Конспекти уроків української літератури 7 класУсі уроки української мови та літературиФайли

Іван Франко «Захар Беркут». Образ тухольської громади: роль і місце кожного в суспільному житті (7 клас. Українська література) + Презентація

Автор: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

 Тема: Іван Франко «Захар Беркут». Образ тухольської громади: роль і місце кожного в суспільному житті.

Мета: опрацювати 7-8 розділи повісті Івана Франка «Захар Беркут»; з’ясувати образ тухольської громади, роль та місце кожного у суспільстві;  поглибити знання з історії рідної країни, вдосконалювати вміння виразно читати прозовий текст, коментувати його зміст; виховувати почуття любові до рідного краю, почуття гордості за наших предків; зацікавити учнів нашим історичним минулим.

 ХІД УРОКУ

  1. Організаційний етап
  1. Перевірка домашнього завдання
  2. Актуалізація опорних знань
  • Пригадайте, до якого жанру літератури належить твір Івана Франка «Захар Беркут»?
  • Що таке історична повість?
  • Які її ознаки?
  • Доведіть, що твір Івана Франка «Захар Беркут» є історичною повістю.
  1. Повідомлення теми та мети уроку

Сьогодні на уроці ми продовжимо роботу над змістом історичної повісті Івана Франка «Захар Беркут», опрацювавши її 7 та 8 розділи. А також з’ясуємо, якою постає тухольська громада у творі, і в чому полягає її сила та незламність.

  1. Опрацювання навчального матеріалу

У тлумачному словнику української мови слово «громада» має декілька значень:

Громада – 1.  Група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів тощо;

  1.  Об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання.
  • Як ви вважаєте, яке з цих значень можна віднести до тухольців?
  • Чому?
  1. Робота з текстом твору
  • Пригадайте, чим займалися жителі села Тухля. Зачитайте

Тухольський народ жив головно скотарством. Тільки та долина, де лежало село, а також кілька поменших порічин, не покритих лісом, надавалися до хліборобства і видавали щороку багаті збори вівса, ячменю і проса. Зате в полонинах, що були, так само, як і всі доокружні ліси, власністю тухольської громади, паслися великі отари овець, у котрих спочивав головний скарб тухольців: з них вони добували собі одежу й страву, омасту й м’ясо.

  • Чи була у тухольської громади влада? Знайдіть рядки у творі

Ні, власти у нас над громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто.

  • Як ви розумієте ці слова?
  • Чому тухольську громаду можна назвати незалежною, хоча тухольці й мали платити податки? Зачитайте

Громада була для себе і суддею, і впорядчиком у всьому… Бідних не було в громаді; земля достачала пожитку для всіх, а громадські шпихліри та стодоли стояли завсіди отвором для потребуючих…Раз у рік з’їздив у Тухольщину князівський збірщик податків, і громада старалась якнайборше позбутися немилого урядового гостя: через день або два він виїздив, обвантажений усяким добром — бо податки в великій мірі платили тухольці натурою. Але в Тухольщині збірщик князівських податків не був таким самовладним паном, як по інших селах. Тухольці добре уважали, що належиться збірщикові, а що князеві, і не попускали йому зробити над ними ніякого надужиття.

  • Як тухольці вирішували проблеми, якщо ті виникали у громаді?
  • Як у творі назване це зібрання?

Копа — збори сільської громади для розв’язування судових або громадських справ.

  • Як громада дізнавалась про копу? Зачитайте

Три старці, убрані по-празничному, несли дорогою на високій, гарно точеній і оздібно сріблом окованій дрючині великий, також сріблом окований ланцюг, вироблений суцільно з одної штуки дерева в виді перстеня, нерозривного і замкнутого в собі. Понад тим ланцюгом повівала червона кармазинова, сріблом вишивана хоругов. Три старці йшли повільно. Перед кождим дворищем вони зупинялися і викликали голосно хазяїв по ім’ю, а коли той або хто-будь із жильців дворища явився, вони говорили:

— Завтра на копу! — і йшли дальше.

