Конспекти уроків української літератури 9 класУсі уроки української мови та літературиФайли

Пам’ятки оригінальної літератури Русі-України. «Слово про похід Ігорів» —перлина українського ліро-епосу (9 клас. Українська література) + Презентація

Автор: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

Тема: Пам’ятки оригінальної літератури Русі-України. «Слово про похід Ігорів»перлина українського ліро-епосу

Мета: ознайомити учнів із жанрами та памʼятками оригінальної давньої літератури, перлиною українського ліро-епосу – твором «Слово про похід Ігорів»; дослідити історію відкриття твору; з’ясувати історичну основу твору та проблему авторства; дати поняття «переспів» та «переклад», познайомити з перекладами та переспівами «Слова…»; виховувати в учнів любов до рідного краю, прагнення знати і зберігати народні надбання, повагу до історичних надбань Батьківщини.

Хід уроку

  1. Організаційний етап
  1. Перевірка засвоєння знань у вигляді літературного диктанту

На минулих уроках ми з вами розглядали Біблію як пам’ятку перекладної літератури та Книгу книг. Давайте перевіримо, що ви запам’ятали під час вивчення її творів та напишемо невеликий літературний диктант

Питання літературного диктанту:

  1. Зі скількох частин складається Біблія?
  2. Що стало основою Біблії на Старий та Новий Заповіти?
  3. Скільки книг входить до Старого Заповіту, скільки – до Нового?
  4. Які книги входять до Старого Заповіту?
  5. Які книги входять до Нового Заповіту?
  6. Хто перекладав Біблію українською мовою?
  7. Які «єгипетські кари» вам відомі?
  8. Що символізує зерно у «Притчі про сіяча»?
  9. Що символізують собою образи «Притчі про блудного сина»?
  1. Повідомлення теми та мети уроку

Як нам уже відомо, поштовхом до появи книгописання на території Русі-України стало прийняття християнства. Значну частину найдавніших творів становить перекладна література, зокрема твори релігійного змісту. Проте розвиток писемності дав поштовх до створення й оригінальних творів. Сьогодні на уроці ви познайомитесь із найдавнішими творами Русі-України, а також дізнаєтесь про одну із найзагадковіших памʼяток того часу – «Слово про Ігорів похід», памʼятку навколо якої й досі ведуться дискусії.

  1. Лекція вчителя

4.1. Літописи
Коли ми з вами розглядали літературу Середньовіччя, то з’ясували, що до оригінальних творів належать такі жанри як літописи, повчання, патерики, і, безумовно, «слова». Давайте розглянемо кожен із них окремо.

Літопис – це хронологічний опис важливих історичних подій, зроблений їх сучасниками.

Назва «літопис», безперечно, повʼязана з тим, що розповідь у цьому творі розпочиналася  словами «У літо…», що означало «У рік…».

У літописних творах описувалися найважливіші події, що сталися у державі.

Першим літописом, який дійшов до нас, є «Повість минулих літ», написана ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором, імʼя якого зараз нам відоме як Нестор-Літописець.

«Повість минулих літ» розповідає про історію Русі-України від початку світу до 1113 року (року смерті Нестора-Літописця).

Оригінал твору, на жаль, не зберігся, а текст дійшов до нас у двох списках, рукописних копіях, – Лаврентіївському та Іпатіївському.

У 1118 одним із членів Видубецького монастиря був створений список, що призначався для сина Володимира Мономаха Мстислава. Це зведення зберігалося в Іпатському монастирі, звідси й походить назва Іпатський. Саме цей список зберіг ім’я основного упорядника «Повісті врем’яних літ» Нестора:

«Повість врем’яних літ з богом починаєм. Отче благослови. Повість врем’яних літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського, звідси пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала. Тож почнемо повість оцю»

Упорядником Лаврентіївського списку став ігумен Видубецького Свято-Михайлівського монастиря Сильвестр, який за дорученням князя Володимира Мономаха вніс до літопису певні зміни, зокрема применшив історичну вагу київського князя Святополка, натомість виділивши свою постать. Цей варіант тексту «Повісті минулих літ» був включений до складу літописного зведення, яке переписав ченець Лаврентій у Суздалі в 1377 році. Тому цей список згодом назвали Лаврентіївським.
4.2. Повчання

Ще одним із жанрів оригінальної літератури Русі-України є «повчання».

