п.Гриневич про НУШ, мову та інклюзію + відео

Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич в інтерв’ю “Прямому” розповіла про найголовніші досягнення в сфері освіти і науки за 2018 рік.

– Що вдалося за цей рік реалізувати? Які були основні виклики, які стояли на заваді тих реформ, які почали впроваджувати?

– Ми підбиваємо підсумки 2018 року. Він був для нас досить насичений, складний і, якщо спробувати всі здобутки розжувати за віком наших споживачів в тій сфері, якою опікується Міністерство освіти і науки, то, наприклад, було створено 22 тисячі місць у дошкільних навчальних закладах. Для нас дуже важливо, що ми скоротили черги.

У нас є план до 2020 року взагалі ліквідувати чергу у дошкільні навчальні заклади. І цього року був зроблений в це серйозний внесок.

Без сумніву, ключевим цього року було старт реформи нової української школи. Це школа компетентностей 21 століття. Це школа де дітей не напихають лише знаннями. А школа, де вони отримують всю палітру і знань, і навичок, і компетентностей через діяльність. Це школа, куди їм цікаво ходити.

Насправді, це потребувало від нас і підвищення кваліфікації вчителів. Вона була дуже великомасштабною. Всі 40,5 тисяч вчителів, які йшли до першого класу пройшли спеціальне підвищення кваліфікації.

Діти вже навчались за новим стандартом початкової освіти. І моніторинг показує, що діти більш мотивовані до навчання, що це позитивно впливає на їхній розвиток.

Що ще важливо, урядом було зроблено велику інвестицію у мільярд гривень на засадах співфінансування з органами місцевого самоврядування у початкову школу вперше за всі роки незалежності. Тому що ці методи навчання, активного навчання дітей, можна реалізовувати тільки в новому освітньому просторі.

Прикметно, що нарешті цього року ми вже запускаємо роботу національної агенції забезпечення якості вищої освіти. Тому що всім відомо, що вищі навчальні заклади України працюють дуже в різний спосіб. Є ті, які дають якісну вищу освіту, і ті, які не дають якісної освіти.

І ця прогалина, що не було основного органу, який би це все координує, органу який би також займався академічною доброчесністю, – вона вже ліквідована тому, що вже затверджено склад цього агентства і розроблена вся нормативно-правова база.

До речі, в магістратуру з правничих спеціальностей, яка зажила поганої слави по зловживаннях при вступі, цього року був вступ за зовнішніми іспитами не тільки на право, а і на міжнародне право. І ми застосували принцип “місце за студентом з кращим результатом” такого зовнішнього екзамену. Це є шлях до прозорості, до уникнення будь-яких зловживань і хабарництва при вступі до магістратури і будемо розширювати ці іспити також у 2019 році.

Для нас є дуже важливою сфера професійно-технічної освіти. Тому що цього року ми зробили ще 50 навчально-практичних центрів за гостродефіцитними професіями. Зараз по країні ми маємо 100. Ми це зробили за останні три роки, але це мало для такої грандіозної системи освіти як в Україні.

У 2019 році ми починаємо реалізовувати новий проект з Європейським Союзом. Ми вже підписали відповідну угоду на 58 мільйонів євро по покращенню інфраструктури професійно-технічної освіти. Тому 2019 рік буде роком початку масштабної реформи також професійно-технічної освіти, де ми розширюємо дуальне навчання, взаємодію з роботодавцем і покращуємо базу в профтехосвіті. Тому що саме ринок праці потребує кваліфікованих робітників. А в систему люди будуть іти навчатись тоді, коли вона буде якісною.

Наука – це ще одна велика сфера роботи нашого міністерства освіти. Тут прикметно, що ми вже створили всю необхідну базу для запуску національного фонду досліджень. Це фонд, що працюватиме за прозорими правилами і стандартами надання грантів за пріоритетними для економіки напрямами, фундаментальними дослідженнями, які можуть похвалитися основою і сильним підґрунтям у нашій країні.

На нещодавньому засіданні уряду були прийняті всі акти, щоб він розпочинав свою роботу. І зарезервовано відповідне фінансування для цього фонду.

Ми цього року розпочали розбудову мережі центрів колективного користування обладнання в університетах. Тому що обладнання для наукових досліджень насправді дуже дороге. І це є метод кооперації, який застосовують всюди, і в Європейському Союзі також, де ми робимо один центр такого обладнання, а їх вже започатковано вісім. Наступного року ми зробимо ще чотири. І виділено 30 мільйонів гривень для обладнання і підтримки діяльності цих центрів.

