Пакт Молотова – Ріббентропа

Ріббентроп та Сталін після підписання пакту.

Ріббентроп та Сталін після підписання пакту.

23 серпня 1939 р. у Москві було підписано Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, відомий як пакт Молотова – Ріббентропа. Цей документ зафіксував змову між двома найбільшими тоталітарними режимами історії та відкрив дорогу до розв’язання найкривавішого конфлікту у світовій історії.

Хоча під цим документом стоять підписи міністрів закордонних справ СРСР та Німеччини, фактично це була домовленість керівників держав, а тому його у багатьох країнах називають пактом Гітлера-Сталіна.

За цією угодою сторони зобов’язувалися утримуватися від нападу один на одного і дотримуватися нейтралітету у випадку, якщо одна з них ставала об’єктом воєнних дій третьої сторони. За своїм змістом до Пакту можна було б ставитися як до досить ординарного документу.

Проте, до тексту договору додавався таємний додатковий протокол, яким встановлювалося розмежування територіальних інтересів сторін у Європі – розподіл країн Східної Європи на сфери німецьких і радянських інтересів.

Таємний протокол являв собою злочинну змову керівників двох тоталітарних режимів – диктаторів націонал-соціалістичної Німеччини та комуністичного СРСР.

Він передбачав ліквідацію низки держав (Польщі, Литви, Латвії, Естонії), та задоволення територіальних інтересів країн-підписантів договору за рахунок третіх країн. Пакт з його таємним протоколом відкрив шлях Німеччині до воєнної агресії проти Польщі та розв’язання Другої світової війни. Саме тому його кваліфікують як злочин проти миру та людства.

Радянський диктатор Сталін, вочевидь, не прагнув «соборності» України та Білорусії – він дбав про військово-стратегічні інтереси СРСР, а не про майбутнє українців і білорусів. Сталін домагався розширення території й посилення могутності СРСР, прагнув поширення комуністичних ідей на захід.

Внутрішніми мотивами Сталіна, вірогідно, були зміцнення особистої влади та поширення її на нові території. Риторика про необхідність визволення братів (українців і білорусів), про єдність України була ширмою експансіоністських планів вищого керівництва СРСР.

За тиждень після укладання договору – 1 вересня 1939 р. – Німеччина вторглася у Польщу, а 17 вересня 1939 р. на територію Польщі зі сходу увійшли радянські війська (т.з. «визвольний похід РСЧА у Західній Україні та Західній Білорусії»).

У цей день СРСР у ноті польському уряду представив вступ радянських військ на територію Польщі як гарантію безпеки українців та білорусів в умовах, коли Польська держава, як було зазначено у ноті, «перестала існувати».

Перетин Червоною армією державного кордону Польщі означав фактичний вступ Радянського Союзу у Другу світову війну 17 вересня 1939 року на боці нацистської Німеччини.

22 вересня 1939 р. у Бресті відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад.

Територіальний поділ Польщі між СРСР і Німеччиною був завершений 28 вересня 1939 р. підписанням договору про дружбу і кордон, що став логічним завершенням таємної угоди, укладеної між Москвою і Берліном 23 серпня 1939 р.

До складу СРСР були включені території Західної України та Західної Білорусії (1939 р.), у подальшому – країни Прибалтики, Бессарабія, Північна Буковина (1940 ).

Наприкінці 1939 р. СРСР здійснив напад на Фінляндію, розв’язавши радянсько-фінляндську війну 1939–1940 рр., за що був оголошений агресором і виключений з Ліги націй 14 грудня 1939 р.

Таким чином, Радянський Союз з вересня 1939 по червень 1941 року залишався союзником Третього рейху, поставляючи йому необхідні для ведення агресії в Європі сировину та матеріали.

Разом з тим, варто наголосити: міф про те, що сучасні кордони України склалися внаслідок реалізації радянсько-німецького пакту 1939 р., є таким, що не відповідає історичним реаліям.

По-перше, напад Німеччини на СРСР 22 червня 1941 р. фактично денонсував укладені в серпні – вересні 1939 р. радянсько-німецькі угоди.

