451 – Битва на Каталаунських полях

Битва на Каталаунських полях (після 20 червня 451 року) — битва в Галлії, в якій війська Західної Римської імперії під керівництвом полководця Аеція в союзі з армією Тулузького королівства вестготів зупинили навалу коаліції варварських племен гунів і германців під проводом Аттіли на Галлію.

Битва була найбільшою і однією з останніх в історії Західної Римської імперії перед її розпадом. Хоча результат битви був невизначений, Аттіла був змушений піти з Галлії і це було розцінено як поразка гунів.

Сучасники називали неймовірну кількість воїнів, що взяли участь у битві. За їх словами лише Атілла повів на захід близько півмільйона осіб – гунів, остготів, герулів, тюрингів, ругів. Хоча насправді цифра була меншою – близько 100 тисяч воїнів. Християнська Європа сприйняла напад як кару Божу.

До того часу енергійний каган гунів успів підкорити собі всю територію нинішньої Східної Європи й більшу частину нинішньої Німеччини. Навіть могутня тоді Візантія платила йому данину. Але гунам цього було мало. Народ, що звик жити з грабунків, не міг довго чекати без війни. Погляд Атілли було звернено на Захід Європи. Територію нинішньої Франції тоді ніяк не могли поділити римляни, вестготи, вандали й бургунди.

451 - Битва на Каталаунських полях

451 – Битва на Каталаунських полях

Дивно, але напад спровокували самі постраждалі. Король вандалів Гейзеріх сильно образився на короля вестготів Теодориха. Дочка Теодориха була замужем за Гунеріхом – сином і спадкоємцем трону Гейзеріха. Вона спробувала отруїти чоловіка, але змову вчасно виявили. Розлючені вандали відрізали вестготській принцесі носа й вуха. Мало того, Гейзеріх “запросив” Атіллу напасти на королівство вестготів. Напад змусив Теодоріха шукати союзників серед нелюбих йому римлян. Імператор останніх Валентіан керувати військом доручив прославленому полководцеві Аецію. До того часу він зрозумів, що утримати Галлію навряд чи вдасться, але хотів залишити в складі імперії Італію та Іспанію.

Аецій народився в прославленій римській родині. У молодості був заложником спочатку у вестготів, а потім у гунів. Добре знав самого Атіллу й бойове мистецтво цього народу.

Навесні 451 року війська гунів і їхніх союзників удерлися до Північної Галлії. Розграбували міста Кельн та Мец й підступили до сучасного Орлеана. На поміч місту підійшли об’єднані війська римлян та вестготів, що мало поступалися ворогам чисельністю. Допомога прийшла якраз учасно, бо передові загони гунів саме проломили стіни й вдерлися до міста.

Атілла відступив на північ. Битва відбулася неподалік від сучасного міста Труа й почалася несподівано. На марші зіткнулися військо франків з гепідами, що воювали на боці Атілли. Велике побоїще розпочалася пізно – десь о 15 годині. Кіннота Атілли атакувала пагорб, де був центр римського війська, який складали ненадійні алани зі своїм вождем Сангібаном. Аецій і Теодорих небезпідставно підозрювали Сангібана у зраді. Тому ним вирішили пожертвувати, оточивши аланів вестготами праворуч та військами Аеція зліва. Позаду військ Сангібана стояв “заградотряд” римських лучників.

Атілла зайняв центр гунського війська. Ліворуч його підтримували остготи на чолі з королем Валімиром, а праворуч були гепіди.

На початку битви загони гунів прорубали центр римського війська. Попри стріли римських лучників алани почали тікати. Але римські легіони, піхота франків і вестготів стояли твердо. У вирішальний момент Теодоріх повів вестготів в атаку. Однак старий король не втримався в сідлі й упав. Його затоптали свої ж. Несподівана загибель короля лише розлютила вестготів. Командування ними перейняв син Теодориха Торизмунд. Розлючені вестготи до ноги вирубали своїх братів остготів. Майже одночасно перейшов у наступ і лівий фланг Аеція. Поле для маневру кінноти гунів звужувалося. Атілла, боячись оточення, наказав відступати до табору. Над полем битви упала ніч. Новий король вестготів Торизмунд, заблукавши, потрапив до табору гунів і ледь не наклав головою. Аецій теж з великим труднощами знайшов уночі частину свої військ.

Втрати обох сторін були величезними. Аттіла зрозумів, що про подальший наступ уже не йдеться.

На ранок гуни очікували нападу. Час від часу вони відстрілювалися від ворогів із табору. Однак Аецій свідомо не нападав. Для Римської імперії невигідним було цілковите знищення гунів. Римляни боялися посилення свої союзників – вестготів. Аецій умовив Торизмунда піти до своєї столиці – Тулузи, щоб утвердити себе на троні й убезпечити від зазіхань братів. Війська ворогів розійшлися. Уперше Атілла не переміг. Однак вже наступного року він удерся до Італії й спалив безліч міст. Повернув лише тоді, коли Візантія атакувала гунів на Дунаї. Ще за рік грізний каган гунів помер на власному весіллі, перепивши вина й захлинувшись кров’ю, що пішла з носа. Грізна імперія гунів перестала існувати. Західній цивілізації знову ніхто не загрожував.

Джерела:

gazeta.ua
uk.wikipedia.org

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*