Герць Менелая з Парісом (Викладено за поемою Гомера «Іліада»)

Швидко примчала з Олімпу вісниця богів Іріда і сповістила троянців, прибравши образ Пріамового сина Політа, що наближається до Трої від грецького табору незчисленне військо. Коли Іріда прилинула в Трою, всі троянці були на народних зборах. Гектор негайно розпустив збори.

Усі громадяни Трої та їх союзники поспішили озброїтись і вистроїтись у бойовому порядку. Відчинено браму Трої, і з неї почали виходити один за одним загони троянців та їх союзників. З гучним криком йшли троянці, наче журавлині ключі під час перельоту. А греки наближались у грізній мовчанці. Хмари куряви вкривали все поле.

Зійшлись обидва війська, але не розпочали ще бою. Тоді вийшов з рядів троянців прекрасний Паріс. Через плече його перекинута була шкура леопарда, за спиною – лук та сагайдак із стрілами, на боці – гострий меч, а в руці тримав він два списи. Викликав Паріс когось з грецьких героїв на герць. Тільки-но побачив Менелай Паріса, як швидко скочив з колісниці і, виблискуючи своєю зброєю, вийшов наперед. Радісно йшов проти Паріса Менелай, наче той лев, який несподівано знайшов багату здобич; дуже радів Менелай, що може відомстити викрадцеві прекрасної Єлени.

Ледве побачив Паріс Менелая, як здригнулось його серце й сховався він серед друзів своїх, злякавшись смерті. Побачив це Гектор і почав докоряти своєму братові за боягузтво.

– Ти хоробрий тільки на вигляд, – казав Гектор Парісові, – краще було б не родитися тобі, ніж бути всім нам ганьбою. Хіба не чуєш ти, як глузують з тебе греки. Вистачило в тебе хоробрості тільки на те, щоб викрасти прекрасну Єлену на горе всій Трої. Злякався ти Менелая! Узнав би ти, що за боєць чоловік викраденої тобою Єлени! О, коли б троянці були рішучіші, то давно б уже побили вони тебе камінням за все те лихо, яке ти накликав на них.

– Маєш рацію ганьбити мене, Гекторе, – так відповів Паріс, – заспокойся. Я стану на герць з Менелаєм. Звели тільки зупинитись троянцям. Перед військами зітнемось ми з Менелаєм за прекрасну Єлену. Хто з нас переможе, той і поведе в свій дім Єлену.

Почувши таку відповідь, Гектор вийшов на середину троянських рядів і зупинив їх. Греки готові були засипати Гектора стрілами. Деякі вже кинули в нього камінням, але зупинив їх Агамемнон, крикнувши:
– Стійте, греки, стійте, ахейські мужі! Блискучошоломний Гектор має звернутися до нас із словом!
Коли всі замовкли, Гектор оповістив, що Паріс пропонує розв’язати спір за Єлену єдиноборством. Йому відповів Менелай:

– Вислухай мене! Давно час припинити нам криваві чвари. Нехай зітнемось ми з Парісом, і нехай загине той із нас, кому судилося загинути. А ви укладете потім мир. Принесімо ж жертви богам! Покличте старця Пріама; сини його всі підступні, нехай сам заприсягнеться він перед герцем у тому, що виконає цей договір.

Зраділи всі, почувши цю пропозицію. Гектор зараз послав вісників прикликати Пріама.
Тим часом богиня Іріда, прибравши образ Пріамової дочки, прекрасної Лаодіки, з’явилась до Єлени і покликала її зійти на башту біля Скейської брами, де зібралися троянські старці з Пріамом на чолі дивитися на єдиноборство Паріса й Менелая. Убралася прекрасна Єлена в розкішні шати і поспішила за Ірідою в супроводі двох служниць. Згадала про свого першого чоловіка, про батьківщину і дорогу Спарту Єлена, і від цих згадок сльози з’явилися на її очах. Побачили троянські старці Єлену, що підходила. Така красива була вона, що старці з захопленням дивилися на неї і говорили один одному:

– Ні, не можна засуджувати ні греків, ні троянців за те, що ведуть вони кровопролитну боротьбу за таку прекрасну жінку. Вона справді дорівнює красою безсмертним богиням. Але хоч яка вона прекрасна, нехай краще повернеться в Грецію, тоді не буде загрожувати загибель ні нам, ні нашим дітям.

