ГоловнеУчительська

Міністр Лілія Гриневич про мову викладання, батьківські комітети і зарплату освітян

Віталій Портников: Пані Гриневич, під час зустрічі з послом Румунії в Україні Ви зазначили, що Міністерство освіти і науки погоджується з рекомендаціями Венеційської комісії щодо «мовної статті», що перехідний період для імплементації цієї статті має бути продовжений до 2023 року. Це означає, що ми якось домовилися з нашими угорськими і румунськими сусідами-критиками чи просто – поживемо до 2023 року, а потім побачимо?

– Ще не домовилися. Але це реальний крок, який демонструє наше усвідомлення того, що Венеційська комісія дала збалансований висновок, є речі, які реально варто запровадити. Зараз передбачений період упровадження до 2020 року. Діти в школах вчилися румунською чи угорською – ці мови належать до іншої мовної групи, ніж слов’янські, то, звичайно, діти не можуть переключитися за 2 роки на викладання українською.

Але продовження періоду до 2023 року не означає, що ми не починаємо вже потрохи імплементувати закон. Із наступного навчального року в школах нацменшин у старших класах будуть запроваджені гуманітарні предмети: історія України, географія, правознавство – українською мовою.

Людина, яка є громадянином України і не вміє читати правові документи державною мовою, відрізана, у неї немає рівних прав. Ми також працюємо над удосконаленням методик навчання. У Кабміні готуємо відповідний законопроект і подаємо до Верховної Ради.

– Венеційська комісія звернула увагу на те, що буде зі школами з російською мовою навчання, враховуючи той факт, що російська мова не є мовою країн-членів ЄС і таким чином зникає з української освіти найближчим часом, з моменту імплементації мовної статті. Що робити з цими рекомендаціями?

– Не зникає, тому що в початкових класах – викладання мовами нацменшин, у тому числі в російських школах. За час навчання в початковій школі діти цілком можуть оволодіти українською, щоб далі вивчати більшість предметів українською.

Ми пропонуємо, щоб з 5-го класу всі предмети вивчалися українською, але була можливість, крім російської мови, обрати ще один, два, три предмети з необов’язкових, які можна також викладати російською. Таким чином виконуємо всі свої міжнародні зобов’язання щодо всіх нацменшин.

– Пані Гриневич, несподівана тема останніх днів – щодо скасування батьківських комітетів. Спочатку з’явилася інформація в медіа, а потім надійшло спростування вашої прес-служби, що міністерство не збирається знищувати батьківські комітети у школах, що новий закон про загальну середню освіту змінить саме функціонування батьківських комітетів…

– Вся ця ситуація, що ми «скасовуємо» батьківські комітети, демонструє відсутність однієї дуже важливої риси для всіх нас – відсутність критичного мислення. Був наказ, який, коли увійшов у дію закон про освіту, скасував частину актів, які не відповідають закону. Там був акт початку 2000-х, який дає рекомендоване положення про батьківський комітет. Він обмежував і не відповідав закону про громадські об’єднання. Наприклад, пропонував, що батьківський комітет призначається колективом школи (трудовим).

Філософія нового закону про освіту зовсім інша: батьки отримають більше впливу на ситуацію в школі. Не тільки, щоб їх розглядали, як додатковий гаманець для школи, а щоб впливати на те, що відбувається, щоб могли запитати, які кошти надходять у школу, як витрачаються. Ми зобов’язали всі навчальні заклади разом з місцевими адміністраціями оприлюднити всі надходження.

Закон каже: має бути батьківське самоврядування. Чи це буде комітет, чи ще якась додаткова рада батьків – це батьківське самоврядування має право визначитися. Інша справа, що батьки повинні зі свого середовища обрати людей, яким довіряють. Тому вплив батьків не скасовується…

Будь-які освітні послуги можуть бути лише добровільними. Це так само, як примушувати до «добровільних внесків». Порушується добровільність – не що інше, як зловживання керівництвом навчального закладу.

