Конспекти уроків української літератури 10 класУсі уроки української мови та літературиФайли

Михайло Коцюбинський – представник українського імпресіонізму. Жанрові особливості твору митця «Цвіт яблуні» (10 клас. Українська література) + Презентація

Автор: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

Тема: Михайло Коцюбинський – представник українського імпресіонізму. Жанрові особливості твору митця «Цвіт яблуні»

Мета: ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом Михайла Коцюбинського; дати визначення «імпресіонізм», «етюд», визначити їхні риси; опрацювати твір Михайла Коцюбинського «Цвіт яблуні»; визначити в ньому  засоби психологічної характеристики персонажа, жанрові та стильові ознаки; розвивати навички літературного аналізу художнього твору, вміння розуміти внутрішній світ героя; виховувати гуманізм, співчуття, співпереживання.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний етап
  1. Повідомлення теми та мети уроку

Шановні десятикласники, вітаю вас із Новим роком та початком ІІ семестру. Вивчення літератури у ньому буде напрочуд цікавим, адже ми з вами познайомимось творами українського модернізму. Вам уже відомо, що в його межах виділяють шість напрямків, одним із яких є імпресіонізм. Цей напрям тісно пов’язаний із іменем відомого письменника, великого Сонцепоклонника Михайла Коцюбинського. Тож сьогодні на уроці ви дізнаєтесь, яким був цей митець за життя, яка його роль в українській літературі та чому саме твори Михайла Коцюбинського належать до найкращих зразків літератури українського імпресіонізму.

  1. Опрацювання навчального матеріалу. Біографія Михайла Коцюбинського

Перед вами портрет Михайла Коцюбинського. його колоритний опис зустрічаємо у спогадах відомого співака Михайла Микиші: «Найбільше враження зробили на мене його великі, замріяні, глибоко проникливі очі. Він мав статну, вище середнього зросту фігуру; красивої форми, чисто, до блиску виголену голову, прекрасні вуса, які йому дуже йшли і прикрашували його обличчя. Одягнений був у білий, елегантно пошитий костюм. Взагалі в його постаті, одязі й манерах було стільки простоти, скромності і в той же час відбивалось якесь внутрішнє благородство і привабливість. Рухи його були скупі, жодного зайвого жесту, голос проникливий, прекрасного баритонового тембру, який запам’ятовувався і глибоко западав у серце. Від першої зустрічі з Михайлом Михайловичем у мене залишилось враження про нього як про надзвичайну, розумну, культурну, виховану людину». Тож якою була історія життя та творчості цього чоловіка?

Народився Михайло Михайлович Коцюбинський 17 вересня 1864 у Вінниці у дворянській родині. Батько, Михайло Матвійович, працював дрібним службовцем, пив, через те, що часто змінював роботу. За іншими відомостями батько був людиною доброчесною й працьовитою, але запальною і нестриманою, мав від природи неврівноважену вдачу, не міг терпіти утисків начальства і несправедливості. І саме складні стосунки з керівниками були причиною частої зміни роботи. Мати, Гликерія Максимівна Абаз, дуже любила сина, вкладала в нього всю душу. Невдовзі Коцюбинські мусили залишити Вінницю, i переїхали жити на село, згодом — у містечко Бар. Тут Михайла віддали до початкової школи (1875—1876), де він проявив себе старанним учнем.

Згодом майбутній письменник почав навчання у духовному училищі у Шаргороді (1876—1880). Тут сталася подія, про яку він згадував з деяким гумором: 12-літнім підлітком він закохався у 16-річну дівчину, а щоби привернути її увагу, вирішив стати «великою людиною» і накинувся на книжки. Твори Тараса Шевченка та Марка Вовчка справили на нього таке сильне враження, що він і сам захотів стати письменником.

По завершенню Шаргородського училища митець готується до вступу в університет, проте сувора проза дійсності по-своєму відкоригувала ті мрії. Хвороба матері, втрата роботи батьком, опікування меншими братами та сестрами — все це змусило юнака рано стати до власного заробітку. Протягом 1882–1892 років Михайло Коцюбинський вчителює, дає приватні уроки, займається репетиторством для дітей із заможних родин Вінниці та навколишніх сіл. Пізнаючи народне життя, він відкривав і себе. Реалії життя й багата уява спонукали до творчості.

