Викладено в основному за трагедіями Єврипіда «Андромаха» і «Гекаба».
Багату здобич захопили греки в Трої, вона винагородила їх за всі ті біди, яких зазнали вони під час десятилітньої облоги. Багато золота й срібла, багато начиння і незліченну кількість прекрасних полонянок повезли греки з собою на кораблях.
Коли кораблі греків пристали до протилежного берега Геллеспонту, з’явилась їм тінь великого Ахілла. Вимагав герой собі в жертву прекрасну дочку Пріама, Поліксену, яка колись була призначена йому в дружини. Агамемнон не хотів віддавати Поліксену. Благала його й Кассандра помилувати сестру. Але Одіссей наполягав на цій жертві, нагадуючи, які великі послуги зробив Ахілл грекам за час облоги Трої. І сама Поліксена готова була йти під жертовний ніж. Знала вона, що це буде їй визволенням з тяжкого рабства на чужині. Спокійно пішла Поліксена до вівтаря, біля якого чекав її з жертовним ножем Неоптолем. Не дала вона доторкнутись до себе юнакові, який мав вести її на смерть. Не хотіла Поліксена як рабиня зійти в царство Аїда. Сама підійшла до вівтаря, сама оголила собі груди. Із зітханням скорботи встромив меч у груди Поліксені Неоптолем, і гаряча кров зачервонила жертовник, споруджений на честь Ахілла.
Після того, як було принесено в жертву Поліксену, греки рушили в далеку путь на батьківщину. Багато бід довелося їм зазнати під час цієї подорожі. Багато героїв загинуло, не побачивши вітчизни.
Ще під час руйнування Трої розгнівана Афіна-Паллада викликала великий розбрат між греками і синами Атрея. Менелай хотів негайно відплисти в Грецію, а Агамемнон вимагав, щоб лишалися в Троаді греки доти, аж поки не вмилостивлять жертвами Афіну-Палладу. Не відав Агамемнон, що нічим не зможе він зм’якшити гніву богині. Цілий день точилася суперечка між братами. Наступного ранку частина грецьких кораблів, захопивши свою частку багатої здобичі, покинула Троаду. Відпливли Нестор, Діомед, Неоптолем, Ідоменей і Філоктет. Трохи пізніше відплив і Менелай; він наздогнав Нестора й Діомеда на острові Лесбосі. Одіссей також покинув був Троаду, але на Тенедосі посварився він зі своїми супутниками й повернувся назад до Агамемнона в Троаду.
З Лесбосу герої, що там зібралися, відпливли до острова Евбеї. На Евбеї біля мису Гефеста принесли вони жертву Посейдонові і попливли далі. За чотири дні Діомед прибув в Аргос, а Нестор у Пілос. Щасливо повернулись на батьківщину також Ідоменей, Філоктет та Неоптолем.
Але Менелайові довелося перенести багато знегод. Біля мису Сунія, східного кінця Аттики, бог Аполлон уразив своєю стрілою керманича Менелайового корабля, Фронтіса. Менелай пристав до берега, справив пишні похоронні обряди на честь Фронтіса і тільки після цього рушив далі. Коли кораблі його обпливали небезпечний мис Малею, південно-західний кінець Лаконії, Зевс наслав велику бурю.
Заходили по морю величезні, неначе гори, хвилі. Частину Менелайових кораблів бурею занесло на Крит, де вони й розбились об скелі; тільки з великим зусиллям врятувались греки, що були на них. А решта кораблів, на яких був і Менелай, довго носилася по морю і допливла, нарешті, до берегів Єгипту. Сім довгих років блукав серед чужоземних народів Менелай. Був він і в сидонян, і в ефіопів, і в багатьох інших народів. Побував він на Кіпрі, у Фінікії і далекій Лівії, народи якої славилися своїми незчисленними стадами. Багато коштовних дарунків дістав Менелай, величезні зібрав він багатства. В Єгипті дружина Фоона, Палідамна, подарувала прекрасній Єлені чудесні ліки, зготовані із соку чарівної рослини. Той, хто вживав у вині цих ліків, забував найтяжче горе. Нарешті, повертаючись з Єгипту, Менелай пристав до острова Фаросу. На цьому острові двадцять днів чекав Менелай попутного вітру. Острів був відлюдний, запаси кінчалися. Всім загрожувала голодна смерть. Врятувала Менелая і його супутників богиня Ідофея, дочка морського бога Протея. З’явившись Менелайові, навчила вона його захопити Протея і змусити його відкрити волю богів. Рано-вранці, як тільки злинула богиня зорі Еос на небо, Менелай з трьома дужими й мужніми супутниками пішов на берег моря. Там чекала їх Ідофея з чотирма шкурами тюленів. Надягла ці шкури Ідофея на Менелая та його супутників, а щоб не мучив їх сморід від шкур, промастила їм ніс амброзією. Не рухаючись, лежали Менелай та його супутники на морському березі. Нарешті виплив з табуном тюленів Протей. Перелічив він тюленів, спокійно ліг на піску і заснув. З криком кинувся Менелай із супутниками на Протея. Почалась уперта боротьба. Протей обертався в лева, змія, пантеру, вепра, воду й дерево, але міцно держали його Менелай із супутниками. Нарешті змирився старець, набрав попереднього свого образу і запитав Менелая, чого бажає він дізнатися від нього. Менелай спитав у морського старця, хто з богів прогнівався на нього і не посилає йому попутного вітру. Звелів Протей Менелайові повернутись до Єгипту і принести там у жертву богам гекатомбу, аж тоді змилостивляться над ним боги і дадуть йому щасливе повернення на батьківщину. Провістив Менелаю віщий Протей долю його і дружини його Єлени, відкрив він Менелаю і те, що чекає кожного з героїв під час їх подорожі з-під Трої. Виконав веління Протея Менелай. Повернувся він до Єгипту й приніс богам жертви; боги послали йому попутний вітер, і благополучно повернувся він у рідну Спарту, де потім довго жив щасливо.
А після смерті Менелай і дружина його, прекрасна Єлена, перенесені були на острови блаженних, де й живуть вони вічно, не знаючи смутку.
Багато бід довелося зазнати на шляху до батьківщини і цареві Агамемнону. Щасливо вдалося йому і його супутникам досягти берегів Евбеї. Тут, біля самого Герейського мису, піднялася велика буря; її послала богиня Афіна, яка гнівалася на греків. Особливо ж гнівалася вона на Аякса, сина Оїлея. Багато кораблів загинуло, розбившись об скелі. Розбивсь і корабель Аякса. Загинув би він у морських хвилях, коли б не зглянувся на нього великий землетрясець, бог моря Посейдон. Він звелів хвилям викинути Аякса на Герейську скелю. Врятувався Аякс. Але тут згубив він сам себе своєю пихою. З безумною гордістю вигукнув він, що врятувався сам, без допомоги богів, навіть проти волі їх. Почув бог Посейдон зухвалі слова того, кого врятував він сам. У страшному гніві змахнув він своїм тризубом і вдарив ним об скелю, на якій стояв Аякс. Надвоє розкололася скеля. Половина її із страшним гуркотом звалилась у море і потягла за собою Аякса. Так загинув він у безодні, з якої щойно був врятував його Посейдон. А кораблі Агамемнона насилу уникли бурі і прибули, нарешті, до рідних берегів. Але не на радість повернувся Агамемнон у свої багаті на золото Мікени. Там чекала його смерть від руки його невірної дружини Клітемнестри.