав трохи грамоти, напам’ять часословець і переказував щосвята людям. Мати, Явдоха Сидорівна Строй, – жінка лагідна, добра, наділена природним розумом і вмінням цікаво, образно розповідати; знала безліч казок, приповідок, пісень. Довго наймитувала в поміщицьких економіях. Успадкувавши невеличкий шматок землі, клуню і садок, оселилася в с. Харківцях – найкращому в повіті селі.

Любляча мати хотіла кращої долі для сина, то й віддала його в однокласну церковнопарафіяльну школу, яку він успішно закінчив (1894) і вступив до харківецької церковно-учительської школи. Малий Тесленко виявив неабиякий хист до науки і до красного письменства. Під впливом маминих пісень і казок він вже той час почав складати байки про однокласників.

Читав багато, переважно релігійну літературу. Не все в ній було йому зрозуміло. Тоді звертався до своїх наставників. Та замість відповіді чорносотенець-законоучитель виключає хлопця зі школи за «вільнодумство» і «безбожність».

16-річний юнак залишається на узбіччі життя: починаються страшні злигодні й поневіряння; поховано мрію про освіту, втрачено надію влаштуватися на вчительську роботу. Щоб не бути зайвим ротом у родині починає пошук роботи.

На початку 1899 року він знайшов місце волосного писарчука у Лохвиці. Високомірство, хабарі остогидли юнакові, він кидає писарчукування й 12 серпня цього ж року переходить у контору повітового нотаріуса Кисловського. Проте й тут довго витримувати наругу, знущання Кисловських, особливо примхи Кисловської, Архип Тесленко був не в силі. Найгірше дошкуляло переслідування за читання книжок. А читав він дуже багато, недосипаючи ночами. Свої враження від побаченого, пережитого пробує занотувати віршами.

3 серпня 1901 року Тесленко виїжджає на станцію Долинську Південно-Миколаївської залізниці – вчитись на залізничного телеграфіста. Читання ночами при слабкому світлі дали свої наслідки, виявлені через чотири місяці лікарем: «слабість на очі», що стало причиною його звільнення. Голодний, обірваний і босий, Тесленко повертається до батьків. Допомагає їм, водночас продовжує підготовку до екзамену на право вчителювання. Тут сходиться з місцевим учителем, з бібліотеки якого бере книжки українських і російських авторів, недоступних йому до цього часу.

Під упливом «Вечорів на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя Тесленко пише етнографічно-побутовий нарис «Ночь на Ивана Купала в с. Харьковцах» і лірико-публіцистичний роздум «На досветках» (1902). Знайомство з Миколою Дьяковим – режисером аматорського театру в Лохвиці, допомогло йому обрати сферу діяльності – громадсько-культурну ниву. За прикладом Лохвицького драматичного гуртка, Тесленко організовує аматорський гурток у Харківцях. Під впливом драматургії І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького Тесленко пише для Харківецького аматорського театру п’єсу «Горобина ніч» (втрачену згодом) і «Не стоїть жить» (п’єса на 5 дій, українською мовою). Останню він посилає на суд М. Кропивницькому. Кропивницький, як свідчить лист-відповідь, відзначивши талант Тесленка, вказав на прорахунки п’єси драматурга-початківця, але підтримав його, тож Тесленко активізує свою громадсько-культурну діяльність: бере участь у розвитку культурно-освітніх земських заходів, стає одним із організаторів та активних членів «Селянської спілки», веде агітаційну роботу серед селян, поринає у бурхливі події 1905 року. Разом з робітником Пимоном Бурдою Тесленко поширював революційні ідеї, читав бідноті заборонену літературу. За це в 1905 році й був заарештований. Хоч просидів у в’язниці недовго, гоніння й переслідування не закінчилися.

14 грудня 1905 року Тесленко бере участь у революційному виступі лохвицьких робітників, ремісників та селян. Під час заворушень загін драгунів поранив 9 селян, троє з яких померли.

Архип Тесленко залишає село, їде до Києва – без паспорта, грошей і знайомих. Нестерпно важкою була для нього та зима, адже щодня доводилося думати, де переночувати наступну ніч. Майже півроку змушений був тулитися по різних нічліжках. Деякий час мешкав у приміщенні редакції газети «Громадська думка», фактичним редактором якої був Борис Грінченко. Переживаючи неправду, лихо, співчуваючи людському горю пише оповідання «Любов до ближнього», «У схимника», «У городі», «Наука». Борис Грінченко опублікував їх у київських газетах «Громадська думка» та «Рада». Для переслідуваного письменника ці публікації були єдиною відрадою.