Хоча цікавим фактом є й той, що літературна кар’єра Михайла Коцюбинського почалася з повного провалу. У 1884 році він написав оповідання «Андрій Соловко, або Вченіє світ, а невченіє тьма». Цю першу спробу молодого автора було оцінено вельми скептично. Після цього він кілька років не робив нових спроб. Вдруге почав друкуватися в 1890 (львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка»). Це сталося після його поїздки до Львова того ж року. Тут він познайомився з Іваном Франком, іншими місцевими літераторами та видавцями, налагодив співпрацю з редакціями журналів «Правда», «Зоря», «Дзвінок» та почав публікувати в них свої твори.

Опубліковане одразу ставало надбанням читацької громади, і тоді Коцюбинський почав отримувати безліч вдячних листів з усіх куточків не лише України, але й світу. Наприклад, член Нобелівського інституту Швудської академії наук Альфред Єнсен своє захоплення мистецьким хистом письменника пробував висловити українською мовою, яку він спеціально вчив для того, щоб читати твори Коцюбинського в оригіналі.

Навесні 1898 року, отримавши роботу в Чернігівській земській управі, Михайло Коцюбинський переїхав у Чернігів. Спочатку займав посаду діловода, тимчасово завідував столом народної освіти та редагував «Земский сборник Черниговской губернии». У вересні 1900 влаштувався до міського статистичного бюро, де працював до 1911.

У Чернігові письменник зустрів і закохався у Віру Устимівну Дейшу, з часом вона стала його дружиною. Тут виросли його діти: Юрій, Оксана, Ірина, Роман.

Щотижня у будинку письменника збиралась літературна молодь міста, зокрема, відомі у майбутньому письменники Василь Блакитний і Микола Вороний.

Останні роки життя великого письменника позначені різким погіршенням здоров’я, загостренням хвороби серця. З 1909 по 1912 рік Коцюбинський тричі відвідує Італію, куди виїжджає на лікування. Улітку 1910 року, повертаючись з-за кордону, Михайло Коцюбинський заїхав у карпатське село Криворівню. Враження, які охопили від знайомства з побутом, людьми, мовою, традиціями цієї землі, заворожили його. Згодом він ще двічі приїжджатиме у цей край, а свої враження увічнив чудовим твором «Тіні забутих предків». Здається, це були останні світлі й щасливі миті життя, яке невпинно знесилювалося підступною недугою. Йому не допомагає лікування в університетській клініці Києва, і 25 квітня 1913 року талановитий письменник іде з життя. Поховано Михайла Коцюбинського в Чернігові на Болдиній горі.

Усі твори митця були видані за його життя, хоча письменництво не було способом його заробітку. Коцюбинський писав по-різному, пройшовши складний шлях стильових пошуків. У ранніх його творах відчутні впливи Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, але в пошуках нового змісту та нової форми письменник звертався до літератури європейської. Найбільший вплив на нього мали ті письменники, що тонко досліджували внутрішній світ людини. Як зазначив про творчість Коцюбинського Сергій Єфремов: «Од українського реалізму взяв він твердий певний ґрунт і прозору ясність думки; од французького натуралізму — тверезий погляд та небоязке шукання потрібної йому краси всюди, куди тільки може око художника зазирнути. Але ж од себе додав сюди своєї власної найкоштовнішої риси: оте глибоке переймання психікою героїв, вигадливість художніх образів, уміння передавати настрої й внутрішні переживання, нарешті бунт проти засмічування душі непотрібним грузом, протест проти дрібної буденщини, аристократизм духа і невпинне простування до світла, до краси, до ідеалу — це вже самому Коцюбинському належить, це його власне, непозичене добро…»

Ось ця манера письма Коцюбинського тісно пов’язана саме з рисами імпресіонізму.

  1. Теорія літератури

Вам вже відомо, що на межі ХІХ–ХХ столітті в європейській духовності, культурі й науці поступово  утверджується новий тип світосприймання й мистецький напрям — модернізм. Одним із його напрямів є імпресіонізм, який став важливим явищем у культурі Європи другої половини ХІХ століття. Назву напрямку дала картина Моне «Враження. Схід сонця».

