Олександр Гаврош. Коротко про митця. «Неймовірні пригоди Івана Сили» – повість про українського силача (7 клас. Українська література) + Презентація
Автор: Дележа Альбіна Ярославівна
Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва
Тема: Олександр Гаврош. Коротко про митця. «Неймовірні пригоди Івана Сили» – повість про українського силача.
Мета: познайомити учнів із життєвим та творчим шляхом Олександра Гавроша, історією написання та особливостями його повісті «Неймовірні пригоди Івана Сили»; опрацювати 1 – 14 розділи повісті, з’ясувати яким у них постає Іван Сила; розширити кругозір учнів, допомогти у визначенні ідейної та художньої цінності сучасної дитячої літератури; виховувати інтерес до вивчення сучасної української літератури, любов та повагу до людей, постатей визначних українців.
ХІД УРОКУ
- Організаційний етап
- Повідомлення теми та мети уроку
Сьогодні на уроці ви познайомитесь із творчістю сучасного українського письменника Олександра Гавроша, дізнаєтесь історію написання та особливості його повісті «Неймовірні пригоди Івана Сили», а також розпочнете роботу над опрацюванням 1-14 розділів твору, визначивши яким у них постає головний герой Іван Сила.
- Опрацювання навчального матеріалу. Біографія Олександра Гавроша
Олександр Гаврош – нове ім’я в українській літературі. Письменник, сценарист, журналіст, вічний правдошукач, він узяв собі за мету – повертати забуті речі й
говорити про те, про що інші переважно мовчать чи й узагалі не знають.
Олександр Гаврош народився 26 березня 1971 року в місті Ужгород. Закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Працював у часописах «Срібна Земля», «Срібна Земля-Фест», «Старий Замок», «Україна молода». Активно друкувався у київській, львівській, одеській та закордонній пресі.
З 2000-их років почав писати художні твори. «До літератури прийшов еволюційно, внаслідок внутрішнього розвитку»— пояснює автор зміну в своєму житті. Після виходу кількох збірок поезії спробував себе у прозі.
Олександр Гаврош активно впроваджує в українську літературу закарпатські теми й популяризує народних героїв, зокрема, таким є й герой твору, який ми будемо вивчати – Іван Сила.
- Бесіда за питаннями
- А імена яких народних героїв-богатирів вам відомі?
- Що ви знаєте про них?
- Опрацювання навчального матеріалу
За жанром, твір Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сила» є пригодницькою повістю.
- Пригадайте, який жанр літератури називають повістю?
- В чому полягають особливості пригодницької Повісті?
- Які пригодницькі повісті інших авторів вам відомі?
Щоправда, «Неймовірні пригоди Івана Сили» – особливий вид пригодницької повісті, адже це повість, написана на основі реальних подій. А сам автор із перших рядків прагне нас зацікавити, тому пропоную прочитати передмову до твору, яка трішечки наблизить нас до розуміння – ким насправді був Іван Сила?
- Читання передмови до твору «Неймовірні пригоди Івана Сили» учнями
Маленькі друзі! Я знаю, що ви не любите читати передмови. А дехто з вас взагалі вважає, що книжку слід розпочинати з кінця. Але ця передмова особлива, бо, не прочитавши її, ви не дізнаєтеся ГОЛОВНОГО.
Україна славиться своїми силачами. Але не тільки Василь Вірастюк чи брати Клички належать до найдужчих людей світу. Були в нас такі й раніше. До незаслуже— но забутих належить і знаменитий силач Іван Сила. Саме так називали в народі Івана Фірцака, який понад сто років тому народився на Закарпатті, став чемпіоном Чехословаччини та Європи з кількох видів спорту, об’їздив півсвіту, здобувши величезну кількість перемог. За свою неймовірну силу його нарекли ім’ям уславленого античного борця Кротона.
Першим розповів про життя українського богатиря Антон Копинець у книжці “Кротон”. Він товаришував зі славетним атлетом і особисто від нього записував його історію. Після нього про Івана Силу писали й інші письменники.
І хоча “Неймовірні пригоди Івана Сили” здадуться вам справді неймовірними, основа їхня правдива, адже почерпнута із фактичного матеріалу, записаного Антоном Копинцем. Ясна річ, що ми мусили додати щось від себе, а щось і змінити, інакше вам би було не так цікаво.
