БатькамГоловне

Профілактика дислексії: як правильно вчити дитину читанню

Профілактика дислексії: як правильно вчити дитину читанню
Профілактика дислексії: як правильно вчити дитину читанню
Проблеми з читанням відчувають до 60% сучасних першокласників. У 5-8% хлопців ці труднощі з часом переростають у стійкі порушення.

Хотіли як краще …

У появі дислексії часто винні самі батьки. Їх марнославство і прагнення навчити свою дитину читати якомога раніше, може зіграти злий жарт. Раннє навчання читанню, коли ще у малюка не всі функції для цього сформовані, як раз і призводить до такого сумного результату.

Навчитися читати до 5 років здатні всього 20% дітей, решта можуть лише освоїти так зване вгадуване читання. А це і є прямий шлях до дислексії. Мамам і татам треба пам’ятати, що не можна порівнювати свою дитину з іншими дітьми, у кожного «фрукта» свій термін дозрівання. Те ж саме стосується і раннього навчання в школі. 30% дітей «дозрівають» для цього лише до 8 років, а інші 70% – не раніше ніж до 6-7. Адже, для того щоб вміти читати, мало знати букви. Процес цей набагато складніший. Так що не варто намагатися швидше зробити з малюка бібліофіла. Набагато корисніше розвивати в дитині всі ті функції, які готують його до правильного сприйняття тексту. І, коли вони будуть сформовані, дитина швидко «дозріє» і навчиться читати правильно.

Діагноз «дислексія» лікар-дефектолог або психоневролог не має право поставити раніше, ніж дитина піде в 3-4-й клас. До цього віку можна говорити тільки про наявність труднощів у навчанні читанні та письма. Але якщо вже на початку навчання першокласник за буквар сідає тільки з-під палки, то батьки не повинні терміново вирішувати проблему. Схаменувшись вчасно, можна впоратися з цією проблемою цілком успішно і за відносно короткий термін.

Навчання в задоволення

Починати профілактику дислексії слід ще з пелюшок. З малюком треба більше розмовляти, грати, читати йому книги, а коли він підросте, як можна частіше провокувати його на діалог, а потім і на монологічну мову. Нехай переказує казки, мультики, складає розповіді за картинкою, ділиться своїми переживаннями і враженнями. Крім промови також з перших днів життя потрібно розвивати і зорово-просторове сприйняття дитини: вчити його спочатку дотягуватися до брязкалець, потім збирати пірамідки і башти з кубиків, а пізніше змальовувати предмети.

Розвивати дрібну моторику пальчиків допомагають пазли, мозаїка, конструктор. Необхідно також працювати над увагою і пам’яттю дитини. Ось, наприклад, одна дуже корисна гра, яка відмінно готує дитину до читання, але її краще починати після 5 років. Треба розрізати картон на квадратики, намалювати на них друковані літери і розрізати кожну букву на дві частини. Потім змішати всі картинки, знайти половинку однієї букви і попросити дитину відшукати другу, відсутню половинку. Наступний етап – розрізати картину з буквою на 4 частини і попросити малюка відновити буквений пазл цілком.

Вся ця робота не повинна носити епізодичний характер, її треба зробити системною, щоденною справою. Але будь-які заняття з дошкільником 4,5-5,5 років не повинні перевищувати 5-10 хвилин, і проводити їх потрібно тільки в такий час, коли і у вас, і у малюка гарний настрій. Успішною може бути тільки емоційно приваблива діяльність. Якщо малюк відволікся – не потрібно його примушувати повертатися до невиконаного завдань. Краще перенести це на інший раз.

Ліквідація безграмотності

Ще одна велика небезпека полягає в неправильній практиці швидкісного читання, яке нав’язується дитині в багатьох школах. Це ще півбіди, якщо вчитель проводить перевірку на швидкість читання у прихованій формі, але, на жаль, у більшості навчальних закладів ця «екзекуція» виглядає як змагання, результати якого суворо оцінюються, порівнюються і обговорюються в класі.

Звичайно, для дитини це стрес, і дуже небезпечний.

Причому мучать дітей даремно – адже при читанні вголос швидше 80 слів на хвилину людське вухо сприймає тільки частину інформації, тому опановувати цим навиком безглуздо. Недарма ж великий психолог Л. С. Виготський сказав: «Чисто механічна здатність читати, швидше, затримує, ніж просуває вперед культурний розвиток дитини».

Так що, якщо вчитель початкових класів пред’являє до дитини завищені вимоги, нищить його перевірками на швидкість читання, пригнічує емоційно, звинувачуючи в лінощах або нездатності вчитися, при цьому не хоче розбиратися в причинах труднощів, це свідчить лише про некваліфікованість педагога.

Навчання у такого фахівця може закінчитися для дитини не тільки дислексією, а й тяжким неврозом, заїканням і психосоматичними захворюваннями. І тут вже справа батьків, чи залишати свого сина чи дочку вчитися у такого «професіонала» або переводити в інший клас.

Back to top button