8 клас. ХарківщинознавствоУсі уроки ХарківщинознавстваФайли

Духовна культура населення нашого краю з давніх часів (Харківщинознавство)

Тема. Духовна культура населення нашого краю з  давніх часів

Мета:

  • формування уявлень про духовну культуру населення Слобідської України з найдавніших часів та її загальноукраїнський характер;
  • розуміння важливості впливу природних умов на життя населення краю та його релігійні вірування;
  • порівняння духовних уявлень та релігійних вірувань носіїв землеробських та скотарських культур.

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:

  • характеризувати язичницькі вірування жителів краю та релігійні культи дохристиянських часів;
  • розуміти традиції богослужіння та вплив їх на подальшу християнізацію;
  • пояснювати народний календар наших предків та визначати, які уявлення збереглися у слобожан до теперішнього часу;
  • висловлювати власне судження щодо сучасного відновлення окремих язичницьких вірувань і культів та пояснювати причини цього явища.

Обладнання: посібник «Харківщинознавство», робочий зошит, ілюстрації

Хід уроку

І. Організаційний етап уроку

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель пропонує учням пізнавальну гру під умовною назвою

«Запитай вчителя». Учні об’єднуються в пари, кожна з яких має поставити вчителю запитання, що стосуються існування та релігійних вірувань, світоглядних уявлень давніх слов’ян і кочових народів, які знають учні.

Ставлячи запитання, учні мають указати, до якої категорії історичних знань вони належать: термінології (що означає? як називається? тощо), хронології (коли? у який час? назвіть дату? тощо) персоналістики (хто? назвіть історичну особу тощо), історичної географії (де відбулося? де знаходиться? покажіть межі… опишіть місце розташування… тощо), джерелознавства (коли створено? хто автор? про що розповідається? назвіть пам’ятку… тощо) .

Учитель дає вичерпні відповіді на запитання та слідкує, щоб вони не повторювалися.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Пригадайте:

  • Чому виникають вірування в надприродні сили у східних слов’ян?
  • Які стародавні слов’янські божества вам відомі з курсу історії України?
  • ІV. Перевірка домашнього завдання
  • Організація перевірки за завданнями до §16 посібника та робочого зошита (44-46).
  • Повідомлення окремих учнів про Донецьке городище та давньоруське місто Донець
  1. Вивчення нового матеріалу

План

  1. Становлення релігійних вірувань слов’ян Християнізація краю.
  2. Вірування кочових племен.
  3. Народний календар.

Методичні поради вчителю

Учитель організовує вивчення нової теми, об’єднавши учнів у три групи, які самостійно знайомляться з текстом посібника і додатковими матеріалами, підібраними вчителем, та письмово виконують завдання:

1група – знайомиться з язичницькими віруваннями давніх слов’ян (посібник с.119-123 та додаткові матеріали 3-4) та письмово виконує завдання – «Проаналізуйте, які язичницькі вірування слов’ян збереглися в християнстві?»

  • група –знайомиться з віруваннями давніх кочових народів (с.123 посібника та додаткові матеріали 1-2) та письмово заповнює таблицю:»Релігійні уявлення кочових народів»:
божествасфера впливу
  • група –знайомиться з світоглядними уявленнями давніх слов’ян (с.124-125 посібника) та письмово заповнює таблицю: «Вплив народного календаря на заняття давніх слов’ян?»
Періоди рокуЗаняття слов’ян

Групи презентують свої доробки, учитель коментує та доповнює інформацію.

Питання про впровадження християнства висвітлює вчитель. Можна рекомендувати заповнити таблицю 8 на стор.49

Додаткові матеріали для вчителя

  1. Вірування кіммерійців

Першим народом на території України, який мав власну назву, були кіммерійці (IX-VII ст. до н.е.). Згадки про племена кіммерійців є в «Одісеї» Гомера, «Історії» Геродота та в деяких малоазійських джерелах.