Повчання – жанр давньої української літератури, написаний у формі відкритих листів, промов.

Визначною памʼяткою цього жанру є «Повчання дітям» Володимира Мономаха.

Збереглося (без закінчення) в Лаврентіївському списку «Повісті временних літ» під 1096 роком у кількох неповних частинах. Точної дати написання не встановлено, ймовірно 1109 рік.

«Повчання» — оригінальний твір, у якому Володимир Мономах висловлює думки загальнодержавного, політичного та морального характеру, повчає своїх дітей бути розумними правителями, захищати інтереси Русі, боротися з князівськими міжусобицями, самим учитися й поширювати освіту, власною поведінкою подавати приклад іншим. Свої настанови він підкріплює прикладами із власного життя, розповідає про численні походи, викликані необхідністю зміцнення єдності Русі та її захисту від зовнішніх ворогів. Перша частина «Повчання» складається з цитат з так званої ворожільної Книги псалмів. Друга частина є автобіографічною – відтворення князем минулих подій у чіткій часовій послідовності.

4.3. Патерики

Говорячи по давню українську літератури, не можна оминути увагою й патерики.

Патерики – життєписи і повчання святих отців церкви, збірники оповідань про життя християнських святих отців, людей, які з Божою поміччю зробили великий внесок у розвиток церкви — спільноти християн нашої планети.

До оригінальних памʼяток цього жанру належить «Києво-Печерський патерик». Патерик складено в XIII столітті на основі листування єпископа Володимиро-Суздальського Симона і ченця Печерського монастиря Полікарпа. Крім листування до Найдавнішої редакції Патерика XIII ст. увійшли «Слово про створення церкви Печерської», написане Симоном між 1222—1226 роками, і «Слово про перших чорноризців печерських» — 4 оповідання патерикового типу про перших ченців.

4.4. «Слово про Ігорів похід»

Якщо говорити про давньоруські памʼятки, то просто неможливо оминути увагою «Слово про Ігорів похід» – твором, окутаним загадковістю, і над яким і досі тривають дискусії.

Почнемо з того, що більш, ніж два століття тому на сторінках видання «Московскі вісті» з’явилося повідомлення про те, що в книжкових крамницях купця Григорія Кольчугіна продаються «чотири творіння, які своїм виданням у світ, зобовʼязані одному із найпочетніших наших співвітчизників, любителеві вітчизняної історії , досліднику історичної істини – графові Олексію Мусіну-Пушкіну». Це була перша друкована згадка про «Слово о полку Ігоревім» і його видавця.

Олексій Іванович Мусін-Пушкін справді був одним із найосвіченіших представників свого часу. Археолог, колекціонер, збирач раритетних видань, історичних документів і рукописів, відомий меценат, член академії наук… У його величезному чотириповерховому особняку зберігалася одна з найбільших бібліотек з великою колекцією найрідкісніших книг і стародавніх рукописів. Одним із таких рукописів і був «Слово про Ігорів похід» – твір, який знайшли орієнтовно у 1788-1792 роках в одному із монастирів Ярославля, і який придбав Мусін-Пушкін у 1800 році. Копію твору було зроблено для імператриці Катерини ІІ, а оригінал, на жаль, було знищено у 1812 році під час пожежі.

Одними із загадок книги й нині залишаються питтання автентичності, авторства й  місця битви, яка лягла в основу твору.

Історичною основою твору вважають події другої половини ХІІ століття – періоду сварок між князівствами на Русі та постійними набігами кочових племен – половців, у битві проти яких виступив князь Ігор Святославович, головний герой «Слова…» , об’єднавшись з іншими князями, щоб довести свою відданість Батьківщині. Саме цей похід і став основою «Слова…».

