Тортури для очищення душі

Жорстокі тортури в Середні віки застосовувались не для покарання, а для порятунку душі засудженого і схвально сприймались суспільством. Після того як тіло грішника було «підготовлене», душа звільнялась і була готова до зустрічі з богом. Християнські власті карали грішників, щоб ті могли отримати право на вічне життя. Безліч засуджених злочинців навіть добровільно погоджувалися на мученицьку смерть, щоб довести свою чесність або забезпечити собі дорогу в рай.

За кримінальним законом Карла V, виданим 1532 року, застосування тортур обиралося на розсуд «гарних суддів». Кат, який сьогодні уявляється втіленням садиста, насправді мав бути стриманою і розсудливою людиною.

Німецький дослідник Вольфганг Тильд, автор книги «Тортури, ганебний стовп, багаття. Юриспруденція в Середні віки», з’ясував, що, попри все, звинувачувальний вирок потребував надійних доказів. Правда, через їх брак для проголошення звинувачувального вироку у середньовічному суді судді намагалися здобути правду з вуст обвинуваченого будь-якими способами. Наприклад, за допомогою диби. Середньовічні «слідчі» також переконували обвинуваченого зізнатися шляхом психологічного тиску. Так, існувало судове випробування під назвою Bahrprobe: передбачуваного вбивцю примушували поцілувати рани жертви — «дасть бог, вбивця себе викриє». Підсудний мав побачити результати свого діяння і від жаху через скоєне впасти ниць і в усьому зізнатися.

Страти здебільшого проводилися публічно. І люди, які приходили на них подивитися, іноді гнівно реагували на дії ката, якщо той виконував свою роботу неналежним чином і примушував засудженого страждати більше, ніж необхідно. Існували й такі кати, які прагнули полегшити страждання засуджених удаваними катуваннями або прискорюючи смерть. Наприклад, коли злочинця спалювали, кати підкладали у вогонь мокру солому і нещасний швидко задихався від диму і вже не мучився, коли вогонь досягав його тіла.

У своїй книзі Шильд зробив поправку на сприйняття середньовічної людини. Хоча злочинці (а були ж і невинні) піддавалися страшним тортурам, середньовічній людині це не вселяло того жаху, який відчуваємо сьогодні ми, читаючи про страшне минуле «варварських» темних століть.

Шкільне життя