Конспекти уроків української літератури 7 класУсі уроки української мови та літературиФайли

Повчальний характер оповідання Олекси Стороженка «Скарб» (7 клас. Українська література) + Презентація

Автор: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

Тема: Повчальний характер оповідання Олекси Стороженка «Скарб».

Мета: познайомити учнів із життям та творчим шляхом Олекси Стороженка;  опрацювати ідейно-тематичний зміст оповідання «Скарб»; визначити проблематику твору та його образи; з’ясувати повчальний характер твору;  простежити  особливості   гумористичного  змалювання  у творі;  поглибити  знання учнів про гумор; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, вміння грамотно висловлювати власні думки, співставляти, робити висновки; виховувати пошану до звичаїв українського народу, його традицій; прищеплювати риси доброти, працьовитості, толерантності.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний етап
  1. Перевірка домашнього завдання
  1. Повідомлення теми та мети уроку

Сьогодні на уроці ви познайомитесь ще з одним письменником української літератури – Олексою Стороженком, а також із його твором «Скарб». Які проблеми порушені у творі, чи є він повчальним, що символізує собою скарб? Це те коло питань, на які ми маємо віднайти відповіді сьогодні.

  1. Опрацювання навчального матеріалу

Олекса Петрович Стороженко походив із старовинного козацького роду, був хоробрим офіцером і мудрим чиновником. Народився Олекса Стороженко 24 листопада 1806 року у селі Лисогори, що на Чернігівщині.

Дитячі роки письменника минули в містечку Великі Будища Зінківського повіту на Полтавщині. Відомості про освіту письменника дослідники подають різні. Одні зазначають, що Олекса Стороженко з молодих літ навчався у військовій школі, а коли йому минуло 18 років – пішов на військову службу. Єдине відоме точно, що з 1824 року протягом 30 років Олекса Стороженко Був військовим і пройшов шлях від унтер-офіцера до старшого офіцера у штабі кавалерійського полку.

Починаючи з 1850 року, Олекса Стороженко служив чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі Дмитрі Бібікові. Служба змушувала його не раз виїздити на Київщину, Волинь, Поділля, Полтавщину, у Таврію й до інших губерній. Сучасники згадували, що практика слідчого, яка припала на той період, захоплювала Стороженка. «Розкриття злочину, — писав він, — дає мені величезну насолоду; цим я й буваю повністю нагороджений за свою працю». Крім захопливої роботи слідчим, Стороженко займається етнографічною роботою – де б він не бував, всюди збирав народні бувальщини, оповіді, казки. Закоханість письменника у минуле нашого народу, в його побут, а також талант зробили, врешті, чудовий сплав. З-під пера Стороженка виходили романтичні легенди, фантастичні казки і побутові оповідання, що давали можливість відчути аромат українського слова, овіяного століттями.

Вийшовши у відставку 1868 у ранзі дійсного статського радника, останні роки життя Олекса Стороженко провів на хуторі поблизу Береста. Тут він виконував обов’язки голови з‘їзду світських посередників, займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Багато часу віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив.

До смерті письменника спричинилася прикра пригода. Повертаючись одного разу пізнього жовтневого вечора додому, Стороженко впав із кладки в холодну воду, пошкодив ногу, застудився і незабаром помер. Сталося це 18 листопада 1874 року.

Поховано письменника на міському цвинтарі у Бересті.

  1. Робота над змістом твору «Скарб»

Вашим випереджальним завданням до сьогоднішнього уроку було прочитати оповідання Олекси Стороженка «Скарб». Давайте пригадаємо його зміст, давши відповіді на запитання.

  • Як розпочинається твір?
  • Який жанр усної народної творчості нагадує початок твору?
  • Чому?
  • Хто такий Павлусь?
  • Як його описує автор? Зачитайте

Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки. Та од чого б їм і пошерхнуть? Зроду не то щоб ціп або косу у руках подержав,— не взявся й за лопату, щоб одгребти сніг од порога, або за віник, щоб вимести хату.

  • Чому, на вашу думку, Павлусь мав такий вигляд?
  • Як до сина ставилась мати?
  • Як сталося, що Павлусь залишився сиротою? Зачитайте

Раз вночі розвередувавсь Павлусь, як на живіт кричить: «Меду та й меду!» У старих на ту пору не було меду. Що тут на світі робити?.. Устала мати, накинула на себе свитину, не схотіла будить наймичку і сама метнулась по селу шукати того меду. А на той час піднялась фуга, що не то що уночі, а вдень не побачила б світу Божого. Бігала, сердешна, бігала од хати до хати (у кого й є, та каже нема: не хочеться уставать) та якось уже випросила у попа. За один цільничок обіцяла бузівка подарувати. Трохи не замерзла, та таки принесла, і що ж?.. Павлусеві вже не до меду; заснув манесенький — ніяк його і не розбуркаєш. Так через той-то мед занедужала небога та й вмерла. За нею вслід і батько ноги простяг, а наш Павлусь і не схаменувся, як зоставсь круглим сиротою.

  • Хто глядів хлопця після смерті батьків?
  • Що він робив весь свій вільний час?
  • Як Павлусь сприйняв пропозицію хлопців піти шукати скарб? Зачитайте

Раз на зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба. Узяли з собою заступи, лопати і горілочки не забули та й пішли у степ. Ідуть біля Павлусевої хати, от один парубок і каже:

    — Знаєте що, хлопці! Візьмемо з собою на щастя Павла Лежня (таке приложили йому прізвище), то вже певно знайдемо скарб: він такий щасливий, що такого і на всьому світі не знайдеш!

