Субвенція на Нову українську школу (НУШ) уже не перший рік є важливим інструментом державної підтримки реформи загальної середньої освіти. У 2024 році її освоєння склало 96,4%, що свідчить про досить високу ефективність використання коштів. Однак загальна картина розподілу та застосування фінансування демонструє низку проблем, особливо у сфері підвищення кваліфікації вчителів. Про це повідомив Голова Комітету ВРУ з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак у своєму телеграм-каналі.
Дві складові субвенції: обладнання та підвищення кваліфікації
Субвенція НУШ розподіляється на дві частини:
- Закупівля обладнання для кабінетів початкової школи.
- Підвищення кваліфікації вчителів.
Перша частина загалом реалізується без особливих труднощів. Водночас залишаються питання щодо ефективності використання коштів та змісту закупівель, що потребує додаткового аналізу.
З другою частиною ситуація значно складніша. На підвищення кваліфікації педагогів у 2024 році було виділено 100 млн грн, з яких вдалося освоїти лише 52,7%. Це означає, що майже половина коштів залишилася невикористаною, хоча Комітет ВРУ з питань освіти, науки та інновацій уже шість років поспіль наголошує, що виділених коштів недостатньо.
Чому важливе підвищення кваліфікації?
Реформа Нової української школи передбачає принципово новий підхід до навчання, орієнтований на компетентнісне засвоєння знань. Провідниками цієї реформи мають бути вчителі, які потребують відповідної підготовки. Саме тому ефективне використання коштів на їхню перепідготовку має стати пріоритетом.
Міністерство освіти і науки України звітує, що за рахунок субвенції підвищили кваліфікацію:
- 7150 директорів шкіл,
- 9907 заступників директорів,
- 133 261 учитель,
- 2042 педагоги пілотних класів,
- 588 інших педагогічних працівників.
Загалом – 152 948 осіб. Однак сума витрачених коштів (52,7 млн грн) свідчить про те, що середня вартість підвищення кваліфікації одного педагога склала всього 344,8 грн на рік. Виникає логічне питання: наскільки якісною може бути така підготовка?
Причини низького освоєння коштів
За інформацією МОН, основна проблема полягає у тривалому процесі розподілу коштів від областей до обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти (ІППО), які є розпорядниками цих коштів. Формально Міністерство освіти розподілило кошти в серпні, а регіони – лише в жовтні. Проте нічого не заважало зробити це на пів року раніше, що могло б запобігти затримкам.
Однак ще більшою проблемою залишається незмінна система підвищення кваліфікації. Законодавство дозволяє вчителям самостійно обирати установу для проходження навчання, і відповідна постанова Кабміну також передбачає цю можливість. Проте фактично всі кошти субвенції продовжують спрямовуватися на обласні ІППО, ефективність роботи яких залишається під питанням.
Висновки та подальші кроки
- Реформування підходу до розподілу коштів. Вчителям слід надати реальну можливість самостійно обирати заклади для підвищення кваліфікації, а не змушувати їх проходити навчання у регіональних ІППО.
- Оцінка якості підвищення кваліфікації. Слід провести незалежний аналіз ефективності програм та їхньої відповідності сучасним освітнім потребам.
- Оптимізація процесу розподілу субвенції. Міністерство освіти та науки має працювати над скороченням часу між виділенням коштів та їхнім фактичним використанням.
Без системних змін навіть значне збільшення фінансування не дасть бажаного ефекту. Важливо не лише розподіляти кошти, а й забезпечити їх ефективне використання для досягнення реальних результатів у реформуванні української освіти.