Конспекти уроків української літератури 9 класУсі уроки української мови та літературиФайли

Тарас Шевченко. Національна проблематика періоду «Трьох літ». Поема «Сон» і тогочасна суспільно-політична дійсність (9 клас. Українська література) + Презентація

Автор: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

Тема: Тарас Шевченко. Національна проблематика періоду «Трьох літ». Поема «Сон» і тогочасна суспільно-політична дійсність.

Мета: продовжити вивчення творчості Тараса Григоровича Шевченка; охарактеризувати період «трьо літ»; познайомити учнів з поемою «Сон», показати, як через художнє слово поет виразив протест народу проти колонізації України та ганебної ролі Петра І та Катерини ІІ; дати поняття «контраст», «гротеск», «умовність», віднайти їх приклади в поемі;  формувати вміння учнів сприймати художній твір цілісно, в єдності змісту і форми; розвивати мовлення, мислення та уяву; сприяти вихованню почуття патріотизму, любові до України

Епіграф:  

Списав поет картину великого царства  російського,
того царства  тьми, що давить Україну…  Іван Франко

Хід уроку

  1. Організаційний етап
  1. Повідомлення теми та мети уроку

Тарас Григорович Шевченко відкрив добу нового українського письменства, зберігаючи генетичний  зв’язок з попередніми епохами саме тим, що надійно ґрунтував  свою творчість на міцній  основі живого розмовно-побутового народного повсякдення, української пісенності і загалом фольклору як компонента та ознаки

національного тексту. Таке поєднання зробило поетичну  творчість Шевченка традиційно-фундаментальною і злободенно-сучасною на віки.  Сьогодні ми з вами розглянемо особливості другого періоду творчості письменника – періоду «Трьох літ» та познайомимось з твором «Сон».

  1. Опрацювання навчального матеріалу. Слово вчителя

У творчості Тараса Шевченка дослідники традиційно виокремлюють період, характеризований справді чіткими хронологічними, а до того ж художньо-тематичними й ідейними рамками, – період «трьох літ» (1843 – 1847). Відомий рукописний альбом поета має таку назву, а спрямованість творів цього періоду дає підстави навіть для окреслення «єдиний ідейно-тематичний цикл».

У 1844 році, після досить тривалого періоду, коли законодавство Російської імперії не зазнавало помітних змін, був укладений «Проект нового Уложения о наказаниях уголовных и исправительных с подробным обозначением оснований каждого из

внесенных в сей проект постановлений» із додатковою пояснювальною запискою. Захищаючи станові привілеї й інтереси дворян-поміщиків, багатих буржуа, новий документ підкреслював безправ’я та принижене становище й без того гноблених селян. Емоційні переживання ліричного героя поезії «Три літа» відповідні до особистих Шевченкових, адже твори цього періоду не просто відрізняються від попередніх за тональністю, але максимально загострені, політично й соціально вибухові настільки, що склали підставу обвинувачення й найжорсткішого серед кирило-мефодіївців покарання. Твори названого періоду прислужилися значною мірою ідеям братства, складаючи при цьому політичну, але також і міфологічну сакральну основу для творення українського національного міфу.

Серед творів періоду «трьох літ» виділяються три, політична гострота й ідейна єдність яких особливо помітна: «Сон (Комедія)», «Кавказ», «І мертвим, і живим…». Написані вони у вказаній послідовності від липня 1844 до листопада 1845 року.

Твір «Сон», про який ми говоритимемо сьогодні,  належить до поетичної збірки «Три літа». У  першодруці і  у списку Пантелеймона Куліша датується: «Місяць червень, року божого 1844, у Петербурзі». Саме зі списку Куліша і надрукували його вперше у  1865 році  у  Львові  окремим виданням.

«Сон» жив у рукописній збірці «Три літа» і списках. Микола Костомаров у спогадах про своє знайомство з Шевченком зазначав: «Він прочитав мені деякі з невиданих своїх творів, від яких я був у захваті. Особливо сильне враження справив на мене «Сон», невидана антицензурна поема Шевченка. Я читав і перечитував її всю ніч

і був в повному захваті ».

