Оновлено порядок реагування на булінг і насильство в закладах освіти: що змінюється для директорів, педагогів і батьків

Міністерство освіти і науки України оновлює підходи до реагування на випадки булінгу, насильства та жорстокого поводження з дітьми в закладах освіти. Відповідні зміни спрямовані на приведення чинних процедур у відповідність до законодавства у сфері захисту прав дитини та формування єдиного механізму реагування на випадки насильства в освітньому середовищі.

Оновлення стосуються, зокрема, порядку реагування на випадки булінгу (цькування), заходів виховного впливу, повноважень комісії, строків реагування керівника закладу освіти, прав дитини та організації внутрішньої системи запобігання насильству.

Єдиний механізм реагування на насильство та булінг

Однією з ключових запропонованих змін є перехід до єдиного механізму розгляду повідомлень про насильство та жорстоке поводження з дітьми.

Замість паралельного функціонування окремих процедур щодо булінгу та інших форм насильства у закладі освіти передбачається діяльність єдиної комісії — комісії з розгляду випадків насильства та/або жорстокого поводження з дітьми.

Така комісія розглядатиме, зокрема, повідомлення про можливі випадки булінгу (цькування). Її діяльність має бути узгоджена із загальнодержавною системою реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2025 року № 1513.

Водночас важливо розмежовувати повноваження комісії та суду. Комісія не встановлює факт булінгу як правопорушення у юридичному розумінні. Її завдання полягає у з’ясуванні обставин ситуації, визначенні потреб дитини, організації підтримки та прийнятті відповідних заходів у межах компетенції закладу освіти.

Які ознаки насильства мають враховувати в закладі освіти

Оновлений підхід передбачає чіткіше визначення ознак, які можуть свідчити про насильство або жорстоке поводження з дитиною.

До таких ознак можуть належати різні форми фізичного, психологічного, економічного та сексуального насильства.

Психологічне насильство може проявлятися через образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та інші форми поведінки, які негативно впливають на дитину.

Фізичне насильство охоплює небажані фізичні дії — від штовхання до завдання ударів чи заподіяння іншої фізичної шкоди.

Окремо враховуватимуться прояви сексуального характеру, зокрема небажана вербальна, невербальна або фізична поведінка, сексуальні жарти, жести, прізвиська чи поширення матеріалів інтимного змісту.

До ознак економічного насильства можуть належати позбавлення майна, коштів або перешкоджання доступу до освітніх послуг.

Чітке визначення таких ознак має допомогти працівникам закладів освіти швидше ідентифікувати потенційно небезпечні ситуації та правильно діяти після отримання відповідної інформації.

Визначено чіткі строки реагування керівника закладу освіти

Окрему увагу приділено строкам реагування на повідомлення про можливі випадки насильства.

Керівник закладу освіти має розглянути повідомлення протягом однієї доби з дня його реєстрації.

Якщо під час розгляду виявлено ознаки насильства, керівник повинен невідкладно, але не пізніше ніж протягом трьох годин, повідомити Національну поліцію України та службу у справах дітей.

Такий підхід має забезпечити швидке залучення компетентних органів у ситуаціях, коли існує загроза життю, здоров’ю або безпеці дитини. Саме встановлення трьохгодинного строку для повідомлення поліції та служби у справах дітей визначено серед основних положень проєкту змін МОН.

Факт булінгу встановлює суд

Важливим положенням оновленого підходу є розмежування понять «розгляд випадку» та «встановлення факту булінгу».

Комісія закладу освіти не повинна підміняти суд. Вона розглядає повідомлення, аналізує обставини ситуації, визначає потреби учасників, організовує психологічну, соціальну чи іншу необхідну підтримку та визначає заходи реагування.

Факт вчинення булінгу як адміністративного правопорушення встановлюється у передбаченому законодавством порядку судом.

Такий підхід особливо важливий для педагогічних працівників і керівників закладів освіти, оскільки він дозволяє уникати ситуацій, коли внутрішня комісія фактично бере на себе повноваження суду.