По-друге, повоєнні кордони країн були закладені домовленостями провідних країн Антигітлерівської коаліції у 1945 р. на Ялтинській і Потсдамській конференціях. Так, Ялтинська конференція визнала принцип етнічного кордону між Польщею й Україною (так само як між Польщею та Білорусією, Польщею та Литвою), що стало фундаментальною підставою для встановлення повоєнної лінії кордону між Польщею та УРСР. Лінія майбутнього кордону була підтверджена у підсумковому протоколі, підписаному членами «Великої трійки». Формальне підтвердження закріплення державного кордону міститься у підписаному 16 серпня 1945 р. Договорі між СРСР і Польською Народною Республікою про Радянсько-Польський державний кордон, який набрав чинності 6 лютого 1946 р. Остаточно кордон між СРСР і ПНР склався тільки у 1951 році.

Після розпаду Радянського Союзу, колишній польсько-радянський кордон розділився на кордони між Польщею і країнами, що виникли на місці СРСР – Росією, Україною, Білоруссю та Литвою.

Крім того, слід пам’ятати, що по завершенні війни у липні 1945 р. до УРСР було приєднано землі Закарпатської України.

Отже, ніякого зв’язку між пактом Гітлера-Сталіна та сучасними кордонами України не існує: сучасні західні кордони України почали формуватися під час революційних подій 1917 – 1921 років і остаточно сформувалися в результаті повоєнного облаштування світу 1945–1946 рр. та міжурядових угод між СРСР і ПНР 1951 року на підставі етнічних кордонів.

Докладніше про інші стереотипні упередження можна ознайомитися у довідковому матеріалі «Міфи про пакт Гітлера- Сталіна».

Нагадуємо, Друга світова війна – найкривавіший глобальний конфлікт, в ході якого загинуло за різними оцінками від 50 до 85 мільйонів людей. На самому початку Другої світової війни СРСР та Третій Рейх протягом 21 місяця виступали як союзники, а від 22 червня 1941 вступили у військову конфронтацію, що увійшла в історію як німецько-радянська війна 1941-1945 років. Цей конфлікт, який також відомий як Велика Вітчизняна війна, не є тотожний поняттю Другої світової війни. Війна між Радянським Союзом і нацистською Німеччиною була складовою більш широкого географічно і хронологічно глобального конфлікту, про що раніше дуже часто забувала згадувати радянська історіографія, а тепер – російська пропаганда.

За підрахунками Інституту історії України НАНУ прямі людські втрати України становлять 8-10 млн. Український вимір Другої світової війни не обмежується участю у війні на боці СРСР. Українці, які були громадянами Польщі, вступили у бій вже в перший день Другої світової війни – 1 вересня 1939 року. У польській армії у 1939 р. воювало 106-112 тисяч (за іншими даними – близько 120 тисяч) українців. Тільки протягом вересня 1939 року у боях з нацистами загинуло близько 8 тисяч українців.

Сотні тисяч українців через зв’язок із підпіллям ОУН та Українською повстанською армією були залучені до спротиву нацистським окупантам.

Український вимір Другої світової війни також не обмежується тільки європейським театром воєнних дій, етнічні українці брали участь у військових діях в складі інших армій учасників антигітлерівської коаліції (американської, канадської та інших). Докладніше про український вимір Другої світової війни можна ознайомитися у матеріалі проф. Юрія Шаповала «Гітлер, Сталін та Україна: безжальні стратегії» –http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/05/9/123358/

Європейській парламент своєю Декларацією від 23 вересня 2008 року засудив Пакт Гітлера-Сталіна як такий, що розділив Європу на дві сфери інтересів за допомогою секретних додаткових протоколів та такий, що спричинив масові депортації, убивства й поневолення, які мали місце у зв’язку з актами агресії сталінізму й фашизму і підпадають під категорію військових злочинів і злочинів проти людяності.

Методичні матеріали
Українського інституту національної пам’яті

23 серпня 1939 р. у Москві було підписано Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, відомий як пакт Молотова – Ріббентропа. Цей документ зафіксував змову між двома найбільшими тоталітарними режимами історії та відкрив дорогу до розв’язання найкривавішого конфлікту у світовій історії. Хоча під цим документом стоять підписи міністрів закордонних справ СРСР та Німеччини, фактично це була домовленість керівників держав, а тому його у багатьох країнах називають пактом Гітлера-Сталіна. За цією угодою сторони зобов’язувалися утримуватися від нападу один на одного і дотримуватися нейтралітету у випадку, якщо одна з них ставала…

Оцінити

0

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*