Головне

Перемога троянців (Викладено за поемою Гомера «Іліада»)

Рано-вранці, коли на небо злинула богиня зорі Еос і ясно-червоним світлом запалав схід, Зевс-громовержець, зібравши богів на світлому Олімпі, сказав їм:

– Вислухайте мене, безсмертні боги! Нехай ніхто з вас не насмілиться сьогодні сходити з високого Олімпу на допомогу чи то грекам, чи троянцям. Хто ж не послухається, того я кину у глибочезну безодню Тартару, щоб знав він, наскільки я могутніший від богів безсмертних! Якщо хочете випробувати мою силу, то візьміть золотий ланцюг, спустіть його до землі і, ставши на землі, спробуйте стягти мене з Олімпу. А я візьму однією рукою цей ланцюг і підніму нею всіх вас і всю землю з морями.

Вразила страхом богів грізна мова Зевса. Відповіла Зевсові богиня Афіна:

– О, великий громовержцю, знаємо всі ми, що безмежна твоя сила, але всі ми сумуємо за греками. Невже приречені вони на загибель?

– Донько моя, – відповів Зевс, – не маю наміру я згубити всіх греків.

Сказавши це, запріг Зевс у колісницю золотогривих коней, узяв у руки золотий бич і, вбраний у золоті шати, став на колісницю. Швидко погнав він коней, і помчали вони між землею і небом на високу Іду. Там сів Зевс на самій вершині і почав дивитись, як готуються до бою греки й громадяни Трої.

Виступили війська в поле і швидко зійшлися. Зевс взяв золоті ваги і зважив на них жереб троянців і греків. До неба піднявся жереб троянців, обіцяючи їм удачу. А жереб греків спустився аж до землі, загибеллю погрожуючи багатьом з них. Загримів грім великого Зевса з Іди, і кинув він сліпучу блискавку у військо греків. Жах охопив воїнів. Усі вони кинулись тікати, поспішаючи сховатись за мурами табору. На полі залишився тільки Нестор. Один з його коней поранений був стрілою Паріса і став дибки. Даремно намагався Нестор обрізати упряж коней; це йому не вдалося. Наближався вже до нього Гектор на своїй колісниці. Загинув би старець Нестор, але наспів до нього на допомогу Діомед. Він закликав і Одіссея на допомогу, та не почув його Одіссей. Взяв Нестора до себе в колісницю Діомед і помчав назустріч Гекторові. Кинув списа в Гектора Діомед, але схибив, улучив у груди його візничому і вразив його на смерть. Кинулись убік коні Гектора. Замість візничого став на колісницю герой Архептолем. Може, побачивши подвиг Діомеда, зупинились би втікаючі греки. Але Зевс метнув сліпучу блискавку перед кіньми Діомеда. Страшенно спалахнуло полум’я блискавки, і кинулись назад коні. Почав умовляти Діомеда Нестор покинути поле битви, бо не йому віщує Зевс перемогу. Хоч як хотілося Діомедові битися ще й далі, але послухався він Нестора і направив коней до юрб утікаючих греків. А троянці підняли страшенний крик і засипали греків хмарою стріл. Насміхався Гектор над Діомедом, що кинувся втікати. Тричі хотів вернутися Діомед, і тричі чувся грізний розкіт грому Зевса. Зрозумів Гектор, що своїми громами Зевс віщує перемогу троянцям. Він спонукував їх переслідувати греків і нахвалявся, вдершись у їх табір, спалити кораблі. Прогнівалась Гера, почувши погрози Гектора. Вона почала прохати землетрясця бога Посейдона допомогти грекам, але відмовився великий повелитель морів.

А бій кипів уже біля самого муру, що ним обгороджений був табір греків. Навіяла Гера Агамемнонові думку підняти дух грекам. Ставши на корабель Одіссея, звернувся Агамемнон до воїнів і закликав їх мужньо захищатися. Благав і Зевса Агамемнон послати допомогу і не дати загинути грекам від рук троянців. Змилостивився Зевс і послав знамення грекам. Над жертовником Зевса звився орел і кинув на жертовник оленя, якого тримав у пазурах. Побачивши знамення, піднеслись духом греки й відбили троянців. Найвідважніше бився цар Діомед. Багатьох уразив він тоді троянських героїв. Хоробро билися й інші герої греків. Та особливо відзначився зведений брат Теламоніда Аякса, Тевкр. Із свого лука одного за одним уразив він багатьох троянських героїв. Уразив він і сина Пріама, прекрасного Горгіфіона. Як схиляє під вагою роси мак свою червону квітку, так опустив голову, увінчану шоломом, Горгіфіон і впав додолу. Убив Тевкр і візничого Гектора, його друга Архептолема. Закипів Гектор гнівом і кинувся на Тевкра. Поранив він його важким каменем у плече біля шиї. Застогнав Тевкр. Убив би його Гектор, якби не прикрив брата щитом Аякс і не звелів би слугам віднести пораненого до кораблів.

Знову збудив хоробрість троянців Зевс. Аж до кораблів відтиснули греків троянці. Грізно носився по рядах Гектор. Шкода стало Гері греків, вона упросила Афіну поспішити їм на допомогу. Погодилась Афіна. Вдягла вона панцир і разом з Герою понеслась на колісниці з світлого Олімпу. Побачив богинь, що мчали, з високої Іди Зевс. Повний гніву, послав він вісницю богів Іріду зупинити богинь, погрожуючи їм своїм гнівом. Злякалися Зевсового гніву богині Гера і Афіна; повні смутку, повернулися вони на Олімп. Незабаром повернувся на Олімп і Зевс-громовержець. На запитання Зевса, чим так засмучені богині, і на погрози Зевса відповіла Гера, що уболівають вони за греками. Зевс сказав Гері, що доти перемагатимуть троянці, поки Агамемнон не примириться з Ахіллом і не надішле йому багатих дарунків за ту образу, якої він завдав йому.

Сіло сонце. Ніч огорнула своїм покровом землю. Спинилася кровопролитна битва. За порадою Гектора не повернулися троянці у священну Трою. Вони розташувалися на ніч у полі, а місто звеліли охороняти підліткам і старим. Сподівався Гектор, що вдасться йому наступного дня здобути остаточну перемогу над греками і вигнати їх з Троади. Безліч вогнищ розпалили троянці на полі. Неначе зорі, блищали ці вогнища у темряві ночі.

Back to top button