Розширюється коло осіб, на яких поширюється порядок

Оновлений документ передбачає ширше поняття учасників колективу закладу освіти.

Йдеться не лише про традиційно визначених учасників освітнього процесу. До учасників колективу належать здобувачі освіти, працівники закладу освіти та інші особи, залучені до освітнього процесу.

Це дозволяє застосовувати механізми реагування до ширшого кола ситуацій, які можуть виникати в освітньому середовищі.

Рішення комісії мають перебувати під постійним контролем

Ще одним важливим нововведенням є моніторинг виконання рішень комісії.

Сам факт ухвалення рішення не повинен завершувати роботу закладу освіти з конкретним випадком. Необхідно перевіряти, чи справді визначені заходи допомагають захистити дитину, усунути ризики та змінити ситуацію.

Якщо застосовані заходи не дають очікуваного результату, комісія повинна переглянути їх та за необхідності скоригувати подальші дії.

Таким чином, реагування на насильство розглядається не як одноразова процедура, а як процес, результат якого має оцінюватися з урахуванням найкращих інтересів дитини.

Посилюються права дитини під час розгляду випадку

Оновлені підходи передбачають посилення права дитини бути почутою.

Позиція дитини має враховуватися відповідно до її віку та рівня зрілості й фіксуватися під час розгляду випадку.

Вислуховування дитини має відбуватися за участю батьків або законних представників і практичного психолога чи соціального педагога. Водночас передбачена можливість вислуховування без присутності батьків за їхньою письмовою згодою.

Такий механізм має сприяти тому, щоб під час розгляду випадків насильства рішення приймалися не лише на підставі пояснень дорослих, а й з урахуванням позиції самої дитини.

Уточнюється критерій систематичності насильства

Окремо деталізується поняття систематичності насильства.

Насильство може вважатися систематичним, якщо воно вчиняється два або більше разів протягом 12 місяців — від дня реєстрації повідомлення про перший випадок або від дня його вчинення.

Важливо, що для оцінювання систематичності не має бути обов’язковою наявність офіційного повідомлення про перший випадок.

Це дозволяє враховувати ситуації, коли повторювані прояви насильства стали відомі лише після того, як дитина, батьки або інша особа звернулися до закладу освіти.

Кожен заклад освіти має створити власну систему запобігання насильству

Оновлення нормативної бази передбачає посилення відповідальності самих закладів освіти за створення безпечного освітнього середовища.

Заклад освіти має затвердити внутрішнє положення про запобігання та протидію насильству, визначити відповідальну особу за приймання та реєстрацію повідомлень, організувати доступні канали звернення та забезпечити облік усіх повідомлень.

Таким чином, протидія булінгу та насильству має бути частиною постійної внутрішньої роботи закладу освіти, а не лише реакцією на вже встановлений конфлікт.

МОН також планує надати методичні рекомендації, які мають допомогти закладам освіти практично впровадити оновлені вимоги.

Повідомити про можливе насильство можна буде різними способами

Для підвищення доступності механізму реагування заклади освіти повинні забезпечити кілька каналів для подання повідомлень.

Зокрема, можуть використовуватися електронна пошта, телефонні лінії, спеціальні скриньки для письмових звернень та інші доступні способи комунікації.

Передбачено також можливість анонімного повідомлення про можливі випадки насильства.

Водночас анонімне повідомлення не означає автоматичного встановлення факту правопорушення. Воно має стати підставою для належного реагування відповідно до наявної інформації та компетенції закладу освіти.

МОН і раніше наголошувало на необхідності реагування на інформацію про можливі випадки булінгу, зокрема на анонімні заяви, відповідно до змісту отриманого повідомлення.

Що це означає для директорів закладів освіти

Для керівників закладів освіти зміни означатимуть необхідність переглянути внутрішні документи та алгоритми роботи з повідомленнями про насильство.

