Утілення морального й естетичного ідеалів в образах героїв твору Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» (9 клас. Українська література) + Презентація
Автор: Дележа Альбіна Ярославівна
Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва
Тема: Утілення морального й естетичного ідеалів в образах героїв твору Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся»
Мета: продовжити роботу над змістом повісті Г.Квітки-Основ’яненка «Маруся»; опрацювати образи Наума Дрота, Марусі та Василя, розкрити зображені високі морально-естетичні риси простої людини; звернути увагу на «пророчі деталі» повісті; розкрити проблематику твору; розвивати усне мовлення учнів, навички літературознавчого аналізу, давати характеристики образам-персонажам, вміння працювати з цитатами; виховувати в школярів почуття гідності, поваги один до одного, високі моральні якості.
Хід уроку
- Організаційний етап
- Мотивація навчальної діяльності
19 лютого 1841 року Тарас Шевченко надіслав із Петербургу листа Григорію Квітці-Основ’яненку. У ньому значилися такі рядки:
«… як я вас люблю, не бачивши вас зроду. Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як, може, ніхто на всім світі. Ваша «Маруся» так мені вас розказала, що я вас навиліт знаю. Далебі правда, частенько сижу собі один в чужій хаті та й думаю — гора з горою не сходиться, а чоловік з чоловіком спіткнеться. Що-то якби благословив милосердний Бог нам з вами зострінуться. Ото б побалакали!»
- Як ви розумієте ці рядки «Кобзаря»?
Чи дійсно, за допомогою твору можна дізнатися щось про її автора? - Як ви вважаєте, чим «Маруся» вразила Тараса Шевченка?
- Повідомлення теми та мети уроку
Безперечно, Григорій Квітка-Основ’яненко – «батько української прози», а його соціально-сентиментальна повість «Маруся» своєю проникливістю та душевністю торкнулася душ не одного покоління українців. Чим же вона заворожує? Сьогодні ми й з’ясуємо це, опрацювавши образи твору.
- Актуалізація опорних знань
Перш, ніж розпочати роботу над образами повісті, давайте пригадаємо сюжет та особливості твору, давши відповіді на питання тесту:
- До якого літературного роду належить повість “Маруся”?
а) лірика б) епос в) драма г)ліро-епос
- Де познайомилися Маруся з Василем?
а) на ярмарку б) на вечорницях в) на весіллі г) у церкві
- Марусиного батька звали:
а) Назар б) Прокіп в) Тарас г) Наум
- Яким сюжетним елементом є розповідь про сім’ю Дрота?
а) кульмінація б) експозиція в) зав’язка г) розв’язка
- «…Гарний, русявий, чисто підголений, чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки, на виду рум’яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синій і китаєва юпка, поясом з аглицької каламайки підперезаний…» – це портрет:
а) Наума б) Дениса в) Василя г) Назара
- Батько пояснив, чому він відмовився віддати Марусю Василеві тим, що:
а) Василь не має землі
б) Василь ледачкуватий
в) Василь любить брехати
г) Василеві потрібно йти в солдати
- Який обряд описується перед останнім прощанням Марусі й Василя?
а) весілля б) сватання в) похорони г) поминки
- Де востаннє бачилися Маруся з Василем?
а) на кладовищі б) на весіллі в) на ярмарку г) у церкві
- Чому померла Маруся?
а) від нерозділеного кохання
б) закінчила життя самогубством
в)від застуди
г) від зурочення
- Кульмінаційним моментом повісті «Маруся» є:
а) знайомство Марусі й Василя
б) розлука Василя й Марусі
в) смерть Марусі
г) смерть Василя
- Після смерті Марусі Василь:
а) став ченцем і невдовзі помер
б) одружився і швидко про неї забув
в) на все життя залишився парубком
г) закінчив життя самогубством
- Співчутливий тон, пророча деталь, перешкода на шляху закоханих, трагічний фінал – це ознаки літературного напрямку:
а) сентименталізм б) реалізм в) бароко г) ренесанс
- Робота над образами твору
5.1. Бесіда за питаннями
- Чи багато образів у повісті Квітки-Основ’яненка «Маруся»?
