Американські картографи реконструювали карту, якою користувався Колумб

За допомогою мультиспектрального аналізу вчені з Єльського університету (США) відтворили втрачені контури материків і написи на карті світу Генріха Мартелла (Henricus Martellus). Ця карта була створена у Флоренції 1491 року і саме нею, на думку багатьох істориків, користувався Христофор Колумб, плануючи подорож до Індії. У записках Фердинанда (сина великого мореплавця) говориться, що, наприклад, Японію Колумб шукав саме там, куди її помістив німецький картограф: на великій відстані від узбережжя Азії. Так Японію не малювали на жодній іншій карті XV століття, зазначає керівник робочої групи Чет ван Дузер (Chet Van Duzer).

Карту подарував у 1962 році анонімний меценат, однак за п’ять століть вона настільки зносилася, що дослідники не змогли тоді прочитати жодного напису. Довгий час вона висіла на стіні в фондах Бібліотеки рідкісних книг та рукописів Бейнеке (Beinecke Rare Book and Manuscript Library), що діє в структурі Єльського університету, а коли минулого року в приміщенні книгосховища почалася реконструкція, раритет перенесли до університетської художньої галереї.

Користуючись нагодою, картографи та фахівці з обробки зображень вирішили поекспериментувати з загадковим експонатом, фотографуючи його у 12 кольорах, зокрема в частотах, що виходять за межі видимого спектру. Фінансувалися роботи завдяки гранту Національного фонду гуманітарних досліджень (National Endowment for the Humanities). Отримана за допомогою спеціального програмного забезпечення інформація перевершила всі сподівання.

Виявляється, Мартелл не лише позначав географічні деталі, а й супроводжував їх характеристиками населення далеких країв. У Південній Азії, на його думку, жили панотіі, здатні спати, накриваючись своїми величезними вухами. На півночі ж Азії фіксуються люди народу “балора”, які не вживають вина та пшениці, а їдять виключно оленяче м’ясо. Подібні відомості картограф запозичував з рукописного варіанту книги Марко Поло.

Оригінальне зображення карти і його дослідницька реконструкція.

Оригінальне зображення карти і його дослідницька реконструкція.

Текст на зображенні Північної Африки: “Тут є великі пустелі з левами, леопардами і багатьма іншими тваринами, відмінними від наших”.

Крім того, вчені дізналися, що контури Африки Мартелл позначав буквально зі слів самих африканців, адже користувався картою Egyptus Novelo, у складанні якої брали участь ефіопські делегати Ферраро-Флорентійського собору (1438-1445). На зображенні Індійського океану зроблено попередження про косаток: “морський монстр неначе сяюче сонце, чию форму неможливо описати крім того, що його шкіра м’яка а тіло величезне”.

Нарешті, нові зображення допомогли встановити, що саме праця Мартелла була основним джерелом для Мартіна Вальдземюлера (Martin Waldseemüller) – упорядника найдавнішої карти 1507 року, на яку нанесено назву “Америка”: багато написів цих двох карт збігаються, хоча є й розбіжності.

“Ми фокусуємося на складних картушах і текстових блоках, – говорить член робочої групи, професор Роджер Істон (Roger Easton) з Рочестерського технологічного інституту. – Одного дня ми «витягли» лише 11 символів, а наступного вже кілька слів”.

За його оцінкою, команда вже відтворила близько 80% первісного тексту. Після завершення проекту всі результати будуть викладені у відкритий доступ на веб-сайті бібліотеки Бейнеке.

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*