Українські педагоги продовжують демонструвати високу відданість професії навіть в умовах повномасштабної війни, значного навантаження та численних системних викликів. Водночас фінансове питання залишається одним із найболючіших для освітян: 73,2% педагогів назвали низьку заробітну плату головною причиною розчарування у професії.
Такі результати показало комплексне дослідження ЮНЕСКО «Становлення нового українського вчителя», присвячене професійному шляху педагогів, їхній мотивації, професійному розвитку, кар’єрному зростанню та освітньому лідерству. Дослідження ініційовано ЮНЕСКО на запит Верховної Ради України та Міністерства освіти і науки України.
Одним із найбільш показових результатів стало поєднання двох тенденцій: українські вчителі загалом не втрачають прихильності до своєї професії, однак рівень оплати праці залишається ключовим фактором професійного невдоволення.
73,2% учителів розчаровує низька заробітна плата
За результатами дослідження, 73,2% опитаних педагогів назвали низьку заробітну плату головною причиною розчарування у професії. Саме цей показник є найвищим серед основних демотиваторів учительської роботи.
Водночас фінансове питання не є єдиною проблемою, з якою стикаються педагоги. Серед інших вагомих чинників професійного невдоволення вчителі назвали велику кількість паперової роботи — 48,9%, а також навантаження додатковими обов’язками — 48,1%.
Таким чином, результати дослідження демонструють комплексну проблему. Йдеться не лише про розмір заробітної плати, а й про співвідношення між оплатою праці, обсягом обов’язків та реальним навантаженням педагога.
Попри низьку зарплату, майже 69% учителів задоволені вибором професії
Показовим є те, що фінансове невдоволення не означає автоматичної відмови від педагогічної професії.
Майже 69% опитаних учителів заявили, що загалом або повністю задоволені своїм вибором професії. Це свідчить про значну роль внутрішньої мотивації та професійної відданості педагогів.
Іншими словами, для значної частини вчителів професія залишається важливою навіть за складних умов праці. Однак результати дослідження водночас демонструють ризик: якщо фінансові та організаційні проблеми тривалий час залишатимуться невирішеними, це може негативно впливати на здатність системи освіти утримувати досвідчених педагогів.
25,5% учителів додатково займаються репетиторством
Ще одним важливим показником дослідження є поширення репетиторства серед педагогів. 25,5% учителів повідомили, що додатково займаються репетиторством.
Додаткова освітня діяльність може бути способом професійної реалізації, однак в умовах низької основної оплати праці вона також може бути пов’язана з необхідністю отримувати додатковий дохід.
Особливого значення ця тенденція набуває на тлі зростання попиту на індивідуальну підготовку учнів, зокрема до національного мультипредметного тесту. Водночас поєднання роботи в школі з репетиторством збільшує загальне навантаження на педагога та може створювати додаткові ризики професійного виснаження.
Чому педагоги обирають професію вчителя
Попри проблеми з оплатою праці та умовами роботи, внутрішня мотивація залишається важливою складовою вибору педагогічної професії.
61,2% опитаних зазначили покликання до роботи з дітьми як одну з причин вибору професії. Це демонструє, що для значної частини майбутніх і чинних педагогів учителювання залишається не лише способом професійної зайнятості, а й діяльністю, яку вони сприймають як покликання.
Водночас серед студентів педагогічних спеціальностей ситуація потребує окремої уваги. 18,8% студентів планують змінити сферу діяльності, що може свідчити про ризики для майбутнього кадрового забезпечення українських шкіл.
Ще 20,6% студентів хотіли б отримати більше знань і навичок у сфері соціально-емоційного навчання. Це демонструє потребу в тому, щоб педагогічна освіта краще відповідала реальним викликам сучасної школи.
Підготовка майбутніх учителів потребує змін
Дослідження звертає увагу на необхідність тіснішого узгодження підготовки майбутніх педагогів із реальними вимогами шкільної роботи та принципами Нової української школи.
Перехід до компетентнісного навчання, педагогіки партнерства, формувального оцінювання та створення інклюзивного освітнього середовища змінює традиційне розуміння ролі вчителя.
Сучасний педагог має не лише володіти предметними знаннями. Від нього очікують уміння працювати з різними освітніми потребами учнів, використовувати сучасні методики навчання, підтримувати дітей в умовах стресу та невизначеності, взаємодіяти з батьками й колегами та адаптувати освітній процес до нових умов.
Тому якісна педагогічна освіта має передбачати не тільки теоретичну підготовку, а й достатню кількість практичного досвіду.
47,2% педагогів пов’язують кар’єрне зростання з підвищенням кваліфікаційної категорії
Окремий блок дослідження присвячений професійному та кар’єрному розвитку педагогів.
