Як Сталін і Черчилль порозумілися за чаркою

Воєнні переговори Вінстона Черчилля та Йосипа Сталіна ніяк не складались, поки політики не знайшли спільної мови за чаркою. Документи, оприлюднені зовсім недавно, свідчать про те, що вони сиділи за столом до третьої ночі.

У звіті Міністерства закордонних справ, який стосується візиту пана Черчилля до Москви у 1942 році, один з британських чиновників зазначив, що побачив чоловіків, які насолоджувались “їжею усіх видів… та незліченні пляшки”.

І навіть те, що близько першої ночі Черчилль скаржився на легкий головний біль, настрій політиків був “веселим, як весільний дзвін”.

“Два великі чоловіки налагодили контакт та знайшли спільну мову”, – йдеться у листі.

Сер Александр Кадован, який тоді був постійним заступником генерального секретаря Міністерства закордонних справ, написав:

“Встановлені такі умови, за яких думки, якими обмінюються ці двоє, важитимуть вдвічі, а може й ще більше, ніж раніше”.

Дивна техніка

Перша зустріч під час подорожі залишила британського прем’єра “задоволеним”, а під час другої російський лідер представив настільки “складно виконувану та марну” пропозицію, наскільки це було можливо.

“Така сама тактика поведінки, як і минулого грудня, коли під час першої зустрічі усе було солодким, а під час другої все стало погано, – описує свої враження сер Александр. – Дуже дивна тактика, я не розумію її сенс”.

“Це лише затьмарило вечірку, і банкет наступного вечора ситуацію не покращив. Не можна уявити нічого жахливішого, ніж банкет у Кремлі, хоча його і треба витерпіти. На жаль, Вінстон пережив його безрадісно”.

Прорив у стосунках лідерів стався наступного вечора під час їхніх переговорів сам-на-сам, провести які попросив сам Черчилль, намагаючись, як він пояснив, “випустити свою останню стрілу”.

Переговори з алкоголем

Зустрілись політики о 19:00, а о першій ночі сера Александра “викликали негайно прийти до кімнати Сталіна у Кремлі”.

“Там я побачив Вінстона та Сталіна, а також Молотова, який приєднався до них, вони сиділи за щільно заставленим столом: різноманітні наїдки, увінчані поросям, та незліченні пляшки”, – писав тоді заступник секретаря МЗС.

В’ячеслав Молотов тоді був російським міністром закордонних справ.

“Те, що Сталін дав мені випити, було доволі міцним: Вінстон, який на той час скаржився на легкий головний біль, мудро обмежився вживанням доволі невинного шипучого кавказького червоного вина”, – веде далі він.

Сталін був відомий тим, що частував своїх гостей великою кількістю алкоголю – він надавав перевагу переговорам з тими, хто пив багато.

“Очевидно, Вінстон був вражений, і, я думаю, це було взаємно, – пише також сер Александр. – Дуже важко знайти спільну мову через перекладачів, проте Сталін, наприклад, на одну репліку Вінстона відповів: “Я не погоджуюсь з цим, але мені подобається такий настрій”.

У листі також сказано: “Ми розійшлись майже одразу після третьої, тому я лише повернувся до готелю, спакував речі і вирушив до аеропорту о 4:15”.

Лист сера Александра Кадована є одним з 600 британських урядових документів, щойно опублікованих Національним архівом, які стосуються періоду від Другої світової війни до початку Холодної війни.

Джерело: ВВС Україна