При арешті кирило-мефодіївців  «Сон» у  списках відібрано у Миколи Костомарова і Василя Білозерського як «стихотворение возмутительного содержания».  Шевченко одержав  десять років  російської самодержавної солдатчини: «Под строжайший  надзор с запрещением писать и рисовать», а «Сон» продовжував рукописне життя в імперії.

Уважне прочитання тексту  поеми «Сон» викликає принаймні два запитання:

Чому авторський підзаголовок каже, що це комедія, тоді  як жанровий  спектр твору  інший  і  значно ширший?

Чому твір має назву  «Сон», коли його змістом є тогочасна реальна жахлива дійсність російського імперського суспільства?

Відповіді на ці питання ми з вами маємо віднайти сьогодні.

  1. Теорія літератури

Перш, ніж розпочати роботу зі змістом поеми, хотілось би познайомити вас з деякими літературними прийомами, які використав Тарас Григорович при написанні твору «Сон», і які ми з вами потім віднайдемо на сторінках твору та з’ясуємо, як вони впливають на зміст та ідейну спрямованість.

Гротеск— сатиричний художній прийом у літературі, заснований на явному спотворенні, перебільшенні чи применшенні зображуваного, на поєднанні різних контрастів: фантастичного з реальним, трагічного з комічним.

Контраст – протиставлення або зіставлення явищ чи понять.

Умовність – літературний прийом, що  полягає у свідомому порушенні правдоподібності з метою зробити зримим те, що з якої-небудь причини не може бути назване прямо.

  1. Робота над змістом поеми «Сон»

5.1. Слово вчителя. Структура твору

Вдома ви вже могли змогу прочитати поему Тараса Шевченка «Сон» і навіть вивчити її уривок напам’ять. Давайте поглянемо на структуру твору. З яких елементів складається поема?

Дійсно, перше, що ми можемо побачити у творі – визначення автора як «комедія», але чи дійсно цей твір має щось комічне? Можна вважати, що жанр твору як комедію визначено асоціативно – за зразком жанру «Божественної комедії» Аліг’єрі Данте, перша частина якої «Пекло» вийшла в російському перекладі у 1842 році і очевидно, що Шевченко добре знав її, бо в  деяких зі своїх листів вільно переказував її рядки.

Назва твору  «Сон» також  багатоаспектна, і її можна сприймати по-різному:

  • як якась життєва історія про чудний, незрозумілий, непевний сон;
  • як стилістична форма романтичного стилю, стилістичний прийом нереального бачення, уявної картинки суспільного буття;
  • як запобіжний засіб для цензури.
  • Який з варіантів тлумачення назви вам найближчий?
  • Чому?

Пізнати глибинний зміст поеми «Сон» допоможе епіграф з Євангелії від святого Іоана: «Духу  істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає». Автор підказує, що суспільство не приймає Духу істини, бо не бачить і не знає його, не бачить себе справжнього, істинного. У  результаті формується задум автора  – показати суспільству  його ж істинну  суть у  найгірших проявах, щоб воно отямилося і очищалося. В цьому ви, безперечно, переконались, коли вчили напам’ять своєрідний пролог до поеми.

5.2. Декламування учнями прологу поеми «Сон» напам’ять

5.3. Бесіда за питаннями

  • Які думки викликав у вас пролог до поеми?
  • Яка його функція, на вашу думку?
  • Чи нагадує він вам твір, який ми вивчали раніше?
  • А що є зав’язкою твору?
  • Яким тут зображений ліричний герой?
  • Як ви вважаєте, для чого автор зображує ліричного героя п’яним?
  • З чого розпочинаються його сновидіння? Зачитайте

Прощай, світе, прощай, земле,

Неприязний краю,

Мої муки, мої

люті В хмарі заховаю.

А ти, моя Україно,

Безталанна вдово,

Я до тебе літатиму

З хмари на розмову.

На розмову тихо-сумну,

На раду з тобою;

Опівночі падатиму

Рясною росою.

Порадимось, посумуєм,

Поки сонце встане,

Поки твої малі діти

На ворога стануть.

Прощай же ти, моя нене,

Удово-небого,

Годуй діток; жива правда

У Господа Бога!