- Як ви вважаєте, хто є головними образами?
- З ким ми знайомимось на початку твору?
5.2. Характеристика Наума Дрота
- Зачитайте, як описує автор Наума Дрота у творі:
Наум Дрот був парень на усе село, де жив. Батьковi i матерi слухняний, старшим себе покiрний, меж товариством друзяка, нi пiвслова нiколи не збрехав, горiлки не впивавсь i п’яниць не терпiв, з ледачими не водивсь, а до церкви? Так хоч би i маленький празник, тiльки пiп у дзвiн — вiн вже й там: свiчечку обмiнить, старцям грошенят роздасть i приньметься за дiло; коли прочує яку бiднiсть, надiлить по своїй силi i совiт добрий дасть. За його правду не оставив же його i бог милосердний: що б то нi задумав, усе йому господь i посилав. Наградив його жiнкою доброю, роботящою, хазяйкою слухняною; i що було Наум нi забажа, що нi задума, Настя (так її звали) ночi не поспить, усюди старається, б’ється i вже зробить i достане, чого мужиковi хотiлось. Поважав же i вiн її, скiльки мiг, i любив її, як свою душу. Не було меж ними не тiльки бiйки, та й нiякої лайки. Щодень хвалили бога за його милостi.
- Які риси характеру Наума можна одразу побачити у цьому описі?
- Як Наум Дрот ставився до того, що у них з Настею довго не було діточок? Як він заспокоював жінку? Зачитайте
«Чоловiковi треба трудитися до самої смертi; дасть бог дiточок — дiткам зостанеться, а не дасть — його воля святая! Вiн зна, для чого що робиться. Нiщо не наше, усе боже. Достанеться наше добреє доброму, вiн за нас i на часточку подасть, i мисочку поставить, i старцям роздасть. А коли буде наслiдувати недобрий, йому грiх буде, а нас усе-таки бог милосердний, пом’яне, коли ми те заслужимо. Не журися, Насте, об худобi: вона наша, а не ми її. Стережись, щоб вона тобi не перепинила дороги до царства небесного. Сатана зна, чим пiдштрикнути; молися богу, читай “Iзбави нас од лукавого”, то усе гаразд буде.»
- Які риси тут відкриваються у ньому?
- Як він ставився до своєї доньки?
- Як Наум ставився до Василя, не знаючи того, що він – коханий Марусі?
- А як Наум сприйняв те, що Василь прислав старостів?
- Як Наум відмовив Василеві? Зачитайте
— Одна в мене на свiтi радiсть, моя Марусенька! Що божий день молюсь, щоб вона була щаслива; так як же, молившись об однiм, буду сам робити друге; молившись об її щастi, сам буду її топити? Прощайте, панове сватове!… Але чому не вiддаю? — сказав Наум, здохнувши. — Бо жаль свого рожденiя. Не той час; при такому важному дiлi, як є сватання, не можна усього говорити. Прийди, Василю, завтра, та сам, — без людей; отут я тобi усе розкажу. Бiльш нiчого i говорити; прощавайте! От вам ваш i хлiб святий.
- Які риси характеру Наума Дрота можна побачити тут?
- Як аргументував Наум свою відмову Василеві? Зачитайте
— Ти ж менi розказував про, себе. Ти сирота; у дядькiв твоїх по два, по три сини, i ти iз ними у однiй сказцiю Сказка ваша дев’ятидушна, дядьковi хлопцi малi; а як прийде набор, то певно тобi лоб забриють, бо ти сирота, за тебе нiкому заступитись; i дядьки скажуть: “Ми тебе поїли, зодягали i до розуму довели, служи за нашу чергу”. А що тодi буде з Марусею? Нi жiнка, нi удова; звiсно, як салдаток шанують: як саму послiдню паплюгу, i нiхто не вiрить, щоб була салдатка та й чесна…Не приведи, господи, і ворогу нашому такої судьби!.. Так-то, Василю, як би я тебе не любив, а скажу по правдi: так я тебе полюбив, так менi тебе жалко, як рiдного сина! — а не хочу загубити своєї дочки, i такої, як наша Маруся. Тепер сам здоров бачиш, почому не можу тебе зятем прийняти.
