Головне

Герць Ахілла з Гектором

Викладено за поемою Гомера «Іліада».

Довго наздоганяв Ахілл бога Аполлона. Нарешті спинився бог-стріловержець і відкрив Ахіллові, кого він переслідував. Гнів охопив Ахілла. З якою радістю помстився б він на Аполлонові, коли б міг! Кинув переслідування син Пелея і знову кинувся до мурів Трої. Нісся полем до троянських мурів Ахілл, подібний до блискучої зірки, тієї зірки, що ясно горить на осінньому небі. Сіріус звуть її люди, нещастя приносить вона смертним. Побачив старець Пріам Ахілла, що наближався до мурів Трої, і, злякавшись, почав благати Гектора:

– О, улюблений сину мій! Увійди швидше в місто! Не стинайся з сином Пелея, він могутніший від тебе! Увійди в Трою! Адже у тобі вся надія на врятування всіх троянців і троянок. Подумай, скільки синів убив у мене Ахілл. Зглянься хоч на мене, нещасного старого. Зевс послав мені в кінці мого життя жахливі біди. Я мушу бачити загибель моїх синів, побачити, як поведуть у неволю дочок, як убиватимуть невинних немовлят. Самого мене вб’ють на порозі мого дому, а ті пси, яких сам я вигодував, лизатимуть мою кров! Зглянься на мене, Гекторе!

Благала Гектора сховатися за мури Трої й мати його, стара Гекаба. Вона нагадала синові, як годувала вона його в дитинстві, як пестила його. Невже вб’ють у неї перед очима Гектора, і не оплаче його ні вона, ні Андромаха, а труп його роздеруть пси біля кораблів мирмидонян?

Але твердо вирішив Гектор чекати Ахілла; спершись щитом на виступ башти, ждав він свого ворога. Не міг Гектор ухилитися від бою з Ахіллом. Боявся син Пріама, що обвинуватять його троянці в тому, що він згубив Трою, поклавшись на свою силу. Адже радив йому Полідамант заховатися з військом у Трої, перш ніж стане до бою Ахілл. Тепер одне залишилося Гекторові – стати до бою з Ахіллом і або перемогти, або загинути. Промайнула у Гектора й така думка: іти назустріч Ахіллові без зброї і обіцяти йому повернути прекрасну Єлену і всі скарби, викрадені в Менелая, а з ними дати й половину багатств великої Трої. Зараз же відкинув цю думку Гектор. Він знав, що не стане Ахілл вступати з ним у договір, що беззбройного уб’є він його, як безсилу жінку.

Все ближче підходив Ахілл. Страх охопив Гектора, і кинувся він бігти від грізного сина Пелея навколо Трої. За ним, наче яструб, що женеться за слабою голубкою, нісся буйний Ахілл. Тричі оббігли герої навколо Трої.

У бурхливому бігу неслися герої навколо Трої. Кілька разів хотів Гектор заховатися біля муру, щоб дати троянцям змогу відбити стрілами сина Пелея, але не підпускав його до муру Ахілл. Уже давно наздогнав би сина Пріама великий Ахілл, коли б не вдихнув сил Гекторові бог Аполлон. Коли вчетверте пробігли герої біля джерел Скамандру, кинув на золоті терези бог-громовержець два жереби смерті, один – Ахіллів, другий – Гекторів. Спустився жереб Гектора до царства похмурого Аїда. Покинув Гектора бог Аполлон, а до Ахілла наблизилась богиня Афіна-Паллада. Вона звеліла героєві спинитись і обіцяла йому перемогу над Гектором. А сама богиня, прибравши образ Гекторового брата Деїфоба, з’явилась Гекторові. Вона умовила його зітнутися з сином Пелея, обіцяючи допомогу. Зупинився Гектор. Зійшлися герої. Першим вигукнув Гектор:

– Не буду я більше, сину Пелея, шукати рятунку в бігу! Зітнімося ж і подивимось, чи ти вб’єш мене, чи я здобуду перемогу. Але покличмо за свідків богів перед боєм! Я обіцяю не безчестити твоє тіло, коли дасть громовержець мені перемогу. Виконай і ти цей договір.

