Примирення Ахілла з Агамемноном

Викладено за поемою Гомера «Іліада».

Коли рано-вранці, ледве зайнялася зоря, принесла Фетіда озброєння синові, вона застала його в тужінні над трупом Патрокла. Намагаючись утішити сина, Фетіда показала йому принесене озброєння. Жоден з мирмидонян не міг поглянути на озброєння це, так сяяло воно. Заблищали очі Ахілла вогнем. Узяв він озброєння і почав ним любуватись. Вирішив син Фетіди негайно йти на бій з троянцями. Одне турбувало його: він боявся, що труп Патрокла буде спотворений тлінням. Але богиня Фетіда заспокоїла сина. Вона обіцяла зберегти труп, уливши в нього нектар та амброзію; ще кращий мав стати від цього померлий Патрокл. А синові порадила вона йти на раду грецьких вождів.

Пішов берегом моря Ахілл, скликаючи всіх на народні збори. Усе військо зібралося коло шатра Агамемнона. Ніхто не залишився при шатрах і кораблях. Прийшли, шкутильгаючи, і Одіссей з Діомедом, вийшов і Агамемнон, що страждав від рани. Коли всі зібрались і запанувала тиша, запропонував Ахілл Агамемнонові примиритись; він закликав усіх швидше стати до бою з троянцями. Зраділи всі греки, почувши, що скінчилась ворожнеча Ахілла й Агамемнона. Встав зі свого місця Агамемнон; він визнав свою провину і сказав, що це богиня розбрату осліпила його. Вона, ходячи легкими стопами по головах людей, уловлює їх у свої сіті. Адже й самого Зевса раз осліпила вона. Обіцяв Агамемнон видати Ахіллові негайно всі дарунки, які обіцяв він йому за примирення. Але непотрібні були вже Ахіллові дарунки, він думав тільки про бій, про помсту Гекторові, він кликав усіх швидше до бою. Та хитромудрий Одіссей радив Ахіллові не поспішати. Він говорив, що спочатку повинні воїни наїстись, щоб підкріпленими їжею й вином стати до бою. А в цей час Ахілл мав прийняти дарунки й повернену йому Брісеїду. Агамемнон погодився з порадою Одіссея. Він просив його самого піти з юнаками по дарунки й Брісеїду, а вісника Тальфібія послав по кабана, щоб принести його богам у жертву за примирення. Даремно просив Ахілл усіх не турбуватися за дарунки, а потурбуватись про бій. Він хотів, щоб зараз же йшли до бою греки, і, тільки помстившись за вбитих, увечері сіли б до спільного бенкету. Відмовлявся Ахілл від бенкету зараз, не йшла йому на думку їжа, коли в його шатрі лежав вірний його друг, за якого ще не помстилися. Однак Одіссей умовив Ахілла почекати з початком битви. Одіссей приніс із шатра Агамемнона дарунки, а герої привели невільниць та Брісеїду.

Всі розійшлися по шатрах. А мирмидоняни, взявши дарунки Агамемнона, пішли до своїх кораблів. З ними пішов і Ахілл. Незабаром прийшли до Ахілла вожді греків, вони просили його підкріпитись їжею, але відмовився Ахілл. Залишились в Ахілла Агамемнон, Менелай, Одіссей, Нестор, Ідоменей і Фенікс; намагалися вони втішити великого героя, але він думав тільки про Патрокла і, зітхаючи, казав:

– Був час, коли сам ти, Патрокле, давав мені їжу перед боєм, а тепер лежиш ти, пробитий списом. Не було б навіть і тоді більшим моє горе, коли б дізнався я про смерть батька мого, або навіть, коли б довідався про смерть мого улюбленого сина, Неоптолема, залишеного мною на Скіросі. Я сподівався, що один помру на чужині; гадав, що ти повернешся у Фтію і привезеш туди мого юного сина.

Гірко плакав Ахілл. Кругом зітхали герої, кожен з них згадував тих близьких, яких покинув у рідному краї. Побачив з Олімпу Зевс смуток Ахілла і звелів Афіні-Палладі іти в шатро до героя і зросити йому груди нектаром та амброзією. Немов орел, злетіла з Олімпу Афіна і зросила Ахіллові груди нектаром та амброзією, щоб не втратив він сил.

Викладено за поемою Гомера «Іліада». Коли рано-вранці, ледве зайнялася зоря, принесла Фетіда озброєння синові, вона застала його в тужінні над трупом Патрокла. Намагаючись утішити сина, Фетіда показала йому принесене озброєння. Жоден з мирмидонян не міг поглянути на озброєння це, так сяяло воно. Заблищали очі Ахілла вогнем. Узяв він озброєння і почав ним любуватись. Вирішив син Фетіди негайно йти на бій з троянцями. Одне турбувало його: він боявся, що труп Патрокла буде спотворений тлінням. Але богиня Фетіда заспокоїла сина. Вона обіцяла зберегти труп, уливши в нього нектар та амброзію; ще кращий мав стати від цього померлий Патрокл. А синові порадила вона…

Оцінити

0

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*