А де в цій книжці правда, а де вигадка — спробуйте з’ясувати самі.
- Опрацювання навчального матеріалу
- Чи відоме вам ім’я Івана Фірцака?
- Чи хотіли б ви дізнатися про людину, що є реальним прототипом головного героя твору?
Пропоную переглянути вам відео про цю особистість.
- Складання інформативного крона
Складіть інформативне гроно про Івана Фірцака на основі відеофрагменту, який ви переглянули. Після опрацювання повісті Олександра Гавроша, ми порівняємо, які з перелічених фактів є й у книзі.
|
ІВАН ФІРЦАК | · Найсильніша людина світу ХХ століття · Кротон · Закарпатський богатир · Запряг себе у плуг · Ніс теля · Працював вантажником на вокзалі · Чемпіон з важкої атлетики · Перемагає змагання з гірьового спорту · Працював у цирку · Лягав на землю, а машина переїзжала через його шию · Батько 8 дітей · Заробляв гроші виступами на Батьківщині · Відкрив гурток важкої атлетики · Заснував школу циркових силових мистецтв |
- Робота над змістом твору «Неймовірні пригоди Івана Сили»
- Скільки років Іванові Силі на початку твору?
- На якому виді транспорту він прибуває до столиці?
- Кого Іван визволив із бійки?
- Яку роботу запропонував Іванові Міхал Голий? Зачитайте
— Може, тоді порадиш, куди Іванові податися?
Мішко ще раз кинув оком на могутню постать верховинця.
— Йому тільки вагони вантажити. В кінець вокзалу — третє вікно ліворуч. Запитаєте пана Кривальського. Скажете, що я порекомендував.
— Ти диви, яке цабе! — усміхнувся вусами вуйко Микульця. — Ми думали, що ти — голодранець. А виявляється — перша людина на вокзалі.
— Глузуйте, глузуйте! От коли Івана приймуть на роботу, тоді згадаєте Міху Голого! — він глянув на парубійка.
- Як Іванові працювалося? Зачитайте
Робота була нехитра: брати мішки та ящики і нести, куди скажуть. За кожні 50 кілограмів ваги давали монету. Тож за день можна було непогано заробити. Принаймні з голоду вже ноги не простягнені.
Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників.
Це зачепило одного з них, кучерявого молодика, який почав глузувати: “Дивись, село, не надірвись. Бачили ми вже тут таких гонорових. Та кудись позникали”.
Іван вирішив не дражнити нових товаришів, а виконавши денну норму до обіду й отримавши першу платню, надумав пройтися містом.
- Чому, на вашу думку, Іван не продовжив роботу, а вирішив прогулятись?
- Про що це свідчить?
- Яке враження на Івана справляла столиця?
- Що привернуло увагу Івана?
- Як сталося так, що Іван став супротивником Велета?
- Як Іван переміг у бою? Зачитайте
“Почали!” — гукнув вусатий, і Велет спокійно наблизився до Івана.
Він вирішив обійтися із цим дітваком лагідно, уклавши його на землю простим прийомом. Та ба, хлопець стояв, як дубок, і зігнути його чи звалити підніжкою не вдавалося. Через кілька хвилин обидва бійці важко дихали, вчепившись один одному в плечі. Натовп підбадьорююче ревів, а організатор почав нервово крутити свого прямого і довгого, як шпиця, вуса.
— Зважаючи на рівність сил, дозволяються всілякі прийоми, — оголосив раптово він.
Велет різко відскочив убік і з розмаху вдарив Івана кулаком у груди. Той заточився, але втримався на ногах. Образа і біль були такими сильними, що Іван, не довго думаючи, з усієї сили тріснув у відповідь. Велет цього не очікував, тож кулак парубійка потрапив йому просто в щелепу. Пролетівши зо два метри, він гучно упав до ніг вражених глядачів.
Вусатий ще намагався його примусити продовжити бій, але той тільки стогнав у відповідь. Видно, невдало приземлився. Натовп почав вигукувати ім’я переможця, і невдоволеному власникові атракціону нічого не залишалося, як вручити Іванові повний капелюх грошей.
- Що окрім грошей отримав Іван після поєдинку?
- Хто супроводжував Івана Силу в гості до доктора Брякуса?