- Чи погоджуєтеся ви з позицією Наума Дрота у цій ситуації?
- А як він вчинив, коли через довгий час зустрів Василя у церкві?
- Що він дізнався про Василя? Як зреагував, коли дізнався, що той майже відкупився? Зачитайте
— Нехай тобi бог помога! — сказав Наум; а далi, подумавши, й каже: — Чого ж бiльше думати? Присилай у вiвторок, пiслязавтра, людей, бери рушники; i тобi веселiше буде у дорозi, i Маруся тут свiтом не нудитиме. Тепер нiчого боятись. Се вже певно, що ти найомщика поставиш. Дасть бог, вернешся, увосени i весiлля.
- А що стало на заваді весілля?
- Як поводив себе Наум, коли захворіла Маруся?
- Як він сприйняв її смерть? Зачитайте
— Прощай, моя донечко, утiха, радiсть моя! Зав’яла ти, як садовий цвiточок; засохла, як билинка! Що я без тебе тепер зостався? Сирота! Пуще малої дитини. Об дитинi жалкують, дитину приглядять, а мене хто тепер пригляне?.. Тепер ти у новiм свiтi, меж янголами святими, знаєш, як менi тяжко, як менi гiрко без тебе: молись, щоб i мене бог до тебе узяв! Закриваю твої оченьки до страшного суду! Не побачу у них своєї радостi бiльш! Складаю твої рученьки, що мене годували, опатрували, обнiмали…
- Що сказав Наум Василю про смерть Марусі?
- Як сприйняв Наум звістку про те, що Василь став отцем Києво-Печерського монастиря?
- Як він сприйняв звістку про смерть Василя?
- Які висновки ми можемо зробити про образ Наума Дрота?
- Чиї образи розкриваються завдяки взаємодії з ним ще?
Наум Дрот:
- добрий хазяїн
- гарний чоловік
- турботливий батько
- вольовий
- непохитний
- мудрий
- стриманий
- уміє брати відповідальність на себе
- має авторитет у сім’ї
- співчутливий
- вірить у Бога
5.3. Образ Василя
Ви правильно сказали, що значною мірою за допомогою взаємодії з Наумом Дротом розкривається й образ Василя. Під впливом Наума Василь змінює себе та своє майбутнє, будучи працьовитим парубком, неледачим та розважливим, він робить правильні висновки, які змінили його долю, адже він став і писемним, і вільним від солдатчини. Щоправда, не став він щасливий. І так само помер, втративши надію та кохання свого життя. Давайте пригадаємо, як описує його автор у різні моменти твору та зачитаємо.
- Пригадайте, за яких обставин ми з вами знайомимося із образом Василя у творі?
- Зачитайте опис Василя.
Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто пiдголений; чуб чепурний, уси козацькi, очi веселенькi, як зiрочки; на виду рум’яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синiй i китаєва юпка, поясом з аглицької каламайки пiдперезаний, у тяжинових штанях, чоботи добрi, шкаповi, з пiдковами. Як пришивали боярам до шапок квiтки, то усi клали по шагу, хто-хто два, та й лакей з панського двора i той п’ять шагiв положив, що усi здивувались, а Василь усе вижидав та усе в кишенi довбавсь; а далi витяг капшучок, а там таки дещо бряжчало, засунув пальцi, достав та й положив на викуп шапки, за квiтку, цiлiсiнький гривеник!..
