Здоров'я

Диня – господиня

Диня - господиня
Диня – господиня
Вихваляючи кавун, ми забули про іншу ягідку з баштану — диню звичайну (посівну). А вона ж не менш гідний представник славетної родини гарбузових. Походить із Південної Азії, носить наукову латинську назву Melo sativus. В Україні широко вирощується як баштанна культура, переважно у південних районах. Цвіте рослина у липні-серпні, плодоносить у серпні-вересні. Яка смачна — розповідати, либонь, немає потреби. А до того ще й цілюща, хоч, як кажуть фахівці, «неофіцинальна».

Плоди містять органічні кислоти, цукри (16-18%), пектинові кислоти, вітаміни (Е, С, В6, В12, каротин, нікотинову, пектинову та фолієву кислоти), клітковину, азотисті й мінеральні речовини.
М’якуш плодів застосовують як помірно послаблювальний, сечогінний та жовчогінний засоби при захворюваннях сечовивідних та жовчних шляхів і серцево-судинної системи; при порушенні обміну речовин (подагра, нирковокам’яна хвороба тощо); при геморої, хворобах горла, хронічному кашлі. Ніжна клітковина посилює перистальтику кишок і сприяє виведенню холестерину. Завдяки великій кількості фолієвої кислоти диню корисно вживати при недокрів’ї, захворюваннях печінки та при атеросклерозі. Але слід пам’ятати, що надмірне поїдання спричинює болі в животі та пронос. Насіння — помічний засіб проти глистів.

Як відомо, хворим на цукровий діабет рекомендують уживати лише кислі ягоди й фрукти. Однак у розпал сезону не завадить поїсти трохи і динь. Річ у тому, що цей плід, хоча й солодкий на смак, містить особливі цукри. Вуглеводів дуже мало, частка ж глюкози і зовсім мізерна — її вдвічі менше, ніж фруктози. Остання для хворих на діабет корисна тим, що невелика її доза — 30-40 грамів на день — засвоюється організмом без витрат інсуліну, в такій кількості вона не протипоказана. Двічі на день по скибочці динного м’якуша вагою 150-200 грамів цілком можна собі дозволити. Треба лиш пам’ятати, що в ці дні слід зовсім виключити харчі, котрі містять прості вуглеводи: картоплю, буряки, білий рис, білий хліб, макаронні вироби. Варто утриматись і від кондитерських виробів, навіть тих, що випускаються спеціально для діабетиків.

Споживати диню ліпше у проміжках між основними прийомами їжі, окремо від інших продуктів — тоді організм повніше її засвоїть.

Диня здійснює профілактику деяких вікових недуг — зниження імунітету, серцево-судинних розладів, постійної утоми, холециститу, допомагає в боротьбі з надмірною масою тіла, з болями у суглобах. У ній дуже багато калію — вдвічі більше, ніж у кавуні, вітаміну ж С більше майже втричі. Багата диня і на вітамін РР, який сприяє поліпшенню стану шкіри. А інозит, який теж є в її плодах, дієтологи називають «м’язовим цукром»: він поліпшує засвоєння вуглеводів м’язовою тканиною, сприяє фізичній витривалості, благо¬творно позначається на клітинах печінки, перешкоджаючи їх жировому переродженню, нормалізує обмін пуринів при подагрі та артрозах.

Диня використовується і з косметичною метою, часто даючи кращі результати, ніж наймодніші креми, лосьйони та пудри; зокрема, сік застосовують для видалення пігментних плям, вугрів, ластовиння. Треба зробити маску: подрібнений м’якуш тонким шаром накласти на обличчя, через 10-15 хвилин змити, обличчя просушити. Добре б іще змастити якимсь простеньким живильним кремом. Перед процедурою обличчя слід ретельно помити перевареною теплою водою без миючих засобів і витерти м’яким рушником. Навіть якщо у вас немає ні вугрів, ні прищів, ні плям (і слава Богу!), все одно, поки сезон, робіть раз на тиждень таку маску — це буде лише на користь вашій шкірі.

Кілька слів про кулінарні властивості. Існує три групи сортів — канталупа, касаба і так звані сітчасті. Усі смачні, всі корисні. В Україні поширені Колгоспниця-749, Кримка одеська, Краснодарська Б-17 та інші. Найліпшими ж сортами для споживання у свіжому вигляді вважаються Туранська лимонно-жовта (напрочуд ніжний м’якуш ванільного смаку), Бухарка та Баргі (грушоподібний смак), Галябі оранжева (сніжно-білий м’якуш, що нагадує за смаком дюшес), Гюлябі сари (м’якуш подібний до пломбіру з ванільним присмаком). Можна згадати й інші дуже добрі середньоазійські сорти — Вахармак, Ташлакі, Кзил урук, Хандаляк, Шакар палак. Диню, крім споживання у свіжому вигляді, в’ялять, квасять, маринують, солять, навіть смажать у клярі; готують варення, повидло, дошаб, цукати.

А от на деревах дині не ростуть: так зване «динне дерево» — це папая (Carica papaya), з родини карікових. Поширене у тропіках, культивується, зокрема, в Центральній Америці. Плоди його справді схожі на диню — великі жовті овальні ягоди до 30 сантиметрів завдовжки, дуже смачні, містять ензим папаїн. Але це — не дині!

Джерело: ukrslovo.net

Back to top button