Для їхнього релігійного світогляду характерні віра в душу та життя після смерті. Це підтверджують розкопки курганів, в яких знаходять речі, котрими користувався покійник за життя. У чоловічих похованнях – кинджали, деталі кінської збруї. Іноді – залишки коня, наконечники для стріл, жертовну їжу. У похованнях жінок – золоті та бронзові скроневі кільця, скляне й золоте намисто, глиняний посуд.

На побутування в кіммерійців культу Богині-матері вказують стели із зображенням жінки, які мали культовий характер. Культ Богині- матері – найхарактерніша риса формування релігійної свідомості багатьох народів. Колисковою всіх релігій була жіноча природа, що запліднювалася й розквітала від контакту з чоловічою природою.

Культ Богині-матері в кіммерійців – це відлуння релігійного культу ранньонеолітичної (дотрипільської) та трипільської доби. Глиняні жіночі статуетки з підкресленими жіночими прикметами, фалічні зображення, чоловічі фігурки із збільшеними статевими органами, статуетки жінки з дитиною на руках дають уявлення про тогочасний релігійний світогляд, про початки формування ще в тодішню епоху культу Роду і Рожаниць, поширеного в дохристиянських віруваннях східних слов’ян. Поклонялися та приносили жертви жіночому божеству Богині-Діві. Пам’ять про Діву збереглася і в українському фольклорі. Відлуння цього культу знаходимо в

«Слові о полку Ігоревім» та в українській народній традиції про Діву – царицю русалок.

  1. Вірування скіфів

У VII ст. до н.е., з вторгненням скіфських племен у Північне Причорномор’я, кіммерійців було витіснено в Передню Азію. З VII по III ст. до н.е. тут уже існувала скіфська держава з столицею на Дніпрі – Кам’янським городищем. Релігія скіфів досягла розвинутого політеїзму. Скіфська релігійно-міфологічна система поєднувала в собі елементи зооморфної символіки звіриного стилю з антропоморфною міфологемою, поєднуючи вірування трипільської культури, елементи тотемів скотарської культури з впливом грецької міфології.

Верховенство в Скіфському пантеоні мала Табіті, яку Геродот ототожнює з грецькою богинею Гестією. Будучи однією з різновидів Великої Богині-матері, символом жіночого народжуючого начала в природі, Табіті в той же час була божеством світла й вогню, що виконує деміургічні та космогонічні функції. Після Табіті скіфи вшановують Папая, якого вважають своїм прабатьком і чоловіком богині Апі, котра уособлювала життєтворчі стихії – землю й воду. Шлюб Папая і Апі – це союз неба й землі, джерело всього живого. Ця трійця – Табіті, Папай і Апі

  • очолювала пантеон вищих скіфських божеств. Богинею життя й смерті виступала Аргімпаса. Гойтосир був охоронцем худоби. Він перемагав своїх ворогів шляхом магічних дій. Божеством, що виконував функції захисту й був більш наближеним до людей, виступає переможець потвор Геракл, частково злитий з образом грецького міфологічного героя. Одна з культових тварин Геракла – бик.

Особливе місце в релігійному світогляді скіфів посідав бог війни Арес. З іменем цього божества пов’язано кривавий культ та жертвоприношення людей. Іншим богам у жертву приносили всіляких тварин. З усіх божеств тільки Аресу скіфи споруджували святилища.

Опис спорудження святилищ богу війни та жертвоприношення у скіфів залишив по собі Геродот. Він переповідає, що скіфи нагромаджують купи хмизу, поверх яких встановлюють залізний акінак (короткий скіфський меч), який і є зображенням Ареса. З кожної сотні полонених обирають у жертву одного. Жертви заколюють над посудиною, попередньо поливши їхні голови вином, а зібраною кров’ю скіфи окроплюють акінак. По тому у заколених жертв відрубують праві плечі з руками й підкидають їх у повітря. Скіфські чотирикутні вівтарі з хмизу з укріпленим на вершині мечем являли собою відтворення світового дерева як центру світу, де проходила світова вісь, у даному разі акінак.

Широкий спектр релігійних уявлень скіфів засвідчує різноманітність форм скіфської релігії: культи предків, героїв, вождів, поховальний культ і культ родючості, об’єктами якого були вода, земля, рослини, тварини і сонце.

