Культура під прицілом ідеології: Розвиток української культури за більшовицького режиму (1919–1921 рр.) (10 клас. Історія України)

Презентація та конспект уроку на тему: Культура під прицілом ідеології: Розвиток української культури за більшовицького режиму (1919–1921 рр.).

І. Мета уроку

• Навчальна мета: З’ясувати справжню мету культурної політики більшовиків у 1919–1921 рр. та проаналізувати її інструменти, зокрема політику “лікнепу”, агітації та “монументальної пропаганди”. Охарактеризувати ключові особливості розвитку основних напрямів мистецтва (література, театр, образотворче мистецтво) в умовах ідеологічного тиску.
• Розвивальна мета: Розвивати навички аналізу історичних джерел, зокрема пропагандистських плакатів та інформаційних листівок, та вміння формулювати власну думку про суперечливі наслідки історичних процесів.
• Виховна мета: Сприяти усвідомленню ролі мистецтва у суспільному житті та небезпеки використання культури як інструменту тотального контролю та “промивання мізків”.

ІІ. Очікувані результати

Після цього уроку учень/учениця зможе:

1. Аналізувати: Пояснювати, чому культура стала інструментом більшовицької ідеології та пропаганди.
2. Розрізняти: Наводити приклади політики “лікнепу”, агітації та “монументальної пропаганди”.
3. Характеризувати: Описувати ключові особливості розвитку літератури, театру та образотворчого мистецтва цього періоду.
4. Оцінювати: Формулювати власну думку про суперечливі наслідки культурної політики більшовиків (1919–1921 рр.).

ІІІ. Ключові компетентності НУШ

• Вільне володіння державною мовою: Учні/учениці формулюють власну думку та аргументують оцінку суперечливих наслідків культурної політики більшовиків. Вони використовують історичну термінологію, пов’язану з періодом (наприклад, “лікнеп”, “монументальна пропаганда”).
• Здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами: Учні/учениці обговорюють напрямки української літератури у революційний час, зокрема Романтизм, Неокласицизм та Символізм.
• Математична компетентність: Учні/учениці працюють із хронологією, структурують історичний матеріал у часових межах 1919–1921 рр..
• Компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій: Учні/учениці аналізують вплив нових медіа, таких як КІНО (яке більшовики вважали “найважливішим з усіх мистецтв”) та ПРЕСА, на поширення комуністичної ідеології.
• Інноваційність: Учні/учениці досліджують нові методи та інструменти пропаганди, які використовувала більшовицька влада для ідеологічного впливу, включаючи “монументальну пропаганду” (встановлення нових пам’ятників “героям революції”).
• Екологічна компетентність: Усвідомлення важливості збереження культурної спадщини, яка зазнала руйнування чи ідеологічного перетворення внаслідок більшовицької політики (наприклад, знесення пам’ятників царського режиму).
• Інформаційно-комунікаційна компетентність: Учні/учениці розшифровують послання пропаганди на агітаційному плакаті 1919–1921 рр., визначаючи головну ідею, цільову аудиторію та символи, що використовуються для переконання. Вони працюють з ПРЕСОЮ як єдиним джерелом інформації про декрети та політику партії.
• Навчання впродовж життя: Учні/учениці здійснюють самостійний аналіз та порівняння позитивних (+) та негативних (-) наслідків більшовицької політики у сфері культури.
• Громадянські та соціальні компетентності: Учні/учениці обговорюють наслідки встановлення тотального контролю держави та жорсткої цензури над культурною сферою. Вони формують власну громадянську позицію щодо культурної політики, спрямованої на “промивання мізків”.
• Культурна компетентність: Учні/учениці характеризують розвиток літератури (В. Сосюра, М. Зеров, П. Тичина), театру та образотворчого мистецтва цього періоду.
• Підприємливість і фінансова грамотність: Усвідомлення, яким чином державні ресурси (фінансування “монументальної пропаганди”, розвиток КІНО) використовувалися для цілей комуністичної ідеології.

IV. Структура уроку

1. Організаційний момент (1–3 хвилини)

Створення робочої атмосфери, перевірка готовності учнів до уроку.

2. Актуалізація опорних знань та мотивація (приблизно 7–10 хвилин)

Перевірка та корекція знань учнів, здобутих на попередніх уроках: Виконання тестових завдань (запитання з попереднього матеріалу):

1. Яка діяльність культурної установи відновилась у Києві на початку революційних подій у 1917 році? (Відповіді: Українська академія наук, Селянська спілка, “Просвіта”, Товариство українських поступовців).
2. Хто з перелічених діячів був визначним українським художником? (Відповіді: А. Ніковський, М. Грушевський, Є. Чикаленко, Г. Нарбут).
3. Відкриття українських гімназій, державних університетів, Української академії наук були складовими національно-культурної політики (Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави П. Скоропадського, Української Соціалістичної Радянської Республіки).