24 жовтня 1906 року Тесленка знову заарештовують. Згідно зі сфабрикованим громадським присудом разом з іншими 15 селянами письменника мали вислати на два роки до Вологодської губернії, однак слідство в справі його участі у лохвицьким грудневих заворушеннях 1905 року ще не завершилося. З лохвицького арештантського будинку його переводять до гадяцької, а потім миргородської тюрми. Нарешті за розпорядженням міністра внутрішніх справ Тесленка висилають до села Бісерово Глазовського повіту Вятської губернії. Хворого письменника висилають етапом через через московську Бутирську тюрму і Ярославський централ на північ. Проте не встиг він прибути на місце заслання, як у жовтні 1908 року його повернули до Лубни на Полтавщині, де знову слухалася справа про лохвицькі події. На суді письменника було виправдано, але його знову висилають на північ відбувати до кінця строк заслання. Знову допити, етапи, тюрма, в якій просидів Архип Тесленко весь 1907 і 1908 роки. Далі хвороба на тиф та плеврит.

Тільки на початку 1909 року Тесленко, виснажений і хворий, повертається до батьківської хати. Не застав нікого з колишніх друзів та однодумців. Вороги-донощики продовжують переслідувати письменника, намагаючись знову вислати його подалі від рідних місць.

На початку січня 1910 року померла мати Архипа Тесленка – єдина опора і порадниця знемагаючому від туберкульозу письменникові. Тепер Тесленкові потрібно було щодня думати, як жити. З листів письменника до Грінченка постає гнітюча картина фізичних і моральних страждань в останні місяці життя.

Смертельно хворий Тесленко живе з калікою-батьком у холодній хаті не тільки без ліків, а інколи й без шматка хліба. На прохання Грінченків записує весільний обряд («Харківецьке весілля»), місцеві ліричні пісні, колядки, щедрівки, новорічні «посівальні» побажання, петрівчані пісні. На жаль, ці записи десь загубилися.

Тесленко відчуває подих смерті. Знесилений, розбитий морально і фізично, він переносить свій настрій і на художні твори: «Поганяй до ями!», «Немає матусі», «Прощай, життя!», «В тюрмі», «На чужині», «Що б з мене було?», «В пазурях у людини», опублікованих у київських періодичних виданнях, переважно в «Раді».

Та здоров’я його підірване, організм виснажений до останньої межі. 28 червня 1911 року на 29-му році життя Архип Тесленко помер від туберкульозу. Похований у селі Харківцях.

• Які враження справило на вас життя Архипа Тесленка?
• Що ви запам’ятали з приводу його творчої діяльності?
• Які твори були написані Тесленком в останні роки життя?
• Шо ви можете сказати про їхні назви?

Один із цих творів я й пропоную вам прочитати.

5. Читання твору А.Тесленка «Прощай, життя!»

6. Робота над змістом твору А.Тесленка «Прощай, життя!»

6.1. Бесіда за питаннями

• Який підзаголовок має твір?
• З чого він починається?
• У якій формі написано?
• Як ви вважаєте, чому автор обрав саме форму щоденника?
• У яку пору року відбуваються події?
• З чого починається, власне, історія? Зачитайте

25 марта. Ну, де-таки моєму свідоцтвові діться? Ось як повернувся з заслання, розшукую його і… ні слуху ні духу. Становий зразу казав мені, що укупі з книжками, які тоді забрали в мене, воно в жандармське управління пішло….

Так от!.. А чого воно коштувало мені! Скільки попотягся мій батько… поки на вчителя вивів мене, поки я здобув його! І то ж треба таке: з учителювання увільнили, заарештували, потім заслали, свідоцтво знищили, а за віщо? За те тільки, що книжки селянам читав, про дещо розказував їм…

А чого хоч батько той полом так торохтить? Ліг одпочити і повертається на йому, неначе поламать його хоче. Такий він усе невеселий.

— Навчителював! — усе він зітхає, дивлячись на мене. — Думав, і я за ним житиму, а він… тільки до втрати довів.

• Як ви вважаєте, з якою метою автор вводить фразу батька «навчителював»?
• А що нам відомо про матір автора?
• Кого зустрічає наш герой, повертаючись із цвинтаря?
• Як поводять себе його компаньйони? Зачитайте

Були то: вчителька наша Марина Петровна і Прокіп Остапович, псаломщик наш.