- Чи перемінився він, коли побачив Марусю? Зачитайте
Став наш Василь i сам не свiй і, як там кажуть, як опарений. То був шутливий, жартовливий, на вигадки, на приклади — поперед усiх: тiльки його й чули, вiд нього весь регiт iде; тепер же тобi хоч би пiвслова промовив: голову посупив, руки поклав пiд стiл i нi до кого нiчичирк; усе тiльки погляне на Марусю, тяжко здихне i пустить очi пiд лоб.
- Про що це свідчить?
- Як поводив себе Василь, коли дівчата пішли у город? Про що свідчить це?
- Як Василь признався Марусі у коханні? Зачитайте
Марусю! Чи я ж один був такий на свiтi, щоб, побачивши тебе, не полюбив щиро? Люблю я тебе, Марусенько, усiм серцем моїм, люблю я тебе бiльш усього на свiтi!.. Не сердься на мене, не вiдворочуйся, не затуляй очиць твоїх бiлою рученькою; дай її менi сюди, нехай пригорну її до свого серденька, та тогдi хоч i вмру, коли тобi невгодна щирая моя любов!.. Що ж ти мовчиш? Чом не глянеш на мене?.. Промов до мене хоч пiвсловечка; скажи, що ти не сердишся за мою любов. Роззнавай мене, розпитуй про мене, може-таки, про мене що-небудь i добре почуєш.
- Якими словами Василь звертався до своєї коханої?
- Про які риси характеру це свідчить?
- Як вплинуло кохання до Марусі на Василя? Зачитайте
I Василь не луччий був її. Не тiльки роботу, покинув хазяїна i город; знай, блука круг села, де жила Маруся. Ходить, ходить, у бiр пiде, над озерами, де з нею сидiв, сяде — нема Марусi, не йдб Маруся. По селу вулицями ходить, та не зна, де її хата, не зна, як i батька її звуть i прозивають. Маруся та й Маруся, бiльш йому нiчого не треба було знати; i вiн її не питав, затим, що нiколи було; усе їй розказував, як її любить, або слухав, як вона розказувала, що як вона його любить.
- Де він знайшов нову роботу?
- Як ви сприйняли такий сюжетний поворот?
- Які риси характеру Василя розкриваються під час його перебування з родиною Дротів?
- Як відреагував Василь на відмову Наума одружувати його з Марусею?
- Що він повідомив Марусі на прощання?
- А що сталося по його поверненню? Що він розповів про себе? Зачитайте
— Я, дядьку, не був дуже далеко, — став розказувати Василь. — От як ви менi вiдкрили свiт i розтолкували менi, що й я буду пропащий, i чужий вiк заїм, коли не знайду за себе найомщика, то думав-думав i трохи з ума не зiйшов. Правду ви казали, що за грошi вiсiмдесят рублiв, що я вiд хазяїна брав? Тiльки що на одежу. Що ж тут менi було робити? Як-то бог послав на думку: пiти до купцiв, у них хороший заробiток. Прийшов я до залiзняка: вiн мене трохи знав, розказав йому все своє лихо. Вiн, подумавши, прийняв мене за п’ятдесят рублiв на год з тим, що коли буду у своїм дiлi справний, то вiн менi i бiльш прибавить, i усе буде прибавляти, бачивши моє старанiє. Я зрадувався, почувши, що бiльш нiчого не треба, щоб грошi заробити, як тiльки бути чесним i своє дiло не лiнуючись справляти. З товаришами, хоч усе й москалi були, зараз поладнав. Тiльки бачу, що вони усi письменнi i хто бiльш чого зна, бiльш получа жаловання. От як сiв, як сiв… i правду вам, дядюшка, скажу, що нiч i день вчивсь, i бог менi дарованiє послав; i те таки правду сказать, що нашого братчика куди не пiткни, хоч у науку, хоч у яке ремесло, то з нього путь буде; непропащi за нього грошi. Поки себе не поставив на путь, не йшов до вас, дядюшка; i як не тяжко менi було, не бачивши Марусi, та, пам’ятаючи ваше слово, сам себе морив i не ходив сюди.»
- Про які риси характеру це свідчить?