  1. Перші переселенці на Слобідській Україні особливо цінували три дні тижня – понеділок, середу і п’ятницю. М. Ф. Сумцов дав таке тлумачення слобожанами днів тижня.

Понеділок на Слобожанщині прийняв на себе риси старогрецького діда Харона, провідника душ померлих людей. Старі люди, здебільшого баби, понеділкували, цебто не їли в понеділок нічого скоромного, щоб після смерті душа знайшла собі дорогу. У Ку’пянці [Куп’янському повіті Харківської губернії] записано, що «як старому важко йти вгору без палки, так на той світ важко йти без понеділка».

Середа – таємна дівчина, начебто свята, яка доглядає, щоб жінки, особливо дівчата, не робили по середах, не мили собі голови, не чесали волосся; лінивих а недбалих вона карає, а що її шанують, тим допомагає в хазяйстві.

П’ятінка, або свята П’ятниця – постать ще більшої реальності. Як і середа, вона ретельно доглядає, хто її шанує… П’ятниця – день пісний. Хто не постить, до того ніччю під вікно приходить свята П’ятниця й голосить та плаче … Особливо за великий гріх вважали прясти або чесати косу в п’ятницю, а також золити білизну.

  1. В основі світогляду слобожан, на думку М.Ф.Сумцова, лежать такі переконання:
    • розуміння необхідності працювати, головним чином на землі. Джерело майна – праця. Земельна власність – недоторкана;
    • головні підвалини життя людини – родина, «добра спілка чоловік та жінка»;
    • молодь необхідно одружувати зарані – «щоб парубок недовго гуляв,
    • не зледащів, не з’явився нахил до пияцтва та розбишацтва»;
    • вибір пари молодих – щоби були працьовиті: «Жінка, хоч корова, аби була здорова», «Хоч за вола, аби дома не була»; примусу не буває, і парубок, і дівчина тепер вільні братись по своїй уподобі;
    • поділ праці на чоловічу, жіночу, спільну працю.
  2. Термін «православ’я» церква перейняла в язичників, щоб полегшити навернення людей до нової християнської віри. Православ’я дослівно означало: Прав – світ богів і божественний закон, який править світом, та славний – богослужба на честь Права.

Після хрещення Русі князем Володимиром православна Руська церква (Київська митрополія) перебувала під юрисдикцією Царгородської патріархії. У 1240 році вона включала 16 єпархій, у тому числі Чернігівську, Білгородську, Володимир-Волинську, Новгородську, Ростовську, Туровську, Полоцьку, Переяславську, Смоленську, Галицьку, Рязанську, Володимир-Суздальську та інші. Після захоплення та руйнації Києва монголо-татарами Київський митрополит переїздить до Володимира-Заліського.

VІ. Закріплення вивченого матеріалу

  1. Визначення понять        «язичництво»,    «жреці», «капище», «волхви», «тризна», «церква», «парафія».
  1. Які слов’янські божества вам відомі, за які сфери життя вони «відповідали»?
  2. Як відрізнялися вірування кочових племен від вірувань слов’ян?
  3. Визначте міри довжини у давніх слов’ян:
Одиниці довжини пов’язані з розмірами тіла дорослого чоловіка, зріст якого становив близько 170 см, що було типовим для Х-ХІІ ст.
лікотьВідстань від до
п’ядьВідстань між і пальцями руки
косовий саженьВідстань між та
маховий саженьВідстань між розкинутих рук

VІІ. Підсумки уроку

  • Які вірування та народні уявлення збереглися в сучасних українських традиціях?

VІІІ. Домашнє завдання:

  1. Опрацювати § 17 підручника та відповісти на запитання до нього.
  2. Виконати письмово завдання на стор.47-50 робочого зошита (на вибір учителя).
  3. Творчі завдання стор. § 17 (за бажанням)
  4. Познайомитися з матеріалами робочого зошита на стор. 50 та підготуватися до навчальної екскурсії.
Завантажити: Духовна культура населення нашого краю з давніх часів (Харківщинознавство) (Розмір: 32.3 KB, Завантажень: 15)
  
Теґи
Back to top button
Close