Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що українська система освіти наразі не готова до впровадження реформи старшої профільної школи. Відповідну позицію він озвучив після зустрічі з міністром освіти і науки України Оксен Лісовий.
За словами Омбудсмена, держава стикається з низкою системних проблем: невідповідність шкільної освіти вимогам НМТ, труднощі з організацією тестування під час війни, недостатня підтримка дітей із тимчасово окупованих територій та ризики, пов’язані з реформою старшої профільної школи. На його думку, запуск масштабних змін без належної підготовки може лише поглибити освітню кризу.
Освіта відстає від сучасних викликів
Дмитро Лубінець наголосив, що українська система освіти дедалі більше віддаляється від реальних потреб учнів і суспільства. За його словами, коли школа не відповідає сучасним вимогам, держава ризикує втрачати молоде покоління.
Особливу увагу він звернув на проблему підготовки до Національного мультипредметного тесту. Омбудсмен зазначив, що школа часто не формує тих компетентностей і навичок, які фактично перевіряються під час НМТ. У результаті значна частина випускників змушена звертатися до репетиторів.
При цьому доступ до додаткової підготовки мають далеко не всі родини. Для дітей із малозабезпечених сімей, сільської місцевості або прифронтових регіонів це створює серйозну нерівність у доступі до якісної освіти та вступу до закладів вищої освіти.
За словами Лубінця, міністр освіти визнав існування цієї проблеми. Фактично йдеться про системний парадокс: школа видає документ про освіту, але не забезпечує рівень знань, який вимагається під час вступу до університетів.
НМТ під час війни: проблема безпечного проведення тестування
Окремою темою обговорення стала організація НМТ в умовах повномасштабної війни. Питання безпеки учасників тестування залишається одним із найболючіших для української освіти.
Дмитро Лубінець наголосив, що навіть після кількох років війни держава не змогла забезпечити стабільне проведення тестування в укриттях без постійних переривань через повітряні тривоги.
Він навів приклад Харків, де організацію НМТ в укриттях уже вдалося частково налагодити. Водночас у Київ та багатьох інших містах із наявною інфраструктурою укриттів ця проблема досі не вирішена повною мірою.
Освітні експерти неодноразово звертали увагу, що постійні повітряні тривоги, психологічний стрес та нестабільні умови проведення тестування негативно впливають на результати випускників. Особливо це стосується учнів із прифронтових областей, які перебувають у складніших умовах порівняно з іншими регіонами.
Діти з ТОТ: держава втрачає зв’язок із молоддю
Ще однією критичною проблемою Омбудсмен назвав ситуацію з дітьми та абітурієнтами з тимчасово окупованих територій.
За словами Лубінця, держава фактично не забезпечила повноцінної інформаційної кампанії щодо можливостей вступу для цієї категорії молоді. Формальна інформація на офіційних сайтах не може замінити доступне та зрозуміле інформування.
У результаті кількість вступників із ТОТ поступово зменшується. Це створює небезпечну тенденцію — молодь втрачає зв’язок з Україною, а держава втрачає час і можливість підтримати своїх громадян.
Окрему критику викликає відсутність належного обліку таких вступників. За словами Омбудсмена, Міністерство освіти і науки досі не має окремої системи статистики щодо цієї категорії молоді. Без достовірних даних державна політика у сфері освіти формується фактично “всліпу”.
Реформа старшої профільної школи: головні ризики
Найгостріше Дмитро Лубінець висловився щодо реформи старшої профільної школи, яка має повноцінно запрацювати в Україні у найближчі роки.
Сама реформа передбачає створення академічних і професійних ліцеїв, зміну мережі закладів освіти та концентрацію старшої школи в окремих навчальних закладах. Її метою є покращення якості профільного навчання та надання учням можливості обирати освітній напрям відповідно до майбутньої професії.
Проте на практиці реформа вже викликає значний спротив у громадах. За словами Омбудсмена, до нього надходить велика кількість звернень щодо:
- ліквідації та реорганізації шкіл;
- відсутності шкільного транспорту;
- незадовільного стану доріг;
- проблем із доступністю освіти у сільських громадах;
- труднощів у прифронтових та деокупованих районах;
- ризику фактичного позбавлення дітей можливості здобувати освіту поблизу місця проживання.
Особливо складною є ситуація у гірських та прифронтових громадах, де логістичні проблеми під час війни лише посилилися. Для багатьох дітей щоденний доїзд до ліцеїв може стати практично неможливим.
Чому суспільство побоюється закриття шкіл
Однією з головних причин суспільного занепокоєння є страх масового закриття шкіл. Громади побоюються, що оптимізація освітньої мережі призведе до втрати не лише навчальних закладів, а й соціального центру життя населених пунктів.
Для багатьох сіл школа залишається одним із небагатьох осередків розвитку громади. Її закриття часто означає подальший відтік молоді та прискорення депопуляції територій.
Крім того, війна суттєво змінила реальні можливості громад. Частина регіонів стикається з руйнуванням інфраструктури, нестачею транспорту, браком педагогічних кадрів та проблемами безпеки. У таких умовах реалізація масштабної реформи потребує особливо обережного підходу.
Освітня реформа чи додаткове навантаження?
Критики реформи наголошують, що сама ідея профільної старшої школи є правильною та відповідає європейським підходам до освіти. Однак головне питання полягає у готовності держави забезпечити рівний доступ до якісної освіти для всіх дітей.
Без сучасної транспортної інфраструктури, безпечних укриттів, кадрового забезпечення та фінансової підтримки громад реформа може призвести до ще більшої освітньої нерівності.
Саме тому Дмитро Лубінець заявив, що запуск реформи в нинішніх умовах без належної підготовки системи виглядає неприпустимим. На його думку, реалізація змін без урахування воєнних реалій може негативно вплинути на доступність освіти для тисяч українських дітей.
Що має зробити держава
Ситуація навколо реформи старшої профільної школи демонструє необхідність відкритого діалогу між державою, громадами, педагогами та батьками.
Експерти наголошують, що перед впровадженням масштабних змін необхідно:
- забезпечити доступний транспорт для учнів;
- модернізувати укриття у школах;
- створити реальні механізми підтримки сільських та прифронтових громад;
- гарантувати рівний доступ до профільної освіти;
- посилити інформаційну підтримку дітей із ТОТ;
- адаптувати шкільні програми до вимог НМТ;
- зменшити залежність учнів від репетиторства.
Українська освіта сьогодні перебуває під безпрецедентним тиском війни. Саме тому будь-які реформи потребують не лише стратегічного бачення, а й реалістичної оцінки можливостей держави та потреб дітей.