Конспекти уроків української літератури 9 класУсі уроки української мови та літературиФайли

Пантелеймон Куліш. Життєвий та творчий шлях. «Чорна рада» – перший український історичний роман-хроніка (9 клас. Українська література) + Презентація

Автор: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

Тема: Пантелеймон Куліш. Життєвий та творчий шлях. «Чорна рада» – перший український історичний роман-хроніка

Мета: познайомити учнів із життям та творчістю Пантелеймона Куліша, його внеском в українську історію та культуру; розкрити історію написання та історичну основу роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада»; дати відомості про роман, історичний роман та роман-хроніку, як жанри літератури; удосконалювати вміння висловлювати власну думку щодо життєвого й творчого шляху Пантелеймона Куліша; виховувати повагу до творчої спадщини автора, до історичного минулого народу та кращих здобутків української літератури.

Епіграф до уроку:  Могучий майстер української мови й творець українського правопису, благородний поет.., перекладач Шекспірових і Байронових творів, а також Біблії, автор «Записок о Южной Руси» , «Чорної ради» і сили інших цінних праць – має право на нашу велику повагу і вдячність.

Михайло Коцюбинський

 Хід уроку

  1. Повідомлення теми та мети уроку

 Іван Франко називав Пантелеймона Куліша «перворядною звіздою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». І хоча Пантелеймон Олександрович відомий найбільше як автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада», з яким ви познайомитесь на наших подальших уроках, проте він є важливою постаттю української історії, а його внесок у розвиток нашої культури неосяжний. Сьогодні ви й познайомитесь з життєвим та творчим шляхом цього митця і самі зможете зробити висновок, якою є ця постать для нашої з вами держави.

  1. Опрацювання навчального матеріалу. Біографія Пантелеймона Куліша

Народився Пантелеймон Олександрович Куліш 7 серпня 1819 року в містечку Воронежі Чернігівської губернії, нині Сумщина.  Був дитиною від другого шлюбу заможного хлібороба Олександра Андрійовича, що походив зі старовинного старшинського козацького роду, і доньки козацького сотника Івана Гладкого — Катерини. На хуторі під Воронежем хлопчик змалечку наслухався різних казок, переказів, легенд, особливо народних пісень, які наспівувала йому мати. Була в нього і «духовна мати» — сусідка по хуторах Уляна Терентіївна Мужиловська, що навернула його до книжної мудрості і наполягла на навчанні в Новгород-Сіверській гімназії. Про свої  перші свідомі роки життя і навчання Панько Куліш розкаже згодом у своїх  повістях «История Ульяны Терентьевны», «Феклуша» і «Яков Яковлевич». Та першим його літературним твором була оповідка «Циган», яку він витворив із почутої від матері народної казки.

З кінця 1830-х років Куліш — слухач лекцій у Київському університеті. Мрія навчатися тут, яку плекав із 1834 року, коли зробив першу невдалу спробу вступити

до цього навчального закладу, обірвалася 1841 року. Куліш не мав документального

свідчення про дворянське походження, отже, — й права навчатися в університеті, проте кілька років слухання лекцій на словесному, а згодом на правничому факультеті виявилися визначальними для його подальшої долі.

Письменник завдяки протекції дістає посаду викладача в Луцькому дворянському училищі. У цей час він пише російською мовою історичний роман «Михайло Чарнышенко…», віршовану історичну хроніку «Україна» і оповідання-ідилію «Орися». Згодом починає працювати у Києві, у Рівному, а коли журнал «Современник» почав друкувати в 1845 році перші розділи його славетного роману «Чорна рада», ректор Петербурзького університету Петро Плетньов (він і редактор «Современника») запросив його до столиці Російської імперії на посаду старшого вчителя гімназії і лектора російської мови для іноземних слухачів університету.