  • Як ви розумієте образ ланцюга?
  • Як Захар Беркут пояснює його значення? 

Гляньте ще раз на се знамено! Кожде колісце його ланцюга сковане блискучими срібними оковами в гарні узори. Окови ті не обтяжають колісця, а додають йому оздоби й тривкості. Так само кожда громада має свої дорогоцінні установи і порядки, породжені потребами, упорядковані розумом мудрих батьків наших. Порядки ті святі, але не для того, що давні, що батьками нашими уладжені, тілько для того, що свобідні, що не в’яжуть нікого доброго в добрім діланню, а в’яжуть лиш злого, що хотів би шкодити громаді. Порядки ті не в’яжуть і громаду, а тілько додають їй сили і власти для охорони всього, що добре і хосенне, а для знищення всього, що зле і шкідне. Коли б не ті срібні окови, дерев’яні обручки легко могли би потріскати, і вся одноцілість ланцюга пропала би. Так само, якби не наші святі громадські установи, то й уся громада пропала би!

  • Яке значення мала копа для тухольців? 

… Наша копа як осудить, так у нашій громаді й буде… тухольська громада судить по справедливости, а справедливому судові хіба стид піддатися?

  • Хто мав право приходити на копу? Зачитайте

Старці громадські йшли повагом із села один за одним і засідали на своїх місцях. Шумно збиралася молодіж і ставала поза ними широким півколесом. І жінки сходилися, хоч не так численно: від громадської ради жаден дорослий громадянин, чи муж, чи жінка, не був виключений. І хоч рішаючий голос мали тільки старці-батьки, але при нараді вільно було й молодежі й жіноцтву подавати свій голос під розвагу старцям. 

  • Про що це свідчить?
  • Що присудила громада Тугар Вовкові?
  • Як на це відреагували його дружинники? Зачитайте

Ми були при суді громадськім і знаємо, що боярин скривдив громаду і що громадський суд справедливий. Робіть, що вам повелено, і, коли буде ласка батьків ваших, ми будемо просити їх, щоб приняли нас до своєї громади. Не хочемо більше служити бояринові!

  • Про що це свідчить?
  • Як повела себе тухольська громада, коли почалися напади монголо-татар? 

— Що діяти? що починати? як боронитися?—гуло в народі. Одна думка переважала всі інші: вийти громадою перед тіснину і боронитися від монголів до остатньої краплі крові. Особливо молодіж наставала на те.

— Ми хочемо згинути, як наші брати погинули в обороні свого краю! — кричали вони.— Тілько по наших трупах увійдуть вороги в тухольську долину!

  • Як відреагувала громада на повідомлення Мирослави щодо плану захисту?

Швидко громада рішилася. Всі кинулися до своїх хат, аби хоронити своє добро в ліси. Сторонські молодці щодуху рушили на горішній бік долини, до водопаду, щоб поробити засіки в вивозі і не дати туди монголам пройти. Страшний розрух зробився в селі. Крик, розкази й запитання, рик волів і скрип дерев’яних двоколісних теліг лунали з усіх усюдів, глушили слух і котилися по горах. Сумно прощали тухольці свої хати й подвір’я й огороди та засіяні ниви, котрі нині ще мала зруйнувати і столочити страшна монгольська повінь.

  • Що сказав Максим про свою громаду після пропозиції Тугар Вовка поміняти його на вільний прохід?

Тухольці будуть битися до остатнього, щоб не пустити вас через гори. Чи, може, мали б за таку нужденну заміну, як я, допуститися зради на своїх верховинських і загірних братах, котрих села мусили б тоді бути зруйновані отак, як наша Тухля?

  • Якую постає ця громада?
  • Що здивувало Тугар Вовка, коли він прийшов на переговори до тухольців?

