Тема: Композиція музичного твору. Опера. (Музичне мистецтво. 7 клас)

 МЕТА  УРОКУ :
 Навчальна :
– вчити  учнів  уважно  слухати  музичні  твори   вміти  характеризувати    їх ;
–  познайомити  з  біографією  М. Глінки ;
– аналізування  драматургії   та  композиції  музичних  творів  різних  жанрів   і  форм  (увертюра) щодо  відображення  мозаїки  навколишнього  світу ;
– визначення  основних  типів  музичної  драматургії : контрастного, конфліктного, безконфліктного.
– характеристика  особливостей  побудови  сонатної форми  як  співставлення та  розвитку  різнохарактерних  образів ;
– взаємозв’язок  звуків  у  ладі .

Виховна :

– виховувати   любов   до   класичної  музики,   рідного   народу ;
– виховувати   здатність  співпереживати  зміст розучених   пісень   та почутих  музичних  творів .

Розвиваюча :  – розвивати    музичні    здібності    учнів  їх  творчі  задатки ;

–   розвивати  співацькі  навики ;
–   розвиток  вокально – хорових  навичок.

Обладнання : Інструменти, магнітофон, диск  із  записом   твору, папки  із теорією , портрет  композитора,  наочні  матеріали.

Методи  і  прийоми : словесні ( розповідь, бесіда), наочні   ( використання  папок  портрету  композитора демонстраційний   матеріал  малюнок  ) власний                    показ  вчителя  аналіз  музичного   твору, метод    порівняння, спів  групами  та  індивідуально .

ХІД   УРОКУ :

I . Організація   учнів  до  уроку.

Музичне  вітання :

Вступне  слово  вчителя :

Вч . Ми  вже  вчили  музичні  образи, а  тепер  складатимемо з    них   цілі   композиції.  Будемо  визначати   образи    і розглядати, як  вони  утворюють  цілісний  музичний  твір.

Композиція – структура  (будова) музичного  твору, співвідношення  йог о частин .

Багато   композиторів   звертаються    до    творчості письменників  –  так  виникають   музичні   образи. Наприклад, за  поемою – казкою  Олександра  Пушкіна „Руслан  і  Людмила” російський  композитор  Михайло Глінка  написав  оперу. Головні  музичні  образи   цієї опери  –  Руслан  та  Людмила.

Світозар, великий  київський  князь, влаштував  бенкет  на честь  заручин  своєї   дочки  Людмили  та  витязя  Руслана. Раптом  у   хоромах   пролунав  страшний  грім  – і   Людмила  зникла !  У  відчаї  Світозар  пообіцяв  руку княжни  тому,  хто  врятує  її  з  володінь  злого  карлика Чорномора.

На   пошуки   Людмили  вирушили  славні  витязі  Ратмир, Фарлаф    та   Руслан.  Чорно мор   приспав   княжну   і прийняв   виклик  Руслана  на   смертний  бій. Чарівним мечем  Руслан   відрізав  карлику  бороду,   в   якій   була його  могутність. Друг   і   помічник   Руслана,  чарівник Фінн  звільнив  Людмилу  від  чар  злого  Чорномора. Вона прокинулась  і  впала  в  обійми   Руслана.

Усі  ці  образи  опери  мають  музичні   характеристики – арії,  аріозо.

Ми  прослухаємо  увертюру  до  опери „Руслан   та Людмила”. Саме  вона  пов’язана   з   найголовнішими образами   опери.

Увертюра – це  оркестровий  вступ  до  опери,  балету, кантати  чи   кінофільму.

Вч . Увертюра  складається  з  трьох  частин. Перша  – експозиція. У  ній,  як  правило, звучать  основні  образи. Музичною  мовою  дві  основні  теми   увертюри називають  головною  та  побічною     партіями.

Експозиція  увертюри   до   опери „Руслан  та   Людмила” є  ілюстрацією  до  найважливішого  музичного  матеріалу опери, втіленням  світлих  сил  казки. Головна  партія  – молодецька, заклична, героїчна, радісна – втілює  образ Руслана. Побічна   партія  – співуча, лірична, захоплена – втілює  образ  Людмили. В   єдності  тем – образів  утілена справжня  композиторська  майстерність.

1. II. Слухання  музики   М.  Глінка. Опера  “Руслан  і Людмила”. Увертюра  ( експозиція )

Вч . Для  композиції  є  важливим  принцип  поєднання та  взаємодії  образів, тобто  принцип   драматургічного розвитку .  В    експозиції    використаний   принцип контрасту :  неподібні   між  собою  образи ,  що символізують  один  світ  –  світ  добрих   сил.