— Як поживаєте? — всміхнувся до мене Прокіп Остапович.

Се-те, пішов і я з ними. Починаю про весну, Прокіп Остапович:

— Еге. — Помовчав, далі так серйозно до мене:— Ви б собі місця якого шукали. Як так без місця! Хоча… неблагонадежність ота. — Зітхнув.

А вчителька подивилась на мене так призро.

— А нам тепер жалування прибавили, — процідила крізь зуби.

Що таке? Поки вчителював я, Прокіп Остапович був такий товариш мені. Не було цього тону. Тоді ми на “ти” з ним були. А Марина Петровна теж така тоді приємна була до мене. Що таке?

Увійшли ми в село. Ідуть обоє, похнюпились, неначе їм зо мною ніяково йти. Ось біля розправи якраз і людей багато стоїть. Вчителька глянула до їх спідлоба, далі до мене та й повернула в уличку.

— Мені, — каже, — до молодиці тут треба зайти. Дяк став швидше йти. Іде і все попереджає мене, ніби хоче показати цим, що до мене нічого не має. Що значить? Чи моє становище “без місця” соромить їх, інтелігенцію нашу, чи моя “неблагонадежність” лякає їх?! Те, здається, і друге.

Чому я був не обминув їх у гаї?!

• Як ви вважаєте, чому вчителька та псаломщик так себе поводили?
• Чому вони змінили свою ставлення до героя після його повернення?
• Чим займається герой, щоб прожити? Зачитайте

Учора лагодив лісу, сьогодні неділя, — знов піду в гай сновигати, завтра паляниці пекти, плести хлів і… це все?! Проходить молодість марно, одноманітно, безглуздо. А там… а там і все життя так. І нічого, нічого… Могила одна. Так хоч би ж з минулого вже згадати що було!.. Вчився — жив мріями, почав учителювати — не дали… Ой, сумно, тяжко… Де дітися? Як убити час? А піду до Мартина.

• Ким був Мартин?
• Що його поєднувало з нашим героєм?
• Що він розповідає про свій вечір в компанії Мартина?
• Що дивує нашого героя? Зачитайте

Так багато самогубств тепер. Підеш коли в читальню в Коржів Яр, — самі самогубства в газетах. А якби й справді гарно вмерти, вмерти, як оце садки зацвітуть, соловейко защебече… Взяти револьвера, піти під калину і… бух!.. До матусі полинути. А де б і справді револьвера взяти?.. Не легко без грошей. Саме легче петлю на шию або з мосту та в воду. Тільки… це некрасиво якось… синій, пухлий. А яка є отрута, щоб рвот не було, щоб так: заснути у садочку Й не встати?

• Як ви ввважаєте, чому герой починає розмірковувати про самогубство?
• Яким воно має бути, на його думку?
• Чи можна сказати, що навіть у смерті він шукає прекрасне?
• Про що це свідчить?
• А як він говорить про самогубців у наступному щоденниковому записі? Зачитайте

Яка ж я легкодуха комаха! Самовбивць звичайно звуть “трусами”. Неправда. Трус той, хто, не бачачи ні цілі, ні товку в житті, боїться розквитатися з ним, боїться смерті. Трус той, з кого життя глузує, кому показує спину, і хто, боячись дати стусана йому, щоб і носом заорало, кисне перед ним, хапається за його. Я ось трус. Хочу вмерти й живу. А що ж ще ось! Розсудіть.

• Як можна описати стан нашого героя?
• Чи дійсно він боягуз?
• Чи розуміє він на що перетворюється його життя?
• Чи подобається воно йому?
• Як він описує свою рішучість з приводу самогубства? Зачитайте

Ху! Що ж це! Та це ж… розпуста, багно! Так ось яке кохання випадає на долю мені, кохання, про яке так соловейко виспівує! Так ось які карі оченята можливі для мене! Так ось яке життя, ціль його, товк! Та чорт же візьми мене! Та невже ж я трус таки й справді?! Та невже ж я так таки й не здолаю покінчить з цим усім?! Чого мені страшно? Миті? А чого мені жалко тут? Батька? Буде ж і він там, будуть усі… Чорт! к чорту!.. Де… о, де йод мій?.. Або, стій… Це ж я навіки йду звідціля! Що б же зоставити після себе в цьому брудному мирі?

• Як ви вважаєте, чому його хвилює, що має щось залишити по собі?
• Як можна оцінити те, що він відправив свій щоденник у газету?
• Як ви можете пояснити фразу  «надрукують, може, і… це буде до речі, взнають ще про одно самогубство»?

