В новій редакції «Інструкції з обліку дітей шкільного віку» буде заборонено залучати педпрацівників до роботи на «мікрорайоні»

Олександр Елькін (EdCamp Ukraine):

Нещодавно створена Робоча група з дебюрократизації шкільної діяльності при Міністерстві освіти і науки просто не могла обійти питання «Інструкції з обліку дітей шкільного віку».

Наразі позаду вже дві робочі зустрічі та купа часів онлайн-роботи. Вже очевидно: новій редакції Інструкції з обліку дітей шкільного віку бути!

Його практичною філософією стане пряма заборона залучення шкільних педагогів до організації та обліку дітей шкільного віку.

Школа зосередиться виключно на зарахованому до її лав учнівстві, відслідковуючи лише цих дітей, а не усіх “мікрорайонних”.

Одночасно підвищується відповідальність батьківства як за дітей, що не відвідують школу, так і за своєчасне інформування про це органів місцевої влади, “головною біллю” яких і стає власне сам облік дітей шкільного віку, що проживають на певній території.

Органи місцевої влади мають доручити одному зі своїх уповноважених органів також і створення, ведення відповідного реєстру (за умови необхідних законодавчих ініціатив та окремого фінансування у віддаленій перспективі йтиметься про створення єдиного загальнонаціонального реєстру дітей шкільного віку).

Після багатьох років вчительського “блукання лабіринтами “мікрорайонів”, така редакція документа видається оптимальною, адже начебто вирішує заявлену проблему.

Але тут знову на перший план виходить горезвісне “але”. На жаль, стовідсотково гарантувати вчительській спільноті, що її більше не примусять збирати дані про проживаючих “на районі” дітей, Міністерство поки не може.

Дійсно, така діяльність передається під юрисдикцію місцевих органів влади, що вже самі мають вирішити, який саме з підпорядкованих їм органів отримає ці повноваження.

Але, по-перше, так завжди і було: офіційно дані про дітей шкільного віку збирають не педагоги, а місцеві влади. Чи знали ви про це?

По-друге, що, скажіть, заважає місцевій владі “скинути” цю роботу на департамент освіти – і логічно, і звично, чи не так? Тим більше, що в умовах децентралізації, профільне Міністерство не може диктувати органу місцевої влади, кому саме доручати ті чи інші повноваження.

Давайте робити ставки, як вчинить Департамент освіти, отримавши цей “подарунок долі”? Ставимо усе, що в нас є, на “чорне”: примусить до “мікрорайонства” тих самих педагогів!

Коло замкнулося?

Сподіваємося, що ні! Але для цього треба ще дещо зробити.

Наприклад, унормувати вичерпний перелік посадових обов’язків вчительства, прив’язавши його до норм часу, що може бути витрачений. Це допоможе легітимно уникати “мікрорайонної експлуатації”, адже якщо певного виду роботи немає в переліку дозволеного по посаді й на нього не відводиться робочий час, то така робота виконуватися просто не може.

А створення і розвиток загальнонаціонального реєстру дітей шкільного віку – великої і справді знакової справи (адже залучити до школи усіх без виключення дітей є надважливим завданням держави, і якраз тут бюрократія є виправданою, бо вона служить людині) має взагалі зняти це питання автоматично, адже доступ до реєстру матимуть виключно підготовлені та навчені профі, а не готові на все “бюджетники”. І ми впевнені, що проблема буде вирішена обов’язково!

А поки вони – вчительки і вчителі – чекаючи доленосних рішень, йдуть, знесилені, до ваших домівок…

7 коментарі

  1. світлана

    вчимо дітей не відчиняти двері незнайомим людям, самі не відчиняємо, коли приходять питати, чи є у вас діти шкільного чи дошкільного віку, назвіть прізвище…. люди, будьте просто розумними і сходіть у пару квартир, послухайте коментарі і все… стане на свої місця. нема чого ходити по людях і нервувати суспільство. не принижуйте вчителів, скільки можна? вони ж виховують ваших дітей….

