Конспекти уроків української літератури 9 класУсі уроки української мови та літературиФайли

Колізія морального й національно-культурного вибору в образах синів Тараса Бульби (9 клас. Українська література) + Презентація

Автор: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

Тема: Колізія морального й національно-культурного вибору в образах синів Тараса Бульби

Мета: продовжити роботу над змістом історичної повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба»; охарактеризувати образи синів Тараса Бульби (Остапа й Андрія), розкривати силу ха­рактеру Остапа й причини трагедії Андрія;  розвивати навички виразного читання, зв’язного мовлення, вміння працювати з текстом, знаходити потрібну інформацію; виховувати почуття гордості за волелюбний український народ, повагу до історичної спадщини країни; формувати громадянську позицію

Хід уроку

  1. Організаційний етап
  1. Актуалізація опорних знань. Літературний диктант

На минулому уроці ми з вами розглянули сюжет повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба», давайте пригадаємо деякі його деталі, давши відповіді на питання літературного диктанту:

  1. Звідки приїхали сини Тараса Бульби?
  2. Яке місце на Січі займав Тарас Бульба?
  3. Про що розповідає автор, описуючи дорогу Тараса з синами на Січ?
  4. Хто з синів Бульби втікав з бурси та чотири разу закопував свого букваря?
  5. Про що думав Андрій дорогою на Січ?
  6. У яке місто попрямувало військо запорозьке?
  7. Хто прийшов до Андрія з проханням дати хліба?
  8. Як Андрій пробрався до панночки?
  9. Для кого панночка просила хліба?
  10. Ким був обраний Остап після битви у Дубно?
  11. Чому на раді козаків було вирішено розділитися?
  12. Хто йшов попереду гусарського полку поляків?
  13. Як вчинив Тарас Бульба із сином-зрадником?
  14. Що сталося під час бою з Остапом?
  15. Що сталося під час бою з Тарасом?
  16. Яке рішення прийняв Тарас Бульба, оговтавшись?
  17. Хто допоміг Тарасові Бульбі дістатися Варшави?
  18. Що сказав козакам Остап на ешафоті?
  19. До кого звернувся Остап під час катувань?
  20. Що робив Тарас Бульба після страти Остапа?
  21. Що було доручено Потоцькому з п’ятьма полками?
  22. Де полки Потоцького наздогнали козаків?
  23. Що загубив Тарас Бульба перед тим, як його схопили?
  24. Яким чином вбили Тараса Бульбу?
  1. Повідомлення теми та мети уроку

Кожна людина хоча б раз у житті стоїть перед вибором. Він може бути різним. Найчастіше стосується честі, совісті, друзів, кохан­ня, Батьківщини. Микола Гоголь у своїй повісті «Тарас Бульба» теж порушує ці питання в образах синів Тараса Бульби, Остапа та Андрія. Відомий український поет Тарас Шевченко писав: «У кожного своя доля і свій шлях широкий».

Яку долю оберуть для себе Остап та Андрій, що стане для них головним у момент вибору, ми і з’ясуємо сьогодні на уроці.

  1. Опрацювання навчального матеріалу. Бесіда за питаннями

Людина завжди обирає свій шлях у житті, обдумує, що вчинити в тій чи іншій ситуації. Як ріка – з джерел, так і наша доля складається з безлічі вчинків. Важливо зрозуміти, що саме в юності – витоки наших перемог чи поразок, нашої величі чи падіння. Обидва юні, освітчені, гарні воїни, але такі різні. Якими зображує Микола Гоголь синів Тараса?

  • Коли ми вперше знайомимося з героями повісті?
  • Як їх зустрічає батько?
  • Чи відрізняється їхня поведінка під час зустрічі?
  • Що ми дізнаємось про хлопців під час навчання у бурсі?
  • Як автор описує Остапа? Зачитайте

Старший, Остап, почав з того свою науку, що першого ж року втік додому. Його повернули, тяжко випарили й посадовили за книжку. Чотири рази закопував він свого букваря в землю і чотири рази, відшмагавши його немилосердно, купували йому нового. Запевне він зробив би те і вп’яте, коли б батько врочисто не заприсягся віддати його на цілих двадцять років у монастирські служки й не пообіцяв привселюдно, що він довіку не побачить Запорожжя, якщо не навчиться в академії всякої науки… З того часу Остап якнайстаранніше засів за нудотну книжку і незабаром став у перші лави…