Через два роки Петербурзька Академія наук за рекомендацією направила Куліша у відрядження в Західну Європу для вивчення слов’янських мов, історії, культури та мистецтва, куди він вирушив зі своєю вісімнадцятирічною дружиною Олександрою Михайлівною Білозерською, з якою побрався 22 січня 1847 року. Боярином на весіллі був співучий, дотепний, веселий друг Пантелеймона — Тарас Шевченко.

У Варшаві Куліша як члена Кирило-Мефодіївського товариства заарештували і повернули до Санкт-Петербурга, де його майже три місяці допитували у III відділі,

але довести його приналежність до таємної антикріпацької організації не змогли. Жандармерія вирішила: «Учителя 5-ої С.-Петербурзької гімназії 9-го класу Куліша,

який хоча й не належав до цього товариства, але був у дружніх зв’язках із усіма його учасниками й самовиношував надзвичайні думки про вигадану важливість України, вмістивши навіть у надрукованих ним творах багато двозначних місць, що могли вселяти в малоросів думки про право їх на окреме існування від імперії, — заточити в Олексіївський равелін на чотири місяці й потім відправити на службу у Вологду…»

Після клопотань сановитих друзів дружини та її особистих благань покарання було замінене: його ув’язнили на два місяці в арештантське відділення військового шпиталю, а звідти відправили на заслання в Тулу. Проведені тут три роки й три місяці не пройшли марно. Куліш написав багато власних творів, вивчав європейські мови, осягав «механіку» романного мислення Вальтера Скотта, Чарльза Діккенса, захоплювався поезією Байрона, ідеями Ж.-Ж. Руссо, здобув посаду у канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей».

По завершенню заслання, Пантелеймон Куліш повернувся до Санкт-Петербурга, де продовжив творити, хоча деякий час не мав права друкуватися.

Під криптонімом «Николай М.» він публікує російські повісті і двотомні «Записки о жизни Николая Васильевича Гоголя». Знайомство на Полтавщині (де Куліш хотів придбати власний хутір) із матір’ю автора «Тараса Бульби» спонукало його до підготовки шеститомного зібрання творів і листів Миколи Гоголя. Та найбільшим своїм творчим успіхом Пантелеймон Куліш вважав двотомну збірку фольклорно-історичних і етнографічних матеріалів «Записки о Южной Руси». З’явилися вони в Санкт-Петербурзі у 1856 — 1857 роках у двох томах і викликали подив та захоплення. «Записки о Южной Руси» друкую з насолодою не тому, що в них є моє, а тому, що передаю світові пам’ятки духу народного, яким у моїх очах нема ціни», — так писав він в одному зі своїх листів.

Збірка, до речі,  була написана «кулішівкою» — придуманим Кулішем першим українським фонетичним правописом, який згодом прислужився і для друку «Кобзаря» 1860 року, і для журналу «Основа».

Творчо багатим і успішним був для  Куліша 1857 рік. Вийшли у світ «Чорна рада», український буквар і читанка – «Граматка», відкрив власну друкарню.

Куліш не отримав дозволу на заснування у Санкт-Петербурзі українського журналу, тому створив альманах «Хата». Одночасно брат дружини Василь Білозерський клопотався про видання першого українського часопису «Основа». Куліш разом із дружиною, яка починала друкувати оповідання під псевдонімом Ганна Барвінок, зразу ж захопився підготовкою матеріалів для цього літературного й громадсько-політичного журналу. Насамперед дбав про історичне виховання українського громадянства. Тому почав писати «Історичні оповідання» — своєрідні науково-популярні нариси із історії України — «Хмельнищина» і «Виговщина». З’явилися вони 1861 року в «Основі».

Водночас Куліш уклав свою першу поетичну збірку «Досвітки. Думи і поеми», що вийшла у Петербурзі 1862 року — перед появою 1863 року ганебного валуєвського циркуляра, яким самодержавство обмежило друкування українською мовою. Слава про Куліша долетіла до Галичини, де львівські журнали «Вечерниці» і «Мета» публікували його прозу, поезію, статті… «Куліш був головним двигачем українофільського руху в Галичині в 60-х і майже до половини 70-х років», — писав

Іван Франко, особливо відзначаючи його співробітництво в народовському журналі

«Правда».