  2. Вчителі роблять дуже багато роботи, що не оплачується. Ми возимо дітей на олімпіади у вихідні дні безкоштовно, займаємося мікрорайонов ( я відповідаю за 2 будинки), їздимо за довідками до коледжів, технікумів, розносимо привітання і медалі ветеранам, проводимо безліч конкурсів позаурочних ( з кожним роком їх все більше). Коли роблять зрізи знань, сидимо до 18.00 на роботі і перевіряємо. Цього року готувала ДПА з української літератури та була членом комісії на ДПА з української мови. Сиділа до вечора і перевіряла роботи. Була інструктором на трьох ЗНО. Нам адміністрація сказала, що за ЗНО оплата буде, якщо вирахують зарплату за цей день. Оплата роботи ж ведеться за кількістю тижневого навантаження. Все останнє “бесплатное приложение”. Як секретар атестаційної комісії, присутня на атестації педпрацівників та пишу протоколи. На кафедрі раніше теж писала протоколи засідань МО, тепер друкую іншу інформацію ( плани різних заходів, план роботи МО та інше). Скажіть, коли займатись дітьми? Обіцяли, що документів стане менше, а їх стало більше. Приходиш з роботи і знову за роботу. Друкуєш купу паперу, готуєшся до уроків. До сьогоднішніх дітей не можна йти на урок без ретельної підготовки. Їх треба постійно зацікавлювати. На творчість часу обмаль.

  3. Ви говорите про нові технології навчання і до них – нового вчителя. Все правильно, але вчитель не буде новим поки не буде захищеним. До тих пір поки вчитель не буде залежним від перевірок,і не перестане їх боятися, нового сучасного вчителя не буде. Вчитель повинен відчувати підтримку і свободу у своїх діях, а не пригнічення, бо приїжджають ті, що живуть минулим і думають як поїхати зі школи не з пустими руками. Чому оцінювати вголос учня і ставити вголос бали ми не можемо, бо це ображає гідність, а на всіх нарадах обговорювати вителя можна? Чому учень може вчителя знімати на відео і виставити в інтернет мережу? Чому директор чи керівник відділу освіти заставляє вителя за свої кошти підключати і оплачувати інтернет у навчальному закладі, і багато іншого…

  4. Над учительством у нашій країні знущаються хто як хоче: і влада, і батьки , і учні, і адміністрації різних рівнів.Я в школі працюю 36 років. Ще такого” безпрєдєлу” не було ніколи.Нам нема коли навчанням займатися, поки не виконаємо різні маразматичні навантаження, яких нема у наших посадових обовязках. Та ще ж як критикують нас. А я в 57 років не те, що не можу працювати, я і жити не можу через купу болячок. А тепер ще і до пенсії далеко. А пані міністр розказує, що велика вікова різниця між тими , хто вчиться і тими , хто навчає. Зробіть меншу, хто вам не дає. І якщо пані міністр ви думаєте, що то є реформою, що ви започаткували минулого року в початковій школі, то ви глибоко помиляєтеся. То не реформа, то ілюзія.

  5. Олександр

    Ну от якби учительство не боялося читати чинну інструкцію, затверджену Кабміном ще у 2000 році, і не боялося її виконувати, то в п.7 цієї інструкції побачило б, що складання списків дітей шкільного віку покладене на ЖЕКи, а не на школи. А тому не треба нічого перероблювати. Потрібно просто виконувати те, що вже є!

    • Наталя

      Згідно чинної інструкції ЖЕКи повинні складати списки дітей шкільного та 5-річного віку, що вони і роблять. А інформацію про навчання цих діток вони не заповнюють. Це все роблять учителі. Коли ЦЕ відмінять??? Педагоги повинні відповідати тільки за дітей свого навчального закладу!!!

    • Вікторія

      Знаєте, Олександре, а я читала ту інструкцію і дуже давно, але школа дуже залежить від органів місцевої влади. Уявіть директора, який в кабінеті мера скаже, що його працівники відповідно до цієї інструкції не підуть по мікрорайону. Так Вам ще і сепаратизм припишуть за відмову виконувати розпорядження місцевої влади. І що залишитися директору…. Просити педколектив виконати цю роботу, або наказати, це вже залежить від авторитету директора. Тобто, як би всі в державі жили за законом, то й план боротьби за життя по закону не прийшлося складати.

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*