У стародавні часи книга за визначенням була дорогоцінним елітарним предметом і проблема її убезпечення від зловмисників була надзвичайно актуальною. Бібліотека собору в Херефорді, Англія, є найбільшою збереженою бібліотекою такого типу. Завдяки ланцюгам, до нас дійшли унікальні видання типу збірника літургійної хорової музики 1200 року або англо-саксонського Євангелія 780 року.
Перші публічні бібліотеки з’явилися ще за античності, але згодом, у добу Середньовіччя, книгозбірні стали здебільшого закритими і зосереджувалися в монастирях. Поступово ідея відкритого доступу до літератури почала повертатися і на початку Відродження бібліотеки знов відкрили двері для широкої публіки. Тоді й постало з усією гостротою питання, як зберегти книги від викрадення. Вирішення обрали “дешеве й сердите” – книги припинали через залізні вушка ланцюгами до полиці або столу.
Після винайдення в Європі набірного друкарського шрифту ціна книг значно знизилися і необхідність їхнього приковування зникла. Однак частину старовинних фоліантів з ланцюгами лишили вже суто як пам’ятки, чудернацький шматочок стародавньої історії.