Остап Бульбенко хоч і почав пильно вчитися логіки й навіть богослів’я, ніяк не міг здихатися безжальних різок. Ясна річ, що все це мало якось загартувати його вдачу, надати їй жорсткої твердості, що була завжди прикметною в козаків. Остап мав славу одного з найкращих товаришів. Він рідко верховодив у зухвалих витівках — обтрусити чужий сад чи обібрати город, зате один із перших ставав під знамена спритних бурсаків і ніколи й ні за яких обставин не виказував своїх товаришів… Він був твердий до всяких спокус,.. прямодушний з рівнею своєю. Він був добрий до такої міри, до якої міг бути добрий юнак із такою натурою і в такий суворий час.

  • А що ми дізнаємось про Андрія? Зачитайте

Менший брат його, Андрій, мав живішу і трохи тоншу вдачу. Він був беручкіший до науки й опановував її легше, ніж тяжкі, дужі натури. А ще він був меткіший од свого брата; частіше верховодив у найнебезпечніших витівках і не раз завдяки своєму спритному розумові відкручувався від кари, тим часом як брат його Остап без зайвих хитрощів скидав із себе свитку й клався долі, навіть у думці не маючи прохати помилування. Він також горів жадобою лицарського подвигу, але в душі його знаходилося місце і для інших почуттів. Потреба кохання гостро спалахнула в ньому, як тільки минуло йому вісімнадцять років. Жіноча постать часто витала в його розпалених мріях… Він пильно ховався перед своїми товаришами з тими поривами юнацької палкої душі, бо за тих часів соромно й ганебно було думати козакові про жіночі втіхи, не здобувши лицарської слави. Останніми роками він рідше верховодив у бурсацьких ватагах, а частіше блукав самотою де-небудь по затишних київських закутках, що тонули у вишневих садах, з яких звабливо визирали на вулицю низенькі хатки…

  • За яких обставин Андрій вперше зустрів панночку?
  • Що сталося, коли він увечері проник у її будинок?
  • Чи бачив він її опісля?
  • Як почували себе хлопці на Січі? Зачитайте

Остап з Андрієм поринули в це бурхливе море загальної гульні зі всім палом молодого завзяття, і миттю забули і батьківську хату, і бурсу, і все, що перше бентежило душу, і віддалися новому життю. Усе їх вабило: гультяйські січові звичаї і нескладна управа та закони, що здавалися їм навіть дуже суворими серед такої свавільної республіки. Коли козак прокрався, поцупив якусь абищицю, це вважалося ганьбою всьому козацтву: його, як безчесника, прив’язували до стовпа, що стояв на майдані, і клали біля нього кия, що ним кожен перехожий мусив почастувати його по щирості, аж поки таким чином не забивали його на смерть. Того, хто, напозичавшись, не хотів платити, прив’язували ланцюгом до гармати, і там він сидів доти, доки хтось із товариства не зважувався його викупити, заплативши за нього борг. Але найбільше враження зробила на Андрія страшна кара за душогубство. Тут-таки, на його очах, викопали яму, опустили туди живого вбивцю, а на нього поставили труну з тілом ним убитого, і обох засипали землею. Довго після цього ввижався йому цей страшний звичай, усе марився той живцем засипаний чоловік зі страшною домовиною.

  • А як хлопців сприйняло козацтво?
  • Якими у бою був Остап? Зачитайте

Остапові, здавалося, був на роду написаний вояцький шлях і тяжке вміння вершити військові справи. Жодного разу не розгубившись і не знітившись ні за яких обставин, з холодним спокоєм, майже неприродним як на двадцятидворічного юнака, він миттю міг визначити всю можливу небезпеку, зважити становище і тут-таки знайти спосіб, як ту небезпеку обминути, але обминути так, щоб потім певніше її подолати. Вже тепер видко було, що кожний рух його, сповнений певності, виявляв хист майбутнього провідника. Силою повівало від його постави, а лицарське його завзяття вже набуло лев’ячої прикмети.

  • Яким Андрій? Зачитайте

Андрій увесь занурився в чарівну музику шабель і куль. Він не знав, що то значить обмірковувати, зважувати чи заздалегідь міряти свої й чужі сили. Скаженою млістю і райською втіхою сповнювала його битва. Якийсь розкішний бенкет увижався йому тієї хвилі, коли розпалюється чоловікові голова, в очах усе миготить і змішується, летять голови, гучно падають на землю коні, а він, як п’яний, женеться серед свисту куль та блиску шабель, завдаючи всім ударів і не відчуваючи ударів, завданих йому. І не раз дивувався старий Тарас, бачучи, як Андрій, ведений самим лише п’янким захватом, кидався туди, куди б ніколи не насмілився розважний і розумний, і самим скаженим своїм натиском чинив такі дива, що не могли начудуватися й бувалі козаки.

