Німці не поспішають заводити дітей років до тридцяти, поки не доб’ються значних успіхів у кар’єрі.
Якщо ж подружжя зважилися на цей відповідальний крок, значить, підійдуть до нього вони з усією серйозністю. Няню дуже часто починають підшукувати заздалегідь, ще, коли дитина не народився.
Традиційно всі діти в Німеччині до трьох років сидять вдома. Старшу дитину починають водити раз на тиждень в “ігрову групу” щоб він набирався досвіду спілкування з однолітками, а потім влаштовують в дитячий садок.
Француженки дуже рано віддають малюків у дитячий сад. Вони побоюються втратити свою кваліфікацію на роботі і вважають, що в дитячому колективі хлопці швидше розвиваються. У Франції дитина майже з народження весь день проводить спочатку в яслах, потім в дитячому саду, потім в школі. Французькі діти швидко дорослішають і стають самостійними. Вони самі ходять до школи, самі купують в магазині необхідні учнівське приладдя. З бабусями онуки спілкуються тільки на канікулах.
В Італії навпаки прийнято часто залишати дітей з родичами, особливо з бабусями і дідусями. У дитячий сад звертаються тільки якщо немає нікого з рідних. Велике значення в Італії надається постійним сімейним обідів та свят з великою кількістю запрошених родичів.
Британія славиться своїм строгим вихованням. Дитинство маленького англійця наповнене масою вимог, які спрямовані на формування чисто англійських традиційних звичок, поглядів та особливостей характеру і поведінки в суспільстві. З маленького віку дітей вчать стримувати прояв своїх емоцій. Батьки стримано показують свою любов, але це зовсім не означає, що вони люблять їх менше, ніж представники інших народів.
Американці зазвичай заводять двох або трьох дітей, вважаючи, що одній дитині буде важко рости в світі дорослих. Американці всюди беруть дітей з собою, часто діти приходять разом з батьками на вечірки. У багатьох громадських закладах надаються кімнатки, де можна переодягнути і погодувати малюка.
Японському дитині до п’яти років дозволено робити все. Його ніколи не сварять за пустощі, не б’ють і всіляко балують. Починаючи з середньої школи ставлення до дітей стає більш жорстким. Панує чітка регламентація поведінки і заохочується поділ дітей за здібностями і конкуренція серед однолітків.
У різних країнах різні погляди на виховання підростаючого покоління. Чим екзотичніша країна, тим оригінальніше підхід батьків. В Африці жінки прикріплюють дітей до себе за допомогою довгого відрізу тканини і всюди носять із собою. Поява європейських колясок зустрічає бурхливий протест серед шанувальників вікових традицій.
Процес виховання дітей різних країн багато в чому залежить від культури конкретного народу. В ісламських країнах вважається, що необхідно самому бути правильним прикладом для своєї дитини. Тут особлива увага приділяється не стільки покаранням, скільки заохочення хороших вчинків.
На нашій планеті немає стандартних підходів по догляду за дитиною. Пуерторіканці спокійно залишають немовлят на піклування старших братиків і сестричок, яким не виповнилося і п’яти років. У Гонконгу мати не довірить свою дитину навіть найдосвідченішій няні.
На заході діти плачуть так само часто, як і по всьому світу, але довше, ніж у деяких країнах. Якщо заплаче американська дитина, його візьмуть на руки в середньому через хвилину і заспокоять, а якщо заплаче африканський малюк, на його плач відгукнутися приблизно через десять секунд і докладуть до грудей. У таких країнах, як Балі грудних дітей годують на першу вимогу без всякого розкладу.
Західні керівництва пропонують не укладати дітей спати вдень, щоб вони стомилися і легко заснули ввечері. В інших країнах таку методику не підтримують. У більшості китайських і японських сімей маленькі діти сплять разом з батьками. Вважається, що так діти краще сплять і не страждають від кошмарів.
Процес виховання дітей різних країн дає різні результати. У Нігерії серед дворічних малюків 90 відсотків вміють вмиватися, 75 відсотків можуть робити покупки, а 39 відсотків вміють мити свою тарілку. У США вважається, що до двох років дитина повинна катати машинку на коліщатках.
Традиціям виховання дітей різних країн присвячена величезна кількість книг, але, жодна енциклопедія не дасть відповідь на питання: як правильно виховувати дитину. Представники кожної культури вважають свої методи єдино вірними і щиро хочуть виростити гідне покоління собі на зміну.