Повчальний характер оповідання Олекси Стороженка «Скарб» (7 клас. Українська література) + Презентація
Автор: Дележа Альбіна Ярославівна
Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва
Тема: Повчальний характер оповідання Олекси Стороженка «Скарб».
Мета: познайомити учнів із життям та творчим шляхом Олекси Стороженка; опрацювати ідейно-тематичний зміст оповідання «Скарб»; визначити проблематику твору та його образи; з’ясувати повчальний характер твору; простежити особливості гумористичного змалювання у творі; поглибити знання учнів про гумор; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, вміння грамотно висловлювати власні думки, співставляти, робити висновки; виховувати пошану до звичаїв українського народу, його традицій; прищеплювати риси доброти, працьовитості, толерантності.
ХІД УРОКУ
- Організаційний етап
- Перевірка домашнього завдання
- Повідомлення теми та мети уроку
Сьогодні на уроці ви познайомитесь ще з одним письменником української літератури – Олексою Стороженком, а також із його твором «Скарб». Які проблеми порушені у творі, чи є він повчальним, що символізує собою скарб? Це те коло питань, на які ми маємо віднайти відповіді сьогодні.
- Опрацювання навчального матеріалу
Олекса Петрович Стороженко походив із старовинного козацького роду, був хоробрим офіцером і мудрим чиновником. Народився Олекса Стороженко 24 листопада 1806 року у селі Лисогори, що на Чернігівщині.
Дитячі роки письменника минули в містечку Великі Будища Зінківського повіту на Полтавщині. Відомості про освіту письменника дослідники подають різні. Одні зазначають, що Олекса Стороженко з молодих літ навчався у військовій школі, а коли йому минуло 18 років – пішов на військову службу. Єдине відоме точно, що з 1824 року протягом 30 років Олекса Стороженко Був військовим і пройшов шлях від унтер-офіцера до старшого офіцера у штабі кавалерійського полку.
Починаючи з 1850 року, Олекса Стороженко служив чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі Дмитрі Бібікові. Служба змушувала його не раз виїздити на Київщину, Волинь, Поділля, Полтавщину, у Таврію й до інших губерній. Сучасники згадували, що практика слідчого, яка припала на той період, захоплювала Стороженка. «Розкриття злочину, — писав він, — дає мені величезну насолоду; цим я й буваю повністю нагороджений за свою працю». Крім захопливої роботи слідчим, Стороженко займається етнографічною роботою – де б він не бував, всюди збирав народні бувальщини, оповіді, казки. Закоханість письменника у минуле нашого народу, в його побут, а також талант зробили, врешті, чудовий сплав. З-під пера Стороженка виходили романтичні легенди, фантастичні казки і побутові оповідання, що давали можливість відчути аромат українського слова, овіяного століттями.
Вийшовши у відставку 1868 у ранзі дійсного статського радника, останні роки життя Олекса Стороженко провів на хуторі поблизу Береста. Тут він виконував обов’язки голови з‘їзду світських посередників, займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Багато часу віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив.
До смерті письменника спричинилася прикра пригода. Повертаючись одного разу пізнього жовтневого вечора додому, Стороженко впав із кладки в холодну воду, пошкодив ногу, застудився і незабаром помер. Сталося це 18 листопада 1874 року.
Поховано письменника на міському цвинтарі у Бересті.
- Робота над змістом твору «Скарб»
Вашим випереджальним завданням до сьогоднішнього уроку було прочитати оповідання Олекси Стороженка «Скарб». Давайте пригадаємо його зміст, давши відповіді на запитання.
- Як розпочинається твір?
- Який жанр усної народної творчості нагадує початок твору?
- Чому?
- Хто такий Павлусь?
- Як його описує автор? Зачитайте
Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки. Та од чого б їм і пошерхнуть? Зроду не то щоб ціп або косу у руках подержав,— не взявся й за лопату, щоб одгребти сніг од порога, або за віник, щоб вимести хату.
- Чому, на вашу думку, Павлусь мав такий вигляд?
- Як до сина ставилась мати?
- Як сталося, що Павлусь залишився сиротою? Зачитайте
Раз вночі розвередувавсь Павлусь, як на живіт кричить: «Меду та й меду!» У старих на ту пору не було меду. Що тут на світі робити?.. Устала мати, накинула на себе свитину, не схотіла будить наймичку і сама метнулась по селу шукати того меду. А на той час піднялась фуга, що не то що уночі, а вдень не побачила б світу Божого. Бігала, сердешна, бігала од хати до хати (у кого й є, та каже нема: не хочеться уставать) та якось уже випросила у попа. За один цільничок обіцяла бузівка подарувати. Трохи не замерзла, та таки принесла, і що ж?.. Павлусеві вже не до меду; заснув манесенький — ніяк його і не розбуркаєш. Так через той-то мед занедужала небога та й вмерла. За нею вслід і батько ноги простяг, а наш Павлусь і не схаменувся, як зоставсь круглим сиротою.
- Хто глядів хлопця після смерті батьків?
- Що він робив весь свій вільний час?
- Як Павлусь сприйняв пропозицію хлопців піти шукати скарб? Зачитайте
Раз на зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба. Узяли з собою заступи, лопати і горілочки не забули та й пішли у степ. Ідуть біля Павлусевої хати, от один парубок і каже:
— Знаєте що, хлопці! Візьмемо з собою на щастя Павла Лежня (таке приложили йому прізвище), то вже певно знайдемо скарб: він такий щасливий, що такого і на всьому світі не знайдеш!