  • Як почували себе хлопці під час облоги Дубно?
  • Хто прийшов до Андрія у місті?
  • Чому Андрій вирішив піти до панночки?
  • Якою була зустріч Андрія з панночкою?
  • Чому дівчина не вірила в Андрієве кохання?
  • Що він відповів їй? Зачитайте

— А що мені батько, товариші й вітчизна? — мовив Андрій, стрепенувши головою й випроставши стрункий, як явір над водою, свій стан. — Тож коли так, то ось що: нема в мене нікого! Нікого, нікого! — промовив він тим самим голосом і підтвердив мовлене таким рухом руки, яким упертий, непоборний козак виявляє звагу вчинити справу нечувану й для когось іншого неможливу. — Хто сказав, що моя вітчизна Україна? Хто дав мені її за вітчизну? Вітчизна є те, чого шукає наша душа, що для неї наймиліше. Моя вітчизна — ти! Ось моя вітчизна! I понесу я вітчизну цю в серці моїм, понесу її, доки стане мого віку, і подивлюся — хай хто-небудь з козаків вирве її звідтіля! Я все, все, що є на світі, продам, віддам, занапащу за таку вітчизну!

  • Як ви розумієте ці слова Андрія?
  • Чи можете ви виправдати його?
  • Про що переживав Тарас Бульба, коли зник Андрій?
  • Хто розповів Тарасові Бульбі правду? Зачитайте

— Наших запорожців не бачив. А бачив самого пана Андрія.

— Андрія бачив? — аж крикнув Бульба. — Що ж ти не кажеш, де ти його бачив? У льоху? В ямі? Зганьбленого? Зв’язаного?

— І хто ж би посмів зв’язати пана Андрія? Тепер він такий пишний лицар… Далебі, я його й не пізнав! І наплічники в золоті, і нарукавники в золоті, і верцадло в золоті, і шапка в золоті, і на поясі золото, і скрізь того золота, і все золото. Так, як сонце навесні, коли в городі всяка пташка свище та співає і травичка пахне, так тепер і пан Андрій — увесь сяє в золоті. І коня йому дав воєвода найкращого: двісті червінців коштує самий кінь.

Бульба остовпів.

— Навіщо ж він надяг чуже вбрання?

— Того, що воно краще, того й надяг… I сам їздить, і з ним інші їздять; і він навчає, і його навчають. Як найбагатший польський пан!

— Хто ж його присилував?

— Або ж я кажу — присилував? Хіба пан не знає, що він своєю волею перейшов до них?

— Хто перейшов?

— Пан Андрій.

— Куди перейшов?

— Та до них перейшов. Він уже тепер зовсім їхній.

— Та брешеш ти, свиняче вухо!

— Як же то можна, щоб я брехав? Хіба я дурний брехати? На свою б голову брехав? Хіба я не знаю, що жида повісять, як собаку, коли він збреше перед паном?

— Виходить, по-твоєму, що він продав віру, продав вітчизну?

— Я ж не кажу, щоб він там продавав щось: я сказав тільки, що він перейшов до них.

  • Чому Тарас Бульба не міг повірити у зраду сина?
  • Якою була реакція Тараса Бульби, коли він побачив Андрія попереду гусарського полку?
  • Що він наказав зробити козакам?
  • Що відбулося, коли Андрій зрозумів, що перед ним батько? Зачитайте

Озирнувсь Андрій — перед ним Тарас! Затремтів він усім тілом і раптом пополотнів… Так школяр, необачно зачепивши товариша й діставши від нього за те лінійкою по лобі, спалахує, як вогонь, осатаніло вискакує з-за лавки й женеться за зляканим товаришем своїм, ладний роздерти його на шматки, і раптом натикається на вчителя, що входить до класу: миттю вщухає його запал і спадає безсила лють. Так миттю згас, як і не було його, гнів Андріїв. І бачив він перед собою тільки страшного батька.

— Ну, що тепер ми будемо робити? — сказав Тарас, дивлячись йому просто в вічі.

Але не промовив ні слова на те Андрій і стояв, утупивши в землю очі.

