ГоловнеУчительська

Гриневич: школа продовжує “фарширувати” учня інформацією, яку він може знайти двома кліками

Реформа української середньої освіти – це проектування майбутнього нашої країни, адже саме школа формує мислення абсолютної більшості наших дітей, які візьмуть на себе керівництво державою та відповідальність за її економіку.

Тим не менш, закон “Про освіту”, що було прийнято парламентом у першому читанні майже рік тому та без якого системна реформа НЕ Є МОЖЛИВОЮ, досі не проголосовано.

Реформа безпосередньо стосується інтересів понад 22 мільйонів осіб. Серед них майже 4 мільйони – школярі, та 18 млн їхніх родичів (тат, мам, бабусь, дідусів та інших близьких людей).

Дискусія про Закон тривала понад 3 роки. До неї долучились експерти, науковці, освітяни, батьки, студенти і роботодавці – усі зацікавлені групи.

Щоб донести реформу до усього суспільства, ми пояснили її суть у концепції Нова українська школа.

Шкільна реформа стала одним із ключових пріоритетів Кабінету Міністрів до 2020 року, її також підтримала Національна рада реформ при президентові України.

ЧОМУ НАШІЙ КРАЇНІ ТАК ПОТРІБНА ЦЯ РЕФОРМА САМЕ ЗАРАЗ

Освіта залишається чи не єдиною сферою в Україні, що застрягла у радянському минулому з його методами формування особистості, фабричним принципом “всі мають бути однаковими” та знаннєвим підходом – коли на дітей висипають тонну інформації, змушують її завчити, але не пояснюють, як цим користуватись та навіщо воно потрібно.

Ця система має своїх прихильників – вона ідеально пасувала потребам радянського суспільства, але 21 століття має зовсім інші вимоги (про них – далі).

У результаті, наразі ми маємо таку ситуацію:

1) Більшість учнів втрачають інтерес до навчання вже у початковий школі;

2) За 11 років школи у майже здорових дітей на 40% зростає захворюваність органів травлення, на 70% – нервової системи та на 30% – серцево-судинної системи;

3) 49% дітей свідчать, що у школі їх цькували;

4) Рівень молодіжного (до 35 років) безробіття становить 22,8%. Кожен шостий з числа безробітних – саме молода людина (статистичні дані Державної служби зайнятості за І квартал 2016 року).

Коли шкільна освіта перестає відповідати на сучасні виклики, це завдає збитки практично у всіх сферах суспільного життя.

Замість того, щоб об’єднувати суспільство, така система лише поглиблює розрив між поколіннями.

Наші діти живуть у світі, де гаджети – продовження їхнього тіла, а Google знає все. Натомість школа це ігнорує і продовжує “фарширувати” учня інформацією, яку він може знайти двома кліками.

У світі високих технологій, де роботи та комп’ютери перебирають на себе роботу людей (наприклад, колись всі складні математичні розрахунки робились вручну, в тому числі для запуску космічних ракет), важливо розвивати в дітях якості, які не зможуть перейняти машини.

На The World Economic Forum у 2016 році працедавці зробили прогноз про те, які якості (компетентності) потрібні будуть їхнім працівникам, щоб бути успішнішими у 2020 році.

Серед вимог – уміння вирішувати комплексні завдання (зросте на 52%), критичне мислення, креативність, управління людьми, навички координації, взаємодії, емоційний інтелект, судження і прийняття рішень (важливим буде не тільки якість, але і швидкість прийняття рішень), клієнтоорієнтованість, уміння вести переговори та когнітивна гнучкість.

В Україні дуже мало шкіл, які цьому вчать, і ми мусимо це змінити.

Але без прийняття Закону структурних змін не буде. Частину потрібних новацій можна зробити та ми вже робимо без участі парламенту та депутатів, але деякі дуже важливі елементи реформи мають бути прописані на законодавчому рівні.

ЩО В ЗАКОНІ І ЧОМУ ЦЕ ТАК ВАЖЛИВО?

В концепції ми визначили 9 основних елементів Нової української школи (НУШ), котрі можна згрупувати у 4 основні блоки:

1) Новий зміст освіти, спрямований на формування компетентностей 21 століття.

2) Новий шкільний учитель, що володіє сучасними методиками викладання і здатен реалізовувати педагогіку партнерства.

3) Сучасна система управління та адміністрування шкіл.