Весною 1874 року Моне, Ренуар, Пісарро, Сіслей, Дега, Сезан і Берта Морізо, знехтувавши офіційним Салоном, влаштували власну виставку в майстерні фотографа Надара. З 15 квітня по 15 травня 1874 року в Парижі, на бульварі Капуцинів усі охочі могли ознайомитися зі 165 роботами 30 художників. Учинок, на той час просто небувалий, викликав неоднозначну реакцію, та й картини художників вражали незвичайністю. Критики в один голос стверджували, що роботи митців справляють враження відсутності смаку, незавершеності та неохайності живопису, що це «замах на справжнє мистецтво». Луї Леруа, маловідомий журналіст, бажаючи виразити свою зневагу до творчості молодих художників, обізвав їх «імпресіоністами». Але з його легкої руки назва прижилася.

Основною рисою картин імпресіоністів є ефект мерехтіння фарб, який досягався шляхом накладання фарб окремими мазками і використанням контрастних тонів на одній ділянці картини. Художники не торкалися гострих соціальних проблем, змальовували лише позитивні сторони життя.  Заслуга імпресіонізму в живописі незаперечна. Він примусив по-новому осмислити значення кольору і відтінків, збагатив теорію мистецтва нестандартною технікою, сприяв оновленню художньої мови. чудові твори видатних митців і сьогодні мають багатьох прихильників, і їхня техніка удосконалюється сучасними талановитими послідовниками цього напрямку.

Основоположниками літературного імпресіонізму вважають братів Eдмона і Жуля Ґонкур. Імпресіонізм –  це мистецтво передавання безпосередніх вражень. У знаменитому «Щоденнику» брати Ґонкур точно визначили цю настанову: «Бачити, відчувати, виражати — у цьому все мистецтво; мистецтво — це увічнення в найвищій, абсолютній, завершеній формі якогось моменту, якоїсь швидкоплинної людської особистості».

Найсуттєвішими ознаками цього стилю є:

  • зображення не самого предмета, а враження від нього;
  • орієнтація на почуття, а не на розум;
  • прийом «потоку свідомості»;
  • відмова від ідеалізації;
  • ущільнення часопростору (предметом мистецької зацікавленості стає не послідовна зміна подій і явищ, не соціальний, логічно впорядкований історичний відрізок або період життя героя, а уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа);
  • синтез образів (зорові, слухові тощо);
  • герой твору – носій вражень;
  • художні деталі;
  • малі жанри (новела, етюд).
  1. Актуалізація опорних знань

Із жанром новели ви вже знайомі, пригадайте:

  • Що таке новела як жанр?
  • Які її особливості?
  • Які новели українських письменників ви читали?

Новела (іт. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом.

Ознаки новели:

  • в основі – реальна подія
  • простий динамічний сюжет з яскраво вираженим композиційним осередком
  • несподіваний фінал
  • лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів;
  • мінімальна кількість персонажів
  • персонажі новели – особистості, що потрапили в незвичайні життєві обставини
  • увага приділяється змалюванню внутрішнього світу героїв
  • наявність яскравих художніх деталей
  1. Теорія літератури

Літературний етюд – невеликий за обсягом твір, присвячений окремому питанню чи проблемі.

Відомо, що французький термін «етюд» виник приблизно у XVIII столітті, найширше застосування виявилось в музиці та живописі. Взаємопроникнення зі сфери в сферу зумовило нові особливості цього жанру.

Ознаками жанру є:

  • стислий, концентрований сюжет;
  • одна сюжетна лінія;
  • невеликий обсяг твору;
  • незначна кількість персонажів (від двох-трьох до п’яти-шести);
  • напружені колізії, що часто призводять до трагічної розв’язки;
  • в основі лежить одна проблема;
  • гострі конфлікти, що також виражаються на рівні внутрішнього світу героя;
  • головний герой вирізняється особливими рисами характеру, часто суперечливими;
  • динамічність розвитку подій (фабули);
  • яскрава афористичність в думках персонажів

У творчому доробку Михайла Коцюбинського є і новели, й етюди. І саме з етюдом «Цвіт яблуні» я пропоную вам сьогодні познайомитись, та дослідити на його прикладі не лише жанрові ознаки, але й ознаки імпресіонізму.