Для  конфлікту  потрібні  інші  образи. А  поки   що,  за словами    Михайла    Глінки,   увертюра   “ летить    на повних  вітрилах ”  !  Її   музика  стрімка,    динамічна, розгортається,  ніби   на   одному    пориві.

Принцип  драматургічного   розвитку  –   принцип поєднання    та   взаємодії   образів.

Михайло  Іванович  Глінка  (1804 – 1857)  – видатний російський  композитор  ХІХ  століття,  основоположник російської   класичної   музики. Здобувши    серйозну музичну  освіту   в  Європі,  Глінка   зумів    глибоко усвідомити    особливості   російської     національної музики.

Перші  музичні   враження   Глінки   пов’язані    з народними   піснями, які   він   чув   у   сільській   садибі батьків. Ще   в   дитинстві   Михайло   долучився   до професійної   музики  ( слухав  концерти    кріпосного оркестру, часто   сам брав    у    них   участь).

У  20  – х   роках  був  популярний  у   музичних  колах  як  піаніст   і   співак. Тоді   ж   з’явилися   перші   твори Глінки, серед   яких   яскраво   вирізняються   романси.  У  30 – х   роках   Глінка   подорожував     Італією, Австрією,  Німеччиною;  там   він   познайомився   з музичним   життям   найбільших   європейських  центрів.

Вивчення   шедеврів  італійського  оперного   мистецтва викликало  в   композитора   бажання   писати  так  само досконало, але  „по – російськи ”.  Повернувшись   до Росії,  композитор  створив   романси, симфонічні  твори, дві   опери  (“Життя   за  царя”, або  „Іван   Сусанін”  та “Руслан    і   Людмила”).

Як    виконавець   і   педагог   Глінка   велику   увагу приділив   мистецтву   співу   ;  він    служив капельмейстером   петербурзької   Придворної   співочої капели. Щоб   підібрати   голоси   для   цієї    капели, Глінка   їздив   до   України.   На   його   думку, „серафимські”  ( тобто    ангельські ) голоси   можна  було    знайти   саме   там . В    Україні  Глінка  познайомився   з   чудовим   співаком  Семеном  Гулаком – Артемовським, майбутнім  українським  композитором, автором   опери  „ Запорожець   за   Дунаєм ”.

У  40 – 50- х   роках   Глінка   подорожував   Францією, Іспанією,  Польщею.  Під  враженням  від  іспанської музики  він   створив  ” іспанські    увертюри ” : “Арагонську  хоту ”  та  ” Ніч   у   Мадриді “.

Творчість  Глінки  –  це   свідчення   могутнього  підйому національної  культури. У   російській   музиці    Глінка має   таке   значення,  як   Пушкін  –  у    поезії.   Обидва геніальні, обидва  основоположники   нового  російського  мистецтва, обидва  глибоко  національні митці,   що   черпали   великі  сили   з    коріння     свого народу, обидва   створили   нову   російську  мову. Один – у   поезії,  інший  –  у   музиці.

III . Теорія .

Вч. Для  кожного  музичного  твору   композитор  обирає  певний  лад ( мажор , мінор) як  систему  звуків .  В  основі  музичного  твору   лежить  узгоджений  взаємозв’язок  стійких   та нестійких  звуків . Стійких  ступенів  у  ладі  є   три – I – III – V , а  всі  інші  нестійкі – II , IV ,VI, VIII .  Звуки, розміщені   на  нестійких  ступенях, намагаються  перейти  до  більш  стійких.

Проспівайте  мелодію  народної  пісні, виз-начіть  стійкі  та  нестійкі  ступені .

Неможливо  завершити   мелодію  пісні  чи   музичний  твір  на  нестійкому звукові.

1. IV. Розучування пісні Г. Струве « Шкільний  корабель » .

Вч . Демонстрація   пісні  “ Шкільний  корабель ”

Розучування   пісні  “Шкільний корабель”

Вч . Розучуючи   пісню, визначте  фрази  мелодії,  їх подібність   і  відмінність.

Зверніть  увагу  на   кульмінацію  кожної  фрази.

1. V. Підсумок роботи.

Вч . Образи    Руслана   та    Людмили   є     складовими композиції   поеми   Олександра   Пушкіна   та   композиції опери   Михайла   Глінки.  Знайомству    з    головними образами   допомагає   увертюра.

Шкільне життя

Завантажити: Тема: Композиція музичного твору. Опера. (Музичне мистецтво. 7 клас) (Розмір: 35.6 KB, Завантажень: 117)