Повідомлення теми, мети та завдань уроку: Оголошення теми: “Культура під прицілом ідеології: Розвиток української культури за більшовицького режиму (1919–1921 рр.)”. Ознайомлення з очікуваними результатами (Аналізувати, Розрізняти, Характеризувати, Оцінювати).

Мотивація учнів до навчальної діяльності: Постановка проблемного питання: Чи може культура залишатися вільною та незалежною, якщо її фінансування та контроль повністю підпорядковані державі? Якою була справжня мета культурної політики більшовиків у цей період?

3. Вивчення нового матеріалу (приблизно 20–25 хвилин)

Засвоєння нового навчального матеріалу (розширено): Використання навчального матеріалу через різні методи та засоби:

1. Справжня мета: Культура на службі ідеології.
   • Пояснення, що фактичною метою більшовицької культурної політики було “впровадження комуністичної ідеології та промивання мізків”.
   • Розгляд основних механізмів контролю:
     • ПІДПОРЯДКУВАННЯ: Культура підпорядкована потребам більшовицької ідеології та пропаганди.
     • КОНТРОЛЬ: Держава встановлює тотальний контроль над культурною сферою.
     • ЦЕНЗУРА: Закриття всіх “буржуазних” видань (тих, що не підтримували комуністів).
     • МАНІПУЛЯЦІЯ: Політика “лікнепу” мала зробити населення сприйнятливішим до агітації.
2. Нові медіа, нові герої, нова історія: Інструменти пропаганди.
   • ПРЕСА: У кожному місті створюються “інформаційні листки”, що стають єдиним джерелом інформації про декрети та політику партії.
   • КІНО: Наголошення на тезі, що кіно було “найважливішим з усіх мистецтв” для пропаганди; знімали майже виключно агітаційні фільми.
   • “МОНУМЕНТАЛЬНА ПРОПАГАНДА”: Знесення пам’ятників царського режиму та встановлення нових пам’ятників “героям революції” (за спеціальним списком із 70 імен).
3. Поетичне багатослів’я революційної доби: Література та мистецтво.
   • Характеристика ключових особливостей розвитку літератури, театру та образотворчого мистецтва цього періоду.
   • Огляд напрямів української літератури у революційний час:
     • Романтизм (В. Сосюра, В. Еллан-Блакитний, В. Чумак).
     • Неокласицизм (М. Зеров, М. Рильський, Ю. Клен).
     • Символізм (П. Тичина, Я. Савченко).
   • Обговорення примітки: Більшовицька влада поступово намагається взяти ідеологів під контроль, щоб змусити їх писати згідно з комуністичною ідеологією. Приклад: Незважаючи на ідеологічний тиск, продовжували створюватися нові театри, як-от театр ім. Івана Франка.

4. Закріплення та застосування знань (приблизно 10–12 хвилин)

Виконання вправ для первинного закріплення вивченого:

Завдання 1: Розшифруй послання пропаганди (Робота з плакатом Олексія Маренкова) Учні/учениці розглядають агітаційний плакат 1919–1921 рр. та відповідають на питання:

1. Яку головну ідею намагається донести автор?
2. До кого звертається (цільова аудиторія)?
3. Які символи (кольори, образи, гасла) використовуються для переконання?.

Застосування здобутих знань та навичок на практиці (Інтерактив: Вірю / Не вірю): Учні/учениці визначають, чи є твердження правдивим, обґрунтовуючи свою відповідь, використовуючи знання про справжню мету більшовиків:

1. Політика “лікнепу” була виключно гуманітарною місією для підвищення культурного рівня. (Не вірю).
2. Ленін вважав театр найважливішим з усіх мистецтв для пропаганди. (Не вірю, джерело вказує на КІНО).
3. Попри ідеологічний тиск, в Україні продовжували створюватися нові театри, як-от театр ім. Івана Франка. (Вірю).
4. Більшовики підтримували всі мистецькі течії, включаючи ті, що вважалися “буржуазними”. (Не вірю).

5. Підбиття підсумків уроку (приблизно 3–5 хвилин)

Оцінка результатів уроку. Формування висновків:

Проводиться обговорення суперечливих наслідків культурної політики більшовиків (1919–1921 рр.):

• (+) ПОЗИТИВНІ НАСЛІДКИ: Масове поширення писемності серед населення, доступність базової освіти, бурхливий розвиток авангардних напрямів мистецтва та театру.
• (-) НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ: Повне підпорядкування культури потребам ідеології, встановлення жорсткого державного контролю та цензури, використання культури як інструменту для “промивання мізків”.

Оцінювання: Оцінювання активності учнів, що формулювали власну думку щодо наслідків.

6. Домашнє завдання (приблизно 1–2 хвилини)

Повідомлення та пояснення домашнього завдання: Написати міні-есе (10–12 речень) на тему: “Культура як інструмент ідеології: чи була політика “лікнепу” лише гуманітарною місією?”. Використати у есе аргументи про підпорядкування, контроль та цензуру.