У 1864 році Куліш вирушає до Варшави, чотири роки перебування тут, матеріальні статки (тут був на посаді директора духовних справ і членом комісії для перекладу польських законів) дали змогу письменникові набути неабиякого досвіду й знань: праця в державній установі, вивчення архівів, де він робив численні записи для майбутніх історичних досліджень, дружба із польською інтелігенцією й галицькими українцями, зокрема у Львові, де часто бував.

У 1869 року Куліш вирушає у Відень, саме там знайомиться з відомим ученим-фізиком Іваном Пулюєм, що мав глибокі знання з богослов’я, тому залучає його до перекладу Біблії українською мовою, роботу над якою розпочав ще 1860 року.  У 1873 року Куліш повертається до Петербурга, де обіймає посаду редактора «Журнала Министерства путей сообщения», він готує тритомне дослідження «История воссоединения Руси», займається перекладацькою діяльністю.

1876 року з’явився Емський указ, згідно з яким заборонялося друкувати українською мовою будь-які тексти, крім художніх творів та історичних документів, ставити театральні спектаклі; не дозволялися прилюдні читання українською мовою, а також викладання нею будь-яких дисциплін. Така новина унеможливлює громадську та творчу діяльність Куліша, тому він повертається на Україну, оселяється на відомому хуторі Мотронівка поблизу Борзни Чернігівської губернії. Тут господарює, пише твори, займається перекладацькою діяльністю, зокрема перекладає Шекспіра, Гете, Байрона, готуває до видання в Женеві третю збірку поезій «Дзвін», працює над  завершенням історіографічної праці в трьох томах «Отпадение Малороссии от Польши».

Пантелеймон Куліш пішов із життя 14 лютого 1897 року у віці 77 років на своєму хуторі Мотронівка, залишивши глибокий слід в українській історії.

  1. Складання таблиці «Спадщина Куліша»

Отже, Пантелеймон Куліш – постать надзвичайна, адже він і письменник, і критик, і перекладач, і викладач, і громадський діяч, а також історик, учений, мовознавець та видавець. Пропоную вам заповнити невелику таблицю, у якій коротко зазначити спадщину Пантелеймона Олександровича.

Сфера діяльності Внесок Пантелеймона Куліша
Фольклор
Історія
Мовознавство
Освіта
Видавнича справа
Переклади
Література

Матеріал для вчителя:

Сфера діяльності Внесок Пантелеймона Куліша
Фольклор фольклорно-історичний збірник у двох томах «Записки о Южной Руси»
Історія Нариси з історії, дослідження, повісті та оповідання, історіографічна праця у трьох томах «Отпадение Малороссии от Польши»
Мовознавство уклав першу фонетичну абетку української мови «кулішівку»
Освіта український буквар, читанка — «Граматка» укладені «кулішівкою»
Видавнича справа Відкрив власну друкарню, видавав власні твори та твори українських письменників, зокрема Т. Шевченка, Марка Вовчка; видавець журналу «Основа», альманаху «Хата».
Переклади Переклад Біблії, Шекспіра, Гете, Байрона. Знав 14 мов
Література Збірки поезій, поем, п’єси, повісті, оповідання, автор першого українського роману-хроніки «Чорна рада»
  1. Теорія літератури

В українській літературі Пантелеймон Куліш займає місце першого, хто написав історичний роман-хроніку українською мовою. Звісно, ви знаєте, що твори історичної тематики були і в Квітки-Основ’яненка, і у Тараса Шевченка. Проте це були оповідання, повісті та поеми. А ось романів ніхто не писав. Тим паче, історичних романів-хронік. Давайте дізнаємось у чому полягають особливості жанру.

Роман  — жанр епосу, для якого характерні значний обсяг і складність будови, широке зображення подій і докладне розкриття життєвих доль людей чи однієї людини упродовж тривалого часу.

