Методика початкового навчанняУсі уроки початкова школаФайли

Визначення емоційного сприйняття у вихованні дітей дошкільного віку у дошкільному закладі засобами казки

Автор: Слюсаренко Валентина Станіславівна

Навчальний заклад: Новожиттівський навчально-виховний комплекс “Дошкільний навчальний заклад- загальноосвітня школа І-ІІ ступенів”

Визначення емоційного сприйняття у вихованні дітей дошкільного віку у дошкільному закладі засобами казки

«Казка, гра, фантазія ― животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень…Через казкові образи в свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками… Під впливом почуттів, що породжені казковими образами, дитина вчиться мислити словами. Діти знаходять велике задоволення у тому, що їхня думка живе у світі казкових образів, в них ― перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного».

                                                                                                В.О. Сухомлинський

Мета дослідження – обґрунтувати комплекс психолого-педагогічних умов, які забезпечують визначення емоційне сприйняття у вихованні дітей дошкільного віку у дошкільному закладі засобами казки.

Дошкільне виховання як перша ланка загальної системи освіти відіграє важливу роль у житті суспільства, здійснюючи турботу про охорону і зміцнення здоров’я дітей, створюючи умови для їхнього всебічного розвитку в ранньому і дошкільному віці. Це завдання припускає не тільки визначений рівень набуття широкого кола знань і умінь, способів оволодіння різним змістом, але й обов’язково високий рівень розвитку емоційної сфери. Емоції відіграють велику роль у житті людини, у мотивації її вчинків. Емоційні засади пронизують усі сторони людської натури, їх не можна відокремити від характеру людини, від її вчинків. Розвиток дитини тісно взаємопов’язаний зі світом її почуттів та переживань. Емоції, з одного боку, є „індикатором” стану дитини, а з іншого – суттєво впливають на її пізнавальні процеси та поведінку, визначаючи спрямованість уваги, особливості сприймання оточуючого світу, логіку суджень.

У Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні ця проблема знаходить свій відбиток. Дитина має вміти розрізняти моральні, інтелектуальні та естетичні почуття, називати основні з них, уживати ці назви в спілкуванні; виявляти почуття прихильності, щирості, відповідальності, безкорисливості, подяки, любові у взаєминах з навколишніми.

Казка є посередником між педагогом і внутрішнім світом вихованців. Призначення цих казок – стабілізація психічних процесів, естетичних відчуттів, та повідомлення нашому несвідомому “я” позитивних “ідеальних” моделей взаємовідношень з навколишнім світом та людьми.

У системі комплексної казкотерапії виділяють три види казок.
Казки, спрямовані на пізнання себе в теперішньому часі. Вони розвивають уяву та свідому увагу дітей. Але головне при систематичних заняттях вчать відчувати чарівність теперішнього.

Казки, які відбивають образи взаємовідносин між батьками та дітьми. Вони необхідні дітям з неблагонадійних родин, у яких існує дефіцит емоційного комфорту, підтримки та тепла. Це дає дитині віру у гарні стосунки між людьми і потенційну можливість коли-небудь збудувати такі відносини.
Казки, які спрямовані на розкриття потенціалу особистості. [1 c.36]

Використання методу казкотерапії допомагає дитині долати бар’єри тривожності і страхів, вона стає більш розкутою та відкритою. Методика казкотерапії також надає важливого значення навчанню мистецтву релаксації тобто розслабленню. Слід додати, що на “казкових” заняттях діти, по-перше, вчаться усвідомлювати свої відчуття, емоції, спонукання, спрямування та бажання, по-друге, переборювати власні страхи і тривоги, а, по-третє, поступово оволодівати “тілесним усвідомленням” ожливостей використання казкотерапії для оптимізації процесу емоційного спийняття дітей дошкільного віку.

Об’єктом дослідження був визначений емоційне сприйняття дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження – особливості сприйняття, усвідомлення та вираження емоцій у дітей старшого дошкільного віку під час ознайомлення з художніми творами. Під час “казкових” занять основна психічна праця відбувається на ціннісному рівні. Це – особливість казкотерапевтичної методології. Казка є посередником між педагогом і внутрішнім світом вихованців. Призначення цих казок – стабілізація психічних процесів, естетичних відчуттів, та повідомлення нашому несвідомому “я” позитивних “ідеальних” моделей взаємовідношень з навколишнім світом та людьми.

У системі комплексної казкотерапії виділяють три види казок.
Казки, спрямовані на пізнання себе в теперішньому часі. Вони розвивають уяву та свідому увагу дітей. Але головне при систематичних заняттях вчать відчувати чарівність теперішнього.

