Максим Залізняк

Максим Залізняк

Максим Залізняк

Запорозький козак Максим Залізняк увічнив своє ім’я тим, що очолив Коліївщину — велике національно-визвольне (гайдамацьке) повстання 1768 — 1769 рр. на Правобережній Україні.

Максим Ієвлевич Залізняк родом із селян. Народився в с. Медведівка (за іншими даними — с. Івківці недалеко від Медведівки) на Чигиринщині (нині Чигиринський район Черкаської області). З 13-ти років, після смерті батька, перебував на Запорізькій Січі, де був приписаний до Тимошівського куреня. Деякий час наймитував в Очакові. У 1767 р. — перебрався на Київщину, де став спочатку послушником Жаботинського, а на початку 1768 р. — Мотронинського монастиря (поблизу Чигирина).

Залізняк мав розвинену політичну самосвідомість і загострене почуття соціальної справедливості. Тому його не залишили байдужим різке посилення релігійних переслідувань православного населення, репресії та загострення соціальної обстановки на Правобережній Україні, спричинені діяльністю учасників Барської конфедерації (являла собою опозиційний рух частини польської шляхти проти короля, в якому вбачали російську маріонетку).

У березні 1768 р. Залізняк разом з кількома побратимами-запорожцями зібралися на таємну зустріч у Мотронинському Троїцькому монастирі. На ній було ухвалено рішення про підготовку до повстання. Залізняка проголошено полковником. На Запорожжя, Правобережну і Лівобережну Україну відправлено козацьких посланців із закликами до боротьби проти польсько-шляхетських поневолювачів. Вже у травні в Холодному Яру (поблизу Мотронинського монастиря) було сформовано боєздатне ядро повстанського війська чисельністю близько 400 чоловік. 26 травня цей загін на чолі з Максимом Залізняком виступив у похід. Повстанці швидко оволоділи Медведівкою, Жаботином, Смілою, Черкасами, Каневом, Богуславом, Мошнами, Кам’яним Бродом, Лисянкою та багатьма іншими населеними пунктами Подніпров’я. Рятуючись від народного гніву, в укріплені міста кинулися шляхтичі, їхні управителі, слуги, орендарі та лихварі. Близько 6 тис. їх зібралося в Умані. Це місто було потужною фортецею. Його оточували рови, вали з міцним палісадом, на яких розміщувалося 32 гармати. Всередині міста знаходилися додаткові оборонні споруди. Умань захищали солдати гарнізону, а також полк надвірних козаків польського магната Потоцького. Напередодні штурму міста до повстанського загону Максима Залізняка приєдналися надвірні козаки на чолі з сотником Іваном Гонтою. 10 червня повстанці взяли Умань у свої руки. Повстанська рада проголосила М. Залізняка гетьманом і князем Смілянським, а сам він заявив про відновлення Гетьманщини. На землях, охоплених повстанням, почали запроваджуватися елементи козацького адміністративного устрою. Чутки про успіхи М. Залізняка сприяли блискавичному поширенню гайдамацького руху по території України, й незабаром він охопив Київське і Брацлавське воєводства. На початку липня тут діяло близько 30 гайдамацьких загонів. На той час Барську конфедерацію було розгромлено, і гайдамаки як військова сила були вже не потрібні російському урядові, який надав допомогу польській армії у придушенні повстання.

Для арешту М. Залізняка до Умані було послано військо на чолі з полковником Гур’євим. 27 червня росіяни оточили табір гайдамаків, у якому на той час перебувало близько тисячі вояків. Вважаючи російське військо своїм союзником, вони не чинили опору під час арешту. 8 липня 1768 р. М. Залізняка разом із 73 гайдамаками, які вважалися царськими підданими, було ув’язнено в Києво-Печерській фортеці. Наприкінці липня їх засудили до побиття батогами, таврування, виривання ніздрів і довічного заслання до Нерчинських копалень. По дорозі до Білгорода М. Залізняк разом із півсотнею ув’язнених роззброїли конвой і втекли, однак, були впіймані і відправлені на каторгу, де, ймовірно, Залізняк помер. За деякими відомостями, він утік з каторги і брав участь у селянській війні під проводом О. Пугачова. Героїчна постать Максима Залізняка оспівана в усній народній творчості — історичних думах, піснях, переказах і легендах.

Запорозький козак Максим Залізняк увічнив своє ім’я тим, що очолив Коліївщину — велике національно-визвольне (гайдамацьке) повстання 1768 — 1769 рр. на Правобережній Україні. Максим Ієвлевич Залізняк родом із селян. Народився в с. Медведівка (за іншими даними — с. Івківці недалеко від Медведівки) на Чигиринщині (нині Чигиринський район Черкаської області). З 13-ти років, після смерті батька, перебував на Запорізькій Січі, де був приписаний до Тимошівського куреня. Деякий час наймитував в Очакові. У 1767 р. — перебрався на Київщину, де став спочатку послушником Жаботинського, а на початку 1768 р. — Мотронинського монастиря (поблизу Чигирина). Залізняк мав розвинену…

Оцінити

0

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*