А Пріам прикликав прекрасну Єлену і почав розпитувати її про тих героїв, яких бачив з муру. Єлена вказала йому могутнього Агамемнона, хитромудрого Одіссея, Теламоніда Аякса, Ідоменея – царя Криту. Дивувався, дивлячись на цих героїв, Пріам і їх красі, і їх могутньому войовничому виглядові. В цей час прийшли вісники, послані Гектором до Пріама. Поспішно встав Пріам, звелів запрягти колісницю і разом з Антенором виїхав до військ через Скейську браму.

Підвелися назустріч старцеві Пріаму Агамемнон і Одіссей. Принесені були жертви богам-олімпійцям. Принесені були клятви додержуватись договору. Тоді звернувся до військ троянців і греків цар Пріам з такими словами:

– О, хоробрі мужі, троянці і греки! Я поїду зараз у велику Трою. Не вистачить сил у мене дивитися на герць сина мого Паріса з могутнім царем Менелаєм. Відає лише Зевс, кому з них призначена загибель у цьому бою.

Від’їхав Пріам з бойовища. А Гектор з Одіссеєм відміряли місце для герцю, а потім уклали жереб у шолом і струснули його, щоб випав жереб тому, хто має перший кинути списа. Випав жереб Парісові.
Озброїлись Паріс і Менелай і вийшли на місце герцю, потрясаючи важкими списами. Грізно блищали їх очі, в них яскравим полум’ям горіла їх ненависть один до одного. Змахнув Паріссписом і кинув його в Менелая. Влучив його спис у величезний щит Менелая, але не пробив його. Зігнулося вістря списа, вдарившись у мідь, що покривала щит. Голосно звернувся Менелай до Зевса, благаючи його допомогти відомстити Парісові, щоб і надалі ніхто не насмілювався злом платити за гостинність. Грізно замахнувся Менелай списом і вдарив ним у щит Паріса. Наскрізь пробив спис щита, пробив він також панцир і розірвав хітон. Паріс урятувався лише тим, що швидко відскочив убік. Вихопив меч Менелай і вдарив ним Паріса по шолому, але меч розлетівся від страшного удару начетверо. Позбувшись меча, кинувся на Паріса Менелай, схопив рукою за шолом і поволік по землі до грецьких рядів. Здавив ремінь шолома горло Парісові. Менелай приволік би Паріса до грецького війська, але тут на допомогу своєму улюбленцеві з’явилась богиня кохання Афродіта. Вона розірвала ремінь, і тільки шолом лишився в руках Менелая. Хотів він уразити на смерть Паріса, поваленого на землю, списом, але богиня Афродіта оповила темною хмарою Паріса і швидко понесла його в Трою. Даремно шукав Менелай Паріса; він, немов дикий звір, ганяв по троянському війську, але ніхто не міг указати йому Пріамового сина, хоч усі троянці ненавиділи його. Голосно вигукнув цар Агамемнон:

– Слухайте, троянці і греки! Усі ви бачили перемогу Менелая, нехай же повернуть нам Єлену і всі викрадені Парісом скарби, а також заплатять нам данину.

Але без відповіді залишилося слово Агамемнона: не судилося скінчитись битві.

  
Швидко примчала з Олімпу вісниця богів Іріда і сповістила троянців, прибравши образ Пріамового сина Політа, що наближається до Трої від грецького табору незчисленне військо. Коли Іріда прилинула в Трою, всі троянці були на народних зборах. Гектор негайно розпустив збори. Усі громадяни Трої та їх союзники поспішили озброїтись і вистроїтись у бойовому порядку. Відчинено браму Трої, і з неї почали виходити один за одним загони троянців та їх союзників. З гучним криком йшли троянці, наче журавлині ключі під час перельоту. А греки наближались у грізній мовчанці. Хмари куряви вкривали все поле. Зійшлись обидва війська, але не розпочали ще бою. Тоді вийшов…

Оцінити