Казки, які відбивають образи взаємовідносин між батьками та дітьми. Вони необхідні дітям з неблагонадійних родин, у яких існує дефіцит емоційного комфорту, підтримки та тепла. Це дає дитині віру у гарні стосунки між людьми і потенційну можливість коли-небудь збудувати такі відносини.
Казки, які спрямовані на розкриття потенціалу особистості.

Використання методу казкотерапії допомагає дитині долати бар’єри тривожності і страхів, вона стає більш розкутою та відкритою. Методика казкотерапії також надає важливого значення навчанню мистецтву релаксації тобто розслабленню. Слід додати, що на “казкових” заняттях діти, по-перше, вчаться усвідомлювати свої відчуття, емоції, спонукання, спрямування та бажання, по-друге, переборювати власні страхи і тривоги, а, по-третє, поступово оволодівати “тілесним усвідомленням”.

Нове, третє тисячоліття висуває перед вихователем нові навчально-виховні завдання, зумовлені необхідністю формування в дітей почуттів любові, справедливості, правди, співчуття, милосердя та інших чеснот.

Привабливість казки як засобу педагогічного впливу для дитини обумовлена її властивостями: відсутність прямих повчань, напучувань; події казкової історії логічні, природно витікають одна з одної, що дозволяє дитині засвоювати причинно-наслідкові зв’язки і спиратись на них; через образи казки дитина знайомиться з досвідом багатьох поколінь.  [3 c.26]

Наш наставник, великий педагог та знавець людської душі В. О. Сухомлинський відмічав: «Казка для маленьких дітей — не просто розповідь про фантастичні події, це — цілий світ, в якому дитина живе, бореться, протиставляє злу свою добру волю». На його думку казка — активне естетичне мистецтво, яке захоплює усі сфери духовного життя дитини: розум, почуття, уяву, волю. Казковий жанр розвиває мислення кожної дитини, сприяє створенню інтелектуальної атмосфери в дитячому колективі. Вона оволодіває почуттями дітей, тому що через казку діти пізнають світ не тільки розумом, але й серцем. «Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена у яскравих образах».

Мова казки проста і цікава. Зміст прозорий, але загадковий і тим самим сприяє розвитку дитячої уяви, мислення. Казкові герої близькі за своїм характером образам уяви дітей. Дитина не любить настанов, а казка не вчить безпосередньо. В ній є лише «натяк на те, як краще вчинити в тій, чи іншій ситуації.» Різноманітність і напруженість дії у казці створюють у дітей цікавість.

Я   використовувала найрізноманітніші форми організації роботи з казкою  з дітьми :

— використання казкових прикладів, ситуацій, образів у повсякденній діяльності дошкільників, на прогулянці, у гуртковій роботі та самостійної художньої діяльності дітей, будь-якої спільної з педагогом діяльності;

— організація сюжетно-рольових ігор, ігор-драматизацій, ігор-подорожей, занять-свят на матеріалі казок;

— широке використання творів казкового жанру в процесі ознайомлення дошкільників з художньою літературою в повсякденному житті і на спеціально організованих заняттях;

— включення казкового матеріалу в заняття з образотворчої діяльності дітей як художнього слова;

— використання уривків з казок на заняттях з пізнання навколишнього світу в якості ілюстративного матеріалу;

— включення казкових образів і елементів казкових сюжетів у фізкультурні заняття, ранкову гімнастику, фізкультхвилинки, фізкультурні дозвілля і свята.

Казки – один з найбільш популярних серед дітей жанрів народної творчості. У них – міцна соціальна основа, життєствердний оптимізм. Герої казок, яким властиві високі моральні якості, завжди ведуть боротьбу з темними силами, що символізують соціальне зло й несправедливість. Образи позитивних казкових персонажів давно стали для дітей втіленням кращих рис людини. Дитина уважно стежить за розвитком казкового сюжету, відверто реагує на вчинки героїв, проникається своєрідністю їхніх стосунків, думок і почуттів, віддає свої симпатії позитивним, засуджує негативних.

Для дошкільника казкові персонажі й стосунки – мірило власної поведінки і поведінки товаришів. Казка стає першим пізнанням життя, його моральних основ, соціальних взаємовідносин. Дитина виявляє симпатію до одних персонажів і антипатію до інших.