- Як відбулося прощання між Марусею та Василем?
- Чи випадковим, на вашу думку, є те, що вони прощались біля кладовища?
- Як Василь сприйняв смерть Марусі?
- Чи вірно він вчинив, вирушивши до монастиря? Відповідь обґрунтуйте
Василь:
- працьовитий
- скромний
- щирий
- вірний у коханні
- поважає старших
- порядний
- розумний
- цілеспрямований
- наполегливий
- вірить у Бога
5.4. Образ Марусі
Як бачимо, чоловічі образи твору надзвичайно майстерно змальовані і наділені ідеальними рисами характеру, що й характерно для творів сентименталізму. Проте твір має назву «Маруся» і чи не є її образ центральним? Якою постає Маруся у творі? Давайте з’ясуємо.
- Як описано Марусю у творі? Зачитайте
Сорочка на нiй бiленька, тоненька, сама пряла i пишнiї рукава сама вишивала червоними нитками. Плахта на нiй картацька, черчата, ще материнська — придана; тепер вже таких не роблять. I яких-то цвiтiв, там не було? Батечку мiй та й годi! Запаска шовкова, морева; каламайковий пояс, та як пiдпережеться, так так рукою i обхватиш, — ще ж то не дуже i стягнеться. Хусточка у пояса мережована i з вишитими орлами, i, ляхiвка з-пiд плахти тож вимережована й з китичками; панчiшки синi, суконцi, i червонi черевички. От така як вийде, то що i твоя панночка! Iде, як павичка, не дуже по усiм усюдам розгляда, а тiльки дивиться пiд ноги. Коли з старшим себе зострiлась, зараз низенько вклонилась та й каже: “Здрастуйте, дядюшка!” або: “Здоровi, тiтусю!” I таки хоч би то мала дитина була, то вже не пройде просто, усякому поклониться i ласкаво заговорить. А щоб який парубок та посмiв би її зайняти? Ну-ну, не знаю! Вона й не лаятиметься, i нi слова й не скаже, а тiльки подивиться на нього так пильно, та буцiм i жалiбно, i сердитенько, — хто. її зна, як-то вона там загляне, — так хоч би який був, то зараз шапку з голови схопе, поклонивсь звичайненько, i нi пари з уст не мовить, i вiдiйде дальш. О, там вже на все село була i красива, i розумна, i багата, звичайна, та ще ж к тому тиха, i смирна, i усякому покiрна.
- Якими рисами характеру вона наділена автором на початку твору?
- Як вона відрегувала на Василя, коли вперше його побачила?
- Чи можна сказати, що це було кохання з першого погляду?
- Чому вона стає сумною після весілля?
- За яких обставин її настрій змінюється? Як це описано у творі? Зачитайте
Прийшла Маруся додому; батечку! весела, моторна, i говорить, i розказує, i порається за трьох, так що мати, дивлячись на неї, аж повеселiшала, i їй полегшало. Хотiла було сваритись на дочку, зачим довго проходила, так та ж як узяла коло неї леститись, i приговорювати, i розважати її, а сама пiч топити, зiлля кришити, горшки наставляти, так що горить у неї дiло.
Не вспiла мати оглянутись, вже у Марусi i готов обiд: сiла, ручки зложила i, знай, матi розказує, як-то їй добре було йти на базар холодком, що бачила на мiстi, як торгувалась, як купувала; i кого бачила, i з ким говорила, i яка проява лучалась: усе-усе до послiднього раз по й’ять розказувала, тiльки про Василя нiчичирк! Вона б то й хотiла матерi розказати, та не знала, з якого кiнця узятись, та й подумала: “Нехай же спитаюсь у Василя; вiн мене навчить, як про се розказати”.
- Як Маруся поводить себе, коли Василь засилає старостів?
- Як вона реагує на відмову у шлюбі батька?
- Як поводить себе після того, як Василь їде?
- Як реагувала на інших сватів? Про яку рису героїні це свідчить?
- Як вона зустріла Василя на Великдень?
