У ході роботи провідний автор дослідження доктор Кріс Фрайле з Іллінойського університету постарався оцінити масштаби впливу, який чинить розлучення у родині на дитину, а також проаналізував відмінності у відносинах дитини з кожним з батьків. У процесі роботи фахівці вивчили дані 7735 осіб, понад третина із яких пережили розлучення батьків у віці 9 років.
З’ясувалося, що люди, які виросли в неповноцінних сім’ях, в більшості оцінюють свої стосунки з батьками як неміцні і недостатньо довірливі.
Крім того, учасники, чиї батьки розлучилися, коли їм було від трьох до п’яти років, висловлювали ще більше невдоволення своїми відносинами з батьками. Вони нарікали на той факт, що не відчувають психологічного зв’язку з матір’ю або батьком і не можуть на них повністю покластися в разі потреби. Також вдалося встановити, що після розпаду сім’ї найчастіше страждали відносини між батьком і дитиною, ніж відносини між дитиною і матір’ю.
Незважаючи на припущення вчених про те, що розлучення батьків має безпосереднє негативний вплив на особисте життя дитини в майбутньому, побоювання підтвердилися лише наполовину – спадковий зв’язок простежувався слабо.
За словами експертів, це дослідження має важливе значення, оскільки показує, що розлучення батьків необов’язково стає травмою для дитини і не завжди призводить до невдач в його особистому житті в майбутньому.