Щоб підвести дітей  не тільки старшого дошкільного віку, а й молодшого віку до творчої  роботи з казкою (зміна одного казкового героя іншим, придумування іншого кінця чи варіанта казки) доцільним  у використанні був такий метод, як розігрування казки за допомогою замінників. Використовувався   даний метод у певній послідовності:

  1. Читання казки з замінниками.
  2. Дорослий читає казку, а дитина розігрує її. (Ось до рукавички підходить лисичка (жовтий кружок), запитує: «Хто, хто в рукавичці живе?» Їй відповідають мишка, жабка, зайчик (дитина щоразу піднімає відповідний кружок).
  3. Відгадування уривків із казки. Дорослий за допомогою замінників розігрує якусь сценку із казки, а дитина повинна відгадати її .
  4. Показ дитиною сценки з казки з одночасним розповіданням його.
  5. Вигадування нових варіантів казки за допомогою введення нових замінників.

             Казка дає широкі можливості для розвитку:

– мовлення;

– мислення;

– творчого мислення;

– фантазії , уяви;

– здібності до глибокого образного мислення, встановлення причино – наслідкових  зв ’язків;

– емпатії  та вмінню слухати;

– навчає можливим формам поведінки.

Казка – благодатний матеріал для розвитку, відтворення і творчої уяви дитини як важливих сторін його емоційної сфери і необхідних для повноцінного сприйняття творів читачем.

Казки зберігають свою національну індивідуальність, а кожна народна казка своєрідна і по-своєму неповторна. Працюючи з казкою ( читання вголос дорослими, різні форми переказу і перекладення казок на інші види) я  вказувала на її особливості, разом з дітьми добиралися до її змісту, широко використовувалась казка, як джерело естетичного виховання дітей та їх насолоди мистецтвом.

Використовувала  у практичній педагогічній діяльності різні способи роботи з казкою:

  • Зіставлення варіантів казок, різних «редакцій» одного сюжету в різних народів, залучення іграшки для глибокого осмислення казки, встановлення зв’язку народної казки з літературою.
  • Прийом усного (словесного) малювання допоможе дітям підмітити характерну деталь, схопити головну думку.
  • Виразне читання, читання за ролями завжди приносить дошкільнятам задоволення, полегшує засвоєння типових особливостей казки: розмовна мова, повтори, особлива ритміка.
  • Цікавим способом вивчення казки є її інсценування. Цьому сприяє насиченість казки діалогами.

У роботі з казкою  застосовувала такі прийоми:

  • аналіз казок,
  • розповідання,
  • переписування,
  • постановка казок за допомогою ляльок,
  • складання казок,
  • малювання за мотивами казки,
  • обговорення поведінки та мотивів дій героя,
  • програвання сцен казки.

При складанні казок, щоб казка мала розвивальний, виховний вплив на дитину  дотримувалась такої послідовності:

1.Вибір  героя, близького дитині за віком,  характером.

2.Опис життя героя у казковій країні так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям.

3.Введення героя в проблемну ситуацію, відповідну до реальної.

4.Пошук героєм шляхів розв’язання проблеми  із супровідним показом ситуації з різних точок зору.

5.Підведення висновку, залучаючи до цього дитину.

Коли розпитують дитину про казку та її персонажів відбувається закріплення ефекту казки.

Казкотерапія використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодії з оточуючим світом. Казки викликають інтенсивну емоційну реакцію. Казкові образи звертаються одночасно до свідомості та до підсвідомості. Казка дозволяє вийти за рамки звичайного життя, в доступній формі вивчати світ почуттів і переживань, ідентифікувати себе з певним персонажем і таким чином подивитись на свої проблеми зі сторони. В казкових сюжетах зустрічаються ситуації і проблеми, які переживає кожна людина (відділення від батьків, життєвий вибір, взаємодопомога, кохання, боротьба добра і зла). Перемога добра забезпечує дитині відчуття психологічної захищеності. Дитина засвоює, що випробування сприяють внутрішньому росту людини; відсутність фіксації імені головного героя та місця подій; головний герой – це збірний образ, з яким дитина може ідентифікувати себе; – цікавий сюжет, наповнений загадками, чарами, неочікуваними перетвореннями героїв забезпечує активне сприйняття і засвоєння інформації.

Корекційні функції казки: психологічна підготовка до напружених емоційних ситуацій; символічне відреагування фізіологічних та емоційних стресів; – усвідомлення і прийняття змісту власної активності. . [2 c.4]

У  застосуванні методу казкотерапії  я використовувала 5 видів казок:

1) Художні казки

2) Дидактичні

3) Корекційні

4) Терапевтичні

5) Медитаційні

Художні казки – це казки , створені багатовіковою мудрістю народу та авторські історії. Власне це і є те,що прийнято називати казками, міфами, притчами, історіями. В художніх казках є і дидактичний, і психокорекційний, і психотерапевтичний, і навіть медитативний аспекти. Саме в них дитина дізнається, що життя – це активне протиборство двох важливих елементів: добра і зла.