- Що відбулося після заручин?
- Що попросила Маруся залишити Василя до його повернення? Зачитайте
На прощаннi випрохала Маруся у Василя сватаний платок, що замiсть хустки йому дала, затим, щоб часом дорогою не загубив i що вона на неї, мов на нього, дивитиметься. Поважив їй Василь, вiддав, а вона положила у той платок горiшки, ще тi, що сперва-наперва Василь дав їй на весiллi, зав’язала, та й положила до серденька, та й каже:
— Тут воно лежатиме, аж поки ти вернешся i сам озьмеш.
- Про які риси характеру героїні це свідчить?
- Як жила Маруся, поки чекала Василя? Зачитайте
Таточку, батечку, i ти, матiнко рiднесенька! Що ж менi робити, коли не можу забути свого горя! Не можу не думати об своєму Василечковi! Свiт менi немилий, i нiщо не розвеселяє. Серце моє розривається, дивлячись на вас, що ви об менi убиваєтесь, то що буду робити! Я й сама своїй тузi не рада; тiльки у мене й думки: де-то тепер мiй Василь? Знаю, що час, що день, вiн вiд мене — усе дальш; от мене туга й душить! Не воруште мене, не заньмайте мене, неначе ви й не бачите нiчого; не розважайте мене; менi неначе легше, як я журюся уволю i нiхто менi не мiша!
- А який вигляд вона мала, поки чекала Василя? Зачитайте
Iще з того дня, як проводила Василя, не надiвала Маруся нiякої скиндячки, нiякої стрiчки; як пов’язала голову чорним шовковим платком, так i пiшло, усе чорний платок та й годi!
- Як ви вважаєте, чи випадковим це є?
- А за яких обставин Маруся захворіла?
- Як вона сприйняла новину батька про сповідь?
- Як почувала себе після неї?
- Якими були останні слова Марусі? Зачитайте
Спасибi вам, мої рiднесенькi, що ви мене любили!.. i кохали мене… Простiть мене, може, коли вас не послухала… або сердила… Менi бог грiхи простив… простiть i ви!.. Не вбивайтесь дуже за мною, бо се грiх… та пом’янiть мою грiшну душу… не жалуйте худоби, усе земля i пил… Годi ж, годi, не плачте ж… Бачите, яка я весела… там менi буде прехороше!.. Коли-небудь треба i вмерти… Ми недовго будемо рiзне; там год — як часиночка… Бачите, я не жалкую за вами… бо скоро побачимось… Васи… ох! Василечка мого як побачите, скажiть, щоб не вбивавсь.. скоро побачимось… Я його дуже, дуже любила!.. Горiшки мої положiть менi у руку, як помру, а платок… вернiте йому… А де ви? Я щось вас не бачу… Таточку! Читай менi… голосно молитви… а ти, матiночко… хрести мене… По-бла-го-словiть же… мене…
- Чи шкода вам Марусю?
- Якою вона була? Укладіть інформаційне гроно
- Бесіда за питаннями
- Чи дійсно герої повісті Квітки-Основ’яненка ідеалізовані?
- Які проблеми порушує твір?
Проблематика повісті:
- батьки і діти;
- соціальна нерівність;
- кохання
- життя і смерть;
- пошуки щастя.
- Літературний аналіз твору
Тема: зображення життя і побуту українського народу кінця XVIII – початку XIX ст., відтворення його душевної краси й високої моральної чистоти, почуттів кохання на прикладі героїв твору.
Ідея: уславлення внутрішньої та зовнішньої краси, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання простих українських людей; засудження соціальної нерівності
Рід: епос
Жанр: соціально-побутова сентиментально-реалістична повість
- Підсумки уроку
- Домашнє завдання
Підготуватись до контрольної роботи за творчістю Івана Котляревського та Григорія Квітки-Основ’яненка
Завантажити: Утілення морального й естетичного ідеалів в образах героїв твору Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» (9 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 11.3 MB, Завантажень: 340)