4) Нове освітнє середовище.

Новий зміст освіти та нове освітнє середовище – компоненти НУШ, над якими ми працюємо вже зараз.

Так, майже завершено роботу над новим стандартом початкової школи.

Разом із Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства ми розпочали проект “Новий освітній простір”, що передбачає докорінну модернізацію шкільного середовища.

Субвенцією цього року передбачено 300 мільйонів гривень на оснащення природничо-математичних кабінетів та 200 мільйонів – на придбання автобусів.

Сумарно така ж сума була передбачена на ці цілі минулого року.

Однак усе це буде марним без потужного шкільного учителя, який повинен реалізувати новий освітній стандарт, без іншого підходу до управління та фінансування шкіл та створення справжньої профільної старшої школи – існує ціла низка компонентів нової школи, яким потрібен Закон.

ЩО САМЕ УМОЖЛИВЛЮЄ ЗАКОН:

Створення можливостей для розвитку компетентнісного навчання.

У концепції НУШ та в проекті Закону закладено ключові компетентності й наскрізні вміння, якими має володіти учень після закінчення школи.

Серед ключових компетентностей – вільне володіння державною мовою, математична, загальнокультурна та екологічна компетентності, підприємливість та інноваційність, економічна компетентність тощо.

А також наскрізні вміння – критичне та системне мислення, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, вирішувати проблеми.

Як у зв’язку із цим зміниться школа?

Відбудеться перехід від школи, де дають лише інформацію, до школи, де дитина отримує знання, а також уміння їх застосовувати та цінності для оцінки навколишнього світу і дійсності.

Дуже важливо навчити дітей спілкуватись між собою, створити безпечне середовище для їхнього розвитку.

Таке навчання передбачає впровадження нових методик викладання, зміну формату спілкування учнів, учителів та батьків, упровадження проектної роботи та навчання через діяльність.

Усе це неможливо “впихнути” у 2-річну профільну старшу школу, де діти мають поглибити вивчення профільних предметів та підготуватися до складання зовнішнього оцінювання без шкоди для свого здоров’я.

Саме тому нам необхідно збільшити тривалість навчання на рік та запустити повноцінну старшу профільну школу, де діти отримуватимуть достатні знання для вступу до ВНЗ.

Нова старша профільна школа матиме ліцеї академічного та професійного спрямування.

В академічному ліцеї учень може поглибити знання та вступити до ВНЗ.

У професійному – поряд із загальною середньою освітою, – школярі отримуватимуть першу професію.

Реалізувати усі ці зміни можна лише через Закон.

Хочу наголосити, що загальна тривалість навчання – разом із отриманням вищої освіти – при цьому не зміниться. Нова українська школа дозволить перейти від 4-річного бакалаврату у ВНЗ до 3-річного за більшістю спеціальностей.

Нова система мотивації та підвищення кваліфікації вчителів.

Проектом Закону передбачено систему добровільної зовнішньої незалежної сертифікації вчителів.

Це буде перевірка педагогів на володіння предметом, уміння спілкуватися з дітьми та використання сучасних методик компетентнісного навчання (навчання через діяльність, формування критичного мислення, організація роботи в групах, проектна робота тощо).

Вчителі, що успішно пройшли сертифікацію, отримуватимуть 20% надбавки до зарплатні й стануть носіями змін у шкільній освіті.

Не менш важливо – розширити способи підвищення кваліфікації для педагогів.

Зараз вони можуть це робити лише в інститутах післядипломної педагогічної освіти (ІППО), які самі, на жаль, не завжди не є зразком прогресивності.

Натомість Закон дасть можливість вчителям обирати місце та форми підвищення кваліфікації, яку можна буде отримати на тренінгах, у профільних установах та інших навчальних закладах.

Загальна кількість годин для підвищення кваліфікації вчителя впродовж 5 років не може бути меншою 150 годин. Вчитель має сам визначити коли та де проходити підвищення кваліфікації, але робити це щорічно.

Кошти для професійного зростання вчителя буде закладено до освітньої субвенції та фінансуватиметься з держбюджету.

Висококваліфікований вчитель має мати повагу та довіру суспільства, тому Закон надасть та захистить професійну свободу педагога.