– Пані Гриневич, а щодо ситуації з навчанням на окупованих територіях…

– Ми збільшуємо палітру дистанційних курсів, за якими можуть навчатися ці діти. У першу чергу орієнтуємося на старшокласників, щоб висмикнути їх – вони частину свого життя навчалися в українській системі освіти. Полегшили для них доступ до вищої освіти в Україні. Мають можливість потрапити до частини вищих навчальних закладів навіть без складання ЗНО. Зробили низку курсів дистанційних з підготовки до ЗНО саме для дітей з окупованих територій. Наша ідея – зробити повністю дистанційний курс для дітей, починаючи з початкової школи і закінчуючи старшою, принаймні, предметів українознавчого циклу, щоб батьки могли дати дітям цей компонент освіти… Щоб продовжувати навчання в наших університетах.

– Зарплата працівників освіти – завжди болюче питання. За підсумками 2017 року, найнижча зарплата була у медсестер, лікарів, вчителів і вихователів. Таке знущання над суттю державності…

– Це дуже дивні дані. Вчителі в 2017 році вирвалися вперед. Саме вчителям з 1 січня 2017-го зарплата була підвищена на 50%. У єдиній тарифній сітці ми їх просунули на два тарифні розряди догори. Зараз це від шести до восьми тисяч гривень. Якщо йдуть надбавки, як у місті Києві, ще для керівників, може бути і 10 тисяч гривень. Все рівно це мало. Але точно вчителі не є сьогодні найнижче оплачувана категорія бюджетників.

Вихователям (дитячих садків – ред.) підвищили з 1 вересня 2017 року. З 1 січня підвищуємо знову вчителям орієнтовно на 25%. Всі бюджетники матимуть підвищення, в тому числі вихователі й інші на 10%. А від 1 вересня 2018-го пропонуватимемо, щоб місцеві бюджети зробили підвищення, яке ми робимо за рахунок центральної державної субвенції для вчителів і для інших категорій педагогічних працівників.

– Пані Гриневич, наскільки сьогодні при такій нестачі бюджетних коштів на все ваші колеги-урядовці усвідомлюють, що потрібно витрачати гроші на освіту?

– У нас є плюси й мінуси. Плюси: ми запроваджуємо нову українську школу – з 1 вересня діти йдуть до нової української школи. Щойно стартував онлайн-курс для вчителів. 22 тисячі вчителів мають пройти його з новими методиками навчання, основами нейропсихології дітей, основами нового управління класом.

Уряд виділив мільярд гривень для облаштування нового середовища в початкових школах, а також гроші на підвищення кваліфікації вчителів. Це безпрецедентно. Три роки вкладаємо в інфраструктуру, в опорні школи… Можливо, цього замало. Але це (освіта – ред.) є реальний пріоритет уряду.

Мене надзвичайно турбує вища освіта. У 2014-у ухвалили новий закон – ВНЗ автономні. Але одні скористалися автономією, щоб інтегруватися в європейський освітній простір, отримати програми подвійних дипломів і так далі, інші ж закрилися у своїй шкаралупі і просто відтворюють старий процес.

Плануємо знову внести зміни до закону про вищу освіту. Парадоксально, але час так летить, що вже закон застарів деякими своїми нормами. Окрім того, запровадити механізми забезпечення якості освіти. Вона в нас драматично різна між різними ВНЗ.

Цього року отримали ще одну велику фінансову проблему. Частина коледжів, а це заклади І-ІІ рівня акредитації, які колись зарахували до вищої освіти. А це не є справжня вища освіта. І ця проблема ще стоїть перед урядом і мусимо вирішити з вересня.

Джерело

 

Коментарів: 2

  1. Пані Гриневич ! Навіщо казати брехню про підняття заробітної плати?!!! Що в Постанові КМУ №22 від 11.01.18 ? Що отримали вихователі -дошкільникі – КУКІШ !!!

  2. “– Це дуже дивні дані. Вчителі в 2017 році вирвалися вперед. Саме вчителям з 1 січня 2017-го зарплата була підвищена на 50%. У єдиній тарифній сітці ми їх просунули на два тарифні розряди догори. Зараз це від шести до восьми тисяч гривень. ”
    Пані Гриневич взагалі бачила тарифну сітку? Де там такі суми??? Їй хтось правду скаже, якщо вона сама не годна знайти цю інформацію?

Back to top button