    Підійшли парубки до вікна (вікно було одчинене), дивляться, а Павлусь розпластався на перині і хропе на всю хату.

    — Пане Павле, а пане Павле! — гукнули парубки.— Ходім лишень з нами скарбу шукати!

    — Не піду! — одрізав Павлусь.

    — Ходім-бо! — просять парубки, аж кланяються.— Ми тебе так з периною на руках і понесемо; не тебе нам треба, а твого щастя. Як ти з нами будеш, то, може, Бог дасть, і знайдемо скарб.

    — Еге!.. Як Бог дасть, то й у вікно вкине!..— одказав Павлусь.— Не піду!

    — Дожидайся ж, поки тобі Бог у вікно вкине, а ми підемо шукати.

  • На що це вказує?
  • Як хлопці вирішили провчити Павлуся?
  • Чим це обернулось? Зачитайте

Вже вертаючись, як смерклось, недалечко од села дивляться — лежить край дороги дохлий хорт. Мабуть, давно й іздох — аж гидко до його і близько підступити. От один парубок і каже:

 — Слухайте, хлопці: візьмемо сього хорта та шпурнем Лежневі в хату — нехай се буде той скарб, що Бог йому у вікно вкине.

    Парубкам подобалась ся вигадка; от вони підняли того хорта на дрючок та й понесли. Підійшовши тихенько до Павлусевої хати, розмахали хорта та й шпурнули в вікно, а він як бебехнеться об поміст, так і брязнув, і задзвенів, і, як жар, по всій хаті розсипався дукатами!

  • Що сталося з Павлусем далі?
  • Як він дожив свій вік?
  • Про що роздумує оповідач наприкінці твору? Зачитайте

Що таке на світі щастя? — спитав би я у дуже письменних. Частенько чуєш, люди кажуть: отой щасливий. Глянеш на того щасливого, а він тобі показує на другого, а сам жалується на свою недолю. Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба. Зовуть і скупого щасливим, бо у його багацько грошей; а він, неборак, увесь свій вік стереже тих грошей, як рябко на ланцюгу, ніякої користі з них не має — і голодний, і холодний, ще гірш од якого-небудь бідолахи. Ні, панове, по-моєму, той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав,— той, кого Господь благословив на добрі діла, що розкинулись вони по світу, як розрослась пшениця на добре виораній ниві..

  • А що для вас означає щастя?
  • Як ви вважаєте, чи був Павлусь дійсно щасливим?
  • Чи хотіли б ви бути схожим на нього? Чому?
  • Як ви вважаєте, чи дійсно мав на увазі Олекса Стороженко, що лінь та байдужість може дати людині щастя?
  1. Робота з підручником

 Олекса Стороженко, крім того, що був добрим етнографом ( у цьому ви пересвідчились, читаючи оповідання, адже його основою стали саме фольклорні мотиви), мав ще й чудове почуття гумору.

  • Пригадайте, що таке гумор?
  • Які різновиди гумору вам відомі?
  • Які засоби гумористичного зображення використовує автор?

 Щоб пригадати засоби гумористичного зображення, давайте прочитаємо  статтю з підручника.

Українська література: підруч. для 7 кл. загальноосвітн.навч.закл./О.М.Авраменко – К.: Грамота, 2015. – ст.191-192

 Отже, гумор – це  співчутливе,  доброзичливе  висміювання  негативних  явищ життя  або  вад  людського  характеру. Завдання сатири – висміяти,  щоб  викоренити. Це  різке,  глузливе  висміювання  негативних  явищ  суспільного   життя  або  рис людського  характеру. В  оповіданні  Олекси Стороженка  переважає жартівливий  тон, отже,  воно  гумористичне.

  1. Робота з таблицею

Знайдіть  в  оповіданні  засоби  комічного та запишіть їх у таблицю.

Засоби  гумористичного  зображенняПриклади
Іроніязаснув  манесенький
Парадокспоспить  на  кроваті, лізе  на  піч  поспати  ще  в  просі;
хвалить шинкар п’яницю, а дочки своєї за йо­го не віддасть.
Жартівливі  слова, висловичималий пахолок; як той пуцьвіріньок;  вигнало та розперло, опецькуватий; пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки.
Гіперболізаціятакий галас підійме на всю церкву, буцім з його чортяка лика дере; годують  скриню  карбованцями
Пестливі  словаЗаможненькі, садочком, одинчик, маненька, головку, манесенький
  1. Опрацювання навчального матеріалу
  • А як ви вважаєте, чому автор дав своєму творові саме таку назву?
  • Що означає слово «скарб»?

У тлумачному словнику слово «скарб» має декілька значень:

  1. коштовності, гроші, цінні речі.
  2. духовні та культурні цінності, які створила людина
  3. хто-, що-небудь надзвичайної цінності, з винятковими достоїнствами.
  1. Творча рефлексія

У чому полягав скарб Павлуся? Свою відповідь оформіть у вигляді міні-есе. Час для виконання роботи – 5 хвилин.

  1. Зачитування учнівських есе

 

  1. Літературний аналіз твору

Тема: зображення щасливої долі Павлуся, який протягом свого життя був ледачим і в той же час байдужим до всього.

Ідея: уславлення працьовитості, любові; засудження заздрості, підступництва тих, хто зазіхає на чуже майно, ледачого, паразитичного життя.

Основна думка:…той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав.

Жанр: гумористичне оповідання з елементами фантастики.

  1. Підсумки уроку

 Домашнє завдання

  1.  ст. 191-192 – теорія
  2. № 9 ст. 192 (письмово)
Завантажити: Повчальний характер оповідання Олекси Стороженка «Скарб» (7 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 12.3 MB, Завантажень: 309)
  
Back to top button