  1. Робота над змістом твору Михайла Коцюбинського «Цвіт яблуні»

7.1. Виразне читання тексту твору

7.2. Бесіда за питаннями

  • Яке враження залишилось у вас після прочитання твору?
  • Яким настроєм він проникнутий?
  • Які художні засоби допомагають авторові створити це враження?
  • Від імені кого ведеться оповідь?
  • Що ви дізналися про головного героя?
  • Що відчуває ліричний герой етюду?
  • Як побудований сюжет твору?
  • Чи є він тут? Чому?
  • Які прийоми використовує автор для передачі стану героя?
  • Наведіть приклад використання у творі антитези. Яка її роль?
  • З якою метою ще автор використовує контрастні образи?
  • Чи подібні переживання оповідача та його дружини?
  • Чим відрізняються?
  • Чому, на вашу думку, у творі немає діалогів?
  • Якими є образи твору? Через що вони виражені?
  • Якою є кольористика твору? Наведіть цитати
  • Чи відчутна зміна кольорів у новелі?
  • Про що це свідчить?

 Досліджуючи кольорову гаму, слід відзначити, що автор спочатку акцентує увагу на чорному і сірому кольорах, які символізують розпач і зневіру: «чорні вікна», за ними — «чорні простори» (чорний — колір смерті й руйнації; депресії), в хаті — «сірий, сумний колорит», «сірі меблі» (сірий — колір нудьги, хвороби; як правило, маскує емоції страху чи гніву). Далі фарби поступово світлішають: герою ввижаються «зелені луки» (зелений колір — це колір заспокоєння, розслаблення), він бачить «жовте полум’я свічки» (жовтий — колір інтелекту, символізує процес змін від несвідомого до свідомого), «зелену умбрельку», а пізніше — у яблуневому саду — «сонце золотить повітря» (золотий — колір чистої інтуїції, психічної мужності і самопізнання; колір очищення і зцілення), «блакитне небо», «рожеві платочки» квітів, «крізь білий цвіт виднілось синє небо» (білий — колір найвищого духовного досягнення, очищення і просвітління) — і «сльози полегкості падають услід за платочками».

  • А що можна сказати про звукові образи твору?

Звуковий ряд відчутно проходить через увесь твір і створює певний акомпанемент переживань головного героя: «…свист не вгаває», «…щось грюкнуло дверима й полопотіло босими ногами…», «…дзвенить відро залізною

дужкою…», «…тріщить гніт…», «…годинник у столовій пробив другу. Голосно,

різко. Сі два дзвінки впали мені на голову, як грім із неба, як ніж гільйотини…»,

«..двері од кабінету рипнули…», «раптом дикий крик, крик матері, викидає мене з крісла…», «…слабий свист…»; «птахи щебечуть», квітки «тихо падають додолу», «грають у цвіту бджоли».

  • Чому, на вашу думку, твір має таку назву?
  • Що символізує собою цвіт яблуні?

Яблуневі пелюстки, якими батько обкладає тільце дитини, асоціюються з передчасно перерваним людським життям, яке обірвалося в пору весняного відродження.

  • Які проблеми підносить автор?
  • Як ви розумієте вислів: «Я – людина, але я і митець»
  • Чи дійсно твір є етюдом?
  • Які риси імпресіонізму ви в ньому побачили?

7.3. Літературний аналіз твору

Тема: роздвоєність людини, внутрішня боротьба почуттів батька й письменника.

Ідея: неповторність людини, цінність та швидкоплинність людського життя.

Рід: епос

Жанр: етюд

  1. Підсумки уроку
  2. Домашнє завдання

1)  Прочитати новелу Михайла Коцюбинського «Intermezzo».

2) Письмово дати відповідь на запитання «Чи можемо ми вважати героя новели «Цвіт яблуні» людиною жорстокою та егоїстичною?»

Завантажити: Михайло Коцюбинський – представник українського імпресіонізму. Жанрові особливості твору митця «Цвіт яблуні» (10 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 16.3 MB, Завантажень: 334)
Back to top button