Але грізно відмовив йому Ахілл:

– Ні! Не пропонуй мені договорів, ненависний вороже! Як неможливий договір між левом і людьми або між вовками і вівцями, так неможливий він і між нами. Ні! Збери всі свої сили, згадай усю свою умілість у ратній справі. Нема тобі рятунку! Ти заплатиш мені за пролиту тобою кров мого друга Патрокла й інших моїх друзів, убитих тобою!

Могутньою рукою Ахілл кинув свій спис у Гектора. Припав до землі Гектор і цим уникнув смертельного удару. Афіна-Паллада швидко схопила спис Ахілла і подала його знову героєві. Ударив Гектор списом у середину щита Ахілла. Але, мов легенька палиця, відскочив спис від щита, викуваного богом Гефестом. Не було в Гектора іншого списа. Опустив він очі і голосно почав кликати на допомогу Деїфоба. Але його вже не було. Зрозумів Гектор, що обманула його Афіна-Паллада, зрозумів він, що судилося йому загинути. Вихопивши меч, кинувся Гектор на Ахілла. Напав на Гектора й Ахілл; могутньою рукою уразив він його списом у шию. Упав на землю смертельно поранений Гектор. Він міг тільки сказати ще кілька слів тріумфуючому Ахіллові:

– Я закликаю тебе, Ахілле, твоїм життям і твоїми рідними, не віддавай мого тіла на поталу мирмидонським псам, поверни моє тіло отцеві й матері, за нього дадуть вони тобі незліченний викуп!

– Ні! даремно ти, мерзенний пес, благаєш мене! – відповів Ахілл, – я б сам роздер твоє тіло, коли б скорився гніву, що палає в мені. Ніхто не віджене від твого тіла псів, хоча б і давали мені за це найпишніші, найкоштовніші дари, коли б навіть запропонували мені стільки золота, скільки важиш ти сам. Ніколи не оплачуть твого трупа Пріам і Гекаба!

Умираючи, сказав останні слова Гектор Ахіллові:

– О, я знав, що тебе не зворушить моє благання! У грудях твоїх залізне серце. Але бійся гніву богів! Він спіткає й тебе! Тоді вразить тебе на смерть стрілою Паріс з допомогою бога Аполлона біля Скейської брами.

Умер з цими словами Гектор. Відлинула, нарікаючи на гірку долю, душа його в царство похмурого Аїда.

Скликав, тріумфуючи перемогу, Ахілл усіх греків. Дивувалися вони на могутній зріст і вроду розпростертого на землі Гектора. Кожен з тих, хто підходив, проколював труп Гектора списом. Тепер легко було вразити його; не так було в той час, коли підпалював грецькі кораблі Гектор.

Жахливе діло задумав тріумфуючий Ахілл. Проколовши на ногах Гектора сухожилля, просунув він крізь них міцний ремінь і прив’язав труп за ноги до колісниці. Скочив він на неї, високо піднісши панцир, знятий з Гектора, і погнав коней полем. По землі волочилося тіло Гектора за колісницею. Курява знялась на полі. Почорніла прекрасна Гекторова голова від пилу, б’ється вона об землю.

Побачила Гекаба з мурів Трої, як глумиться Ахілл над трупом її сина. У горі рве вона на собі сиве волосся і б’є себе в груди, зірвавши покривало. Гірко ридає Пріам. Він просить пустити його в поле, він хоче благати переможця Ахілла зглянутись на нього, старця, згадати батька Пелея, такого ж старця, як і він. Почула страшні зойки троянців і Андромаха. В страху упустила вона човник з рук. Побігла Андромаха на мури й з них побачила тіло свого мужа, що волоклося в куряві за колісницею Ахілла. Зомлівши, упала на руки троянок нещасна дружина Гектора. Спало з неї дорогоцінне покривало, дар Афродіти, розсипалося її волосся. Опритомнівши, голосно заридала вона. Тепер нікого не зосталось у неї на світі. Осиротів і прекрасний син її Астіанакс. Нещасним сиротою ростиме він, ніхто не захистить його від кривди. Невимовне горе роздирало серце Андромахи. Голосно ридали навколо неї всі троянки. Загинув великий захисник Трої.

Back to top button