ГоловнеНова українська школа (НУШ)

Дитячі субкультури та трендові іграшки: навіщо вони потрібні?

Від народження місце дитини у світі визначають дорослі. Вони створюють умовний «дитячий майданчик» і встановлюють правила: де, чим і як гратися, чого вчитися, з ким товаришувати, у що одягатися. Дитяча субкультура – автономний підрозділ культури, творцями і носіями якої є діти. Нова українська школа приділяє значну увагу розвитку соціальних та громадянських компетенцій учнів, а також умінню формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати власні ідеї. Як дитячі субкультури та популярні ігри впливають на становлення особистості, розкажуть журналісти  Проєкту «Навчаємось разом: дружня школа». 

Про дитячі субкультури та шкільне життя розповідає дитяча психологиня та письменниця Наталія Бонь.Наталія Бонь-Шкільне життяНавіщо потрібна «дитяча субкультура»?

Зазвичай, допомогу батьків у питаннях вибору діти приймають до 6-8 років. Хоча власні смаки та потреби вони озвучують значно раніше, в дошкільному віці, – зазначає Наталія Бонь. – Дитяча субкультура  виникає  в процесі сепарації від батьків, в молодшій школі. Це надзвичайно важливий етап розвитку, адже дитина повинна адаптуватися до соціуму, зайняти у ньому своє місце, завоювати повагу та прихильність ровесників. Це для неї важливо. Від того, як її сприймають, які емоції подарує їй спілкування, залежить подальше формування  особистості.

Саме цей період батьки не повинні проґавити, адже дітям дуже потрібне розуміння та підтримка. Коли діти позбавлені цього, може відбутися болісний розрив тих невидимих зв’язків, що існують між ними й батьками. Як наслідок батьки отримують від дітей байдужість, ігнорування, чи навіть спробу протистояння. Добре, коли батьки дослухаються до дитини, спілкуються на різні теми, вчать вибирати друзів, одяг, іграшки, книжки, захоплення.    

«Для того, щоб краще зрозуміти сучасних дітей із їхніми, на перший погляд, дивними проявами субкультури, дорослим слід згадати своє дитинство. Саме там вони знайдуть відповіді на свої питання, переосмислять власні здивування, заборони, скептичні погляди», – впевнена психологиня.

Типові прояви дитячої субкультури першокласників

Колекціонування

Віковий інтерес до колекціонування притаманний  учням молодшої школи. В рюкзаку чи не кожного першокласника знайдуться наліпки, картки з доповненою реальністю, круглячки «кепси» із зображенням супергероїв та інші «скарби». Для молодших школярів це не просто забавки, а й спосіб знайти друзів за інтересами.

«Старше покоління збирало марки, обгортки від цукерок, листівки, етикетки від коробочок із сірниками. Колекціонування нині змінилося, але не настільки, щоб  забути те відчуття, ту радість, коли розумієш: «Я зібрав!». Звісно, купувати одночасно всі предмети колекції не варто, краще розтягнути це задоволення. І не варто дітям розповідати про маркетингові ходи виробників. Вони цю інформацію не сприймуть так, як дорослі», – наголошує психологиня.

Відвідини “страшних” місць

Одна з ознак розвитку – бажання досліджувати території за межами свого дому. Для первісної людини це був важливий інстинкт виживання. Без бажання вийти за межі власної печери неможливе полювання, рибальство, збиральництво. Минули тисячі років, життя дітей змінилося, але на рівні інстинкту лишається інтерес не лише до самостійних мандрів, а й до «заборонених страшних місць» старих покинутих будівель, гаражів, пустирів. Звісно, у великих містах діти часто не мають можливості досліджувати простір. Часу та місця для безпечної й вільної гри з ровесниками за межами дому теж немає.  На допомогу можуть прийти різноманітні туристичні та скаутські дитячі гуртки.

Трендові іграшки

Спінери, бей-блейди, сквіші, сімпл-дімпли, ляльки L.O.L поп-іт, щороку з’являються нові «вірусні іграшки». Діти просять їх купити, а батьки лише руками розводять. Мовляв, навіщо витрачати гроші на цей непотріб?

«Пригадайте, як вам хотілося ляльку Барбі, «щоб у неї руки й ноги згиналися», покемонів, «приставки» з першими іграми типу Маріо, чи пружинку-райдужку… Ваші найрозумніші аргументи: «Тобі це не потрібно!» не подіють на дитину. Вона хотітиме іграшку, «яка є у всіх» ще більше. Дитина образиться, вважатиме себе нещасною, а в гурті ровесників – іншою. До того ж, деякі трендові іграшки можна використовувати не лише для гри, а й для розвитку та навчання», наголошує пані Наталія.

Сучасна дитяча STEM-освіта, курси програмування, дизайну, проєктування і моделювання важко уявити без комп’ютерної гри Майнкрафт та конструкторів Лего.

Тренд 2021 року, поп-іт, уже активно використовують педагоги. Можна запропонувати дитині виконувати вправи пальчикової гімнастики, витискати симетричні комбінації пухирців обома руками, викладати пінцетом дрібні предмети, витискати геометричні фігури, літери, цифри, використовувати поп-іт як платформу для мозаїки з кольорових камінців тощо.

Творення власного простору

Молодші школярі охоче будують курені з гілок, халабуди з картонних коробок, замки з меблів і ковдр або ж прикрашають інтер’єр дому на свій розсуд. Дорослим можуть не сподобатися наліпки на стінах чи пофарбовані гуашшю стільці, але так дитина матеріалізує свою присутність у світі, утверджуючи себе через речі, повідомляє світу: «Я існую! Я – ось такий!»

“Дитина хоче оформити СВОЮ кімнату чи куточок? Дайте їй потрібні матеріали, нехай творить! Допоможіть їй це зробити”, рекомендує психологиня. Зрозумійте, що то ж вам подобаються шпалери з котиками чи повітряними кульками, а не вашим дітям. (А ще зізнайтеся собі, хто не прикрашав стіни плакатами з зображенням героїв мультиків, музикантів та кіноакторів?) Можливо, ваша дитина не стане дизайнером, але самостійно приймати рішення, бути господарем ситуації, брати відповідальність на себе, радіти тому, що сама зробила, точно навчиться. І врахуйте, все це позитивно впливає не лише на формування особистості, а й на ваші стосунки. Ставши підлітками, діти довірятимуть вам».

На одній хвилі з дітьми

Наталія Бонь наголошує: “Батькам варто знати, чим займається дитина, які інтереси має, який її статус в дитячому середовищі: в класі, дворі, компанії чи іншій референтній групі. (Включення в спільноту свій-чужий – також важливий елемент дитячої субкультури). А щоб все це знати, між вами має бути довіра.

«Дивіться разом фільми та мультфільми, популярні у дитячому середовищі, читайте книги, які читають ваші діти, зробіть однакові тимчасові біотату, слухайте музику, яку слухають діти, познайомтесь із їхніми друзями, будьте на одній хвилі – і турбот та страхів у вас залишиться набагато менше. Вас не буде лякати словосполучення «дитяча субкультура» і ви безболісно переживете дорослішання дітей, без криз підліткового віку та зайвих негативних емоцій», резюмує Наталія Бонь.

Ігри та субкультури – це школа життя дітей, і кожне покоління проходить її по-своєму. Серед ключових компетентностей Нової української школи соціалізація, всебічний розвиток та розкриття творчого потенціалу дитини.

Наталка Шаманова, журналістка Проєкту «Навчаємось разом: дружня школа» 

Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Його зміст є виключною відповідальністю партнера і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. 
НУШ-Шкільне життя

Back to top button