  • На які роздуми наштовхують вас ці рядки?
  • Чому ліричний герой називає Україну вдовою?
  • Куди він потрапляє далі?
  • Як зображено природу України? Зачитайте

Дивлюся, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Меж ярами над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все-то те, вся країна

Повита красою,

Зеленіє, вмивається

Дрібною росою,

Споконвіку вмивається,

Сонце зострічає…

І нема тому почину,

І краю немає!

  • Який настрій у вас виникає після прочитання цих рядків твору?
  • Які слова асоціюються з таким зображенням України?
Мир Спокій Гармонія
Щастя Україна Краса
Добро Затишок Тиша
  • А чи є картинка такою мирною та доброю?
  • Що діється на Україні? Зачитайте

Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш,

Латану свитину з каліки знімають,

З шкурою знімають, бо нічим обуть

Княжат недорослих; а он розпинають

Вдову за подушне, а сина кують,

Єдиного сина, єдину дитину,

Єдину надію! в військо оддають!

Бо його, бач, трохи! А онде під тином

Опухла дитина, голоднеє мре,

А мати пшеницю на панщині жне.

  • Які тогочасні проблеми викриває автор у цих рядках?
  • Який прийом використовує для порівняння природи України та життя її народу?
  • Куди летить герой далі? Зачитайте опис

Лечу, лечу, а вітер віє,

Передо мною сніг біліє,

Кругом бори та болота,

Туман, туман і пустота.

Людей не чуть, не знать і сліду

Людської страшної ноги.

  • Який настрій викликає у вас поданий опис?
  • Чи настільки він мирний, як зображення України?
  • Куди потрапляє ліричний герой?
  • Чому автор описує саме Сибір?
  • Кого автор бачить серед каторжан? Зачитайте

А меж ними, запеклими,

В кайдани убраний

Цар всесвітній! Цар волі, цар,

Штемпом увінчаний!

В муці, в катарзі не просить,

Не плаче, не стогне!

Раз добром нагріте серце

Вік не прохолоне!

А де ж твої думи, рожевії квіти,

Доглядані, смілі, викохані діти,

Кому ти їх, друже, кому передав?

Чи, може, навіки в серці поховав?

О не ховай, брате! Розсип їх, розкидай,

Зійдуть, і ростимуть, і у люди вийдуть!

  • Хто, на вашу думку, є «Царем волі»?
  • Як до нього ставиться автор? Чому?
  • Куди потрапляє герой після Сибіру? Зачитайте

І знов лечу. Земля чорніє.

Дрімає розум, серце мліє.

Дивлюся: хати над шляхами

Та городи з стома церквами,

А в городах, мов журавлі,

Замоштрували москалі;

Нагодовані, обуті

І кайданами окуті,

Моштруються… Далі гляну:

У долині, мов у ямі,

На багнищі город мріє;

Над ним хмарою чорніє

Туман тяжкий…

  • Яке місто зображує автор у цьому уривку?
  • Чому воно «на багнищі»?

 Матеріал для вчителя:

Петербург, заснований 1703 року Петром І на берегах Фінської затоки, де були болота та непрохідні хащі. Будували місто українські козаки й кріпаки.

  • Що відбувається у Петербурзі?
  • Чому ліричний герой стає зримим?
  • З ким він говорить?
  • Яке питання порушує автор у діалозі з «землячком»?
  • Куди він відправляється далі?
  • Як зображена цариця?
  • А як цар?
  • Як він поводиться з підданими?
  • А ті, відповідно, з нижчими за них у чині?
  • Куди вирушає далі ліричний герой?
  • Що він бачить та що його дивує? Зачитайте

От я повертаюсь —

Аж кінь летить, копитами

Скелю розбиває!

А на коні сидить охляп,

У свиті — не свиті,

І без шапки. Якимсь листом

Голова повита.

Кінь басує — от-от річку,

От… от… перескочить.

А він руку простягає,

Мов світ увесь хоче

Загарбати.

Хто ж це такий?
От собі й читаю,

Що на скелі наковано:

Первому — вторая

Таке диво наставила.

Тепер же я знаю:

Це той первий, що розпинав

Нашу Україну,

А вторая доканала

Вдову сиротину.

