Конспекти уроків української літератури 9 класУсі уроки української мови та літературиФайли

Григорій Квітка-Основ’яненко – батько української прози. «Маруся» – перша україномовна повість нової української літератури (9 клас. Українська література) + Презентація

Автор: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

Тема: Григорій Квітка-Основ’яненко – батько української прози. «Маруся» – перша україномовна повість нової української літератури.

Мета: познайомити учнів з такою постаттю в українській літературі як Григорій Квітка-Основ’яненко, його внеском в українську літературу, розповісти історію написання та джерела повісті «Маруся»; дати поняття «реалізм», «сентименталізм», їхні ознаки; дослідити сюжет повісті Григорія Квітки-Основ’яненка «Маруся», віднайти ознаки реалізму та сентименталізму у творі; розвивати зв’язне мовлення, навички самостійної роботи з матеріалом, критичне мислення, уміння аргументовано доводити власну думку; виховувати загальнолюдські почуття; прищеплювати учням риси толерантності, щедрості на добро, порядність, чесність, повагу до людини.

 Хід уроку

  1. Організаційний етап
  1. Повідомлення теми та мети уроку

На початку XIX ст. Україна мала високохудожню поезію і драму, а ось нової прози ще не було. Відомо, що саме проза завжди має найбільше шанувальників, адже може охопити всю складність суспільного життя, одним словом, новій українській літературі конче потрібний був повістяр, і він прийшов із прихарківського села Основи, звідти і походить псевдонім Григорія Квітки-Основ’яненка, з постаттю якого ми з вами познайомимося сьогодні на уроці. А також дізнаємось, які напрями української літератури з’явилися завдяки його творчості.

  1. Опрацювання навчального матеріалу

3.1. Біографія Григорія Квітки-Основ’яненка

 Народився Григорій Квітка-Основ’яненко 29 листопада 1778 року у селі Основа на Харківщині у родині колезького радника Федора Івановича та Марії Василівни Квіток. Походив зі старшинсько-козацької родини, видатною своїми представниками як у козацький так і у імперський період.

Здобув домашню освіту, згодом навчався в Курязькій монастирській школі. У родині панувала глибока шана до рідної мови, історії, фольклору, мистецтва. Звичаї в родині відзначалися простотою, тут багато читали, постійними були вистави самодіяльного театру, натхненником яких був Григорій, він же виконував і головні ролі. Усе це формувало мистецькі смаки юного Григорія, його суспільні погляди, прищеплювало любов до народної поезії, виховувало повагу до простолюду. Родину Квіток часто відвідував Григорій Сковорода, а відомо, що той навідував лише однодумців. Може тому Григорій Квітка вивчав напам’ять вірші Сковороди, байки Гулака-Артемовського, цілі уривки з «Енеїди», багато читав, любив слухати легенди, повір’я та розповіді про героїчні битви козаків супроти нападників.

Ще п’ятнадцятирічним хлопцем батько записав Григорія в лейбгвардію вахмістром. За тогочасними звичаями, молоді дворяни могли не служити у війську, але чини їм ішли. Наступного року вже в чині капітана Квітка вийшов у відставку. Через два роки, за його власним бажанням, був прийнятий у військо, та вже через рік знову подав у відставку, не бувши на службі жодного дня.

В юнацькі роки він закохався в багату шляхтянку, але вона знехтувала його почуттям, що викликало важкі переживання, прагнення сховатися десь від цього безжального світу зі своїм горем. Пробувши в монастирі десять місяців, Григорій переконався, що далеко не всі ченці вели богобоязливий спосіб життя. Чимало було й таких, що пиячили, любили всмак попоїсти, писали один на одного доноси, займалися гендлярством. До того ж, веселий і жвавий Григорій важко переносив монастирську нудьгу. У нього поволі визрівав намір залишити монастир.

