СценаріїСценарії Дня пам'яті Чорнобильської трагедіїФайли

Чорнобильський дзвін (Літературно музична композиція присвячена Чорнобильській трагедії)

Автор: Целік Валентина Іванівна

Навчальний заклад: Киїнська ЗОШ

Чорнобильський дзвін

(Літературно музична композиція присвячена Чорнобильській трагедії. Звучить фонова музика. На сцені ведучі у строгих костюмах.)

Ведуча 1. На грані людства, на краю –
В тривозі атомній стою…
Не все, не все пощезне в світі
Ще в зорях сад, земля  – у цвіті.
Лист подорожника. Дорога…
Та в серці атомна тривога.

Ведуча 2. Чорнобиль… Сьогодні це слово знає увесь світ. Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок. Важким колесом «прокотилась» Україною аварія на Чорнобильській атомній станції.

Ведуча 1. Величезні території в Україні, Білорусії, Росії виявились непридатними для проживання людей. Моторошно стає від такої безрадісної картини. Для України, для всіх, хто причетний до трагедії, життя поділено на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам у народі вже дано назву – два кольори часу.

Ведуча 2. Білих болей не буває,
Що не біль, то чорний біль.
Чорним лихом, чорним смутком,
В ніч квітневу став Чорнобиль.
В чорних справах, в чорних душах,
Почорнів ще білий світ,
І чорнітиме Чорнобиль,
Нам і внукам сотні літ.

Ведуча 1. Ту мирну. весняну, українську ніч на берегах Прип’яті люди незабудуть ніколи. О 1 годині 24 хвилини 40 секунд, коли містечко атомників Чорнобиль, Прип’ять  і вся Україна міцно спали безтурботним сном, раптом пролунав вибух і над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції велетенське полум’я  несподівано розірвало нічну темряву.

Ведуча 2. З руїн реактора вирвався стовп зловісного вогню, уламки блискучих труб, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси, станції, річки з верболозами. Вогняний стовп завмер на висоті 1,5км. Нарешті утворилася світла куля, яка начебто засмоктала в себе цей примарний стовбур, усередині якого щось рухалося.

Ведуча 1. Час завмер…

ТАНЕЦЬ. ( Виконується танець вогню.)

 ( Виходить боса дівчина в розірваній сукні. )

Ведуча 1. Ніяких сигналів про небезпеку, ніяких звісток про евакуацію населення. Лише згодом пролунали сигнали ЦО про негайний вивіз населення. Люди були забрані з вулиць, дехто встиг взяти в руки щось необхідне. А добро, нажите поколіннями, залишилося там. Ніхто тоді не думав, що назавжди кидає рідну домівку.

Ведуча 2. Чорнобиль…Біда розчинилася в духмяному повітрі, у біло–рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки людства, як невигойна рана на тілі України.

Ведуча 1. Біда відгукнулася болем у серцях мільйонів людей. Через кілька секунд по тривозі прибули до реактора пожежники на чолі з лейтенантом Володимиром Правиком, потім прибув Віктор Кибенок. Вони вступили у вируюче полум’я, у смертельну радіацію, рятуючи людей.

Ведуча 2. Сьогодні згадаємо тих перших, які кинулися у вогонь, у небезпеку, які затулили собою усіх нас. Це Віктор Кибенок, Володимир Правик, Микола Титенок, Володимир Тищура, Микола Ващук, Василь Ігнатенко…

Ведуча 1. Хай пам’ять про них буде вічна.

Ведуча 2. Вічна слава і пам’ять вам, наші рятівники, низький уклін від урятованого народу.

Ведуча 1. Пропоную вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

 ( Хвилина мовчання.)

Ведуча 2. Ми всі повинні бути співчутливими до горя людського, завжди пам’ятати про подвиг пожежних, щоб у потрібну хвилину стати на захист свого народу  бути гідними, чесними, сміливими, любити і берегти рідну землю.

Ведуча 1. Страшне чорнобильське лихо і досі продовжується, забираючи все нові і нові жертви. Але ми віримо, що пісня в лузі ще озветься, і доля сонечком зійде, з’явиться радісна веселка після чистого дощу над тобою, наш загублений краю.

Ведуча 2. Всі ми мріємо щоб на нашій землі завжди було весело, радісно, щоб всі люди були щасливими і жили під чистим блакитним небом, щоб навкруги вирувало, шуміло, дзвеніло радісне життя.

Ведуча 1. В лугах пишається калина,
Біжить по каменю вода.
За руку мати молода
Веде у світ малого сина.
Щебече, мов пташа дитина,
Цвіте і сяє далина,
Але тривожна і сумна
Лежить під небом Україна.

Ведуча 2. Здається, ніби мирна днина, –
Проте Чорнобильська біда
Не проминула без сліда
І гіркота пече полинна.

Передчуття терзають злі,
І важче й важче повторяти,
Що вічно будуть син і мати
« І будуть люде на землі »

Ведуча 1.  Пролітають роки… Для людей цей край став мертвим, але природа і далі продовжує життя. Вона мовчки страждає за помилки людей. Природа оживає. Радіація встигла наробити багато лиха не лише теперішньому поколінню, але й прийдешньому.

Ведуча 2. Повертаючись у безлюдну зону, журавлі дивуються, чому тут не чути веселих, дитячих голосів, чому тут немає життя. В цій місцевості пустують безлюдні будинки.

Вірш.

                     Музичний номер.

Ведуча 1. Земле наша, матінко – годувальнице, прости нам, твоїм нерозумним дітям, що заподіяли тобі таке чорне лихо. Сліпі ми були й затуркані, тому й не знали,  що хтось могутній і недалекоглядний вкладає грізну й підступну силу в слабкі й недолугі руки. А ті –  не втримали, не справилися. І хмари та вітри рознесли отруту на поля, на ліси, на води.

Ведуча 2.  Минуть десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей: тих кого він зачепив своїм не добрим крилом, і тих хто народився далеко від покривдженої землі.

Ведуча 1. Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь – знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року. Поля і луки. Ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою.

Ведуча 2. Горе впало не тільки на Україну. Воно зачепило Білорусь і Росію. На забруднених територіях проживає близько 2 млн. осіб. Змертвіло багато водойм, непридатною для вживання стала в них  вода.

Ведуча 1.  Нині в Україні склалася важка демографічна ситуація. Смертність населення перевищує народжуваність. Збільшується кількість психічних і онкологічних захворювань у людей. Настав час усій громадськості бити на сполох, рятувати своє майбутнє, майбутнє нації.

Ведуча 2.  Кажуть, час лікує, затягує рани. Неправда! Нічого він не лікує. Просто біль відходить кудись глибоко в серце, приживається там, освоюється, і нікуди від цього не дітися.

Ведуча 1. Якщо ти віриш у майбутнє,
В його прийдешність, у життя,
Дзвони у дзвони, кричи людям,
Бо більш не буде вороття.

Ведуча 2. Віддай забуту свіжість травам,
Відмий від бруду всі хмарки,
Від реставруй нам синє небо
І дощ крізь сито проціди.

Ведуча 1. Хай о жива вода Дніпрова
Правічні височать дуби,
І хай полин, трава – чорнобиль

(Усі разом) Не стане іменем біди.

Фінальна пісня.

Завантажити: Чорнобильський дзвін (Літературно музична композиція присвячена Чорнобильській трагедії) (Розмір: 351.3 KB, Завантажень: 3)
Back to top button