47,2% учителів пов’язують кар’єрне зростання насамперед із підвищенням кваліфікаційної категорії. Цей показник свідчить про те, що кваліфікаційна категорія залишається одним із основних зрозумілих для педагогів інструментів професійного просування.
Водночас дослідження вказує на необхідність формування більш різноманітних професійних траєкторій. Кар’єрний розвиток учителя може передбачати не лише підвищення категорії, а й розвиток педагогічного лідерства, наставництва, методичної роботи, участь у професійних проєктах та інші форми професійного зростання.
Важливим завданням залишається також удосконалення системи підвищення кваліфікації, щоб вона відповідала реальним потребам педагогів і допомагала їм ефективніше працювати в умовах трансформації української школи.
Освітнє лідерство також потребує системної підтримки
Окрему увагу дослідження приділяє керівникам закладів освіти.
Майже 80% директорів шкіл працюють в освіті понад 20 років. Водночас 64,2% керівників говорять про труднощі під час конкурсного відбору.
Ці результати демонструють необхідність розвитку сучасного освітнього менеджменту та системної підтримки керівників шкіл.
Директор закладу освіти сьогодні відповідає не лише за адміністративні процеси. На керівника покладається організація освітнього процесу, кадрова політика, взаємодія з педагогічним колективом і батьками, безпека учнів, управління ресурсами та реагування на кризові ситуації.
Тому розвиток управлінських і лідерських компетентностей керівників є важливою складовою стійкості системи освіти.
Українські школи стикаються з кадровим дефіцитом
Ще один важливий виклик, зафіксований у дослідженні, — кадрова проблема.
Українські заклади освіти відчувають нестачу педагогів, зокрема з фізики, математики, англійської мови та інформатики. Ситуація ускладнюється демографічними змінами, наслідками війни та необхідністю забезпечувати безперервність освітнього процесу.
У таких умовах питання заробітної плати стає не лише питанням соціального захисту працівників освіти. Воно безпосередньо пов’язане зі здатністю держави залучати нових фахівців до професії та утримувати досвідчених педагогів у школах.
Війна посилює значення професійної стійкості вчителів
Повномасштабна війна суттєво змінила умови роботи українських педагогів. Учителі працюють в умовах повітряних тривог, переміщення учнів, пошкодження освітньої інфраструктури, дистанційного та змішаного навчання, психологічного навантаження й постійної невизначеності.
Попри це, педагоги продовжують забезпечувати навчальний процес і підтримувати дітей.
Саме тому проблема залучення та утримання вчителів у професії має стратегічне значення. Стійкість української школи значною мірою залежить від того, чи матиме вона достатню кількість мотивованих і кваліфікованих педагогів.
Що пропонує дослідження ЮНЕСКО
На основі отриманих даних ЮНЕСКО сформувало рекомендації, спрямовані на підвищення привабливості педагогічної професії, покращення умов праці, оновлення педагогічної освіти відповідно до принципів НУШ, розвиток професійних траєкторій і посилення освітнього лідерства.
Ключове значення результатів полягає в тому, що вони дають змогу оцінювати проблеми педагогічної професії не лише на рівні окремих думок чи публічних дискусій, а на основі комплексного дослідження.
Особливо показовим є співіснування двох тенденцій: майже 69% учителів задоволені своїм вибором професії, але водночас 73,2% називають низьку зарплату головною причиною розчарування.
Це означає, що проблема полягає не у втраті педагогами інтересу до самої професії. Значною мірою йдеться про умови, у яких ця професія реалізується.
Що означають результати для майбутнього української освіти
Дослідження «Становлення нового українського вчителя» створює доказову основу для подальших рішень у сфері освітньої політики.
Показник 73,2% є одним із найважливіших сигналів для системи освіти. Якщо більшість педагогів називає низьку заробітну плату головною причиною професійного розчарування, питання оплати праці безпосередньо пов’язане з престижем професії, кадровою стабільністю та майбутнім української школи.
Водночас лише підвищення зарплати не вирішить усіх проблем. Результати дослідження демонструють необхідність комплексних змін: зменшення надмірної бюрократії, оптимізації додаткових обов’язків, якісної педагогічної підготовки, розвитку професійних траєкторій, підтримки молодих учителів та керівників закладів освіти.
Український учитель продовжує демонструвати високу професійну стійкість. Однак для збереження цієї відданості професії держава має створювати умови, за яких професійна мотивація, відповідальність і навантаження педагога матимуть відповідне фінансове та суспільне визнання.
Джерело: ЮНЕСКО, дослідження «Становлення нового українського вчителя». Повний матеріал дослідження ЮНЕСКО