Сьогодні педагоги можуть працювати за авторськими програмами. Але для того, аби їх затвердили, потрібно пройти сім кіл пекла. Закон дозволить вчителям працювати за розробленими ними освітніми програмами, або використовувати типову, що дає МОН – все залежить від готовності вчителя включатися до цього процесу.

Держава ж визначає очікувані результати на кожному етапі навчання учня (після кожного року навчання), а шлях досягнення цих результатів педагог може обирати сам, виходячи з талантів та потреб дітей.

Створення нової системи контролю за якістю освіти.

Закон повністю ліквідує атестацію шкіл – процедуру, яка себе дискредитувала через корупційну складову.

Також ліквідуються інспекції в районних управліннях освіти.

Як це відбувається зараз?

У кожному районному управлінні освіти є інспектори. Оскільки їх небагато, то для інспекцій залучаються ще й спеціалісти з методичних кабінетів. Таких інспекцій не буде, а методкабінети будуть надавати консультації тим, хто їх потребуватиме.

Натомість забезпечення якості освіти буде здійснювати Державна служба якості освіти. У ній працюватимуть колеги-фахівці вчителів, які даватимуть поради школі, як покращити навчальний процес. Головна мета – не санкції, а рекомендації.

Цей так званий “інституційний аудит закладу освіти” є єдиним плановим заходом державного нагляду (контролю) над школою. Він відбуватиметься один раз на 10 років.

Однак у виключних випадках він зможе проводитися у позаплановому порядку. Наприклад, якщо прийшов новий директор і бажає провести таку “перевірку”.

Державна служба якості освіти також отримує повноваження звертатися до судів з позовами про зобов’язання органів місцевого самоврядування чи місцевих органів управління освітою усунути порушення та виконати вимоги законодавства у сфері освіти.

Наприклад, якщо класи переповнені чи місцева влада не створює нормальні умови для роботи і навчання дітей. Це має суттєво доповнити механізми забезпечення законності в управлінні школами і захисту їхніх інтересів.

Створення реальної автономії школи, іншої системи управління та фінансова прозорість.

Згідно з проектом Закону, директори обиратимуться за конкурсом на 2 каденції – на 12 років максимум саме в цьому закладі освіти.

Це не виключає рішення директора стати керівником в іншому закладі освіти або перейти на іншу посаду.

Закон передбачає, що директори самі можуть призначати своїх заступників і педагогічний склад.

У проекті Закону передбачено, що кожен навчальний заклад муситиме оприлюднювати інформацію про надходження усіх коштів, а також їхнє призначення.

Особливо дражливою темою в цьому контексті є батьківські внески та відсутність прозорої системи їх використання і обліку.

Трапляються ситуації, коли держава виділяє кошти на заміну вікон у закладі, при цьому з батьків гроші збирають на ці ж цілі.

Після впровадження того, що пропонує Закон, батьки бачитимуть, скільки та на що витрачає кошти держава, а також зможуть контролювати використання своїх благодійних внесків.

Це лише частина змін щодо шкільної освіти. Закон “Про освіту” включає значно більше новацій як в системі загальної середньої освіти, так і на усіх інших рівнях – від дошкільної до освіти дорослих.

Щоб пояснити все потрібно значно більше знаків, ніж включає одна колонка на УП. Тому якщо у вас є запитання, якими будуть зміни, пишіть їх в коментарях і ми дамо на них відповіді.

Головне, що я хочу донести депутатам та усьому українському суспільству: цей закон необхідний, аби створити підґрунтя для сталого розвитку нашої країни. Без освітньої реформи цивілізаційна трансформація не відбудеться, а ми так і залишимося на перехресті між Європою та СРСР.

Освітня реформа має стати здобутком усього українського суспільства. І тоді, я впевнена, вона буде реалізована заради майбутніх поколінь модерної європейської України.

Лілія Гриневич, міністр освіти і науки України

Коментарів: 23

  1. Просто не міністр, а свята жінка. Справа в тому, що всі дії пані міністра направлені на те, щоб зробити ще більше некомпетентних дітей, все зводиться до одного – як програма не була б, як би не вчили, у підсумку – винний вчитель. Сама працювала в школі 10 років, пішла зі школи, тому що постійно невдоволені були тим, що як раз вчила дітей за індивідуальною програмою, а все було не так. Результат такий, що зустрічаю дітей, бо живу біля школи, і вони просять повернутися знову до школи. Але бажання нема, бо з таким ставленням до вчителів працювати не має бажання. Багато молодих вчителів залишають школу, шкода. Якось так виходить, що вчитель прав не має, одні обов’язки, а дитина навпаки – одні права, але ніяких обов’язків.