Зокрема, закладу необхідно буде забезпечити:

• затвердження внутрішнього положення про запобігання та протидію насильству;
• визначення відповідальної особи за приймання і реєстрацію повідомлень;
• функціонування доступних каналів звернення;
• належну реєстрацію та облік повідомлень;
• дотримання встановлених строків реагування;
• взаємодію з Національною поліцією та службою у справах дітей у передбачених випадках;
• роботу єдиної комісії з розгляду випадків насильства та/або жорстокого поводження з дітьми;
• забезпечення права дитини бути почутою;
• організацію необхідної психологічної, соціальної та педагогічної підтримки;
• моніторинг виконання рішень комісії та їх коригування за необхідності.

Це означає, що керівникам закладів освіти варто заздалегідь перевірити готовність внутрішньої документації та алгоритмів реагування до початку нового навчального року.

Що варто знати педагогічним працівникам

Для педагогів ключовим залишається обов’язок не ігнорувати інформацію про можливі випадки насильства або булінгу.

Працівник закладу освіти, який виявив ознаки насильства або отримав відповідну інформацію, має діяти відповідно до встановленого алгоритму та передати інформацію відповідальній особі або керівнику закладу.

Водночас педагог не повинен самостійно встановлювати юридичний факт булінгу чи визначати винуватість особи.

Його завданням є своєчасне повідомлення про проблему, забезпечення безпеки дитини в межах своїх повноважень та сприяння подальшому реагуванню компетентних осіб і органів.

Основний акцент — найкращі інтереси дитини

Оновлення процедур має змінити сам підхід до реагування на насильство в закладах освіти.

У центрі системи має перебувати не формальне виконання процедури, а безпека, захист прав та найкращі інтереси дитини.

Саме цей принцип був одним із ключових під час громадського обговорення проєкту наказу. У звіті МОН зазначено, що під час обговорення були враховані пропозиції щодо забезпечення принципу найкращих інтересів дитини як пріоритету.

Підтримка психологічної служби та партнерів

Розроблення змін пов’язане також із розвитком психологічної служби системи освіти.

За інформацією МОН, документ розроблено в межах роботи над концепцією розвитку психологічної служби, яку реалізують з ініціативи Міністерства освіти і науки України та за експертної підтримки Координаційного центру з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України.

Також зазначається зв’язок цієї роботи із Всеукраїнською програмою ментального здоров’я «Ти як?» та технічною підтримкою ЮНЕСКО.

Під час підготовки документа МОН також співпрацювало з представниками Офісу освітнього омбудсмена, громадської організації «Батьки SOS» та Національної поліції.

Що зміниться у системі протидії булінгу

Запропоновані зміни мають зробити реагування на булінг і насильство в закладах освіти більш системним.

Основний акцент переноситься з формального розгляду окремої заяви на комплексне реагування: своєчасне виявлення ризиків, оцінювання ситуації, залучення компетентних органів, захист дитини, психологічну та соціальну підтримку і контроль за результативністю вжитих заходів.

Водночас для закладів освіти це означає необхідність чітко організувати внутрішню систему запобігання насильству та забезпечити готовність працівників діяти за визначеним алгоритмом.

Важливо також, що чинний порядок реагування на випадки булінгу був затверджений наказом МОН від 28 грудня 2019 року № 1646, тоді як нові підходи у 2026 році мають привести відповідні процедури у відповідність до оновленого законодавства про захист дітей і загальної системи реагування на насильство. Проєкт змін МОН оприлюднило для громадського обговорення 26 березня 2026 року.

Отже, оновлення порядку реагування на булінг і насильство має посилити захист дітей у закладах освіти та забезпечити єдиний алгоритм дій для керівників, педагогічних працівників і відповідальних служб. Для шкіл, ліцеїв та інших закладів освіти це означатиме необхідність адаптувати внутрішні документи, канали повідомлення та практичні алгоритми реагування до нових вимог після набрання чинності відповідним нормативним актом.