— Що, синку, помогли тобі твої ляхи? Андрій мовчав.

— Отак продати? Продати віру? Продати своїх?.. Стій же, злазь з коня!

Покірно, як дитина, зліз він з коня і стояв ні живий, ні мертвий перед Тарасом.

— Стій же й не ворушись! Я тебе породив, я тебе і вб’ю! — промовив Тарас і, відступивши крок назад, зняв з плеча мушкета. Білий, як полотно, стояв Андрій: видко було, як тихо ворушилися уста його і як він вимовив чиєсь ім’я; але не було то ім’я вітчизни, чи матері, чи брата — то було ймення красуні-польки. Тарас вистрілив.

  • Чому, на вашу думку, Тарас Бульба не захотів ховати сина?
  • Що відбулося після цього?
  • До кого звернувся по допомогу Тарас Бульба, щоб визволити сина?
  • Чи вдалося йому дістатися Варшави?
  • Як поводив себе Остап перед стратою? Зачитайте

Вони йшли без шапок, з довгими чубами; бороди теж у них повідростали. Вони йшли не боязко, не понуро, а навпаки — з якоюсь тихою гордістю; їхня одежа з коштовного сукна подерлась і теліпалася на них лахміттям; вони не дивилися на люд і не кланялися йому. Попереду йшов Остап…. Йому першому належало випити цю гірку чару. Він глянув на своїх, підняв руку вгору і гучно промовив:

— Дай же, Боже, щоб усі, які тут стоять єретики, не почули, нечестивці, як мучиться християнин! Щоб жоден із нас не промовив жодного слова!

Після цього він підійшов до помосту… Кат зірвав з Остапа старе лахміття; йому ув’язали руки й ноги в навмисне зроблені диби… Остап терпів тортури й катування, як велетень: ні крику, ні стогону не було чутно навіть тоді, коли почали перебивати йому руки й ноги, коли страшний хряскіт кісток почувся серед мертвої тиші до найдальших глядачів, коли панянки одвернули свої очі, — нічого навіть схожого на стогін не вирвалося з його уст, і не здригнулося його лице…

Але як узяли його на останні смертельні муки, здалося, немовби почала підупадати його сила. I повів він навколо себе очима: Боже, все невідомі, все чужі люди!! Хоч би хто-небудь із рідних, близьких його серцеві був тут, при його смерті! Він не хотів би чути плачу та жалів слабосилої матері, чи несамовитого голосіння жінки, що рве на собі волосся і б’є руками в білі груди; хотів би він тепер побачити з твердою волею чоловіка, який мудрим своїм словом підбадьорив би його й потішив перед економ. I впав він на силі й вигукнув у скруті душевній:

— Батьку! Де ти? Чи чуєш ти мене?

— Чую! — залунало серед мертвої тиші, і весь мільйон народу разом здригнувся.

  • Чому, на вашу думку, Остап покликав батька?
  • Про що це свідчить?
  • Якою була смерть обох братів? Аргументуйте
  1. Характеристика Остапа та Андрія. Діаграма Вена

Доля обох синів Тараса Бульби обірвалась, ледь розпочавшись. Що було між ними спільне, а що відмінне? Давайте з’ясуємо, створивши діаграму.

  1. Підсумки уроку

Микола Гоголь наділяє обох синів Тараса Бульби гарними рисами.  Остап – богатир, — продовжувач батьківської справи, для якого немає нічого дорож­чого за Вітчизну, заради неї він готовий разом з усіма перенести нестерпні муки і смерть. У сцені страти Остап, що піддається нелюдським тортурам, не втрачає мужності, знаючи, що загибель не марна.

Андрій же, будучи гарним воїном, закохався в молоду польську панночку і перейшов на сторону ворогів, зрадивши Батьківщину і батька, і товаришів своїх. Ставши на шлях зради, Андрій «пропав для всього лицарства козацького».

Образи двох братів — це два можливих людських життєвих шляхи. Це або безсмерття в ім’я народного щастя, або безславна смерть зрадника.

Вибір завжди робити важко, особливо коли йдеться про почуття і обов’язок.

Однозначної відповіді на описані Гоголем питання немає і не може бути. Є над чим розмірковувати ще довго…

  1. Домашнє завдання

№ 7 ст 191 (п)

Завантажити: Колізія морального й національно-культурного вибору в образах синів Тараса Бульби (9 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 6.6 MB, Завантажень: 108)
Back to top button