  2. Я вважаю, потрібно не програми нові писати, а створити нову матеріально-технічну, сучасну базу для навчання. Тоді і вчитель запрацює по новому.А коли в кабінеті немає мережі Інтернет, комп’ютер, телевізор і т.ін. принесене з дому або куплено за кошти батьків, плюс постійно змінюються програма (за 15 років роботи в школі -це вже 5-й раз). Тільки пристосувалися до однієї програми, розробили творчою групою комплекси уроків з 5по 9 класи і ” наша пісня гарна й нова починаємо знову”. Але це не саме страшне для вчителя. Лякають умови, коли в майстерні 20 робочих місць, а пиходить 25-29 дітей і як їх розсадити та за 45 хв кожному показати певний прийом. А ще більше турбує те,що не буде здійснюватись поділ дітей на дівчат та хлопців кожен буде з дітей вибирати свою технологію виготовлення виробу, як це можна здійснити в межах однієї майстерні, а як техніка безпеки буде забеспечуватись?… Таке враженння, що програму складали не фахівці, а ті хто не володіє ніякими технологіями або не працюють у школі. Я спілкуюсь з колегами і всі згодні с тим, що у змішаних класах, де учнів більше за 20 працювати жахливо, важко. Звісно я за нові підходи до навчання, але шляхом створення сучасних умов як для учня так і для вчителя.

    1. Вся ця ідіотія з пргорамами доводить до стану ступору.Як уберегти дітей від травматизму на уроках трудового навчання, коли в класі буде 30 дітей. Хлопці будуть пиляти, а дівчата вишивати? Де програми, коли до початку навчального року 2 місяці. Безкінечні зміни програм, які пишуть люди далекі від школи. Немає відповідного оснащення. . І все це стає величезною проблемою вчителя. Непереборне бажання закрити двері школи і ніколи туди не повертатися.

      1. А ще, коли серед цих 30 дітей є кілька з особливими потребами, то вчителю треба буде розірватися навпіл, незважаючи на те, що крім нього в класі буде ще й його помічник…
        Не можу собі цього уявити, як можна вчити в одному класі за різними програмами

  3. Починати треба з початкової школи. Чому з”явилась така дивна практика здавати тести, щоб вступити до школи? Хто вирішив, що дитина повинна в 5-6 років вже читати, писати, рахувати? Хіба не саме цьому дитина повинна навчатись у школі? І саме в школі наші діти повинні навчитись вчитись.

  4. Одні розмови. І це вся реформа.
    Пані Міністре, почніть із свого відомства. Звільніть тих, хто ховається за відписками і нічого не робить у Вас.
    Все дуже просто: якщо державі потрібні дебіли, яких школа повинна навчити натискати на кнопки, тоді хвала всім реформам МОН, які він продукує.
    От як можна навчити комп’ютерній грамотності на техніці 10-літньої давності ???
    Де передбачені в державному бюджеті кошти на оновлення комп’ютерів, ліцензійного забезпечення ???

    1. Підтримую Вас стосовно того, що Держава хоче побачити на виході зі школи ;) Адже пані міністр чітко сказала, що школи, в принципі, і не потрібні – діти знайдуть інформацію й самі в два кліки

  5. А державна інспекція, як і зараз, буде перевіряти лише правильність ведення шкільної документації? Чи, все ж, будуть звертати увагу на результативність роботи закладу?

    “…Сьогодні педагоги можуть працювати за авторськими програмами. Але для того, аби їх затвердили, потрібно пройти сім кіл пекла. Закон дозволить вчителям працювати за розробленими ними освітніми програмами…” А хто доведе що вчитель не калічить дітей своїми власними програмами? Що ці програми мають відповідне психологічне і педагогічне підґрунтя?

    1. Я згодна з вами! Як можна дозволяти працювати за своїми програмами?!
      Поки програма не буде вивчена и дозволена міністерством , не можна дозволяти вчителю працювати за нею!
      А де є у світі в початковій школі “Державна підсумкова атестація”? Це спрощення програми ? А видів контролю з мови і літературного читання скильки?!!!