Питання про час написання «Слова…» вирішується дослідниками неоднозначно. Автор веде свою розповідь «до теперішнього Ігоря», отже, безумовно можна стверджувати, що «Слово» було написано за життя Ігоря (помер 1202 р). Більшість дослідників, датують пам’ятку набагато відрізком часу з 1185 по 1187 р, адже в кінці «Слова…» проголошується заздоровниця: «Слава Ігорю Святославлічу, буй туру Всеволоду, Володимиру Ігоровичу». З цього робиться висновок, що твір було написано після повернення Володимира Ігоровича з половецького полону – у вересні 1187 року. Серед князів, до яких звертається автор встати «за землю Руську, за рани Ігореві» названий Ярослав Осмомисл – Ярослав Володимирович Галицький, який помер 1 жовтня 1187 року. Тому «Слово..» датується осінню 1187 року – після повернення Володимира з полону і до того, як стало відомо про смерть Ярослава Осмомисла. Однак багато дослідників вважають, що такі обчислення не можуть бути визнані серйозними аргументами в датуванні.

Від часу віднайдення «Слова…» вчені намагаються назвати й ім’я його творця. Висувалися десятки гіпотез. На сьогодні актуальними залишаються дві версії: боярська і князівська. У князівській версії найбільш доказовою залишається гіпотеза Леоніда Махновця, який стверджує, що автором «Слова…» є галицький  князь-вигнанець Володимир — нелюбий син галицького володаря Ярослава Осмомисла. Підтвердження цьому дослідник знайшов у тексті твору. Деякі  з науковців своїми розвідками опосередковано підтримують цю гіпотезу, називаючи Автора «Слова…» галичанином, тоді як опоненти вважають останнього або киянином, або чернігівцем. Однак достеменно відомо, що оспівана в «Слові…» славнозвісна Ярославна — рідна сестра князя Володимира Єфросинія, тож у цьому зв’язку стає зрозумілим, чому  у «Слові…» з таким братерським теплом Автором відтворено її опоетизований образ.

Мова, якою написано «Слово…», — це тогочасна літературна мова русинів, подібна до мови літописців, але з помітно відчутнішим впливом народної. Є припущення, що копія поеми, відкрита Мусіним-Пушкіним, була вже значно окнижнена переписувачами.

За жанром цей твір є героїчною поемою, а отже твором ліро-епічним.

  • Які твори називаються ліро-епічними?
  • Які ліро-епічні твори вам відомі?

4.5. Переклади і переспіви «Слова про Ігорів похід»

Враховуючи те, що «Слово про Ігорів похід» датується ХІІ століттям, то мова його написання важка для сприйняття сучасників. Тому відомі переспіви та переклади цієї памʼятки.

  • Чи відомо вам, яка різниця між перекладом та переспівом?

Переклад – це дослівна передача твору, у якому зберігається стиль письменника та мовні особливості оригіналу.

Переспів – вільний переклад, власний твір автора, написаний на основі змісту, образів, ідей іншого.

Першим переклав «Слова про Ігорів похід» Маркіян Шашкевич. Відомі переклади Степана Руданського, Івана Франка, Бориса Грінченка.

Серед відомих переспівів – твори Тараса Шевченка, Павла Тичини та Максима Рильського, переспів останнього, до речі, вважають найкращим, з текстом якого ми будемо працювати на наступних уроках.

  1. Підсумки уроку
  1. Домашнє завдання
  1. прочитати «Слово про Ігорів похід» (переспів М.Рильського);
  2. виписати цитати, що характеризують Ігоря, Всеволода, Святослава, Ярославну.
Завантажити: Пам’ятки оригінальної літератури Русі-України. «Слово про похід Ігорів» —перлина українського ліро-епосу (9 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 2.5 MB, Завантажень: 26)
  
Back to top button