Цього року ми вперше зробили інвестиції в дослідження на покращення нашої станції імені Вернадського в Антарктиді. У нас збільшилась палітра антарктичних досліджень. І присутність України в цьому клубі дуже стратегічно важлива для нас.

Це лише основні досягнення, а в 2019 році у нас буде не менше викликів і є багато планів. На це зарезервовано відповідний бюджет і потрібні зусилля всієї системи.

Взагалі в системі освіти ми працюємо з органами місцевого самоврядування. Бо вони є засновниками шкіл та дошкільних закладів. І від нашої спільної діяльності залежить успіх.

– Що Ви думаєте про сьому статтю мовного законопроекту, яка стала каменем спотикання в україно-угорських відносинах? Суть цієї статті полягала в тому, що вона скорочує навчання мовами національних меншин до четвертого класу, а далі вже тільки державною мовою. Скажіть, будь ласка, як ситуація зараз на Закарпатті з вивченням української мови? Вчора у нас було повідомлення, що начебто близько 300 мешканців цього регіону записалися на курси з вивчення української мови. Чи є якісь зрушення, про які власне Вам відомо в цьому напрямку?

– Так, ми працюємо в цьому напрямку. Наша позиція дуже проста і зрозуміла. Наша позиція працює на успіх для кожної дитини. Для того щоб громадянин України був успішний, йому звичайно потрібно знати державну мову. Тому, що державна мова дає можливість себе реалізувати в будь-якому регіоні України. Тому що державна мова також є величезним фактором єднання країни.

Так само дітям потрібно зберегти національну ідентичність. Вони мають право вивчати і навчатися рідною мовою. Важливо, щоб пропорція вивчення державної та рідної мов дозволила їм чудово освоїти обидві мови.

Тому ми пропонуємо різні моделі для національних меншин в проекті закону про загальну середню освіту.

А взагалі ми віддали цю статтю Венеційській комісії. Вона дала нам рекомендації. Вона не сказала, що ми маємо скасувати цю статтю, підтвердивши, що наше прагнення в тому. щоб діти добре знали державну мову є цілком справедливим. І ми зараз імплементуємо рекомендації Венеційської комісії.

Цього року ми обладнали кабінети державної мови в школах з мовами національних меншин. Ми збільшили кількість годин вивчення української мови в школах з мовами національних меншин. Щоб дати дітям більше можливостей вчити українську мову.

Але, що ще буде для нас важливо, зараз у парламенті є законопроект про видовження перехідного періоду. Тому що ми розуміємо, щоб перейти для угорськомовних чи румуномовних дітей, а це зовсім інша мовна група, до вивчення частини предметів українською мовою , їм потрібно краще освоїти українську мову.

З цією метою було надруковано цього року двомовні словники, щоб у шкодах з мовами національних меншин діти могли освоювати термінологію. Навіть якщо вони ще поки вивчають частину предметів більшу частину рідною мовою, щоб вони одразу вивчали термінологію українську.

– Цього року українці відкрили для себе нове слово “інклюзія”. В цій сфері які є суттєві зрушення? Як би ви підсумували роботу в цьому напрямку?

– Це для нас пріоритетне завдання так само. Взагалі це частина нової української школи. Ми взагалі прагнемо, щоб українське суспільство було інклюзивним. Тобто, щоб воно включало і заключало активно всіх людей, які мають якісь певні особливі потреби. І починатися це має також з системи освіти.

Величезна частина дітей, які мали такі особливі освітні потреби мали, наприклад, інвалідність. Вони сиділи вдома або спеціальних інтернатних закладах. Зараз школи відкривають інклюзивні класи для таких дітей. І вони можуть навчатись. Для цього здійснюється підвищення кваліфікації вчителів. Для цього є спеціальна інклюзивна субвенція з якої можна закуповувати послуги для таких дітей.

Ми зараз створюємо по всій Україні мережу інклюзивно-ресурсних центрів, які допомагають створювати індивідуальні освітні плани навчання для таких дітей. Ця ініціатива також підтримується Мариною Порошенко. І для цього дуже важливий її лобізм цієї теми. Тому що це потребує великого пояснення суспільству.

Дуже часто батьки звичайних дітей протестують проти інклюзивних дітей у школі. І це є перша реакція тому, що наше суспільство не звикло і в ньому не популяризувалося порозуміння і включення людей з особливими потребами. Але ця ситуація змінюється.

Я думаю, що ми послідовно долаємо цю проблему у сфері освіти, і це обов’язково відзеркалиться на сприйнятті таких людей в цілому в нашій країні у звичайному житті.