5.2. Проблематика твору

• Як ви вважаєте, які проблеми порушує цей твір?

• Людина і суспільство
• Батьки та діти
• Соціальний статус
• Гармонія людини та природи
• Бачення прекрасного, навіть у скрутні хвилини життя
• Філософія людського життя;
• Кохання
• Людина і моральні канони.
• Життя і смерть

• Яка з них, на вашу думку, є основною?
• Чи можна назвати ці проблеми філософськими?

7. Укладання порівняльної таблиці

• Чи помітили ви схожість твору Архипа Тесленка «Прощай, життя» з творами письменників-модерністів, яких ми вже вивчили?
• Якими саме?

Пропоную укласти таблицю та дослідити особливості твору та модерністські тенденції у ньому

СХОЖІСТЬ ЗА ЗМІСТОМ
Події твору відбуваються навесні	М.Коцюбинський «Цвіт яблуні» О.Кобилянська «Меланхолійний вальс» В.Винниченко «Момент» А.Тесленко «Прощай, життя!»
Герой твору опиняється у скрутному становищі через певні соціальні обставини	В.Стефаник «Новина» О.Кобилянська «Меланхолійний вальс» В.Винниченко «Момент» А.Тесленко «Прощай, життя!»
Краса природи поряд із думками про смерть	М.Коцюбинський «Цвіт яблуні» В.Винниченко «Момент» А.Тесленко «Прощай, життя!»
Роздуми про цінність життя	М.Коцюбинський «Цвіт яблуні» О.Кобилянська «Меланхолійний вальс» В.Винниченко «Момент» А.Тесленко «Прощай, життя!»
Відсутність самореалізації героя	В.Стефаник «Новина» О.Кобилянська «Меланхолійний вальс» А.Тесленко «Прощай, життя!»
Внутрішня боротьба героя	М.Коцюбинський «Цвіт яблуні» В.Стефаник «Камінний крест», «Новина» О.Кобилянська «Фантазія-експромт» А.Тесленко «Прощай, життя!»
Бажання залишити по собі слід	В.Стефаник «Камінний хрест» А.Тесленко «Прощай, життя!»
СХОЖІСТЬ ЗА ФОРМОЮ
Розповідь від першої особи	М.Коцюбинський «Цвіт яблуні» А.Тесленко «Прощай, життя!»
Твір починається з розв’язки	В.Стефаник «Новина» А.Тесленко «Прощай, життя!»

Тобто, як бачимо, у творі А.Тесленка «Прощай, життя!» дуже багато елементів, які відносять його до модернізму. Але, все-таки, до якого його напряму він належить?

Коментар вчителя:

В оповіданні «Прощай, життя» всі думки, почуття, переживання, загалом внутрішній світ героя Архип Тесленко передає через щоденникові записи. Повернувшись із заслання, учитель стикається з величезною кількістю проблем: зіпсовані стосунки з рідними й близькими, зруйновані мрії про майбутнє щасливе життя, холодна хата, відсутність їжі й докори старого батька. Проте незважаючи на складну життєву ситуацію й душевні переживання, герой оповідання радіє й захоплюється природою, навколишнім світом.

Зустрівши дорогою вчительку і псаломника, герой оповідання відчуває неприязнь і настороженість до себе. Вони соромляться його, нагадують про неблагонадійність, про те, що потрібно шукати роботу, і своєю поведінкою демонструють, що вони не з ним. Хоча раніше все було по-іншому.

І так, натрапивши на байдужість людей, не бачачи сенсу в існуванні, а також щоб довести самому собі, що не боягуз і здатний на вчинок, колишній учитель закінчує життя самогубством. Тобто його емоції і переживання виливаються у вчинок – вираження. Тобто твір належить до експресіонізму.

 8. Літературний аналіз твору

Тема: розповідь про причини самогубства вчителя, котрий повернувся із заслання та не зміг реалізувати себе у соціумі.  

Ідея: возвеличення краси природи, роздуми про сенс життя та місця людини у ньому; засудження соціального середовища, стереотипізації, умов життя, які не дають людині можливості реалізувати себе.

Рід: епос

Жанр: експресіоністичне оповідання

9. Підсумки уроку

10. Домашнє завдання

Підготуватись до контрольної роботи за темою «Українська модерна проза. Творчість М.Коцюбинського, В.Стефаника, В.Винниченка, О.Кобилянської, А.Тесленка»