Дидактичні казки – створюються педагогами для цікавого подання навчального матеріалу. Причому їхніми героями зазвичай стають  абстрактні поняття та явища природи ( Доброта, Сила, Вітер, Сонце), неживі предмети ( іграшки), символи (цифри, букви, звуки, арифметичні дії та ін.), для яких спеціально створюється казкових образ світу.

Корекційні казки (психокорекційні) – створюються для м’якого впливу на поведінку дитини. Під корекцією тут розуміється «заміщення» неефективного стилю поведінки більш продуктивним, а також пояснення дитині змісту того, що відбувається.

          Терапевтичні (психотерапевтичні) – казки, що зцілюють душу. Казки, що розкривають глибинний зміст подій, які відбуваються. Історії, що допомагають побачити те, що відбувається з іншої сторони, зі сторони життя духу. Вони не завжди однозначні, не завжди мають «традиційно» щасливий кінець, але завжди глибокі і проникливі. Психотерапевтичні казки часто залишають людину із запитанням. Це у свою чергу, стимулює процес особистісного зростання.

         Медитативні казки – орієнтовані на розвиток різних видів чутливості: зорової, слухової, нюхової, смакової, тактильної та кінестетичної. Характер цих казок – мандрівка. Казка схожа на «чукотську пісню»: «Що бачу про те співаю» Щоб створити таку казку, потрібно згадати ситуацію, коли ми почувалися щасливими, спокійними, радісними. Такі казки слухають під спокійну музику. Вони при систематичних заняттях вчать відчувати Теперішнє. Медитативні казки допомагають навчитися жити тут і тепер, що насправді не так просто. Наприклад, можна разом з дитиною “вирушати” до казкового лісу та поспілкуватися з квітами, деревами, пташками й добрими тваринами. Художні медитативні казки розказані на початку заняття, покращують концентрацію уваги, пам’ять і працездатність  малюків . [5 c.21]

Казка має посісти своє місце  в освітньому процесі  дошкільного закладу, використовуватися на різних видах занять за способом організації  (фронтальних, групових, індивідуально-групових, індивідуальних), в родинному вихованні.

Ніякі проповіді і вмовляння не принесуть користь для розвитку вихованців, оскільки дитина по суті своєї психіки насамперед і найбільше емоційною, а казкова образність звернена до емоційної стороні людини.

Слухаючи казку, дитина дошкільного віку проявляє особливу внутрішню активність, стаючи як би співучасником описуваних  подій. Казка є універсальним розвиваюче – освітнім засобом, виводячи дитину за межі безпосередньо сприйманого, занурюючи його в можливі світи з широким спектром моделей людської поведінки і орієнтуючись в них, забезпечуючи багате, розмаїте мовленнєве середовище.

Використання казкотерапіі,  як  інструменту розвитку особистості дитини та її здібностей, допомагає педагогу та батькам позитивно впливати на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини.

Використання казкотерапії як психотерапії дає змогу дитині подолати власні страхи, надмірну тривожність, попрацювати над виправленням негативних рис характеру. Завдання педагога полягає у тому, щоб підібрати чи створити казку відповідно до потреб дитини. Якщо казку підібрано вдало, дитина  «вбудовує» її послання у свій життєвий сценарій. Особливо корисно, коли дитина попросить повторити їй цю казку неодноразово. Адже саме так відбуваються глибокі зміни в житті дитини.

Наразі казкотерапію вважають найбільш м′яким методом психотерапії. Він працює без обмежень і є надзвичайно ефективним. Найкращі результати  можна спостерігати у роботі з дітьми, які найактивніше співпереживають казковим героям. Як ми знаємо,  у ранньому віці у дітей переважає правопівкульовий  тип мислення, орієнтований на цілісне образне осмислення інформації, емоційно – чуттєве сприйняття світу. Тому важлива для дитини інформація ліпше засвоюється через яскраві образи.

Казка була і є одним з найважливіших соціально – педагогічних засобів формування особистості. Будь-яка казка орієнтована на соціально – педагогічний ефект: вона навчає, виховує, розвиває, попереджає, вчить, спонукає до діяльності і навіть лікує. [4 c.11] Завантажити: Визначення емоційного сприйняття у вихованні дітей дошкільного віку у дошкільному закладі засобами казки + Сертифікат (Розмір: 370.1 KB, Завантажень: 61)

Back to top button