Душі женихів у царстві Аїда

Викладено за поемою Гомера «Одіссея».

Бог Гермес викликав душі женихів з їх трупів своїм золотим жезлом, яким він і склепляє сном очі людей, і відганяє сон. З жалісним криком полинули душі за богом. Крик їх подібний був до писку кажанів, що носяться з ляку по темній печері, коли один з них упаде, відірвавшись від каменя, на якому він висів.

Довгою низкою неслися душі женихів слідом за Гермесом по темній дорозі. Він вів їх усе далі повз води сивого Океану, повз браму бога сонця Геліоса, повз країни, де живуть боги сну, повз скелю Левкади. Нарешті, досягли вони лук, порослих асфоделом; там витали душі померлих. Перша зустріла душі женихів душа великого Ахілла, поруч неї йшли тіні Патрокла, Антілоха та Аякса Теламоніда. Оточили їх душі женихів. Принеслась сюди і тінь царя Агамемнона. Впізнала у сонмі душ женихів тінь Агамемнона душу Амфімедонта, в якого був, як гість, прийнятий Агамемнон в Ітаці, коли приїздив він туди кликати Одіссея в похід під Трою. Запитала тінь Агамемнона душу Амфімедонта:

– Скажи мені, чому ви прийшли такою юрбою в це царство мороку? Чи загинули ви під час бурі, чи вороги повбивали вас, коли ви грабували їх доми і викрадали їх майно?

Розповіла тінь Амфімедонта про те, як сватались вони до Пенелопи, гадаючи, що не повернеться Одіссей, але вірна була Одіссеєві Пенелопа, вона й чути не хотіла про шлюб. Повернувся, нарешті, Одіссей і жорстоко помстився на них за бешкети в його домі і за розкрадання його майна. Зраділа душа Агамемнона, дізнавшись про те, як щасливо уникнув Одіссей усіх небезпек, і вигукнула:

– О, який щасливий ти, улюблений Одіссею! Велика буде слава твоєї вірної дружини Пенелопи, оспівають її у піснях, і вічно житиме про неї пам’ять! Інша була моя доля. Зрадила мене жона. Страшна пам’ять про неї збережеться навіки у людей.

Шкільне життя

Викладено за поемою Гомера «Одіссея». Бог Гермес викликав душі женихів з їх трупів своїм золотим жезлом, яким він і склепляє сном очі людей, і відганяє сон. З жалісним криком полинули душі за богом. Крик їх подібний був до писку кажанів, що носяться з ляку по темній печері, коли один з них упаде, відірвавшись від каменя, на якому він висів. Довгою низкою неслися душі женихів слідом за Гермесом по темній дорозі. Він вів їх усе далі повз води сивого Океану, повз браму бога сонця Геліоса, повз країни, де живуть боги сну, повз скелю Левкади. Нарешті, досягли вони лук, порослих асфоделом; там…

Оцінити

0

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*