Повернувшись з монастиря, Григорій Федорович з головою увійшов у культурне життя Харкова. На вечорах у дворянському клубі читав напам’ять вірші Сковороди, уривки з «Енеїди» Котляревського, співав романси. Грав на флейті й піаніно, гарно танцював, дотепно розповідав про різні смішні пригоди, талановито виконував комічні ролі в аматорських виставах, писав експромтом вірші дамам в альбом. Незабаром його обрали директором танцювального клубу і розпорядником вечірок.

Енергійний, ініціативний, сумлінний, Григорій Федорович брав активну участь у кожному культурному починанні. Як режисер аматорського театру ставив водевілі, сам писав інтермедії, був актором і музикантом. Пізніше став одним із засновників і директором професійного театру.

За яку б справу не брався, Григорій Федорович виконував її сумлінно, захоплювався до самозабуття, не шкодував ні сил, ні часу. Нерідко, коли не вистачало коштів для придбання чогось важливого, докладав потрібні суми із своїх скромних достатків. Обіймаючи офіційні посади, Григорій Федорович прагнув викорінювати такі суспільні пороки, як казнокрадство, хабарництво, різне порушення законів поміщиками та чиновниками, захищав інтереси простих людей. Він був прихильником ідеї вдосконалення суспільства шляхом реформ та впливу на нього засобами літературного і театрального мистецтва. Головним творчим принципом вважав «писання з натури», орієнтацію на живу навколишню дійсність. Виступав з пропагандою народної тематики в літературі, був переконаний в позастановій цінності особистості.
Свої перші твори почав друкувати у журналі «Украинский Вістник». До 1833 року Квітка-Основ’яненко писав лише російською мовою, а у подальші роки до кінця життя писав двома мовами, причому українські твори в авторизованих перекладах виходили як у журналах, так і окремими книжками. Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко залишив по собі значну літературну спадщину, близько 80 творів,  написаних російською та українською мовами, найвідомішими з них є комедії «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик», повісті «Ганнуся», «Сердешна Оксана», «Конотопська відьма», «Маруся» тощо.
Довгі роки напруженої праці, важкі розчарування й переживання поволі, проте неухильно підточували здоров’я письменника. У середині липня 1843 року він тяжко захворів. Перші дні ще писав листи і деякі давно задумані твори, читав, потроху гуляв. Але дедалі все більше слабшав. 20 серпня 1843 року визначного сина України не стало. Помер Григорій Квітка-Основ’яненко в Харкові. Похований на Холодній горі. Але його думи, його мрії, втілені в художні твори, продовжували жити з людьми. Їх з великою насолодою читають і в наш час.

Найкращі твори Квітки-Основ’яненка одними з перших представляли українську літературу європейським читачам. У 1854 вже після смерті митця в Парижі опубліковано французькою мовою його повість «Сердешна Оксана». А загалом твори Основ’яненка перекладено польською, болгарською, чеською та іншими мовами.

 3.2. Теорія літератури

Григорій Квітка-Основ’яненко взявся за перо, щоб довести: українська мова — не приречений на зникнення діалект для спілкування селян-малоросів, а культурне надбання великої нації, нею можна творити літературні шедеври, які ввійшли до духовної скарбниці України, а їхній автор здобув славу батька української прози. І крім того, що він подарував українській літературі ці чудові твори, він наповним її ще літературними напрямами: реалізмом та сентименталізмом. Пропоную вам познайомитись із ними та їхніми особливостями.

Реалізм (від лат. realis — речовий) — один із напрямів у літературі та мистецтві, що полягає в правдивому об’єктивному і всебічному відображенні дійсності.