Роман-хроніка — різновид роману, у якому розкривається послідовна історія певних суспільних або родинних подій за тривалий проміжок часу.

Історичний роман — роман, у якому відтворюється історична епоха на прикладі конкретних людських долях і подіях.

  1. Бесіда з учнями
  • Як ви вважаєте, що необхідно авторові для того, щоб написати історичний роман?
  • Скільки часу може піти для його написання?
  • Якою, на вашу думку, є мета історичного художнього твору?
  • Чи цікава вам історія написання першого українського роману-хроніки?
  1. Опрацювання навчального матеріалу. «Чорна рада». Історія написання

Пантелеймон Куліш працював над створенням  роману «Чорна рада» упродовж 14 років. Перші розділи роману вийшли друком 1845 року на сторінках журналу «Современник», а ось повністю твір був виданий 1857 року, і це пов’язане і з тим, що друкуватися Кулішеві довгий час було заборонено, і з тим, що він доопрацьовував свій твір, українською мовою.

Повна назва твору – «Чорна рада, хроніка 1663 року». У центрі оповіді розповідь про «Чорну раду», що відбулася під Ніжином у 1663 році. Матеріал для свого твору Куліш брав з багатьох джерел: «Истории Малороссии» Миколи Маркевича, «Истории Малой России» Дмитра Бантиш-Каменського, друкованих і рукописних козацьких літописів (зокрема Самовидця та Грабянки), старовинних документів, що знаходив сам у архівах монастирів і різних установ, а також з фольклору — дум, історичних пісень, переказів, легенд, казок про козаччину. З цими творами він знайомився не тільки в численних уже тоді збірниках, а й безпосередньо з уст народу. Це дало можливість створити низку правдивих, конкретно-історичних подій, ситуацій, обставин, а також характерів, відтворити інтереси й настрої представників різних соціальних груп тогочасного суспільства.

Кожний письменник першої половини ХІХ ст., пишучи про минуле своєї країни, неминуче підпадав під вплив Вальтера Скотта, який в історичних романах відобразив боротьбу волелюбної Шотландії за незалежність від Англії. Зазнав цього впливу й Куліш. Крім того, він врахував досвід змалювання історичних подій, нагромаджений і Пушкіним, і Гоголем, і Гребінкою, і Шевченком. Створюючи образи представників різних прошарків суспільства, автор застосовував засоби і реалістичного, і романтичного методів. Окремі персонажі наділені надприродними вміннями й силою, тож деякі події та ситуації позначені фантастикою. Історичною основою роману є події, що відбувалися на Україні в роки Руїни, коли після смерті БогданаХмельницького почалася боротьба за гетьманську владу. Деякі претенденти на булаву думали не про долю України та її народу, а про власну вигоду. З цією метою вони зверталися за допомогою то до польської шляхти, то до турків, татар, то до Москви. Україна була розколота. На Правобережжі правив польсько-шляхетський ставленник Павло Тетеря. На Лівобережжі України точилася запекла боротьба між кількома претендентами на гетьманування, серед них — переяславський полковник Яким Сомко, обраний на старшинській раді в Козельці наказним гетьманом, хоч російський цар і не затвердив його, та кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький. 27–28 червня 1663 року у Ніжині відбулася «чорна рада», де крім козацької старшини, були також запорожці, селяни, міщани («чернь»), тому її і названо чорною радою. За підсумками ради гетьманом було обрано Брюховецького, а Сомка страчено.

Як ця історична подія відобразилась на сторінках роману, і чи дійсно цей твір є романом-хронікою, ви дізнаєтесь, прочитавши його.

  1. Підсумки уроку
  2. Домашнє завдання

Прочитати роман П. Куліша «Чорна рада»

Завантажити: Пантелеймон Куліш. Життєвий та творчий шлях. «Чорна рада» - перший український історичний роман-хроніка (9 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 7.1 MB, Завантажень: 42)
Back to top button