  6. Реформа безперечно потрібна. І це потрібно зробити скоріше… Адже скоро початок нового
    навчального року. Потрібно зорієнтуватись щодо навантаження,контингенту ( в школах естетичного виховання) Бо це залежить від Закону ( а саме кількість робочих годин в тиждень і
    кількість педагогічних годин, які дозволять викладати в цей робочий час) Питання з субвенцією на
    позашкільну освіту, бо зараз новостворені громади будуть рахувати кошти, які вони зможуть
    виділити на музичні школи.Бо ми були профінансовані тільки до кінця навчального року. А потім
    сказали- будемо рахувати… А з приводу директорів…Хто думає ,що це дуже “вигідна” посада в тих
    умовах в яких зараз працюють школи, то хай подають на конкурс і керують!!! Щоб перейти
    безболісно зараз в Новий закон треба багато знати і розуміти…А у директора між іншим заробітна плата нижча ніж у викладача з категорією, зате дуже багато відповідальності, яка додатково не
    оплачується, бо немає коштів…

    1. а звідки Ви знаєте, що у директора зарплата нижча? Ви отримуєте більше 10 тисяч? Тоді я Вам заздрю ;)

  7. Директори матимуть змогу самі призначати своїх заступників і педагогічний склад. А де подіти тих вчителів які не вигідні директору, не “забашляють йому за дві каденції”…? Як позбутися тих директорів, які спочивають на лаврах вже чверть століття і їм датуть ще 2 терміни…?. А вчитель який приносив школі призові місця в олімпіадах протягом багатьох років, а цього року не вдалося зразу ж стає непотрібним бо на його місце в директора буде інший… А взагалі чи потрібні нам олімпіади в такому форматі? Чи потрібні нам спартакіади по фізичній культурі де головними “режисерами” виступають спорткомітет, громадські спортивні організації, які спонсорують депутати різних рівнів, мер, або інший клерк організовує велопробіг, або заплив, а відповідальність за збереження життя і здоров’я дітей покладають на вчителя фізичної культури.
    Сертифікація вчителя? Добре!!! Але хто буде оцінювати методичну підготовку, вміння і навички, новатрство, інтерактив, новітні технології? Той, що закінчив нещодавно Університет (болонська система)-“пишу бо розмовляти не вчили, а кляузу, донос і т.д. написати зможу на замовлення шефа з відповідної партії…”. Так, в освіті потрібні кардинальні зміни, але освіта це відзеркалення суспільства. Не загравайте з батьками – дайте їм роботу і зарплату, не загравайте з дідусями і бабусями- дайте їм пристойні пенсії, не загравайте з вчителями…, підвищуючи їм зарплату на декілька відсотків, ви зразуж анонсуєте підняття цін на комуналку, продукти харчування і послуги.
    Так реформа потрібна, але в даний час вона має розпочатися зверху і тоді діти ібатьки вам повірять

    1. Пане Якове, Ви, мабуть, вибачте, не уважно читали, пані міністр наголосила на тому, що у безробітті покоління до 35 винна школа, а Ви пишете про підвищення соцстандартів ;)

  8. Наші діти будуть постійно хворіти, бо їх забрали з дитячих садків у 6 років і посадили за парти , а шкільні програми і сам процес навчання до рівня шестирічок не розвантажили .Діти приходять до школи і отримують купу проблем, з якими ні фізично, ні морально не можуть впоратися.
    Чим менше дітей в класі, тим більше уваги отримає маленький школярик. А йому саме у 1 класі це необхідно.

  9. Трапляються також ситуації, коли держава виділяє кошти ремонт гімнастичного залу у закладі, при цьому з батьків гроші збирають на ці ж цілі.

  10. Дійсно, нова українська школа-це необхідне явище у нашій шкіл ній системі.Однак, те,що відбувається зараз, інакше як безладом не назвеш. Наприклад, наш район пішов шляхом створення оперних шкіл, і ми- вчителі філій, які дають знання не гірші ніж опорна школа,тепер залишилось без роботи , бо наших послуг держава в особі директора опорної школи не потребує!Замість можливості викладати свій предмет, мені, молодій 26 річній людині яка готова до вдосконалень пропонують півставки виховання інклюзивного навчання, а я хочу викладати СВІЙ ПРЕДМЕТ! То як це виходить, що новий закон про освіту залишає нас поза бортом, як другорядних, бо нам не пощастило на момент створення оперної школи працювати в ній?

Back to top button