Основні ознаки реалізму:

  • прагнення до широкого охвату дійсності;
  • зображення людини в її взаємодії із середовищем;
  • внутрішній світ персонажів, їх поведінка несуть на собі прикмети часу;
  • велика увага приділяється соціально-побутовому фонові часу;
  • вірність дійсності, прагнення до безпосередньої достовірності зображення;
  • «відтворення життя» у формах самого життя»

Сентименталізм (від фр. sentiment — почуття) — це літературний напрям, що виник у Європі в другій половині ХVІІІ — першій половині ХІХ століття, у центрі зображення творів якого – чутлива людина, герой із демократичних низів.

 Основні ознаки сентименталізму:

  • підвищений інтерес до людських почуттів;
  • послідовне розгортання сюжету, наявність перешкод;
  • герої — вихідці з низів — селяни, ремісники; ідеалізовані
  • основна увага звертається на моральну вищість простих людей над панами, змальовуються їхній побут і звичаї;
  • описи природи та пророчі деталі, що натякають на трагічний кінець;
  • причиною смерті головного героя є стихійне лихо, хвороба чи нещасний випадок.

Ознаки цих напрямків можна помітити й у повісті Квітки-Основ’яненка, яку ми з вами будемо розглядати на наступних уроках – «Маруся».

3.3. Історія написання повісті Григорія Квітки-Основ’яненка «Маруся»

Повість «Маруся» була надрукована у 1834 році у збірці «Малоросійських повістей…» Григорія Квітки-Основ’яненка. Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань. Над текстом письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Джерелами твору стала не лише дійсність українського села XVIII – початку XIX століття, а й народна творчість – давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь. Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.

  1. Робота над змістом твору «Маруся

Вдома ви вже мали змогу прочитати цей твір. Давайте пригадаємо сюжет «Марусі» та  з’ясуємо, чи дійсно цей твір містить у собі ознаки реалізму та сентименталізму, уклавши відповідну таблицю.

4.1. Бесіда за питаннями

  • Що ви можете сказату про сім’ю Марусі?
  • Як Маруся відчуває свою бажаність в сім’ї?
  • За яких обставин Маруся знайомиться з Василем?
  • Як ви вважаєте, чи було кохання Марусі до Василя коханням з першого погляду?
  • З якою метою Василь на тривалий термін залишається в селі, хоч сам не місцевий?
  • Чому Наум Дрот не хоче видати дочки за Василя, хоча вважає його хорошою людиною?
  • Чи правильне рішення обирає Василь після невдалого сватання?
  • Для чого автор підкреслює, що Василь не тільки за короткий термін заробляє гроші, а й вчиться грамоти?
  • Як це сприйняли батьки Марусі?
  • Яка подія сталася після сватання?
  • Чи подобається вам життєва позиція Наума і Насті після повідомлення про те, що їх єдина дочка мусить вмерти? Чому?
  • Як ставиться автор і сім’я Дротів до життєвого вибору Василя — стати ченцем?

 4.2. Сюжет твору

Експозиція: знайомство з родиною Дротів
Зав’язка: зустріч Марусі з Василем, їх кохання з першого погляду
Кульмінація: смерть Марусі, її поховання
Розв’язка: страждання Василя-ченця в монастирі, його смерть через тугу за коханою

4.3. Укладання таблиці «Ознаки реалізму та сентименталізму у творі»

Ознаки реалізму Ознаки сентименталізму
·        змалювання картини народного побуту, обрядів і звичаїв українців;

·        відтворення тяжкого лиха того часу — рекрутчини

·        У центрі твору – людські почуття

·        Сюжет розгортається поступово

·        Герої твору – селяни

·        Образи Марусі та Василя ідеалізовані

·        Перешкоди на шляху бути разом – рекрутчина Василя

·        Наявність пророчої деталі

·        Раптова смерть Марусі від хвороби

  1. Підсумки уроку
  1. Домашнє завдання

Виписати з тексту повісті  «Маруся» портрети Марусі й Василя

Завантажити: Григорій Квітка-Основ’яненко – батько української прози. «Маруся» – перша україномовна повість нової української літератури (9 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 21.1 MB, Завантажень: 1352)
Back to top button