- Ким виявився доктор Брякус і що він запропонував Іванові? Зачитайте
Брякус здивувався.
— А-а! Ви маєте на увазі мій вчений ступінь. Доктор у даному разі означає, що… — він на хвильку запнувся.
— Означає, що… — продовжив Брякус. — Зрештою, яке це має значення? Молодий чоловіче, я — тренер, і хотів би попрацювати з вами, — перейшов він до діла. — Я розумію, в якій ви ситуації, а тому не ви мені платитимете, а я вам, — він знову випустив дим.
— Зрештою, як бачите, — показав Брякус на дорого обставлену кімнату, — гроші мене не вельми цікавлять. Я маю все. А от спорт — це моя, можна сказати, стихія. Я ним живу.
Іван не знав, що відповісти.
— Я відкриваю імена, і це дає мені задоволення, — Брякус підвівся. — А тепер ходімо до гімнастичної зали.
Іван роздивлявся хитромудрі тренажери, а доктор його зважував та робив основні обміри.
— Цікаво! Вельми цікаво, — гладив він борідку. — Ширина плечей майже 70 см. Отож, Іване, я чекаю вас завтра на перше тренування, — простягнув він на прощання дрібну, але тверду руку.
- Яким стало життя Івана після зустрічі з Брякусом?
- Чим він займався, де жив?
- Що розгнівало доктора Брякуса? Зачитайте
Брякус наполегливо вчив його основам силової гімнастики та різних єдиноборств. Схоже, думки про Івана цілком оволоділи ним, і коли він ненароком довідався, що його учень після занять ходить розвантажувати вагони, то не на жарт розгнівався.
— Що ви собі дозволяєте! — кричав він.
— Я вкладаю у вас свої знання, час та гроші, а ви все це нищите за моєю спиною. Я забороняю вам працювати! Ваша праця — це спорт! Затямте собі! Ви повинні правильно розробляти м’язи, а не тягати бочки з оселедцями. Я піднімаю вам гонорар удвічі, і щоб ніяких вокзалів!
Іван уперше побачив наставника таким сердитим, тому не знав, що робити.
- Чому, на вашу думку, Іван продовжував працювати вантажником?
- Про які риси характеру це свідчить?
- З яким персонажем ми знайомимось у 8 розділі повісті?
- Як описано в творі агента Фіксу? Зачитайте
Агент Фікса належав до найкмітливіших. Йому доручали, як правило, найскладніші завдання.
Це був опецькуватий чоловічок зі швидким поглядом і рухливими щурячими вусами.
- Чим доручив займатися агентові Фіксі капітан?
- Як ви вважаєте чому?
- А як у той час проходили тренування Івана?
- Що здивувало Брякуса? Зачитайте
Доктор Брякус зблід, далі скоромовкою пролепетав: “Одну секундочку… Одну секундочку…” Присів над штангою, протер окуляри, ще раз подивився на вагу і раптом побіг у будинок. Через хвильку з’явився з шампанським і фужерами.
— Молодий чоловіче, дорогий ви мій! — з порогу схвильовано звернувся Брякус до Івана. — Це неймовірно, але факт! Запам’ятайте цей день: сьогодні ви встановили новий рекорд Республіки! Ура!
— Ура! — гукнули за тренером Станіслав з Корнелієм.
— Через тиждень — республіканський чемпіонат. Так що готуйтеся, — поплескав він по плечу Силу. — Я завжди вірив у вас. Ми повинні довести їм, що я… — він заскрипів зубами, не закінчивши думки. — На сьогодні тренування завершено, — раптом розсміявся Брякус. — Хлопці, я вас люблю! Який фантастичний день! Цінуйте життя, дорогенькі мої! Воно — прекрасне!
Учні ніколи не бачили таким наставника. Він щасливо посміхався, допомагав їм одягатися і пурхав по газону, як метелик. А на прощання послав усім повітряний поцілунок.
- А як проходило завдання агента Фікси?
- Чим обернулась зустріч Фікси із Міхою Голим?
- Як Іванові вдалося врятувати Міху?
- Як проходив Чемпіонат з Республіки?
- Що відомо про супротивника Івана, дворазового чемпіона Магдебуру?
- Зачитайте, як Іван Сила поводив себе, зійшовши на поміст.