Підійшли парубки до вікна (вікно було одчинене), дивляться, а Павлусь розпластався на перині і хропе на всю хату.
— Пане Павле, а пане Павле! — гукнули парубки.— Ходім лишень з нами скарбу шукати!
— Не піду! — одрізав Павлусь.
— Ходім-бо! — просять парубки, аж кланяються.— Ми тебе так з периною на руках і понесемо; не тебе нам треба, а твого щастя. Як ти з нами будеш, то, може, Бог дасть, і знайдемо скарб.
— Еге!.. Як Бог дасть, то й у вікно вкине!..— одказав Павлусь.— Не піду!
— Дожидайся ж, поки тобі Бог у вікно вкине, а ми підемо шукати.
- На що це вказує?
- Як хлопці вирішили провчити Павлуся?
- Чим це обернулось? Зачитайте
Вже вертаючись, як смерклось, недалечко од села дивляться — лежить край дороги дохлий хорт. Мабуть, давно й іздох — аж гидко до його і близько підступити. От один парубок і каже:
— Слухайте, хлопці: візьмемо сього хорта та шпурнем Лежневі в хату — нехай се буде той скарб, що Бог йому у вікно вкине.
Парубкам подобалась ся вигадка; от вони підняли того хорта на дрючок та й понесли. Підійшовши тихенько до Павлусевої хати, розмахали хорта та й шпурнули в вікно, а він як бебехнеться об поміст, так і брязнув, і задзвенів, і, як жар, по всій хаті розсипався дукатами!
- Що сталося з Павлусем далі?
- Як він дожив свій вік?
- Про що роздумує оповідач наприкінці твору? Зачитайте
Що таке на світі щастя? — спитав би я у дуже письменних. Частенько чуєш, люди кажуть: отой щасливий. Глянеш на того щасливого, а він тобі показує на другого, а сам жалується на свою недолю. Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба. Зовуть і скупого щасливим, бо у його багацько грошей; а він, неборак, увесь свій вік стереже тих грошей, як рябко на ланцюгу, ніякої користі з них не має — і голодний, і холодний, ще гірш од якого-небудь бідолахи. Ні, панове, по-моєму, той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав,— той, кого Господь благословив на добрі діла, що розкинулись вони по світу, як розрослась пшениця на добре виораній ниві..
- А що для вас означає щастя?
- Як ви вважаєте, чи був Павлусь дійсно щасливим?
- Чи хотіли б ви бути схожим на нього? Чому?
- Як ви вважаєте, чи дійсно мав на увазі Олекса Стороженко, що лінь та байдужість може дати людині щастя?
- Робота з підручником
Олекса Стороженко, крім того, що був добрим етнографом ( у цьому ви пересвідчились, читаючи оповідання, адже його основою стали саме фольклорні мотиви), мав ще й чудове почуття гумору.
- Пригадайте, що таке гумор?
- Які різновиди гумору вам відомі?
- Які засоби гумористичного зображення використовує автор?
Щоб пригадати засоби гумористичного зображення, давайте прочитаємо статтю з підручника.
Українська література: підруч. для 7 кл. загальноосвітн.навч.закл./О.М.Авраменко – К.: Грамота, 2015. – ст.191-192
Отже, гумор – це співчутливе, доброзичливе висміювання негативних явищ життя або вад людського характеру. Завдання сатири – висміяти, щоб викоренити. Це різке, глузливе висміювання негативних явищ суспільного життя або рис людського характеру. В оповіданні Олекси Стороженка переважає жартівливий тон, отже, воно гумористичне.
- Робота з таблицею
Знайдіть в оповіданні засоби комічного та запишіть їх у таблицю.
Засоби гумористичного зображення | Приклади |
Іронія | заснув манесенький |
Парадокс | поспить на кроваті, лізе на піч поспати ще в просі; хвалить шинкар п’яницю, а дочки своєї за його не віддасть. |
Жартівливі слова, вислови | чималий пахолок; як той пуцьвіріньок; вигнало та розперло, опецькуватий; пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки. |
Гіперболізація | такий галас підійме на всю церкву, буцім з його чортяка лика дере; годують скриню карбованцями |
Пестливі слова | Заможненькі, садочком, одинчик, маненька, головку, манесенький |
- Опрацювання навчального матеріалу
- А як ви вважаєте, чому автор дав своєму творові саме таку назву?
- Що означає слово «скарб»?
У тлумачному словнику слово «скарб» має декілька значень:
- коштовності, гроші, цінні речі.
- духовні та культурні цінності, які створила людина
- хто-, що-небудь надзвичайної цінності, з винятковими достоїнствами.
- Творча рефлексія
У чому полягав скарб Павлуся? Свою відповідь оформіть у вигляді міні-есе. Час для виконання роботи – 5 хвилин.
- Зачитування учнівських есе
- Літературний аналіз твору
Тема: зображення щасливої долі Павлуся, який протягом свого життя був ледачим і в той же час байдужим до всього.
Ідея: уславлення працьовитості, любові; засудження заздрості, підступництва тих, хто зазіхає на чуже майно, ледачого, паразитичного життя.
Основна думка:…той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав.
Жанр: гумористичне оповідання з елементами фантастики.
- Підсумки уроку
Домашнє завдання
- ст. 191-192 – теорія
- № 9 ст. 192 (письмово)