Тугар Вовк озирнувся кругом: коло кождого огнища майстри — а в Тухольщині кождий селянин був майстер — ладили таку саму посудину, а молодці, жінки й діти крутили ужви.

“Ну, горячо прийдеться нашим монголам під такими посудинами здобувати собі вихід із сеї ями!” — подумав Тугар Вовк

  • Що відповів Захар Беркут на пропозицію Тугар Вовка обімяти Максима на прохід?

— Тут діло не йде про мойого сина,— сказав Захар твердо.— Коли б про нього справді йшло діло, то я сказав би вам: “Я не маю сина, мій син погиб у бою”. Але тут діло йде про наших сусідів, верховинців і загірян, котрі спустилися на нашу оборону і тепер мусили б усі, неприготовані, погинути від монголів. Для того я говорю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, як би він був уже в гробі!

  • Яким тут постає перед нами Захар Беркут?
  • Що вирішує він зробити для захисту Тухлі?

Великий наш Сторожу! Ти, котрого діди наші вважали своїм опікуном, котрого і ми шанували досі щорічними празниками! Три рази вже ти, ніч по ночі, являвся мені в снах, немов то ти падеш і привалюєш собою мене. Я вірю, що ти добрий і ласкавий, і коли ти кличеш мене до себе, то я радуюсь твойому зазиву і радо піду за тобою. Але коли й ти сам хочеш двигнутися зі свойого відвічного стояння, то розбий, господине, своїм тягарем отсього поганого ворога, дітей Морани, що знов нині вкрили благословенне твоє дідицтво, тухольську долину! Зломи другий раз погану силу так, як зломив її перший раз, коли могутньою рукою розбив сесю кам’яну стіну і дав водам протоку, і дарував людям отсю прекрасну долину! Загати її тепер назад, нехай згине горда ворожа сила, що тепер знущається над нами!

В тій хвилі огниста блискавка з полудня до півночі роздерла темне небо, і далеко в горах загуркотів грім.

  • Як ви розумієте цей знак?
  • Яка була роль Сторожа?
  • Яким чином монголи потрапили у пастку? Як до цього причетний Максим?

Цікавим оком зиркнув Максим на потік. Господи, тобі слава! Береги вже повнісінькі — ще хвиля, а вода розіллється по долині! Ба, понижче села, при тіснині, вже виднілися широкі річки і ставки, червоні, як кров, від червоності сходового сонця. Тепер, значиться, можна. Швидко попровадив Максим монголів на батьків огород, швидко винайшов місце, де земля глухо стугоніла, а Бурунда, дрожачи з нетерплячки, крикнув монголам, щоб копали. Аж тепер він глипнув кругом і побачив розлиту по рівнині воду.

  • Чому він на таке пішов?
  • Що трапилось із монгольським військом?
  • Як на це реагували тухольці? Зачитайте

Німо, непорушно, мов дерев’яні стовпи, стояли на берегах тухольці; навіть найзавзятіші не могли без дрожі, без зойку, без сліз глядіти на ту громадну загибіль людей.

  • Про що це свідчить?
  • Чому, на вашу думку, у жителів села Тухля вдалося перемогти?
  • Яка роль у громаді відведена кожному з персонажів?
  1. Створення асоціативного куща
 

 

Тухольська громада

·        Єдність

·        Згуртованість

·        Відданість

·        Справедливість

·        Незалежність

  1. Підсумки уроку у вигляді творчої рефлексії

 То яка вона тухольська громада? У чому її сила? Запишіть свої думки у вигляді міні-есе, час для виконання завдання – 5 хвилин.

 Зачитування учнівських есе

  1. Домашнє завдання
  1. № 10 с.47 (п);
  2. Дочитати повість Івана Франка «Захар Беркут»
Завантажити: Іван Франко «Захар Беркут». Образ тухольської громади: роль і місце кожного в суспільному житті (7 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 14.6 MB, Завантажень: 147)
  
Теґи

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Close

Виявлено Adblock

Будь ласка, вимкніть Adblock, підтримайте нас