Між тим Іван зійшов на поміст, глипнув у залу і проказав найкоротшу молитву, яку знав: “Боже, поможи!” Його група підтримки складалася аж із трьох осіб: Станіслав, Корнелій і, ясна річ, його поважність Міха Голий, котрий заради цього випадку в когось позичив (маємо надію, що все-таки позичив) майже не ношений піджак.
— Дай їм, ведмедю! — крикнув на все горло Міха, чим привернув увагу переодягнених поліцейських, себто півзали.
Іван це розчув. Розвеселілий, з легкою душею взявся за штангу. “А-ах!” — раптом вигукнула зала, а потім зірвалася на ноги. Іван впевнено тримав штангу над головою і посміхався фоторепортерам. Вони без уга— ву клацали камерами, і цьому, здавалося, не буде кінця.
Приголомшена публіка не знала, як реагувати. Кілька секунд панувала мертва тиша. Коли ж він опустив штангу і суддя оголосив, що новим чемпіоном Республіки став Іван Сила, зала вибухнула.
- Про що це свідчить?
- Як Іван Сила сприйняв свою перемогу?
- Як її сприйняли інші, зокрема Міха?
- А як сприйняли перемогу Івана на залізниці? Зачитайте
У вантажників був якраз обід, коли з’явився Сила.
— Хлопці, наш чемпіон іде, — крикнув хтось.
— Качай Івана! — підхопило ще декілька.
І враз парубійко опинився у дужих руках, які почали його підкидати догори.
Виявляється, вчора хтось купив газету, і вся зміна зачитала її до дір.
Кожен хотів висловити Іванові підтримку. Якщо не словами, то хоча би по-дружньому плеснути по плечу.
Від несподіванки Іван розчулився. Від раптового спогаду про гори, батьків, Маруську і, звичайно, галушки, в його очах блиснули сльози.
Пан Кривальський, який був заступником директора вокзалу і відповідав за порядок, спостерігав через вікно за незрозумілим збіговиськом біля багажного відділення.
“От лайдаки! Що вони там роблять?”
Цікавість, а радше неухильне прагнення залізної дисципліни перемогли, і він з рішучим виглядом наблизився до вантажників.
— Що за бунт? Чому не працюєте? — різко запитав він найстаршого.
— Та от, пане начальнику, святкуємо, — вклонився дядько Мотовило.
— А хіба сьогодні якесь свято? — твердим як струна голосом заперечив Криваль— ський, заклавши руки за спину.
— Так, нас навідав чемпіон Республіки, — поклав Арсен Погуляй руку на плече Іванові.
— Що ти верзеш? — не стримався Кри— вальський. — Менше треба пити! За роботу, лайдаки!
— А-а, пан Кривальский ще не знає! — Арсен простягнув заступникові директора заяложену газету.
Той швидко пробіг очима текст, потім зупинився, глипнув на фото, далі — на Івана і ще раз — на фото.
— О! Сам Іван Сила! — розплився він у посмішці. — Я маю честь вітати вас у нашій установі. Може, зайдете на кавусю?
— Дякую, — відказав Іван. — Маю роботу.
— Ви десь поблизу працюєте? — пана Кривальського було не впізнати. Тепер він був сама люб’язність.
— Я працюю у вас, — засміявся Іван.
— У мене? — остовпів Кривальський. — Себто як у нас?
— Я — вантажник, і коли ваша ласка, то я би взявся до роботи. Страшенно хочеться щось подвигати, — Іван розправив плечі і пішов до товаришів, які вже почали тягати пивні діжки.
Кривальський так і залишився стояти, час від часу глипаючи то на газету, то на власні черевики. Він поволі побрів до свого кабінету. Наступного дня в коридорі біля дверей заступника начальника з’явилася елегантна табличка: “Тут працював чемпіон Республіки Іван Сила — гордість нашої залізниці”.
- Про що це свідчить?
- Які риси характеру і вчинки Івана Сили вразили вас після прочитання цих розділів?
- Як ви вважаєте, чи має Іван недоліки?
- Чи ідеалізує його автор?
- Підсумки уроку
- Домашнє завдання
№ 10 ст 262 – письмово;
Прочитати 15 – 28 розділи повісті О.Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили»
Завантажити: Олександр Гаврош. Коротко про митця. «Неймовірні пригоди Івана Сили» - повість про українського силача (7 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 18.8 MB, Завантажень: 330)