В умовах повномасштабної війни, питання готовності нації до захисту набуває критичного значення. Як система освіти може стати фундаментом для формування стійкого суспільства та виховання громадянина-захисника? Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий під час інтерв’ю на «Радіо Хартія» розкрив ключові аспекти трансформації освітньої галузі, зокрема предмету «Захист України» та впровадження базової загальновійськової підготовки в університетах, а також унікальну ідею шефства бойових бригад над навчальними закладами.
Руйнуючи стереотипи та страхи: новий підхід до оборонної свідомості
Основна мета освітніх змін – не підготовка молоді до подальшої військової кар’єри, а формування свідомого громадянина. Міністерство прагне забрати в молоді певні страхи, зруйнувати негативні стереотипи та сформувати оборонну свідомість, щоб людина була впевнена в собі, спокійна і розуміла, що як у війні, так і в мирному житті, вона завжди дасть собі раду.
За словами Міністра, в інформаційному полі часто домінує адженда противника, який активно інвестує у формування негативних наративів та упереджень. Завдання освіти — надати глибинні установки, які допоможуть громадянину виробити імунітет до інформаційних атак через усталені ціннісні орієнтири, громадянські компетенції та знання, що дозволять молоді протидіяти морально. Це шлях до формування бійця, захисника, того, кого ми називаємо патріотом.
Трансформація «Захисту України» у школах: від класів до осередків
Першим кроком Міністерства стала зміна ключового предмету в шкільній програмі – «Захист країни». Завдання полягало у створенні простору для формування знань, навичок, умінь та ціннісних орієнтирів.
Ключові зміни:
- Мережа осередків: Замість кожного класу в кожній школі, тепер формуються базові школи-осередки в громадах, де діти старшого шкільного віку проходять інтенсивні тренінги.
- Інтенсивність навчання: Тривалість занять збільшилася з півтори години до 8 годин на місяць, один раз на місяць у форматі тренінгу.
- Модульна система: Програма включає дев’ять модулів на рік, які охоплюють:
- Домедичну допомогу (зокрема елементи тактичної медицини).
- Тактичну підготовку.
- Стрілецьку підготовку.
- Загальну інженерію (управління дронами, конструкція дронів).
- Радіозв’язок.
- Військове лідерство.
- Систему управління боєм.
- Топографію.
- Залучення фахівців: До роботи в осередках прагнуть залучити якомога більше людей з бойовим досвідом, які спроможні працювати з молоддю, а також менеджерів, що залучають військові підрозділи, ДСНС, Червоний Хрест та волонтерські організації.
- Інвестиції: У ці осередки вже вкладено 1,5 мільярда гривень в обладнання.
- Супервізія та моніторинг: З 1 вересня 2024 року, супервізори, що проходять спеціальну підготовку, будуть аналізувати ефективність обладнання, змісту програми та роботи вчителів, щоб надалі вдосконалити систему. Мета – отримати зрілий, відтестований інструмент до виходу в старшу профільну школу.
Університети та «Основи національного спротиву»
Особливий акцент Міністр зробив на інтеграції оборонної підготовки у вищу освіту. З 1 вересня у вишах має розпочатись базова загальновійськова підготовка (БЗВП), передбачена законом про мобілізаційну підготовку. Проте, було прийнято консолідоване рішення Міністерства оборони, Офісу Президента та МОН змінити підхід.
Новий курс матиме назву «Основи національного спротиву» і стане фактично версією «Захист України 2.0». Ключовим інструментом цього оновленого підходу є шефство бойових бригад над університетами.
Переваги шефства бригад:
- Використання матеріально-технічної бази військових частин: це полігони, зброя, боєкомплект, а найголовніше – інструктори з бойовим досвідом.
- Підвищення довіри: Особистий бойовий досвід інструкторів додає словам набагато більшої ваги та викликає зовсім інший рівень довіри у студентів.
- Формування традицій та зв’язків: Це дозволить вибудовувати тяглу традицію, коли військова частина опікується одним або кількома університетами, залучаючи молодь до своїх подій та вибудовуючи горизонтальні зв’язки.
- Меморіалізація війни: Студенти будуть залучатися до вшанування загиблих, поранених, розуміючи, що «наші ось тут, наші співвітчизники, конкретні обличчя, конкретні люди, які загинули для того, щоб ти був студентом». Це може дати зовсім іншу якість з точки зору ідеології та меморіалізації війни.
- Зближення армії та цивільного суспільства: Ця ідея є унікальною українською розробкою, що виходить з логіки сучасних подій та потреби тіснішої взаємодії.
Виклики для Харкова та дистанційного навчання: Незважаючи на дистанційний формат навчання у Харкові, взаємодія з військовими може відбуватися онлайн, хоча емоційний контакт дещо послаблений. Полігонну частину бажано проводити очно, використовуючи безпечні бази в інших регіонах України, які вже готові приймати студентів з усієї країни. Умови цих баз є комфортними, щоб не налякати молодь жорсткими умовами, а поступово заглиблювати їх у військове життя.
Підготовка інструкторів: більше, ніж досвід
Одного лише бойового досвіду недостатньо, щоб бути ефективним інструктором для молоді. Потрібні також педагогічні та комунікативні здібності. Міністерство провело ретельний відбір та підготовку тренерів для тренерів: з кількох тисяч заявок було відібрано 100 осіб, які пройшли курси та екзаменування, і в результаті сформували близько 96 кваліфікованих тренерів. Ці тренери, за підтримки державної субвенції, навчали вчителів та фахівців, які працюють в осередках. Програма підготовки інструкторів існує і буде щорічно передбачати тренінги для бажаючих долучитися до цієї роботи.
Виховання патріота: три складові свідомого громадянина
Питання ідеології в освіті є делікатним, але Міністр чітко розмежовує його від технологій маніпуляції. Вербування підлітків російською агентурою – це не стільки ідеологічна проблема, скільки технологічна історія маніпуляцій, якій молодь не завжди вміє протидіяти. Освіта повинна давати дітям індикатори розпізнавання спроб маніпуляції.
Справжній патріотизм базується на трьох ключових компонентах, які інтегруються в систему освіти:
- Ідентичність:
- Власна національна та культурна ідентичність.
- Відчуття права власності на землю, мову, культуру.
- Вкоріненість в історії, розуміння свого походження.
- Інструмент розпізнавання «свій-чужий».
- Формується наскрізно через історію, мовно-літературну галузь та мистецьку галузь.
- Громадянські Компетенції:
- Розуміння того, як впливати на те, що відбувається в країні.
- Практична інструментальна складова: навички та знання про механіку впливу.
- Аналогія: якщо ідентичність — це техпаспорт на автомобіль (право власності), то громадянські компетенції — це водійські права (вміння керувати).
- Ціннісні Орієнтири:
- Виступають як «GPS-навігатор» або «компас», що допомагає приймати рішення у будь-якій складній ситуації.
- Повинні бути прикладними: дитина має розуміти, чому правда важлива для її особистого успіху, чому любов є інструментом особистого добробуту (наприклад, у формуванні сім’ї, виборі професії).
- Це дає максимальну мотивацію в житті – сімейному, професійному, суспільному.
Ці три компоненти активно вбудовуються в освітню систему, перепрошиваючи галузі знань та формуючи цілісні концепції. Міністр Лісовий підкреслив, що ці зусилля спрямовані на створення сильної та впевненої в собі людину, яка вірить у свою країну та своє завтра. Це шлях до виховання покоління, яке зможе не лише будувати, а й захищати свої цінності.