Кати! кати! людоїди!

Наїлись обоє,

Накралися; а що взяли

На той світ з собою?

Тяжко-тяжко мені стало,

Так, мов я читаю

Історію України.

Стою, замираю…

  • Як змальовано пам’ятник?
  • Хто такі «перший» та «вторая»?
  • Чому автор так реагує на пам’ятник?
  • Що відволікає його від задуми? Зачитайте

«Із города із Глухова
Полки виступали
З заступами на лінію,
А мене послали
На столицю з козаками
Наказним гетьманом!
О Боже наш милосердий!
О царю поганий,
Царю проклятий, лукавий,
Аспиде неситий!
Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними костями;
Поставив столицю
На їх трупах катованих!
І в темній темниці
Мене, вольного гетьмана,
Голодом замучив
У кайданах. Царю! царю!
І Бог не розлучить
Нас з тобою. Кайданами
Скований зо мною
Навік-віки. Тяжко мені
Витать над Невою.
України далекої,
Може, вже немає.
Полетів би, подивився,
Так Бог не пускає.
Може, Москва випалила
І Дніпро спустила
В синє море, розкопала
Високі могили —
Нашу славу. Боже милий,
Зжалься, Боже милий».

  • Чия це, на вашу думку, сповідь?

Матеріал для вчителя:

 Павло Полуботок (бл.1660 — 29 грудня 1724, Петербург) — український військовий та політичний діяч. Полковник чернігівський, наказний гетьман Війська Запорозького Лівобережної України. Під час Північної війни виступив на боці Петра I. Заарештований за підписання Коломацьких чолобитних – звернень козацької старшини до Петра І, з проханням відновлення державних прав України. Помер в ув’язненні на території Петропавлівської фортеці.

  • Для чого, на вашу думку, автор звертається до образу Полуботка?
  • Кого далі бачить ліричний герой у своєму сні?
  • Як зображені дрібні чиновники, вихідці з України? Зачитайте

От і братія сипнула
У сенат писати,
Та підписувать, та драти
І з батька і брата.
А меж ними і землячки
Де-де проглядають.
По-московській так і ріжуть,
Сміються та лають
Батьків своїх, що змалечку
Цвенькать не навчили
По-німецькій — а то тепер
І кисни в чорнилах!
П’явки! п’явки! Може, батько
Остатню корову
Жидам продав, поки вивчив
Московської мови.
Україно! Україно!
Оце твої діти,
Твої квіти молодії,

Чорнилом политі.

  • Як ставиться до них ліричний герой?
  • Куди вирушає він далі?
  • Чому він, на вашу думку, знову повертається до царських палат?
  • Чи змінилося там щось?
  • Що розсмішило його?
  • Що змусило прокинутись?
  • Як описане пробудження? Зачитайте

Отаке-то
Приснилося диво.
Чудне якесь!.. таке тілько
Сниться юродивим
Та п’яницям. Не здивуйте,
Брати любі, милі,
Що не своє розказав вам,
А те, що приснилось.

  • Чому Шевченко так завершує свою поему?
  • То що, на вашу думку, означає назва поеми?
  • Як називається прийом, використаний Шевченком?
  • А де в тексті ви чітко помітили прийому контрасту та гротеску?
  • На які б частини ви поділили поему після повного її прочитання та аналізу?

5.4. Літературний аналіз твору

Тема: зображення загарбницької політики російського самодержавства і прогнилої дворянської моралі.
Ідея: засудження аморальності й паразитизму російського самодержавства, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності, при­страсне заперечення національного і соціального гноблення народів.

Рід: ліро-епос

Жанр: сатирична поема

Композиція:

  • Пролог
  • Вступ – філософські роздуми, сон ліричного героя;
  • Картини закріпаченої України
  • Сибірської каторги
  • Петербург
  • Пробудження ліричного героя
  1. Підсумки уроку
  1. Домашнє завдання

№ 10 ст. 208 (письмово), читати «Кавказ»

Завантажити: Тарас Шевченко. Національна проблематика періоду «Трьох літ». Поема «Сон» і тогочасна суспільно-політична дійсність (9 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 7.0 MB, Завантажень: 58)
Back to top button